ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 20.02.2019
Просмотров: 6610
Скачиваний: 10
16
Цей елемент системи бізнесу цікавий саме своїм масовим характером.
Постійно виступаючи в ролі покупця товарів і послуг чи продавця
(здебільшого своєї робочої сили), чоловіки й жінки різного фахового рівня,
соціального статусу, звичок та поглядів занурюються у підприємницьке
середовище, чим пізнають основи окремих функцій бізнесу, реалізують
власні ідеї чи підказують їх виробникам. Звичайна домашня господиня може
навіть не знати значення термінів з маркетингу чи фінансового планування,
але здійснюючи споживчий бізнес, постійно керується їхніми принципами.
Вона знає, на якому з ринків і в які дні краще купувати м’ясо чи рибу,
скільки вона може витратити коштів без загрози для сімейного бюджету, як
розподілити свій час для виконання у визначений термін домашніх робіт і
багато інших речей, подібних до тих, які вирішуються керівниками
підприємницьких структур.
Економічною основою підприємницької діяльності є приватна
власність. Власність – це відносини, які складаються між суб’єктами
власності щодо привласнення засобів виробництва і результатів праці.
Відносини власності на засоби виробництва покладені в основу всіх
виробничих відносин будь-якої економічної системи господарювання.
Основою відносин власності є відносини привласнення засобів виробництва
та його результатів, які охоплюють володіння, розпорядження та
користування, де:
володіння – відносини фактичного панування суб’єкта над об’єктом
власності;
розпорядження – фактичне здійснення влади власника над об’єктом
власності, фактичне управління нею;
користування – процес фактичного вилучення корисних властивостей з
об’єкта власності для задоволення конкретних потреб.
Відносини власності – «основна конструкція» економіки, вони
охоплюють весь господарський процес. Це дає підставу для твердження, що
економічні системи відрізняються за типами власності.
16
17
Приватна власність об’єктивно сприяє збереженню ресурсів. Те, як ми
поводимося з власністю, безпосередньо залежить від прав, які має власник
цієї власності. Власник має право:
– вирішувати, як саме використовувати свою власність;
– передавати, продавати свою власність;
– користуватися доходами та іншими вигодами, які дає його власність.
Маючи приватну власність, кожен може користуватися цими правами.
Отже, слід захищати цю власність і піклуватися про неї.
Такі дії найбільше відповідають інтересам людей, оскільки власність
визначає добробут. Власність – це багатство. Коли власність втрачає вартість,
її власник втрачає частину багатства. Право приватного володіння власністю
змушує нас працювати більше і продуктивніше, що, у свою чергу, веде до
економічного зростання. Таким чином, приватна власність виступає
економічною основою підприємництва і розкриває простір для його
функціонування та розвитку.
«Практично єдиний
спосіб заробити дійсно
великі кошти – це відкрити
власну справу. Ви ніколи не
отримаєте
багато,
працюючи на когось»
Поль Гетті
1.4. Сутність підприємницької діяльності
Слід зазначити, що підприємництво – це не будь-яка господарська
діяльність, це особливий вид діяльності, і ця особливість характеризується
такими відчутними ознаками.
По-перше, це самостійна діяльність, діяльність «за свій рахунок».
Основою підприємницької діяльності є власність підприємця.
По-друге, це ініціативна, творча діяльність. В основі здійснення
підприємницької діяльності лежить власна ініціатива, творчо-пошуковий,
інноваційний підхід.
17
18
По-третє, це систематична діяльність. Підприємницька діяльність має
бути постійною, пов'язаною з відтворювальним процесом і обов'язково
офіційно зареєстрованою.
По-четверте, це діяльність, яка здійснюється на власний ризик.
Підприємницька діяльність здійснюється під власну економічну (майнову)
відповідальність.
По-п'яте, метою цієї діяльності є одержання прибутку або власного
доходу.
Отже, підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична
діяльність господарюючих суб'єктів з виробництва продукції, виконання
робіт, надання послуг, яка здійснюється на власний ризик з метою
одержання прибутку або власного доходу.
Не
треба
ототожнювати
поняття
«підприємництво»
та
«підприємливість» Підприємливість – це здатність людини (особистості)
до самостійних, неординарних, нетипових дій. Тому в умовах ринку
практично всі люди мають бути підприємливими, але це не означає, що всі
повинні й можуть бути підприємцями. Як показує світовий досвід, лише
5-8% населення країни є представниками успішних підприємницьких кіл.
Загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення
підприємницької діяльності громадянами та юридичними особами,
встановлення гарантій свободи підприємців та їх державна підтримка
регулюються Господарським кодексом України.
Згідно з цим кодексом підприємництво – це самостійна, систематична,
на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами
господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і
соціальних результатів та одержання прибутку.
Розглянемо усі складові цього поняття.
Підприємництво – особлива форма економічної активності, що
передбачає:
• орієнтацію на досягнення комерційного успіху;
18
19
• інноваційний характер підприємницької діяльності;
• постійний характер господарювання, укладання регулярних, а
неодноразових угод (бізнес-операцій);
• перспективність, спрямування на подальший розвиток, розширення
масштабів і сфери розповсюдження;
• залучення
у
господарську
діяльність
різних
учасників
підприємницької активності;
• свободу та самостійність суб'єктів у прийнятті управлінських рішень
та здійсненні бізнесу;
• наявність фактору ризику;
• майнова відповідальність підприємця за результати господарювання.
Підприємництво як самостійна діяльність передбачає свободу та
самостійну ініціативу суб'єктів у виборі виду та напрямків господарювання, у
прийнятті управлінських рішень та способів їхньої реалізації, у формуванні
програм та цінової політики, у визначенні джерел фінансування,
постачальників та покупців, каналів збуту продукції, встановленні систем і
розмірів заробітної плати, напрямків використання прибутку.
Самостійність у прийнятті рішень формує таку поведінку підприємця,
яка забезпечує зацікавленість у процвітанні своєї справи. Це змушує його
працювати з більшою віддачою, шукати найбільш прийнятні варіанти виходу
із скрутних ситуацій. В основі такої поведінки підприємців лежать ділові
мотиви підприємницької діяльності. Підприємцю не властиві застій, сплячка,
він не чекає команд згори; внутрішні спонукання підштовхують його бути
активним, настирливим, цілеспрямованим у досягненні мети.
Підприємницька діяльність здійснюється на постійній основі. Тут
йдеться про систематичну, організовану господарську діяльність, яка має
цільову спрямованість у вигляді кінцевого результату з орієнтацією на
подальший розвиток та розширення. А це передбачає успішне вирішення
організаційних і фінансових проблем та зростання доходу; активне виявлення
нових технологічних, коопераційно-інтеграційних, диверсифікаційних
19
20
можливостей, спроможних забезпечити ефективне функціонування та
стабільний розвиток фірми; прагнення включитись у нову сферу бізнесу.
Діяльність підприємців має стратегічну орієнтацію, яка містить:
визначення сфери бізнесу та місії організації, розробку довгострокових та
короткострокових цілей, формування стратегії та бізнес-планування.
Стратегічний
процес
розпочинається
з
визначення
сфери
підприємницької діяльності, що передбачає виявлення потреби, яку слід
задовольнити, сегменту ринку, засобів задоволення потреб конкретних груп
покупців. Ці складові використовують при формуванні свого бізнесу.
Стратегічна сфера бізнесу – це сфера діяльності, у якій підприємство
працює у даний момент або буде здійснювати свою діяльність у подальшому,
враховуючи при цьому, що воно може функціонувати не тільки в одному, але
й у декількох напрямках. Кожна стратегічна сфера бізнесу містить товари або
послуги, їхні види, об'єднані однією загальною ознакою, наприклад,
характером потреб, що задовольняються, технологією, типами споживачів,
географічними районами збуту.
Кожну стратегічну сферу бізнесу розкривають такі показники:
1) обсяг ринку, тобто обсяг реалізації продуктів, послуг усіма
виробниками, у тому числі конкурентами;
2) частка підприємства в обсязі ринку (у відсотках);
3) стадія життєвого циклу товару;
4) конкурентна позиція підприємства (сильна, середня, слабка) у даній
стратегічній сфері.
Виходячи зі сфер бізнесу фірми, формується її місія.
Місія організації – виражене словесно основне соціально значуще
функціональне призначення організації у довгостроковому періоді.
Місія визначає місце, роль та становище підприємства у суспільстві,
його громадський статус. її можна розглядати як стратегічний інструмент, що
характеризує цільовий ринок та бізнес, або як основну діяльність
підприємства. Формування місії повинно бути чітке; до процесу обговорення
20