Файл: THEATRICA _postranichno_.pdf

ВИКИДКА

існують театр драми й театр комедії, у межах музичного — опери, балету, оперети, пісні. Окрім того, літературний театр охоплює не лише драматичний

театр, тобто театр розмовний, що спирається на драматургію, але й епічний і ліричний театри, а також — театр хорової декламації і театр читця; врешті,

театр публічних читань, вербатім та ін. Різновидом драматичного театру є му­

зично драматичний театр.

Тому коректнішим видається підхід, який віддзеркалює специфіку театру, а над­ то театру ХХ ст., й ґрунтується на поділі за ознакою домінування у виставі (театрі)­ творчості драматурга, режисера, художника, композитора або актора.

Однак і цей принцип, виходячи з практики театру, не є вичерпним. Приміром, в акторському театрі (так званому театрі живої людини) вирізняються театри удавання та переживання (К. Станіславський); у режисерському театрі — театр

акцентованого вияву й театр акцентованого впливу (Лесь Курбас).

Однаково справедливо називати акторським театр імпровізації (комедія дель арте), театр психологічний, аристотелівський, неаристотелівський тощо.

Усвою чергу, види театру можуть бути умовно розподілені за класами (приміром, театр ляльок поділяється на театр паркетних ляльок та маріонеток;

подібні поділи стосуються музичного театру тощо).

Удеяких випадках вид театру та його жанр збігаються — у театрах одного жанру (театру трагедії в Афінах, вертепу, шопки і т. ін.).

Провідною ознакою, що визначає належність того чи іншого театру до певного виду, є система жанрів, якою й зумовлена видова специфіка театру.

Також існують театри, видова специфіка яких визначається: а) місцем влашту­

вання вистав (акватеатр, театр просто неба, театр парковий, домашній те­ атр тощо); б) за функціональним призначенням (агітаційний театр, дитячий театр, еротичний театр); в) виконавцями (театр тварин, гіпотеатр); г) специфічними прийомами (театр тіней, театр метаморфоз) та ін.

З початку ХХ ст. в процесі використання засобів виразності різних видів театрів

умежах однієї вистави, а також у зв’язку з народженням нових видовищних гібридів (театр акцій, театр художника тощо) ці поділи стають дедалі умовнішими. Водночас із цим набуває актуальності визначення театральної системи, здатне інтегрувати ознаки найрізноманітніших жанрів. ► ЖАНР, СИСТЕМА ТЕАТРАЛЬНА, ТЕАТР

викидка — в Україні ХІХ ст. — фарс; жарт, вибрик, фігель. ► ВОДЕВІЛЬ, ФАРС ВИКЛИК — оплески та вигуки біс, браво, фора, акціос, що ними глядачі закли-

кають актора вийти на сцену після виконання концертного номера, епізоду або

вистави. Традиційно публіка викликала драматургів й акторів, а з ХХ ст. — також режисерів. 15 листопада 1902 р. директор Імператорських театрів В. Теляков-

ський зробив прикметний запис про першу в новому сезоні постановку «Чайки»:

«Вистава пройшла вельми порядно. Сталася надзвичайна історія в історії театру.

Викликали режисера Дарського. Це другий випадок за цей рік. Санін і Дарський.

137

ВИПРАВДАННЯ СЦЕНІЧНЕ

У цьому значення вистави. До цього випадку режисера в Александринському театрі не було і навіть не вважалося потрібним його мати». ► АПЛОДИСМЕНТИ

ВИПРАВДАННЯ СЦЕНІЧНЕ (рос. оправдание сценическое) — у системі Станіславського — прийоми, за допомогою яких актор переконує глядача у виправданості (або — у вузькому сенсі — реальності) сценічної поведінки. У вузькому значенні — правдива для вистави й приваблива для актора мотивація поведінки, що стає цікавою й для глядача. Недооцінка останньої особливості (зацікавленос­

ті глядача) є однією з ознак дидактичного театру. ► МОТИВАЦІЯ

ВИПРОМІНЮВАННЯ (рос. лучеиспускание и лучевосприятие) — у системі

Станіславського — термін, запозичений з книги Рібо «Психологія уваги»: прийом налагодження акторського спілкування на ранньому етапі роботи К. Станіславського над системою. Цей прийом готував актора до уважнішого сприйняття партнера, однак для психологічного театру початку ХХ ст. він виявився надто неконкретним і К. Станіславський відмовився від нього. ► ВЗАЄМОДІЯ, система станіс-

лавського, СПІЛКУВАННЯ СЦЕНІЧНЕ

ВИСТАВА, СПЕКТАКЛЬ (англ. theatrical performance, нім. Aufführung, Darstellung, Schauspiel, Spektakel, Theatervorstellung, Vorstellung; ісп. representacion teatral; фр. representation théatrale; англ. theatrical performance, display, show, performance; біл. відовішча, прадстаўленьне, шоў, спэктакаль; угор. show; гол. schouwspel, spek­ taklo, kijkspel; італ. spettacolo; каталон. espectacle; пол. przedstawienie, widowisko, spektakl; румун. spectacol; серб. спектакл, представа) — твір театрального мистецтва, результат творчості режисера і колективу виконавців, адресований гля-

дачам; спектакль.

УДавньому Римі слово spectaculum вживалося в різних значеннях: амфітеатр, вид, видовище, вистава, зала, місця для глядачів, диво світу, огляд тощо.

Уєвропейські мови слово спектакль прийшло через посередництво фран-

цузької, з латини в XIV ст.

Словник театру Дж. Патрісії Моблі (Mobley) інтерпретує термін spectacle як «декорації, костюми і сценічні ефекти у виставі», тобто зовнішній бік вистави; судячи

зпосилання на Аристотеля, спектакль зіставляється з терміном opsis.

Уросійській мові слово вживається з другої половини XVIII ст., інколи у значен-

ні театр (у листі Фонвізіна з Парижа: «есть много других спектаклей; все каждый день полнешеньки»); поряд із цим у Росії вживалися також народні спертак,

спертакли, пистакль.

В українській мові, поряд зі спектаклем, уживаються терміни видовище, по­ става, постанова, представлен[н]я, штука (І. Франко, Г. Хоткевич), представле­

нє («Гуцульський рік» — представленє, представлення (Г. Хоткевича), ставлення

(М. Верхацький, П. Рулін), постановка (І. Карпенко Карий, Леся Українка), штука (І. Франко, Г. Хоткевич), ставлення (М. Верхацький, П. Рулін), постановка (І. Кар-

пенко-Карий, Леся Українка) та ін.

138

ВИСТАВА, СПЕКТАКЛЬ

Відмінності між термінами стають помітними у процесі аналізу відповідних лексем, на що звертав увагу Патріс Паві: «У французькій мові акцентується ідея

репрезентації певної речі <…> у німецькій мові слова Vorstellung, Darstellung, Auffuhrung вказують­ на просторовий образ — поставити перед і поставити там. При цьому підкреслюється фронтальність і виставляння напоказ театраль-

ного продукту для огляду, немов у вітрині, з метою видовищності. В англійській мові performance вказує на ідею виконаної дії».

За Законом України «Про театри і театральну справу» (від 09.02.2006, ВВР, 2006, № 22, ст. 199) вистава театральна — це «публічне виконання театральної постановки».

В українському перекладі праці Крістофера Бальме «Вступ до театрознавства» виставу і поставу пропонується розрізняти: «Спочатку потрібно диференціюва-

ти поняття постава і вистава, які часто плутають чи навіть уживають як синоніми. Під виставою розуміють одноразову подію <…> На відміну від цього поняття, постава — це театральний художній твір, чи, з погляду семіотики, структура організованих знаків <…> У театральній семіотиці цю структуру називають порізному: текст або система рішень». Однак, зауважує Бальме, «термінологічна

диференціація між поняттями вистава й постава, що здійснена тут, у жодному разі не стандартизована».

УХХ ст., у зв’язку зі змінами уявлень про виставу як твір, показ якого здійснюється на сценічному майданчику, в театральному мистецтві дедалі частіше вживають терміни артефакт, видовище, дійство, а майже безмежне розширення понять театр і театральність спричинює врешті те, що Гі Дебор у своїй праці

«Суспільство вистави» (1967), уже не відрізняючи мистецтво від життя, пропонує нові дефініції: «вистава — це не сукупність образів, але суспільні відношення між людьми, опосередковані образами»; «вистава — це матеріальна реконструкція релігійної ілюзії».

Устаропольському театрі виставою (wystawa) називалася пишна декорація,

або «видовище, в якому домінують декорації і костюми, танці та співи». Наприкінці ХІХ ст. термін вживають у значенні театральна гра.

Різноманітні визначення терміна вистава використовують залежно від форми, жанру, функціонального призначення й контексту:

— вистави благодійні — спектаклі, кошти від яких йдуть на благодійні цілі, або

дармові вистави для незаможних верств населення; до таких вистав, зокрема, можна віднести практику давньогрецького театру (теорикон); дармові вистави та пригощання під час передвиборних перегонів у Римі, частково — бенефіси;

такі вистави влаштовував і М. Кропивницький та ін.;

— вільні вистави (англ. free act) — в англійському театрі другої половини XVII ст. вистави для привілейованих глядачів, здійснені в умовах, на які не поширюються цензурні обмеження (приватні, а згодом і клубні вистави);

139

ВИСТАВЛЕННЯ, ВИСТАВЛЯННЯ

—денні вистави (англ. matinee) — спектаклі, показ яких здійснюється вдень (а не ввечері);

—мікс-медійні або мультимедійні вистави (англ. mix-media performance) — видовища, в яких виступ виконавця поєднується з проекцією слайдів, музичними записами тощо; елементи такого театру представлені у творчості Ервіна Піскатора, Леся Курбаса, Сергія Ейзенштейна, Роберта Вілсона та ін.;

—вистави на підлозі, вистави серед глядачів (англ. floor show) — видовища

унетрадиційному просторі — в нічному клубі, кабаре та ін.;

—вистави повнометражні (англ. full-length play) — спектаклі звичної тривалості (на відміну від творів в одному акті);

—вистави рухливі (лат. comoedia motoria) — у давньоримському театрі — рух­ лива, на відміну від спокійної, комедія (comoedia stataria); так само розрізнялися манери акторського виконання і типи акторів — actor statarius (актор нерухомий)

іactor motorius (актор рухливий); у німецькому театрі середньовіччя рухливою (нім. Bewegungsspіel) називалася вистава, що відзначалися фізичною активністю

виконавців;

—вистави святкові (нім. Bühnenweihfestspiel — досл. урочиста сценічна вистава) — жанрове визначення опери «Парсифаль» Ріхард Вагнер.

Востанні десятиліття термін спектакль вживається здебільшого стосовно традиційного театру і політичних шоу. До нових форм театру частіше застосовують

термін перформенс та інші, що підкреслює нетрадиційний характер видовища. Уявлення про досконалу, взірцеву, еталонну виставу може існувати лише

в межах певної театральної системи й обумовленої нею ідеї театральності — адже кожен вид театру висуває власні вимоги стосовно ідеальної вистави. ► МИС-

ТЕЦТВО ТЕАТРАЛЬНЕ, мізансцена, ПАРАТЕАТР, ПОКАЗ, ПОСТаВА, ПОСТАНОВКА, РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ, ТЕАТР

ВИСТАВЛЕННЯ, ВИСТАВЛЯННЯ — у практиці українського театру — термін, який залежно від контексту вживається і для характеристики роботи режисера (режисури), і для процесу прокату вистави. Так, Марко Кропивницький

у листі від 29 березня 1892 р. писав: «Російська цензура не дала дозволу її виставляти на кону…»; а в листі від 27.Х.1893 р. зазначав: «в Ромні можна вистав-

ляти нашу твору…» та «виставити шекспірівські твори»­. У практиці корифеїв українського театру трапляються й інші похідні словоформи: виставлена, ви­ ставляєм, виставляється на кону, виставляють, вистанова, вистановив, ви­ становлю, вистановляли спектаклі тощо. Микола Куліш у листі до Аркадія Любченка від 20 жовтня 1924 р. пише: «Писав п’єсу для сільського театру, а вийшло так, що виставлятимуть в Харкові». Сергій Єфремов у щоденниковому записі

від 3 грудня 1926 р. фіксує: «З сучасного безстидства. “Богдана Хмельницького”

Старицького в Харкові виставляють так: чотири дії Старицького, а п’яту зробив Варава. Той самий Варава виправляє мову Котляревському в “Наталці Полтавці”,

бо “Возний говорить там паганою (!) мовою”. <…> “Березіль” збирається вистав-

140