Файл: THEATRICA _postranichno_.pdf

ПЕРЕДМОВА

багато спільних термінів, не кажучи вже про існування польського театру в Україні, що також обумовило взаємовплив­ термінів (у цьому виданні, примі-

ром, натрапимо на терміни gracz і graczka — актор і акторка; igraczka — акторка і коротка забава; sielanka — пасторалька, еклога, пастуша драма; firanka — театральна завіса та ін.). Цінність видання визначається, однак, не лише цією обста-

виною, а й жанровими особливостями дослідження. Ця дбайливо зібрана колекція сценічних старожитностей на сімсот сторінок охоплює понад дев’ятсот термінів, серед яких представлені загальноестетичні категорії, засадничі й технічні терміни театру з посиланнями на першоджерела і прикладами вживання термінів. Цей тип видання можна вважати одним з найперспективніших.

У2006 р., в серії історичних словників літератури й мистецтва видано «Історич­ ний словник японського традиційного театру»78, в якому наведено терміни традиційного сценічного­ мистецтва, а також відомості про видатних театральних діячів та їхні твори.

У2008 р. серія поповнилась виданням тому «Модер­нізм»­79, де подано­ відомості про видатних діячів театру, їхні твори, хронологію (1860–1930) і терміни, що характеризують саме цей період (actor-manager, agent, amateur theatre, ani­ mals, attraction тощо), та історичним словником «Бродвейського мюзик­лу»­80.

Окрім наведених довідкових видань, деякі фундації постійно видають словни-

ки нових термінів. Серед них: багатомовне ілюстроване видання «New Theatre­ Words», видрукуване OISTAT (Organisation International des Techni­ci­ans­ et Archi­­ tects de Théatre); «The Batsford Dictio­nary­ of Drama»; «Cambrid­ge­ Guide­ to Theat­­ re»; «Dictionary of the Performing Arts»; «Dictionary of the Theat­re:­ Terms, Concepts, Analysis»; «International Dictionary of Theatre»; «McGraw-Hill Encyclopedia of World Drama: An Interna­tional­ Reference Work in Five Vo­lumes»;­ «Oxford Encyc­lopedia­ of Theatre and Performance»; «The World Encyclopedia of Contemporary Theatre» та ін. Змістовні статті про театр із значною­ кількістю театральних термінів уві-

йшли до таких видань, як «The Encyclopedia Americana. International edition», «The New Encyclopædia Britanica», «The World Book Encyclopedia». Ізрозвитком

цифрових технологій дістають­ поширення театральні мультимедійні видання. До цього слід додати також величезну кількість­ популярних­ європейських Ін- тернет-видань, на сторінках яких висвітлюються питання театральної­ термінології (приміром, «Theatrecrafts.com Glossary­ of Technical­ Theatre Terms», «Pod­ręcz­ ny słownik terminów teatralnych» таін. 81).

78Leiter Samuel L. Historical Dictionary of Japanese Theatre. Historical Dictionary of Literature and the Arts. — Lanhamm, Maryland, Toronto, 2006.

79Ficher James, Hardison Londre Felicia. American theatre. Mo­dernism. Historical Dictionary of American Theatre. — Lanhamm, Maryland, Toronto, 2008.

80Everett William A., Laird Paul R. Historical Dictionary of the Broadway Musical. — Lanhamm, Maryland, Toronto, 2008.

81Miłkowski, Tomasz. Podręczny słownik terminów teatralnych // Словник Томаша Мілковскі

32

ПЕРЕДМОВА

Крім того, у другій половині ХХ ст. сформувалась особлива галузь історіографії, яка у Німеччині дістала назву Begrifsgeschichte — Історія понять. Новий підхід

виявився надзвичайно плідним і перспективним, що підтверджено низкою досліджень­ історичного і порівняльного аспектів термінології, а сама тенденція до вивчення тих або інших явищ крізь призму слів (метафор, порівнянь, термі-

нів, понять тощо) — стає дедалі помітнішою. Врешті, важко залишити поза увагою ті зусилля, що їх спрямовували й продовжують спрямовувати вчені різних країн на створення словників театральних термінів, про що свідчить також надзвичайно цікава тематика наукових праць82.

на сайті польського відділення Міжнародної асоціації театральних критиків (Międzynarodowe Stowarzyszenie Krytyków Teatralnych — Association Internationale des Critiques du Théâtre, International Association of Theatre Critics) [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// www.aict.art.pl.

82 Берков П. Н. К истории русской театральной терминологии XVІІ–XVІІІ веков. — Тр. отд. древнерусской лит-ры. — Т. 11. — М.–Л., 1955; БоревВл.Терминологический словарь // М.Я.По­ ляков. Теория драмы: Учебное пособие. — М., 1980; Владимиров С. К истории понятия «режиссура» // Театр и драматургия. Труды Ленинградского государственного ин-та театра, музыки и кинематографии. — Л.,1976. — Вып; Иванова Л. Из опыта создания учебного словаря-спра- вочника театральной лексики // Вестник Челябинского гос. ун-та. — 2007. — № 5; Иванова Л. К вопросу о специфике учебного словаря театральных терминов // Проблемы славянской культуры и цивилизации: материалы VIII междун. науч.-метод. конф. — Уссурийск: Уссурийский гос. пед. ун-т, 2006; Иванова Л. Лексика театрального искусства: структурно-семанти- ческий и лексикографический аспекты: автореферат дис… канд. филол. наук. — Орёл, 2008; Иванова Л. Место словаря театральных терминов среди других типов словарей // Полифило- логия-6: Сб. науч. стат. — Вып. 6. — Орёл: Орловский гос. Ун-т, 2006; Иванова Л. О методике составления учебного словаря-минимума по теме «Театр» // Актуальные вопросы подготовки специалиста в контексте современных преобразований: материалы Всерос. науч.-практ. семин. — Орёл: Орловский государственный университет, 2006; Иванова Л. Предпосылки создания учебного словаря-справочника театральной лексики // Актуальные проблемы современной лингвистики. Тихоновские чтения: материалы международной научной конференции, посвящённой 75-летию профессора А. Н. Тихонова. — Елец: Елецкий гос. ун-т им. И. А. Бунина, 2006; Иванова Л. Язык Станиславского как источник терминологии театрального искусства // Русский язык XIX века: от века XVIII к веку XXI: Материалы II Всероссийской научной конференции, 17–20 октября. — СПб., 2006; Ильин И. Постмодернизм: Словарь терминов. — М., 2000; Кимягарова Р. Драматический словарь 1787 г. — еще один источник для изучения русского языка XVIII в. // Вопросы русского языкознания. — М.: МГУ 1980. — Вып. 3; Кимягарова Р. Из истории театральной терминологии конца XVІІ–XVІІІ века: Автореферат дис. … канд. филол. наук. — М.: МГУ, 1970; Кимягарова Р. Из истории формирования театральной терминологии (Действующее лицо) // Этимологические исследования по русскому языку. — М.: МГУ, 1972. — Вып. 7, 93; Кимягарова Р. Из истории формирования театральной терминологии (Сцена) // Этимологические исследования по русскому языку. — М.: МГУ, 1976. — Вып. 8, 95; Кимягарова Р. Из истории формирования театральной терминологии в русском языке. «Акт о Калеандре и Неонильде» // Русская историческая лексикология и лексикография. — Л.: ЛГУ, 1983. — Вып. 3; Кимягарова Р. Из истории формирования театральной терминологии в русском языке конца ХVІІ — середины ХVІІІ вв. // Этимологические исследования по русскому языку. — М.: МГУ, 1981. — Вып. 9, 90; також статті Кимягарової Р. С. з історії театральної термінології у журналі «Русский язык в школе» («грим» — 1966, № 1; «диалог» — 1968, № 6;

33

ПЕРЕДМОВА

Зрозуміло, стислий огляд зарубіжних театральних словників, виданих упродовж XVIII — початку XXI ст., охоплює лише деякі з цих видань. Однак і крапля

віддзеркалює океан. І в цій краплі ми бачимо ос­новні тенденції театральних словників, які можуть бути окреслені­ в таких функціях: каталогізація; дослід­ ження етимології й ґенези термінів і явищ; інтерпретація й систематизація.

Залежно від пріоритету однієї з функцій, можна ди­ференціювати жанрові різновиди театральних словників.

Це біографічні, жанрові (або видові), репертуарні, істори­ко-етимологічні, термінологічні й синтетичні словники. Серед них вирізняються:

—короткі тлумачні й мовні слов­ники (в них подається стисла інформація щодо того або іншого терміна);

—короткі довідники окремих жанрів (містерій, опери, балету тощо) та вибір-

кові популярні словники (де наводяться переважно актуальні терміни, інколи — історія написання й сюжети популярних творів світового репертуару, зміст популярних монографій тощо);

—колективні словники й багатотомні енциклопедії, над якими зазвичай працюють цілі авторські колективи під керівництвом провідних учених, та стро­ матний, за визначенням В. Бичкова, тип видання, який створює ілюзію об’єктив­ ності — колективного розуму83; насправді ж він радше демонструє принцип гру­ пової суб’єктивності у розрізненій структурі.

Водночас із цим вирізняються авторські або принаймні адаптовані, пропущені крізь призму сприйняття одного автора, словники; такі видання зазвичай мають

«интермедия», «драма» — 1969, № 1; «ложа», «актер-комедиант», «занавес» — 1969, № 3; «пьеса, спектакль» — 1969, № 6; «труппа» — 1971, № 3; «водевиль» — 1973, № 4; «марионетка» — 1974, №3, «амплуа» — 1976, № 5); Ливнев Д., Зверева Н. Словарь театральных терминов. Создание актерского образа. — М., 2007; Литосова М. Наиболее употребительные термины и их словосочетания по искусству (Мастерство актера и режиссера): Учебное пособие для сту- дентов-иностранцев театральных вузов. — М., 1977; Мастерство актера в терминах и определениях К. С. Станиславского. Учеб. пособие. — М., 1961; Миронова М. Р. Лексико-семанти- ческие и лингвокультурные особенности формирования театральной лексики в английском

ирусском языках. Автореферат дис. … канд. филол. наук. — Краснодар, 2007; Морозова Г. Пластическая культура актера. Толковый словарь терминов. — М., 1999; Русско-английский

иангло-русский словарь театральных терминов / Сост. И. Ступников. — СПб, 1995; «Система» Станиславского. Словарь терминов. Сост. Н. Балатова, А. Свободин. — М., 1994; Топорская А. Структурно-семантические и функционально-парадигматические особенности терми­но­­ логии­ театрального искусства. — Автореферат дис. … канд. филол. наук. — М., 1997; Филли­ пов В. К терминологии музыки и театрального искусства // Исследования­ по словообразованию и лексикологии древнего языка. — М., 1969; Чурилова И. Неологизмы в театральной терминологии английского языка конца XX — начала XXI вв. Автореферат дис. … канд. филол. наук. — Омск, 2007; Bujanski, Jerzy Ronard. Slownictwo teatralne w polskiej dramaturgii. — Wroclaw, Uniwersytet Wroclawski, 1971; Jaroszewska T. Le lexique theatral francais a l’epoque de la Renaissance // Revue de Linguistique Romane. — 2000. — № 116. — pp. 438–455.

83Лексикон нонклассики. Художественно-эстетическая культура ХХ века / Под ред.

В.Бычкова. — М., 2003. — С. 10.

34

ПЕРЕДМОВА

вибірковий характер і подають лише основні, з точки зору запропонованої автором системи, терміни і поняття у фундаментальних статтях, залишаючи на маргі-

несі терміни другорядні. Подібні видання містять зазвичай до тисячі словникових статей; інколи вони тяжіють до коментування явища замість його фіксації, що, безумовно, має надзвичайну пізнавальну цінність, однак лише у разі, якщо

поряд є довідник, у якому чітко окреслено саме явище, його історична та видородова ґенеза, зв’язок із іншими явищами тощо.

Далі можна вирізнити пошуковий тип видання, зазвичай представлений працями, в яких здійснено спробу систематизації нових термінів і понять, а інколи — навіть надання статусу терміна наявним лексемам; до цього типу слід від­ нести й довідники, в яких подається систематичний виклад основ певної школи, таких, як створений Е. Барба і Н. Саварезе «Словник театральної антропології».

Окремо слід вирізнити історичні лексикони та історико-етимологічні словники, популярність яких з роками зростає.

Потребу в систематизації історико-теоретичного знання, а отже й термінології, відчували, однак, не лише діячі західного театру.

***

У1920–1930-х рр. упорядкування практичної термінології театру розпочалося

врежисерських майстернях, якими керували Всеволод Мейєрхольд і Лесь Курбас; проте домінування практичних завдань у діяльності майстерень стало на заваді здійсненню їхніх планів. Паралельно продовжував роботу над термінологі-

єю власної системи К. Станіславський. Однак, починаючи з кінця 1920-х, коридор пошуків ставав дедалі вужчим.

Уцьому контексті вельми показовою є доля терміна театральна система, теоретично обґрунтованого О. Гвоздєвим84 та Я. Мамонтовим85, що заклали основу для створення ґрунтовної теорії театру. Однак у 1932 р. саму концепцію теа­

тральних систем було піддана нищівній критиці з боку теоретиків РАПП —

О. Афіногенова, Ю. Либединського та інших, а відтак і цілу наукову школу звинувачено у формалізмі та пристосуванстві. У тому самому році Гвоздєв був змушений виступити зі спокутною статтею в журналі «Советский театр» (1932, № 5), після якої вже до самої своєї смерті, що настала 1939 року, займався вивченням історії новітнього й сучасного театру. У зв’язку з цими обставинами зазнала по-

84Гвоздев А. О смене театральных систем // О театре: Сб. статей. — Л., 1926. — Вып.1.

85Мамонтов Я. Драматичне письменство (Основи та технічні прийоми) // Я. Мамонтов. Театральна публіцистика. — К., 1967; Мамонтов Я. Драматургія в театральному аспекті (до питання про наукове вивчення драматичних творів) // Рад. театр. — 1930. — № 3–5; Мамонтов

Я.Драматургія І. Тобілевича // Тобілевич І. Твори: У 6 т. — Х.-К., 1930. — Т. 6; Мамонтов Я. Сучасний театр в його основних напрямках // Нове мистецтво. — 1926. — № 14, 15, 18, 22; Ма­ монтов Я. Театральна публіцистика. — К., 1967.

35

ПЕРЕДМОВА

дальшого замовчування й системна теорія Я. Мамонтова,­ викладена у його працях початку 1930-х рр., — «Драматургія в театральному аспекті (до питання про

наукове вивчення драматичних творів)» і «Драматургія І. Тобілевича». Цим частково може бути пояснено й долю термінологічної спадщини П. Руліна.

Усвідомлення термінологічних і теоретичних проблем дало право Вс. Мейєр-

хольдові скептично ставитися до театрознавства як наукової дисципліни. «Ви кажете театрознавство, — зневажливо зауважив він, — а я не знаю, що це таке. Вчені сперечаються між собою про далекі, кінцеві висновки науки, але всі згодні, що при температурі у сто градусів вода кипить. А в нашій галузі ще не встановлені подібні азбучні істини. В усьому цілковита різноголосиця! Перше завдання так званого театрознавства — встановлення єдності термінології й формування аз­ бучних істин. Лише тоді воно може претендувати на те, щоб називатися наукою»86.

Після Першої Всесоюзної режисерської конференції (1939) у центрі уваги практиків, а отже, й теоретиків театру опинилися проблеми поглиблення й удо-

сконалення системи Станіславського. Відтак на перший план були висунуті категорії реалізму, народності, патріотизму, психологізму. Водночас постала й проблема втілення образу позитивного героя, яку обговорювали під час з’їзду письменників та режисерської конференції. Починаючи з 1950-х рр. цю роботу продовжують­ учні Станіславського та вихованці створеної ним театральної школи, які зосереджують увагу на тлумаченні, вдосконаленні та пристосуванні сис­ теми до мінливих вимог радянського театру (Б. Захава, М. Горчаков, М. Кнебель,

Г. Товстоногов, П. Єршов, О. Поламішев та ін.). Саме завдяки їм і було створено надзвичайно тонко диференційований понятійний апарат системи.

Складніше розгортався процес формування історико-теоретичної термінології,

що вказує на один із парадоксів сучасного театру. Суть цього парадоксу полягає в тому, що теоретичні дисципліни у сфері фахової діяльності, на відміну від практики, не виробили власної термінології; вони спираються частково на понятійний­ апарат літературознавства, частково — на термінологію філософії, соціології, семіотики, врешті, й театральної практики, що, як не дивно, найперше збагачує тео-

рію театру та його термінологію.

Активний фаховий словник сьогодні на дев’яносто відсотків складається з тер-

мінів і понять, упроваджених практиками театру, — передусім режисерами й антрепренерами, потім — сценографами й акторами, які, керуючись фаховим досвідом і здоровим глуздом, удосконалювали методологію театру, а відповідно

і його словник. В українській мові ця термінологія­ здебільшого запозичена з гре-

ко-латинських, романо-германських,­ англійських, польських і російських джерел. Адже термінологія сучасного театру віддзеркалює історію панування та впли-

вів — спочатку грецького, далі — римського, італійського, французького й ні-

мецького, потім російського, польського, англійського й американського театрів.

86 Гладков А. Мейерхольд: В 2 т. — М., 1990. — Т. 2. — С. 276.

36