Файл: Методичн_ рекомендац_ї 2 частина.doc

4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:

• Ознайомитись з вакцинами, що вживаються в медицині, визначити їх властивості, переваги і недоліки, практичне застосування.

• Вивчити принципи одержання лікувально-профілактичних і діагностичних сироваток, використання в медицині.

• Засвоїти методику визначення сили анатоксину в флокуляційних одиницях.

• Аналізувати методи контролю вакцинних і сироваткових препаратів.

4. Зміст теми:

На практичному занятті студенти вивчають принципи класифікації, методи отримання різних імунопрофілактичних, лікувальних, діагностичних препаратів, що вживаються в медицині, їх властивості, переваги і недоліки. Засвоюють принципи стандартизації і контролю їх. Оволодіють методом визначення сили анатоксину за допомогою реакції флокуляції. Виконані завдання студенти записують у протокол та підписують його у викладача.

Рекомендації для оформлення протоколу.

Практична робота №1. Визначити силу дифтерійного анатоксину за допомогою реакції флокуляції.

Антитоксичну сироватку відомої сили (200 АО в 1мл) розливають в кількостях, що зменшуються (0,1 мл, 0,2 мл, 0,3 мл, 0,4 мл, 0,5 мл), в які потім додають по 2 мл анатоксина і поміщають у водяну баню при температурі 45С і спостерігають появу опалесценції в ініціальній пробірці. Знаючи кількість антитоксичних одиниць сироватки в даній пробірці обчислюють кількість імуногенних едениц анатоксина.

Роблять розрахунок сили анатоксину і висновок.

Імунні сироватки і імуноглобуліни

Вакцини і їх класифікація

І. Корпускулярні ІІ.З антигенних компонентів ІІІ. Генноїнженерні IV.Синтетичні та

Живі

Бактеріальні

БЦЖ, Від сибірки (СТИ), Бруцельозна, Туляремійна, Чумна (EV)

Вірусні

Антирабічні (МІВП, Фермі), Віспна, Проти кору, Поліомієліт на (Себіна), Проти жовтої гарячки, Паротит на, Аденовірусна, Проти вітряної віспи, Проти краснухи

Рикетсіозні

Проти гарячки КУ (М-44), Комбінована висипнотифозна вакцина

В стадії розробки

VI. Генетичні

На основі ДНК (плазмідних векторів) і матричних РНК.

Проти туберкульозу, ВІЛ-інфекції, лейшманій, малярії

В стадії розробки

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ КОНТРОЛЮ ВАКЦИННИХ ПРЕПАРАТІВ

ТА ПРЕПАРАТІВ ІЗ СИРОВАТОК

1. На стерильність (у випадку живих вакцин – на відсутність контамінації другими мікроорганізмами).

2. На відсутність шкідливості. Здійснюється цей етап контролю на чутливих тваринах за даними про смерть або виживання тварин, клінічними проявами інфекції або наявністю інтоксикації, бактеріологічними показниками та зміною ваги тварин.

3. На реактогенність (на лабораторних тваринах чи, іноді, на обмежених контингентах людей – добровольців). Оцінку проводять за температурною реакцією організму, розвитком запалення на місці введення та іншими показниками.

4. Перевірка специфічної активності.

А. Вакцинні препарати:

• За концентрацією мікробів.

• За здатністю антитілоутворення при введені тваринам.

• За здатністю викликати у імунізованих тварин несприйнятливість до зараження відповідними вірулентними мікроорганізмами.

Б. Препарати із сироваток – за концентрацією антитіл.

5. На онкогенність. Перевірці на експериментальних тваринах підлягають корпускулярні вакцини.

6. Питання для самоконтролю

• Що таке імунопрофілактика і імунотерапія?

• Які препарати використовують для створення штучного активного антимікробного імунітету?

• Які принципи класифікації вакцин?

• Хто перший отримав живі вакцини; що лежить в основі їх виготовлення?

• Які препарати використовують для створення штучного активного антитоксичного імунітету; як їх отримують?

• Які препарати використовують для створення штучного пасивного антимікробного і антитоксичного імунітету?

• З якою метою використовують імунні діагностичні сироватки, як їх отримують?

Практичне заняття №15 Тема: «Сучасні методи мікробіологічної діагностики інфекційних захворювань»

1. Актуальність теми.

Лабораторна діагностика інфекційних захворювань являється одним з пріоритетних напрямків розвитку системи охорони здоров’я України. Отримані лабораторні дані необхідні лікарю для постановки остаточного діагнозу захворювання і призначення раціональної антибіотико- і імунотерапії. Лікар – епідеміолог використовує результати мікробіологічних і імунологічних досліджень для проведення епідеміологічного аналізу захворюваності з метою встановлення джерела інфекції , шляхів її передачі, виявлення бактеріоносіїв та інших цілей.

2. Конкретні цілі

• Визначити основні задачі лабораторної діагностики інфекційних захворювань

• Ознайомитись сучасними методами лабораторної діагностики інфекційних захворювань.

• З’ясувати переваги та недоліки кожного з методів лабораторної діагностики.

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція). Дивись практичне заняття №10.

4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття.

4.2. Теоретичні питання до заняття:

• Історичні етапи мікробіологічної діагностики

• Основні риси та тенденції розвитку сучасної мікробіології.

• Бактеріоскопічний метод дослідження. Етапи.

• Бактеріологічний метод дослідження. Принципи виділення чистих культур бактерій та їх ідентифікації.

• Етапи проведення бактеріологічної діагностики інфекційних захворювань.

• Основні переваги та недоліки імунологічних методів дослідження.

• Лабораторні тварини. Характеристика біологічного методу.

• Генетичні методи лабораторної діагностики інфекційних захворювань, їх характеристика.