Файл: THEATRICA _postranichno_.pdf

ТЕАТР

користовувалися лише для релігійних цілей і мали обов’язковий олтар у центрі майданчика; похідним від театру було й слово глядач — theates; за часів Арис-

тотеля — «ми не змогли б дати загальної назви ні мімам Софрона з Ксенархом

іСократичним розмовам, ні якби хтось відтворив у формі триметрів, елегійних або будь яких інших віршів…», адже у «Поетиці» Аристотеля трагедія й комедія

ще не об’єднувалися загальним поняттям театральне мистецтво; у філософії Платона й Аристотеля вони сприймалися як різновиди поезії», що, у свою чергу, вписувалася у структуру загальнополітичних агітаційно пропагандистських заходів держави, спрямованих на формування історичних групових фантазій, як називає їх Ллойд де Моз, або — марень: про славне минуле, вільно обране сьогодення й ще краще майбутнє. Невипадково ж саме слово Theatron мало спільний корінь із словами Thea і Theos (богиня), Thea і Thee (вид, краєвид, погляд,

видовище, окре­ме­ місце у театрі), Thealna (богиня), Theama і Theaomai (видовище, визначна пам’ятка, дивитись, бачити, споглядати, споглядати істину), Theomenoi (глядачі) і Theates (глядач), Theatos (зримий, вартий видовища),­ Theatriso (виставляти на позорище), Theatrihos і Theatron (пихатий, пишномовний, бутафорський, підробний, місце для видовища); Theatropolos (той, що здає театр в оренду).

Слово Theatron вживалося у таких значеннях: простір або частина будівлі, відведеної для глядачів драматичного або іншого видовища; зібрання глядачів; будівля, призначена для драматичних та інших видовищ.

Отже, театр, як місце споглядання божественної істини, котра інколи запаморочувала грекам голови аж до нестями — адже й слово Theatrokratia (театрократія, панування театру, пристрасть до видовищ — очевидно, у найширшому,

позаестетичному всеохопному значенні, коли, певно, саме життя стає подібним до театру — театроморфним) належить давнім грекам. Заохочуючи своїх громадян до відмови від активної участі у політичному житті, правителі сприяли, таким чином, формуванню у греків схильності до заглибленого самопізнання, що може

пояснити й особливості тих театральних форм, у яких греки «пізнавали істину».

УПлатона можна знайти згадки про мистецтва лікарняне, жрецьке, музичне, ораторське, образотворче тощо, але не про мистецтво театру; у Римі на початку нашої ери Пліній молодший вживає слово театр у значенні зібрання людей, пу­ бліка — «вчитель радіє великій кількості учнів і вважає, що він достойний багаточисельного театру».

Утеатрі, пише Апулей, розбираються важливі справи, але для театральних видовищ вживається слово ludі scaenіcі — сценічні ігри; Цицерон пише, що «в театрі

ів курії одні й ті ж люди розглядали і кримінальні, і решту справ» (а у Великому цир-

ку — Circus Maximus — здійснювалися, крім перегонів, також і священнодійства). Саме ж латинське слово theatrum означає у Римі театр, залу для глядачів, амфі-

театр, поле діяльності тощо. Що ж до театральних видовищ, до них застосовується словосполучення ludі scaenіcі («сценічні ігри»), а словосполучення ars ludіcra

470

ТЕАТР

означає сценічне (акторське) мистецтво. Так само у широкому значенні вживаються й похідні від ludі (гра) слова: Ludіcrum (гра, забава, жарт, видовище, урочисті

ігри, змагання), Ludo (Lusі, Lusum, Lusere — грати, танцювати, грати на сцені), Ludus (публічні ігри, забава, жарт, змагання, видовища, сценічний твір, вистава) тощо.

Утексті Нового Заповіту Павло (І Кор. 4:9) каже про апостолів, що вони постав-

лені Богом і немов призначені до страти, бо стали видовищем (theatron) і світові,

іангелам, і людям (тут ішлося не про театральну сцену, а про римський цирк, вважає Е. Курциус).

УХІІ ст. Гуго Сен Вікторський наводить перелік, до якого входять такі механічні (на відміну від вільних — аrtеs lіbеrаlеs) мистецтва: lanіfіcіum, armatura, navіgatіo, agrіcultura, venatіo, medіcіna і theatrіca (teatryca, scіentіa ludorum); останнє було поняттям ширшим, ніж театр, адже обіймало будь яке мистецтво­ гуртового

розважання людей — усі громадські змагання, перегони, цирк, вистави тощо.

УХІІ ст. у французькій мові зафіксовано лексему theatre (у німецькій мові — з XVII ст. Theater); «після гусистських воєн, — писав В. Рєзанов, — драматична поезія церковного характеру підупала: spectacula theatrіca вважаються за негідні для добрих людей»; вживаються також словосполучення spectaculis theatralibus, ludis scenicis, ludos habet sanctiores,­ repraesentationes miraculorum quae sancti­ confessores operati sunt, seu repraesentationes passionum quibus cla­ruit constantia martyrum та ін.

За доби Відродження термін театр вживається у значенні набагато ширшому, ніж сьогодні; інколи — у такому широкому, що перестає виявляти специфіку сценічного мистецтва — зокрема, у назвах книжок «Театр світу», «Біблійний театр», «Театр гречкосія» (або «Театр сільського господарства») герцога де Сюллі —

у сенсі світ, всесвіт, модель, простір дії тощо; у цьому ж сенсі вживався термін у назві книги «Theatrum botanіcum» (перелік 3800 садових рослин) англійського садівника Джона Паркінсона; так само театром називаються деякі елементи архітектури європейських садів XVІ–XVІІ ст.; у XVI столітті влаштована просто

неба святкова сцена, що обертається, також має назву theatrum versatilis; у XVI ст.

у французькій мові зафіксовано й лексему театрал (theatral); за доби бароко театр, як і спорудження тріумфальних арок, феєрверки й садівництво зараховували до малярства; назва «Amphіtheatrum sapіentіae» вживається у виданій 1609 р. книзі Кунрата, присвяченій алхімії; словосполучення «Тheatrum Chemіcum» вживається також у назві виданого в 1602 р. посібника з алхімії.

УXVІ ст., — пише О. Гвоздєв, — «впровадження цього нового грецького терміна — театр (theatre) для позначення сценічного майданчика сприймається як нововведення, не всім зрозуміле, унаслідок чого термін театр роз’яснюється

шляхом перекладу французькою мовою (hourdement — поміст), тобто дається зближення з традиційним для пізнього середньовіччя технічним терміном міс-

терійних постановок; це термінологічне нововведення, — вважає дослідник, — також вказує на вплив гуманістів класиків, що вивчають античний театр»; водно-

471

ТЕАТР

час слово театр присутнє у назві деяких п’єс єзуїтського театру — приміром, «Theatrum de Tutelіs seu patronіs Gymnasіі Monacensіs»; утім, у ХVІІ ст. мотивація

до вживання слів drama, comoedіa, actіo, tragoedіa, trіumphus, tragіca meta­morp­­ hosіs, як свідчить перелік п’єс єзуїтського театру, мала подеколи вельми умовний характер, позаяк усі ці твори у переважній більшості були тріумфами й апофео-

зами; Володимир Рєзанов згадує про «Ludі theatrales sacrі», виставлені у Мюнхені 1666 року; у назві книги абата д’Обіньяка «La Pratіque du Theatre» (1657) слово театр, ймовірно, означає сукупність принагідних видовищ; у ХVІІ–XVІІІ ст. у доволі широкому значенні слово театр з’являється у назві громадсько політичного, як визначили б жанр видання сьогодні, журналу «Thеаtrum Еurореаn» («Видовище Європи»), у видрукуваному композитором Джованні Франческо Анеріо зібранні діалогів «Tеаtrо аrmоnісо sріrіtuаlе» («Гармонійний духовний театр»),

уназві книжки «Tеаtrum Сеrеmоnіаlе» («Театр церемоній», Ляйпціг, 1719) Йоганна Крістіана Люніга, який дав детальний опис усіх церемоній європейських феодальних дворів; саме словом театр визначається й найпочесніше місце для публіки у французькому театрі — на сцені; слово «театр» вживається в описі урочистого аутодафе, влаштованого інквізицією 1680 року: «… трибунал, з’явившись

перед обвинуваченими, щоб судити їх біля світлішого трону, на театрі, і зумівши привернути увагу до себе, щоб примусити боятися і шанувати себе, адже видовище це можна було порівняти з тим, яке постане у великий день загального страшного суду…»; Френсіс Бекон вказує на джерела забобонів, які ошукують мислення — idola tribus, idola specus, idola fori, idola theatri (ідоли роду, печери, ринку, театру); Кальвін для визначення всесвіту вживає словосполучення «Театр

слави Божої» (так само й сучасний філософ Мішель Фуко вживає словосполучення «Thеаtrum Рhіlоsорhісum» у назві своєї книги, на сторінках якої, зокрема, пише про «Театр Лейбніца», «Театр мислення» тощо); постійне приміщення для видовищ (Theatrum stabіle), як свідчить запис у міській хроніці, було збудовано

уМюнхені 1732 року; 1779 року канатний танцюрист К’яріні виступав у Гамбурзі

узакладі, який носив назву «Кнешке театр»; на початку ХІХ століття цирк у Парижі називався «Театром­ верхової їзди», а 1827 року Франконі відкрив у Парижі цирк під назвою «Theatre Cіrque Olіmpіque» («Театр Цирк Олімпійський»); під час революції, у 1797–1802 х рр. у Парижі працювали видовищні заклади з дивовижними назвами — «Театр мистецтв» (отже, може бути й театр «немистецтв»?), «Театр на-

ціонального цирку» (цирк? театр?), «Театр змагання», «Театр злагоди», «Ліричний театр» і «Ліричний театр Сен Жерменського передмістя» (до питання про рід і вид мистецтва), «Міфологічний театр» (!), «Театр трубадурів», «Театр Воксхол»,

«Театр національних перемог», «Три театри кав’ярні Іон, Годе і Гільйома».

Була своя традиція вживання слова театр і в Україні: 1708 р. в Івана Максимо-

вича фіксується термін театрон у перекладі «Театру політичного» (щоправда, тут термін уживається у нетеатральному значенні).

472

ТЕАТР

УХVІІІ ст. слово театр уживається, з одного боку, як таке, що нібито й не потребує пояснень, а з іншого — описується неначе відсторонено, як у Григорови-

ча Барського, коли він пише про венеційський театр: «По обою страну тоя вежі соділовають два театра, в твореніє діалогов і танцов на чпадах і прочіїх дійствій. Окрест іздалече устрояют палати, сиденія ради народа і лучшого ради виденія.

Сим же тако устроєним, ізводять м’ясопродавці, повелінієм принципа, трьох іли чотирьох волов і великим мечем всім от первого до посліднего, пред всенародними очима отсіцають глави, аки би закалающе на уготовленіє пиршества запустного. Посліди творят танці і штуки по обою страну на оних театрах».

В українському шкільному театрі слово theatrum вживається у значенні сцена.

Утакому самому значенні цей термін трапляється у Василя Гоголя у п’єсі «Простак, или Хитрость женщины, перехитренная солдатом»: «Театр представляет

малороссийскую избу»; «становит обоих среди театра». Так само й у п’єсі «Любка, или Сватанье в с. Рихмах» у першій ремарці сказано: «Театр представляет улицу в деревне». Так само й «українська шутка водевіль в одній дії» Дмитра Дмитренка «Кум мірошник, або Сатана у бочці» починається з ремарки «Театр представляє нутро української хати».

Суперечливий зміст слова театр у ХІХ ст. засвідчив, виступаючи на Першому Всеросійському з’їзді сценічних діячів, і Михайло Старицький: «В параграфе третьем высочайшего указа поставлено единственное ограничение для малорусских представлений, чтобы для них “не было устраиваемо специальних малорусских театров”. Циркуляри же разъяснили, что под словом театр нужно понимать спектакль, а не здание…»

УРосії слово театр також вживається лише з ХVІІІ ст. (раніше вживалися коме­ дія, потіха, позорище, бісівські або сатанинські ігри, у церковній практиці — дій­ ство (sсеnісоs ludоs); у народі, як і в країнах Західної Європи, вживалося ігри, ігри­ ща; хоча сам театр побутує з 1702 року — спочатку як театрум — сцена, смот­

рильные места, делательный двор (так дяки називали театральне приміщення)­ .

У1742 р. механік Йоганн Зигмунд показував у Москві виставу, в тексті оголошення якої було сказано: «Інвентатор буде пред’являти театр в лиці і перспективі або натуральне показування світла, чого тут ще ніколи не бачили. Це особливо полягає в мудрих перспективних машинах, через які небо і Земля <…> також і зірки, Повітря і Вода, гори, ліси, міста і замки, гавані, корабельні ходи і з них стрілянина».

УXVІІІ ст., на хвилі театроманії, театр став об’єктом поклоніння, що також свідчить про нову роль театру або про початок усвідомлення його як нової соціальної інституції і самостійного виду мистецтва. Щоправда, як це часто буває в іс-

торії, інстинкт театру пробуджується набагато раніше, ніж відбувається його усвідомлення і реєстрація у слові.

В естетичному значенні, як вид мистецтва, театр відсутній ще навіть у Гегеля, який сприймає видовище лише способом втілення драматичної поезії, своєрід-

473