Файл: THEATRICA _postranichno_.pdf

ПЕРЕДМОВА

наведених термінів, їх лаконічним інтер­пре­та­ці­ям­ та посиланням на джерела, з яких вони запозичені, видання є надзвичайно цінним. Однак інколи, враховую-

чи дефіцит інформації, що його відчувають упорядники будь-якого словника, трапляються прикрі помилки у тлумаченні окремих термінів, що для українського читача особливо помітно на національному матеріалі (приміром, little Russian play тут тлумачиться як українська п’єса ХІХ ст.; або Svis’kyi theatre — ukrainian civil theatre; bertep та ін.)61.

У1988 р. у США випущено «Словник драми» Террі Ходгсона62. Як зазначає автор у передмові, це видання адресоване широкому колу читачів — студентам, глядачам і фахівцям. Словник обсягом у 430 сторінок охоплює майже півтори тисячі термінів від початків театру до ХХ ст. і загалом може бути охарактеризований як надзвичайно чіткий і лаконічний.

У1992 р. в США видрукувано ще лаконічніший «Словник термінів драми і те­ат­ ру»63, в якому наведено понад сімсот п’ятдесят термінів.

Того ж року в США з’являється тритомний «Інтернаціональний Словник те­ атру»64 (перший том присвячено п’єсам, другий — драматургам, третій — акторам, режисерам і сценографам).

У1993 р. видавництво Кембриджського університету видрукувало «Кемб­рид­ жський путівник поамериканському театру» 65, орієнтований на інформацію стосовно персоналій і творів американської сцени; серед них — статті, присвячені практиці постановки на американській сцені п’єс найвизначніших, на думку упорядників, драматургів — Брехта, Чехова, Гілберта і Саллівена, Ібсена й Шекспіра

та багатьох інших.

У1997 р. в Лодзі виходить друком дослідження Терези Ярошевської «Словник­ ренесансного театру у Франції»66. Ця праця належить до жанру історико-етимо- логічного дослідження, практичним результатом якого є ґрунтовний словник

французького театру вказаного періоду. На перший погляд може видатися,

що завдання цієї праці має надзвичайно локальний характер;­ однак насправді це засадниче дослідження, адже його спрямовано на вивчення лексики, яка невдовзі пошириться в усьому світові й визначить формування уявлень про театр

вінших країнах.

61An International Dictionary of Theatrical Language / ed. by Joel Trapido, Edward A. Langhas,­ and James R. Brandon. — Westport, Connecticut: Greenwood Press, 1985.

62Hodgson, Terry. The Drama Dictionary. — N.-Y. New Amsterdam Books, 1988.

63NTC’s Dictionary of Theatre and Drama Terms. — Lincolnwood, IL: National Textbook Com­ pany, 1992.

64International Dictionary of Theatre 3 vols. — Chicago: St. James Press, 1992. — Vol. 1 — Covers Plays, Vol. 2 — Playwrights, Vol. 3 — Actors, Directors and Designers.

65Cambridge Guide to American Theatre // Ed. By Don B. Wilmeth and Tice L. Miller. — New York, 1993.

66Jaroszewska, Teresa. Le Vocabulaire du Théâtre de la renaissance en France (1540–1585): contribution à l’histoire du lexique théâtral. — Lódź, 1997.

28

ПЕРЕДМОВА

У1999 р. з’являється праця, яка свідчить про те, що видання галузевих істори- ко-етимологічних словників перетворюється на сталу тенденцію: це «Словник

постановочної практики (1580–1642)» Алана Дессена і Леслі Томсона67.

У2001 р. видано інтернаціональну енциклопедію під назвою «Acting»,­ що можна перекласти як «Дійства»68. В оглядових статтях поєднано жанровий принцип

згеографічним, а тому видання охопило широке коло явищ видовищних мистецтв. Серед гасел праці наведено: Absurdism, Abua Masquerade, Acropolis, Action song, Actors studio, Actual death in the the­ater,­ Adavus,­ African Ameri­can­ Theater, Afri­­ can Ballets, Alienation effect, American­ negro theater, Anagnori­sis,­ Ancient greek the­ ater, Ancient mime, Ancient Pantomime­ та ін.; український театр представлено у статті Soviet Union.

У2002 р. виходить друком «Словник театру ХХ століт­тя»69, орієнтований переважно на персоналії, поряд з якими, однак, наведено й окремі терміни, що характеризують саме театр ХХ ст.: adaptation / translation, agitprop, alternative theat­­ re / alternate theatre, amateur theatre, anti-play, arena stage, avant-garde, awards and prizes та ін.

У2003 р. у Варшаві видано «Енциклопедію польського театру»70, в якій подаються історичні відомості про польський театр від ХІІІ до ХХІ ст., розглянуто його основні форми й жанри, найвидатніші персоналії та їхні твори. Причому видання надзвичайно інформативне саме з точки зору термінології. Так, серед сімдесяти

гасел на літеру «А» понад сорок відведено термінам: абонемент, акомпане­ мент, адаптація сценічна, адепт, афіша театральна, акція, акт, актор, актор­ ка, актороманія, альманахи театральні, алюзія, амант, амантка, амфітеатр, анімація театральна, аніматор, анонс, анонсер, ансамбль, антагоніст, ан­ тракт, антрепренер, антреприза, антропологія театру, антидрама, анти­ пролог, антитеатр, апарт, апотеоза, архітектура театральна, арена, аргу­ мент, артист, артистичний, аудитор, автомати, автор та ін. Серед персоналій цієї самої літери чільне місце відведене королям, Августові ІІ (1670–1733)

й Августові ІІІ (1696–1763), під патронатом яких відбувалося становлення націо-

нального театру, а також режисерам, зокрема Ервіну Аксеру та ін. Серед сценічних творів — вистава «Apoca­lyp­sis­ cum figuris» Є. Гротовського. Попри те, що словники, присвячені національним театрам, доволі популярні в західному світі, цей тип видання справляє суперечливе враження. З одного боку, він потребує надзвичайно виваженого відбору персоналій і творів, а з іншого — буквально приречений на те, щоб адаптувати загальноєвропейські терміни й по-

67Dessen Akan C. and Leslie Thompson. A Dictionary of Stage Directions in English Drama 1580– 1642. — Cambridge University Press, 1999.

68Osnes, Beth. Acting. An International Encyclopedia. — ABC-Clio Inc., 2001.

69The Continuum Companion to Twentieth Century Theatre / Ed. by Colin Chambers. — London — New York, 2002.

70Frankowska, Bożena. Encyclopedia teatru polskiego. — Warszawa, 2003.

29

ПЕРЕДМОВА

няття до умов національної сценічної практики. Адже всі наведені вище терміни на літеру «A» дотичні не лише до польського, але й до загальноєвропейського

театрального лексикону; а відтак значення словника національного театру виходить за межі, визначені його назвою. Хоча авторка цієї праці надзвичайно переконливо подолала названі проблеми, ілюструючи кожен з термінів приклада-

ми з історії саме польської сцени, видання яскраво продемонструвало прикмету, наявну в усіх «локальних» словниках, а саме:­ нелегітимність термінологічних обмежень певної національної школи щодо явищ театру загальноєвропейського зразка. Натомість цей принцип стає ефективним у разі його застосування до явищ хоча б відносно замкнених театральних культур (театр Кабукі, Ноо, «чорний театр» тощо). Адже жодне помітне театральне явище не може бути локалізоване надто жорстко у просторі й часі (у даному разі — в умовах саме поль-

ської театраль­ної­ культури); зазвичай воно має тенденцію до експансії (а надто у сьогоднішньому глобалізованому світі); за необхідності воно трансформується, проходить етапи якихось мутацій тощо. До таких перетворень, уважно відстежених авторкою, належить, зокрема, ґенеза театральної режисури. Не заперечуючи поширеної точки зору про те, що режисура — витвір ХІХ ст., дослідни-

ця подає короткий нарис історії професії від початку, з часів античності, і навіть вказує прізвище першого відомого польського режисера, постановника «ludicium Paridis» 1522 року у Вавелі. А далі стаття «Stanisław z Łowicza» починається зі слів: «pierwszy w Polsce reżyser znany z imienia <…> In­sceni­zo­wał­ 1522 sztuke…» Надзвичайно цінним складником цього видання є історико-ети- мологічний аспект термінології. Так, у статті «Актор» подано історичні відомості

щодо появи у Польщі термінів, у яких віддзеркалюється діяльність актора: йоку­ лятор (1235), кугляр (1424), шпільман (1424), престижітатор (1489), грач (1588),

блазень (1532) та ін.

У2004 р. видавництво «Penguin Book» видало ще один «Словник театру»71. На відміну від свого попередника, неодноразово перевиданого «Словника теа-

тру» Джона Рассела Тейлора («Dictionary of the theatre», 1966, 1970, 1974, 1993),

нове видання охоплює понад п’ять тисяч коротких, у кілька рядків, статей різних жанрів. Це переважно інформація про авторство, час написання п’єс, діяльність сценічних діячів тощо. Окремі, інколи рідкісні історичні й теоретичні терміни, вкраплені у видання (abele spelen, act, act drop, actor, agon, amateur theatre, Theatre of the absurd та ін.), відзначаються чіткістю дефініцій.

У2005 р. з’являється новий, надзвичайно перспективний тип довідника: «Ключові концепти у драмі й видовищі»72. Особливість цього видання зумовлена тим,

що терміни подаються не суцільно за абеткою, а за тематичними блоками: термі-

ни текстуальні, видовищні, виробничі (постановочні), сценічні і критичні. Так,

71The Penguin Dictionary of the Theatre by Jonathan Law. — Penguin Book, 2004.

72Pickering, Keneth. Key Concepts in Drama and Performance. — Palgrave Macmillan, 2005.

30

ПЕРЕДМОВА

у блоці текстуальних концептів представлено Absurdism / Theatre of the Absurd, Act, Action, Allegory, Anti-hero, Aristo­te­li­an­ (or Neo-classical) unities, Climax, Comedy

та ін. У блоці видовищних концептів (Performance Concepts) розглянуто: Acting sty­ les, Action, Actor / acting, Aliena­ti­on,­ Character, Chorus, Commedia dell’arte, Conven­ti­­ ons, Energy та ін.

Цього ж року Е. Барба і Н. Саварезе здійснили перше видання «Словника теат­ ральної антропології»73, у якому подали ґрунтовний виклад основних понять антропологічної школи: анатомія, стажування (навчання), баланс, дилатація (по­ ширення), драматургія, енергія, еквівалентність, євразійський театр, вправи, об­ личчя й очі, нога, руки, історіографія, монтаж, ностальгія, бездіяльність (omission),­

опозиція, органічність, преекспресивність, реставрація і поведінка, ритм, поста­ новка і костюм, техніка та ін. Згодом видання перекладено багатьма мовами74.

У2005 р. видавництво Вроцлавського університету видало працю Рафала Ковальчика «Російське театральне словникарство у порівнянні з поль­ським»­75. Результатом цього ґрунтовного дослідження стало формування російсько-польсь­

кого­ словника театральних термінів, найцікавіша частина якого — терміни, що не мають прямих відповідників у польській та російській мовах (постанов­ ка — inscenizacja, reżyseria; режиссёрский экземп­ляр­ — scenariusz reżyserski тощо).

У2006 р. у Польщі вийшов друком «Словник театру» кандидата наук Даріуша Косинського76, скромно позиціонований автором як «науково-популярна публікація», котра «у синтетичний спосіб подає відомості з теорії, історії й практики сценічного мистецтва». Обравши за взірець «The Concise Oxford companion to the Theatre» та німецький «Theaterlexicon», автор розділив свою працю на три части-

ни: «Поетика й інституції», «Особи» і «Твори». До першої термінологічної частини увійшло близько шестиста гасел, серед яких і власні назви театральних колективів (Abbe Theatre, Actors Studio, Aleksandryjski Teatr w Peterburgu та ін.). Хронологія поданих автором термінів починається від афінського агону і закінчується пост­

драматичним театром. Надзвичайно важливою є група термінів, які надто віль-

но вживаються в українському театральному лексиконі: драма несценічна, етно­ драма, інсціпієнт, паратеатр, прототеатр, ретеатралізація театру та ін.

У2007 р. Марія Рутковска видала у Познані працю «Термінологія драми й театру в польськім Просвітництві»77. Для українського дослідника історії театру це видання є одним з найцікавіших, адже польський та український театр мають

73Barba Eugenio, Savarese Nicola. A Dictionary of Theatre Anthropology. The Secret Art of Performer

//by Eugenio Barba and Nicola Savarese. — London, New York, 2006; Barba Eugenio, Savarese Nicola. Sekretna sztuka aktora. Słownik antropologii teatru. — Instytut im. Jerzego Grotowskiego, 2005.

74Барба Эудженио, Саварезе Никола. Словарь театральной антропологии. Тайное искусство исполнителя. — М., 2011.

75Kowalczyk, Rafał. Rosyjskie słownictwo teatralne w porównaniu z polskim. — Wrocław, Uniwersytet Wrocławski, 2005.

76Kosiński D. Słownik teatru. — Zielona Sowa, 2006.

77Rutkowska M. Terminologia dramatu i teatru w polskim Oświeceniu. — Poznań, 2007.

31