Файл: Основи бізнесу учебник.pdf

11 

лідерства  і  новаторства.  Шумпетер  зазначав,  що  інновація – дітище 

підприємництва, а підприємець – творець інновації. 

Процес  виробництва  Шумпетер  розглядав  як  певну  комбінацію  сил  і 

засобів,  а  завдання  підприємця  вбачав  у  тому,  щоб  своєчасно  і  правильно 

комбінувати  їх.  На  його  думку,  квінтесенція  підприємницької  діяльності 

полягає у тому, щоб ефективно здійснювати п'ять типів «нових комбінацій». 

1. Виробництво нових благ та поліпшення якості існуючих благ. 

2. Впровадження нових способів виробництва. 

3. Відкриття та освоєння нових ринків збуту. 

4.Використання 

нових 

джерел 

отримання 

сировини 

чи 

напівфабрикатів. 

5. Проведення реорганізації у певній галузі чи промислових організацій 

нового типу. 

Узагальнюючи  наукові  погляди  на  сутність  підприємництва  і  на  роль 

підприємця  в  контексті  історичної  еволюції,  можна  констатувати,  що 

підприємець – це активний суб'єкт пошуку й реалізації нових можливостей у 

генеруванні  та  освоєнні  новаторських  ідей,  розробленні  нових  продуктів  і 

технологій  та  здійсненні  ризикованої  діяльності,  спрямованої  на  отримання 

прибутку.

Працьовитість – душа бізнесу і 

наріжний камінь процвітання. 

ЧАРЛЬЗ ДИККЕНС

1.2. Бізнес і підприємництво 

У  господарській  практиці  підприємництво  і  бізнес  зазвичай 

ототожнюються. Але це лише зовнішня проява. Насправді обидва ці терміни 

не тотожні. Бізнес охоплює відносини, які виникають між усіма учасниками 

ринкової  економіки  та  приводить  в  дію  не  тільки  підприємців,  але  і 

споживачів,  найманих  робітників,  державні  структури.  Бізнес – поняття 

більш  широке,  ніж  поняття  підприємництво.  Це  обумовлено  двома 

основними  обставинами.  По-перше,  бізнес  охоплює  більший  спектр  видів 

11

12 

діяльності  шляхом  проведення  як  одноразових,  так  і  постійних  бізнес-

операцій.  Підприємництво  здійснюється  тільки  у  видах  діяльності, 

дозволенних  законодавством  України.  Підприємець – той,  хто  пройшов 

процедуру  державної  реєстрації  у  місцевих  органах  влади,  набув  певного 

статусу, має ліцензію, сплачує податки, веде облік та документацію. 

По-друге,  кількість  учасників  у  бізнесі  більша,  ніж  кількість  офіційно 

зареєстрованих суб’єктів підприємницької діяльності. Тобто підприємництво 

є категорією бізнесу. 

Більш  широке  визначення  бізнесу  веде  до  того,  що  залежно  від  кута 

зору  йому  можна  дати  декілька  ознак.  Наприклад,  бізнес  як  система 

господарювання – це  ділові  відносини  між  людьми  або  учасниками  справ. 

Ділові  відносини – це  вираження  виробничих  відносин.  Діяльність  будь-

якого суб’єкта господарського процесу є його «діло». Обмін діяльністю та її 

результатами – це  обмін  ділами  або  ділова  угода.  Учасники  ділових  угод  є 

ділові люди – бізнесмени.  

Бізнес  можна  розглядати  як  засіб  функціонування  підприємства  у 

ринковому середовищі. При цьому не важливо до якої галузі діяльності воно 

відноситься:  промисловості,  сільського  господарства,  торгівлі,  фінансово-

банківської  сфери,  науково-технічного  обслуговування  тощо.  Головне – це 

діяльність,  яка  спрямована  на  досягнення  успіху,  отримання  доходу,  а 

конкретна галузь визначає лише її особливості. 

Бізнес  –  діяльність,  здійснювана  приватними  особами  чи 

підприємствами  (організаціями)  щодо  використання  природних  благ, 

виробництва,  придбання  та  продажу  товарів  чи  надання  послуг  в  обмін  на 

інші товари, послуги або гроші до взаємної вигоди зацікавлених сторін. 

Справа в тому, що для успішного ведення бізнесу недостатньо володіти 

окремими  його  функціями.  У  бізнесі,  як  і  будь  якому  іншому  творчому 

процесі,  велику  роль  відіграють  природні  здібності,  фантазія,  вміння 

абстрагуватися  від  плинної  діяльності  та  інші.  Провідні  дослідники  бізнесу 

довели, що ці фактори обумовлені не тільки природною схильністю людини, 

12

13 

але  також  і  виховуються  практикою,  коли  корпоративна  культура 

підприємницької  структури  націлена  на  активізацію  творчого  потенціалу 

своїх співробітників. 

Думка  про  те,  що  бізнесу  можна  навчитися,  є  дискусійною.  В 

результаті навчання можна отримати лише інформацію. У свою чергу, бізнес, 

як і будь-який творчий процес – це система знань. Інформація для знання  є 

лише сировиною, яку треба переробити для отримання результату. Творчість, 

тобто спрямованість на отримання чогось нового, є найголовнішим у бізнесі. 

Можна  бути  глибоко  обізнаним  на  методах  ведення  бізнесу,  вміти  читати 

баланс,  знати  про  методи  впровадження  продукту  на  ринок,  але  без  бізнес-

ідей, народжених творчою думкою цей бізнес буде мертвим. Він буде стояти 

на  одному  місці.  І  тільки  тоді,  коли  діло  засновано  на  ідеях,  або  народжує 

нові ідеї, у підприємництва з’являються перспективи зростання та одержання 

прибутку.  

Бізнес – це будь-який вид безпосередньої діяльності з метою отримання 

прибутку.  Він  передбачає  залучення  власних  засобів  або  опосередковану 

участь  у  такій  діяльності  через  вкладення  у  справу  власного  капіталу.  У 

бізнесі  не  обов’язкове  безпосереднє  керівництво,  можлива  тільки  форма 

участі  (наприклад,  через  деякі  засоби,  гроші  тощо).  Ось  чому  служба  у 

державних  установах,  робота  за  наймом  у  компанії  не  є  бізнесом,  але 

володіння акціями компанії або робота на власному підприємстві – це бізнес. 

Ринок є стимулом розвитку бізнесу, а дефіцит ресурсів – його межею. 

На  ринку  суб’єкти  господарської  діяльності  взаємодіють  то  в  якості 

виробника,  то – споживача.  Ринок  встановлює  ціни  і  визначає  обсяг 

виробництва. Так вирішується питання «що, як і скільки треба виробляти?». 

Питання  «що  виробляти»  вирішується  через  гроші  споживача  товару 

або  послуги; «як  виробляти» – шляхом  конкурентної  боротьби  між 

виробниками; «скільки  виробляти» – через  співвідношення  попиту  та 

пропозиції. 

13

14 

 Бізнесмен – це  головна  фігура  ринку.  Активізація  бізнесу 

матеріалізується у поліпшенні стану суспільного виробництва, формує новий 

тип  економічної  поведінки  суб’єктів  господарювання  і  відповідного  йому 

механізму. 

Цільове  спрямування  ділової  активності  (бізнесу)  полягає  у 

задоволенні  потреб  і  інтересів.  Стимул – важлива  характеристика  розвитку 

бізнесу.  Очікування  винагороди  є  не  тільки  рушійною  силою  бізнесу,  але  і 

фактором його розвитку. 

Таким  чином,  треба  підсумувати,  що  підприємництво  і  бізнес 

розрізняються між собою в теоретичному плані. На практиці підприємництво 

виступає як підприємницький бізнес і залучає тільки свого суб'єкта, а не усіх 

учасників  ринку.  Бізнес  без  підприємництва  не  існує.  Підприємництво – не 

тільки елемент систему бізнесу, але і фактор його розвитку. 

1.3. Елементи системи бізнесу 

Система бізнесу як система господарювання охоплює такі елементи: 

 підприємницький бізнес; 

 державний бізнес; 

 споживчий бізнес. 

Підприємницький  бізнес – це  особливий  вид  економічної  активності, 

доцільної 

діяльності, 

яка 

базується 

на 

самостійній 

ініціативі, 

відповідальності  та  ініціативній  підприємницькій  ідеї;  ця  діяльність 

спрямована  на  одержання  прибутку  через  виробництво,  реалізацію  та 

виконання робіт і послуг. 

Залежно  від  сфер  діяльності,  підприємницький  бізнес  поділяється  на 

виробниче, комерційне і фінансове підприємництво. 

Виробниче  підприємництво  переважно  займається  створенням  та 

постачанням  на  ринок  товарів,  послуг  і  представлене  підприємствами, 

фірмами, установами. Виробничі підприємства займають центральне місце в 

усьому  підприємницькому  середовищі.  Вони  не  тільки  формують  товарну 

14

15 

масу  чи  матеріальну  основу  для  функціонування  ринку,  але  і  виступають  у 

якості найбільшого споживача. Виробничі підприємства формують основний 

попит на фінансові, трудові та матеріальні ресурси.  

Комерційне  підприємництво  пов’язане  з  обміном,  розподілом  і 

споживанням  товарів  через  торговельні  заклади  та  біржі.  Вони  є  типовими 

посередниками між виробничими підприємствами та споживачами.  

Фінансове підприємництво охоплює обіг і обмін вартостей через банки 

та  фондові  біржі.  Об’єднуючи  власний  та  залучений  капітал,  фінансові 

підприємства  отримують  свій  прибуток  від  надання  на  визначений  термін 

фінансових  ресурсів  для  виробничих  і  комерційних  підприємств  задля 

здійснення ними поточної та інвестиційної діяльності. 

Державний  бізнес  здійснюється  державними  органами,  коли  вони 

виходять  на  ринок  із  діловими  пропозиціями.  Діловий  інтерес  держави 

полягає  у  вирішенні  пріоритетних  загальнодержавних  науково-технічних, 

науково-виробничих  та  інших  проблем,  які  задовольняють  інтересам 

національної  економіки  у  цілому.  Держава  заохочує  участь  фірм  у  цих 

програмах,  отримуючи  можливість  їх  реалізації.  Основою  державного 

бізнесу  є  загальнодержавна  власність  на  засоби  виробництва,  інформацію, 

грошові ресурси, цінні папери. 

На відміну від підприємницького бізнесу, державний – не має на меті 

отримання прибутків, точніше, ця мета – другорядна. Головною є регулююча 

функція.  Акумулюючи  значні  бюджетні  та  запозичені  кошти  держава  може 

значною  мірою  впливати  на  пропорції  національної  економіки,  створювати 

нові виробництва, знімати зайві пропозиції на ринку.  

Споживчий  бізнес  здійснюється  всіма  громадянами  з  метою 

одержання  товарів  і  послуг  шляхом  самостійного  пошуку  виробників  і 

продавців на основі максимальної вигоди. Для споживачів товарів вигодою є 

товар (послуга), які найкращим чином задовольняють їхні потреби. Основою 

такого бізнесу є приватна власність на предмети споживання та послуги.  

15