Файл: мікробіологія.doc

7.Морфологія та класифікація найпростіших.Морфологія та будова спірохет.

Зовнішня мембранамає типову тришарову будову.Цитоплазмапідрозділяється на два шари: зовнішній і внутрішній. Зовнішній шар (ектоплазма) більш щільний, однорідний і прозорий, внутрішній (ендоплазма) -зернистий, має більш рідку консистенцію. В ендоплазмі знаходяться органоїди загального призначення — мітохондрії, ЕПР та ін.. Крім того, відповідно до функцій, властивих цілому організму, найпростіші мають органоїди спеціального призначення, здійснюючі функції пересування, живлення, виділення, захисту тощо.

Органоїдами рухунайпростіших є: 1) псевдоподії 2) джгутики 3) війки

Будова органоїдів живленняне однакова і залежить від способу живлення різних найпростіших. Велика частина найпростіших харчується частинками твердої їжі. У таких організмів для перетравлювання їжі існує травна вакуоля — крапля рідини, що містить травні ферменти, котра утворюється під час потрапляння їжі в ендоплазму. Травна вакуоля оточує харчову частинку й переміщається тілом найпростішого, їжа перетравлюється і всмо­тується в цитоплазму. Залишки неперетравленої їжі разом з травною вакуолею викидаються назовні. Найпростіші, котрі здебільшого ведуть паразитичний спосіб життя, засвоюють їжу всією поверхнею тіла, використовуючи в основному механізм піноцитозу. Нарешті, невелика група найпростіших харчується подібно рослинам і має хлоропласти.

Органоїди виділенняпредставлені скоротливою або пульсуючою вакуолею, що має вигляд невеликого міхурця, наповненого водянистою рідиною.

Класифікація

1.саркододжгутиконосці: амеби - збудники амебіазу, лямблії - збудники лямбліозу, лейшманії - збудники шкірного та вісцерального лейшманіозу, трипаносоми - збудники сонної хвороби, трихомонади (ротові, кишкові і піхвові; піхвова - збудник трихомоніазу) та ін.;

2.інфузорії- кишкові балантидії (збудники балантидіазу);

3.споровики- малярійні плазмодії - збудники малярії, токсо­плазми - збудники токсоплазмозу.

Спірохети

Це спіральне-звивисті рухливі бактерії , що мають розміри 0,1-3 мкм- 5-25 мкм (до 500 мкм). Не утворюють спор та капсул. Тіло спірохет являє собою спіралеподібний цитоплазматичний циліндр, оточений клітинною стінкою, що складається переважно з пептидоглікану. Він утворює постійні завитки першого порядку,їх ознаки мають діагностичне значення. Вторинні завитки утворені вигинами всього тіла (наприклад, лептоспіри бувають S- і С-подібної форми). Між циліндром і поверхневою мембраною розміщуються ендоджгутики. Одним кінцем вони прикріплені до середини цитоплазматичного циліндра, другим - до полюсів, що обумовлює рухливість спірохет. Погано забарвлюються за Гр­мом, тому використовують мі­роскопію в темному полі зору або забарвлюють за Романовським-Гімзою.

Класифікація

Спірохети

-борелії-мають 3-10 крупних пологих нерівномірних завитків

-трепонеми-спіралеподібні бактерії з 12-14 дрібними завитками

-лептоспіри-нагадують пружину із загнутими кінцями,мають 18-20 первинних завитків

8. Класифікація і морфологія грибів. Дріжджі та дріжджеподібні гриби роду Сandida. Нитчасті (плісняві гриби)

Класифікація грибів (заснована на способі їх розмноження):- Ascomycetes , - Basidiomycetes , - Zygomycetes - Oomycetes .

гриби мають ядро з ядерною оболонкою, цитоплазму з органелами, цитоплазматичну мембрану (яка містить фосфоліпіди і стероли) і потужну клітинну стінку, що складається з глюкану, целюлози, хітину, білка, ліпідів та ін.. Гриби складаються з довгих тонких ниток (гіф), сплітаються в грибницю, або міцелій. Гіфи нижчих грибів, фікоміцетів, не мають перегородок. У вищих грибів. еуміцетів. гіфи розділені перегородками; їх міцелій багатоклітинний. Гриби розмножуються спорами статевим і безстатевим способами, а також вегетативним шляхом (брунькування або фрагментація гіф).

За будовою гриби можна розділити на дві групи - нитчасті (або плісняві, або міцеліальні) і дріжджові.

Дріжджі - внетаксономічна група одноклітинних грибів, які втратили міцеліальну будову у зв'язку з переходом до проживання у рідких і напіврідких, багатих органічними речовинами субстратах. Об'єднує близько 1500 видів, що відносяться до аскоміцетів та базидіоміцетів.

Гриби рода кандіда: вони відносяться до дріжджеподібних грибів і відрізняються від справжніх дріжджів здатністю утворювати міцелій і відсутністю статевого способу відтворення, тобто відносяться до неспороутворюючих дріжджів. Можуть рости на агарових поживних середовищах. Антигени збудників володіють алергізуючими і антигенними властивостями. Гриби роду кандіда нерідко виявляються як сапрофіти в мікрофлорі порожнини рота, кишечника, піхви.

Плісняві гриби - різні гриби (в основному, Зіго-і аскоміцети) утворюють розгалужені міцелії без великих, легко помітних неозброєним оком, плодових тіл

Багато нитчастих грибів виробляють вторинні метаболіти-антибіотики і мікотоксини, що гнітюче або токсично діють на інші живі організми.

9. Методи мікроскопії. Виготовлення бактеріологічних препаратів. Барвники та фарбуючі розчини,прості та складні методи фарбування.

1.Світлова мікроскопія:

-світлопільна-різновид оптичної (світлової) мікроскопії, де візуалізація досліджуваного об'єкта ґрунтується на вибірковому поглинанні ним або елементами його структури світла з різною довжиною хвилі.

-темнопільна- заснована на розсіюванні світла мікроскопічними об'єктами . При темнопольній мікроскопії в об'єктив попадають тільки промені світла, розсіяного об'єктами при бічному висвітленні . Прямі промені від освітлювача в об'єктив не попадають.Застосовується темнопольная мікроскопія переважно для вивчення спірохеті виявлення (але не вивчення морфології) великих вірусів.

-фазово-контрастна- заснована на інтерференції світла: прозорі об'єкти, що відрізняються по показнику переломлення від навколишнього середовища, виглядають або як темні на світлому тлі (позитивний контраст), або як світлі на темному тлі (негативний контраст). Фазово-контрастна мікроскопія застосовується для вивчення живихмікроорганізмів і кліток у культурі тканини.

-люмінісцентна-в основі лежить явище люмінесценції, тобто здатності деяких речовин світитися при опроміненні їх короткохвильової (синьо-фіолетової) частиною видимого світла або ультрафіолетових променів з довжиною хвилі, близької до видимого світла. Люмінесцентна мікроскопія використовується в діагностичних цілях для спостереження живих чи фіксованих мікроорганізмів, пофарбованих люмінесцентними барвниками (флюорохромами) у дуже великих розведеннях, а також при виявленні різних антигенів і антитіл за допомогою іммунофлюоресцентного методу.

-поляризаційна- заснована на явищі поляризації світла і призначена для виявлення об'єктів, що обертають площину поляризації.Застосовується в основному для вивчення мітозу.

-ультрафіолетова-в основі лежить здатність деяких речовин (ДНК, РНК) поглинати ультрафіолетові промені. Вона дає можливість спостерігати і кількісно встановлювати розподіл цих речовин у клітці без спеціальних методів фарбування.

2.Електронна-принципово відрізняється від світлової. В електронному мікроскопі замість світлових променів для побудови зображення використовується потік електронів у глибокому вакуумі. Зображення в електронному мікроскопі спостерігають на флюоресцуючому екрані і фотографують. Як об'єкти використовують ультратонкі зрізи чи мікроорганізмів тканин товщиною 20-50 нм, що значно менше товщини вірусних часток.За допомогою електронного мікроскопа вивчають ультратонку будову мікроорганізмів і тканин, а також проводять імунну електронну мікроскопію.

Виготовлення бактеріологічних препаратів

1.Знежирене предметне скельце проводять через полум'я газового паяльника,охолоджують і кладуть на робоче місце.

2.Бактеріологічну петлю прожарюють у полум'ї,тримаючи її як олівець у правій руці.

3.Не випускаючи петлі,лівою рукою беруть прбірку з 0,9% розчином натрію хлориду,а 4 і 5 пальцями правої руки виймають ватно-марлеву пробку.

5.Вінце пробірки пропускають через полум'я паяльника.