Файл: THEATRICA _postranichno_.pdf

КУЛІСА

КУЛІСА, КУЛІСИ, ЛАШТУНКИ (фр. coulisse; від текти, лити; англ. coulisse, нім. Ku­ lissen, пол. kulissy) — у театрі XVII ст. — м’яка або тверда декорація, підві­шена з обох

сторін сцени паралельно до рампи і призначена для закривання її бічних частин. Разом з падугами куліси утворюють одяг сцени. Уперше куліси використано в італійському театрі (Teatro Farnese, 1619), де вони були прикріплені до стаціонарних

кулісних машин, які рухалися у щілинах, прорізаних у підлозі на кожному плані паралельно до рампи. У Франції куліси використовуються з XVII ст. у Росії — з останньої чверті XVIII ст. На українській сцені — з 1780 х рр. (Г. Квітка Основ’яненко «Історія театру в Харкові», 1841; 1801 р. Квітка згадує куліси в листі до А. В. Влади­ мирова)­ . Синонім до терміна куліси в українській мові — лаштунки. ► ЛАШТУНКИ

КУЛЬМІНАЦІЯ (фр. culmination від лат. culmen — вершина) — найголовніша

за емоційним напруженням і значенням подія п’єси або вистави; вершина наскрізної дії; переломний момент, коли загострення суперечностей досягло апогею. Наприклад, убивство Тибальта і услід за цим вигнання Ромео з Верони («Ромео і Джульєтта» Шекспіра), «мишоловка» («Гамлет» Шекспіра). Інколи кульміна-

цію ототожнюють з катастрофою. ► КОМПОЗИЦІЯ, перипетія, ПОДІЯ

КУНСТШТУК, КУНШТУК (нім. Kunststück, фр. tour de force) — у театрі XVІII ст. — штукарство, ефектна витівка, трюк, фокус, спритний технічний прийом.

ЛАвРЕАТ, лауреат (лат. laureatus — увінчаний лаврами) — митець або вчений, який отримав нагороду або премію.

Звичай нагороджувати почесним лавровим вінком переможців мистецьких конкурсів зародився у Давній Греції бл. 590 р. до н. е. на Піфійських іграх, де по-

ряд з атлетами змагалися співаки й поети. Переможці нагороджувалися лавровими вінками і носили звання дафнофорів (носіїв лаврів). Згодом цей звичай

запозичили римляни. За доби середньовіччя термін лавреат застосовувався

у такому самому значенні під час мистецьких змагань ремісничих цехів, що влаштовувалися у Франції у ХІ–XVI ст. і дістали назву пюї. Лавреатів змагань нагороджували призами і давали їм звання roy de puy. У річищі цієї традиції рим­ський сенат і Паризький університет присвоїв звання лавреат і увінчав лавровим вінком Франческо Петрарку 1341 р.

УВеликобританії до системи почесних звань належить звання по­ета­лавре­­ ата — звання придворного поета, затвердженого монархом і традиційно зобов’я­

заного­ відгукуватися пам’ятними віршами з нагоди подій у житті королівської родини й держави. Поетами лавре­атами­ були драматург Джон Драйден (1631– 1700), Томас Шадуелл­ (1689–1692), Наум Тейт (1692–1715) та ін.

УСША звання поета лавреата впроваджено актом Конгресу (1985).

УСРСР зміст поняття лавреат визначався Постановою РНК СРСР від 26 березня 1941 р. «Про встановлення звання “Лавреат Сталінської премії”». Сам по-

рядок надання і видачі премій імені Сталіна визначався постановами РНК СРСР від 20 грудня 1939 р., від 25 березня 1940 і 26 березня 1941 р. Розмір Сталінської

310

ЛАЦЦІ

премії складав сто тисяч карбованців. Комітет по Сталінських преміях в галузі літератури і мистецтва очолював народний артист СРСР В. І. Немирович Данченко.

У сучасному театрі лавреатами називають осіб, удостоєних державних та інших

премій. ► ЗВАННЯ ПОЧЕСНЕ, ПРЕМІЯ ТЕАТРАЛЬНА

ЛАЦЦІ (від італ. lazzі — жарти, буфонада; фр. lazzі, англ. lazzі; нім. Lazzі; ісп. laz­ zі) — в італійському театрі масок — яскраве імпрові­за­цій­не­ пристосування у грі актора; традиційно лацці виконували слуги.

ЛАШТУНКИ — термін, який має кілька значень: куліси, дерев’я­ні­ підмостки, декорації. Так, М. Старицький у листі до І. Франка вживав цей термін у значенні декорації («Чи суть лаштунки (декорації) придатні і до наших престав, чи треба везти свої?»). У Словнику Б. Грінченка подається два значення терміна — леса, деревянн[ые] подмостки і театральныя кулисы. ► КУЛІСИ

ЛЕКЦІЯ МОРАЛЬНА (англ. moral lecture) — в американському театрі XVIII ст. — постановка вистави поза цензурними обмеженнями у вигляді серії моральних діалогів. У 1761 р. у цьому жанрі показано виставу «Отелло» В. Шек-

спіра. ► кімната виставкова, ТЕАТР ЧИТЦЯ

ЛЕНЕЇ (грец. Lenaea) — у Стародавній Греції — свято нового вина. Під час Ленеїв виконувалися дифірамби Діонісові і влаштовувалися драматичні змагання. ►

АГОН, ДІОНІСІЇ, трагедія антична

лице — в українському театрі XVIII ст. — дійова особа, персонаж («терпіння лице просить у бога Гіпомена», «два лиця по смерті в дійстві явленії», «отради лице обіщаєт» — Г. Кониський).

У середині ХІХ ст. у цьому значенні вживаються терміни лице головне, лице дій­

ствітельне, дієві лиця. ► герой, особа дійова, персонаж

ЛИЦЕДІЙСТВО — староукраїнський термін для позначення акторства й теат­ рального видовища. У «малоросійській опері» «Наталка Полтавка» І. Котлярев-

ського Возний каже: «комедія, сиріч, лицедійство». Виконавець театрального ви-

довища, відповідно, називається лицедієм. ► П’ЄСА, ТЕАТР, МИСТЕЦТВО ТЕАТРАЛЬНЕ

ЛІБРЕТО (італ. libretto — книжечка) — в італійському театрі XVII ст. — стислий

виклад сюжету опери, балету або драматичної вистави. Традиція публікації лібрето для глядачів постала у практиці акторів італійської комедії, що працювали в Парижі. Не володіючи французькою мовою і прагнучи допомогти глядачам, італійці почали роздавати глядачам лібрето п’єс, які вони виконували. Невдовзі ці лібрето перетворилися на сценарії, в яких не вистачало лише діалогу. Згодом з’явився діалог, і глядачі отримали можливість стежити за виставою за перекла-

дом. В італійському музичному театрі XVII ст. глядачі приносили з собою тонкі

вощані свічки (cerini), щоб стежити за лiбрето під час вистави.

У російських словниках термін зафіксовано з 1845 р. (у XVIII ст., за царювання

Єлизавети­ Петрівни, у російському придворному театрі вживається словосполучення Перечень дела, Перечень всея комедии).

311

ЛІДЕРШПІЛЬ

У ХІХ ст. в Україні поширилася традиція купувати повні тексти п’єс замість лібрето, про що згадує І. Карпенко Карий у листі до І. Франка від 1 березня 1888 р.

(про видання «Наймички» він пише, що «куповано здебільшого не у книгарнях, а в театральній касі замість лібрето»). Інколи вживався синонім — програми («в театральной кассе продавались (по 25–50 коп.) либретто, или (как писалось

на афишах) программы опер» — М. Черняєв). Лібрето до вистав театру «Березіль» друкував у журналі «Барикади театру» Лесь Курбас («Машиноборці» Е. Толлера).

► канва, СЦЕНАРІЙ

ЛІДЕРШПІЛЬ (нім. Lіederspіel — пісня і гра) — у Німеччині початку ХІХ ст. — ви-

довище зі співами, пісенна вистава, вид зингшпіля. Музичними номерами, що чергувалися з діалогами, були популярні оперні мелодії і народні пісні з новим текс­ том. Характерні ознаки лідершпіля — розважальність і видовищність. Перший відомий лідершпіль — «Любов і вірність» І. Рейхардта на слова Й. Гете (1800) був написано, за словами автора, на зразок французького водевілю. ► водевіль

ЛІЗИС (від грец. λύσις — розв’язування, звільнення, підсумок; фр. dénoument,­

англ. denoument, unraveling, lysis; нім. Losung, Enthullung; ісп. desenlace)— термін з «Поетики» Аристотеля; позначає другу частину драми після перелому. Ще в античні часи термін мав кілька значень: звільнення — поділ (Платон), кінець (медицина), ліквідація (механіка), звільнення, рішення, досягнення мети, врегулюван-

ня, вирішення суперечок тощо. У медицині лізисом називається повільне, на відміну від кризи, поступове зниження до норми температури тіла при лихоманці,

убіології — розчинення клітин).

З1635 р. у французькій мові відомо переклад (точніше, підстановка) терміна

уформі dénouement (dénoument) від дієслова dénouer (розплутувати, розв’язувати, врегульовувати); у польській мові — rozstrzygnienie, rozwiazanie. З 1657 р. термін починає ототожнюватися з Catastrophe — катастрофою.

Вплив Аристотеля на спадкоємність термінів очевидний, однак не означає їхньої тотожності. Адже дезис, за Аристотелем, це «те, що простилається від початку

трагедії до тієї її частини, на межі котрої починається перехід до щастя <від нещастя або від щастя до нещастя>; лізис — все від початку цього переходу і до кінця».

Традиційний переклад терміна в українській мові — розв’язка. Однак роз­в’язка

усучасній теорії драми — це композиційна частина п’єси або вистави, якою вичер­ пується драматична боротьба; це остання головна подія — результат, до якого дійшов розвиток драматичної дії; подія, у якій відбулася остаточна перемога або поразка наскрізної дії. В Україні інколи вживається також термін рішинець.

У Росії термін развязка зафіксовано з XVIII ст. «Танцо­вальный­ словарь…»

Ш. Компана, перекладений з французької і видрукуваний 1790 р. у Росії, подає

таке визначення: «Аctiоn théatrale. Театральное действие. Все действия, каковыя только на Лирическом театре усматриваются, т. е. трагическия, комическия,

пастушеския, магическия и проч. могут быть приличны танцованию <…> Каж-

312

ЛІНІЯ ЧЕРВОНА

дое театральное представление должно иметь три существенныя части. Живым разговором или другим произшествием дается сведение зрителю как о мате-

рии, имеющей предложиться глазам его, так и о характере, качестве и нравах представляемых лиц. Cиe называется изъяснением (l’Exposition). Обстоятельства

ипрепятствия, раждающияся из существенности материи, не редко запутывают

иудерживают продолжения действия, не останавливая его однакож совсем. Равным образом в действующих лицах случается иногда некоторое помешательство, потушающее вовсе любопытство в зрителе, которому способ, могучи отвратить оное, бывает неизвестен; и сие то называют узлом (le Noeud). Из сего замешательства по немногу видна становится неожидаемая ясность, которая открывает действие и препроводит оное по нечувствительным степеням к замысловатому заключению; именуется развязкою (le Dénouement)».

Видрукуваний у Санкт Петербурзі 1821 ро­ку «Словарь древней и новой поэзии, составленный Н. Ос­толоповым­…» пропонує таке визначення: «Развязка есть преодоление­ всех препятствiй, какiя имело главное лице въ описываемомъ происшествiи, или развязкою называется такое обстоятельство, которое бываетъ причиною конца какого либо происшествiя. Развязке противополагается узелъ».

Та сама проблема невідповідності аристотелівського терміна та його перекладу

існує у зв’язку з термінами дезис і зав’язка. ► ДЕЗИС, КАТАСТРОФА, КОМПОЗИЦІЯ, РОЗВ’ЯЗКА ЛІНІЯ ЧЕРВОНА (англ. front set line) — лінія завіси. ► АВАНСЦЕНА, ЗАВІСА, портал

ЛОГОЦЕНТРИЗМ — орієнтація певних мистецьких напрямів, шкіл або окре-

мих митців на створення засобами мистецтва­ раціональної концепції світу. Зазвичай логоцентризм поєднується з дидактикою.

Саме поняття логоцентризм упроваджене постмодерною філософією для ха-

рактеристики класичної культурної традиції.

Логоцентризм домінує у театральних системах ХVIIІ–ХІХ ст. (театр аристотелівський, театр класицистський, театр просвітницький, театр епічний, театр дидактичний, театр політичний, театр психологічний, театр шкільний та ін.) і окремих жанрах (драма академічна, драма навчальна, драма шкільна, мораліте).

Логоцентризм є однією з проблем у сприйнятті системи Станіславського. Адже,

К. Станіславський, спираючись на логіку, мав на меті зовсім інше: підсвідомість.

«Вам допомогли логіка і послідовність ваших дій», «логіка і послідовність виправданих фізичних і психологічних дій ведуть до правди й віри», — писав він, маючи на увазі шлях, а не кінцеву мету творчості.

Однією з форм вияву логоцентризму в театрі є система дидактичних вимог

до постановочного плану вистави (ідея, тема, конфлікт, надзавдання тощо).

Поряд із логоцентричним у мистецтвознавстві­ давно утвердився підхід, який відкидає спроби аналізу твору як логічної конструкції, а надто — як теореми,

що виводиться з сюжету і вимагає доведення. Так, Теодор Адорно писав у «Теорії естетики»: «Логіка художніх творів свідчить, що її не слід сприймати буквально,

313