Файл: Основи бізнесу учебник.pdf

41 

  наявністю  у  підприємства  (фірми)  прав  власності  на  засоби 

виробництва, його продукт та доход; 

  наявністю  визначеної  сукупності  свобод  і  прав  у  виборі  виду 

господарської  діяльності,  плануванні  джерел  фінансування,  доступу  до 

ресурсів, організації і управлянні виробництвом, збуті продукції та ін.; 

  рівнем розвитку ринково-конкурентного режиму господарювання; 
  наявністю сприятливого психологічного клімату серед населення; 
  надійністю правової захищеності підприємців; 
  ступенем державної підтримки підприємницької діяльності. 

Від  рівня  реалізації  цих  умов  залежить  загальна  якісна  оцінка 

підприємницького середовища, а, отже, і успіх в області бізнесу. 

Стан  неможливості  здійснення  підприємницької  діяльності  властивий 

директивній  економіці,  у  якій  цей  вид  діяльності,  за  рідкісним  винятком, 

заборонений законодавчо. 

Несприятливе  для  бізнесу  середовище  характеризується  умовами 

нерівноправного  функціонування  державного  та  приватного  секторів 

економіки,  відсутністю  або  недосконалістю  законодавчих  актів,  які 

регламентують  підприємництво,  слабкою  розвиненістю  (чи  відсутністю) 

ринкової  інфраструктури,  податковими  та  ресурсними  обмеженнями 

підприємців. 

Середовище,  яке  частково  сприяє  підприємництву,  відрізняється 

нестійкістю  положення  як  в  економіці,  так  і  в  суспільстві  в  цілому. 

Характерними  його  рисами  є:  політична  нестабільність,  соціальна 

напруженість  у  суспільстві,  міжнаціональні,  міжрегіональні  та  міждержавні 

розбіжності, які відобразилися в розриві раніше сформованих господарських 

зв'язків, низький рівень життя населення та його купівельної спроможності, 

дезорганізація грошового обігу. Таке середовище звичайно складається, коли 

моральна  та  законодавча  підтримка  підприємництва  не  підкріплюються 

реальними  кроками  з  її  реалізації,  механізмами,  які  сприяють  розвитку 

бізнесу. Це значною мірою визначає таку лінію господарського поводження, 

41

42 

коли  бізнесмени,  не  бажаючи  ризикувати,  воліють  вкладати  капітал  у  види 

діяльності, які характеризуються швидким обігом коштів. 

Середовище,  у  якому  здійснюється  підприємницька  діяльність,  можна 

уявити  у  вигляді  економічної  системи,  де  відбувається  активний  кругообіг 

між  її  складовими  елементами – природними  ресурсами,  державою, 

домашніми  господарствами,  підприємництвом.  Це  основні  елементи 

зовнішнього середовища бізнесу, між якими постійно здійснюється товарний 

та  фінансовий  кругообіг,  формуються  тісні  зв'язки  та  проводяться  обмінні 

операції  для  забезпечення  нормального  економічного  розвитку  системи  в 

цілому. 

Підприємницьке  середовище  можна  поділити  на  внутрішнє  та 

зовнішнє. 

Внутрішнє  середовище  підприємства – це  механізм  життєздатності 

підприємства, що забезпечує його самовиживання. 

Воно  відображає  процеси  та  дії,  що  здійснюються  усередині  суб'єкту 

господарювання,  основу  його  функціонування.  Головне  місце  у 

внутрішньому середовищі займає підприємець,  який створив свою фірму та 

нею  керує.  Підприємець  самостійно  приймає  рішення  з  багатьох  питань: 

обсяг  ресурсів,  що  вкладаються,  визначення  мети,  організація  технології 

виробництва,  організаційна  побудова  підприємства,  наймання  персоналу, 

постановка конкретних завдань, результат виробництва. 

Фірма,  яка  займається  підприємницькою  діяльністю,  може  мати 

виробничий  та  фінансовий  відділи,  маркетингову  службу,  бухгалтерію, 

службу матеріально-технічного забезпечення та ін. Конкретна організаційна 

структура залежить від специфіки виду підприємства, обсягів господарської 

діяльності, широти асортименту товарів, що виробляються або реалізуються, 

цілей. 

Виявляються  і  враховуються  не  тільки  фактори  внутрішнього 

середовища  підприємства,  але  й  зовнішні  фактори,  які  впливають  на  стан 

внутрішнього  середовища  суб'єкта.  Оскільки  кожне  підприємство  на 

42

43 

практиці підлягає  впливу зовнішнього середовища, спостереження та  аналіз 

повинні  проводитись  на  постійній  основі,  включаючи  застосування  методів 

системного аналізу. 

Системний  підхід  стосовно  дослідження  середовища  передбачає 

розгляд підприємства не як закритої, а як відкритої системи, яка орієнтована 

на  ринок,  розвивається  з  урахуванням  змін  тих  чи  інших  факторів 

зовнішнього  середовища.  Необхідно  оцінювати  сильні  та  слабкі  сторони 

діяльності,  намагаючись  відстежувати  фактори,  що  діють  поза 

підприємством, та пристосовуватись до них. 

Якщо  підприємство  не  буде  орієнтуватись  на  зовнішнє  середовище  з 

позиції системного підходу, то втратиться почуття перспективи, підвищиться 

ступінь  підприємницького  ризику,  зникне  орієнтир  на  потреби  споживачів, 

виникнуть труднощі щодо збуту товарів. 

Зовнішнє  середовище  підприємства – це  структурно-просторове 

оточення, яке становить сукупність факторів прямого та непрямого впливу на 

функціонування підприємства. 

Фактори  середовища  підприємства  можна  класифікувати  за  такими 

ознаками: 

1. За  сферою  оточення:  фактори  мікросередовища  (внутрішні), 

макросередовища (зовнішні). 

2. Залежно від ступеня впливу: прямий та непрямий (побічний) вплив. 

3. За  характером  дії:  фінансово-економічні,  організаційно-правові, 

соціально-психологічні. 

4. Залежно  від  ролі  факторів  у  створенні  підприємницького  клімату: 

стимулюючі та стримуючі. 

Сприятливе  для  підприємництва  середовище  створює  всі  передумови 

для нормального, цивілізованого функціонування бізнесу. Підприємницький 

успіх  значною  мірою  визначається  внутрішніми  факторами  (умілим 

менеджментом  та  маркетингом,  вдалою  схемою  організації  бізнесу  та  таке 

ін.).  Крім  того,  держава  як  на  центральному,  так  і  на  регіональному  рівнях 

43

44 

надає  підтримку  підприємницькій  діяльності  в  сфері  законодавства,  через 

фінансово-кредитну,  податкову  системи,  за  допомогою  пільг  та  стимулів, 

створення  сприятливих  умов  для  придбання  нерухомості,  оренди  майна  та 

таке інше. 

Якісний  стан  підприємницького  середовища  прямо  залежить  від 

ступеня  розвиненості  ринкових  відносин  у  країні.  Нинішній  стан  розвитку 

ринку  в  Україні  не  можна  розглядати  як  достатня  умова  для  повноцінного 

розвитку  підприємництва.  На  даний  час  по  суті  йде  процес  створення 

реальних передумов для нормального функціонування бізнесу. Перетворення 

економіки на шляху до ринку супроводжуються політичними протиріччями, 

недосконалістю  взаємодії  центральних  та  регіональних  органів  влади, 

нестабільністю господарсько-економічних зв'язків, насамперед із суміжними 

державами, які історично тяжіють один до одного. 

Усе  це  позначається  на  процесі  розвитку  підприємництва  в  Україні  й 

ставить  завдання  формування  такого  середовища,  яке  було  б  засноване  на 

спільних діях держави та підприємств (фірм). Узгодження цих дій базується 

на обліку сукупності факторів, які забезпечують сприятливі умови розвитку 

підприємництва.  

Мікросередовище 

бізнесу 

має 

безпосереднє 

відношення 

до 

підприємства  (фірми)  та  його  взаємодії  з  партнерами.  Фактори 

мікросередовища  реалізуються  за  допомогою  функцій  бізнесу  й 

характеризують  сам  зміст  підприємницької  діяльності.  Вони  визначають 

відносини  фірми  з  постачальниками,  посередниками,  конкурентами, 

фінансовими колами, органами засобів інформації, державними установами, 

які  контролюють  підприємницьку  діяльність,  службами  митного  контролю, 

громадськими організаціями. 

Основними 

факторами, 

які 

формують 

макросередовище 

підприємництва, є: 

  економічне становище країни; 
  соціально-політична обстановка в країні; 

44

45 

  ринкова інфраструктура; 
  державна підтримка підприємництва; 
  правове його забезпечення. 

Визначальне  місце  в  сукупності  факторів  зовнішнього  середовища 

підприємництва приділяється економічній ситуації в країні. 

Економічні  спади  та  підйоми  визначають  стан  товарно-грошової 

збалансованості,  платоспроможність  та  структуру  попиту  споживачів, 

наявність  й  доступність  грошових  ресурсів,  рівень  доходів  на  інвестований 

капітал, розміри кредитів, доходи населення, рівень безробіття та ін. Дія цих 

факторів  формує  як  споживчий,  так  і  інвестиційний  попит.  А  чим  вищим  є 

попит, тим більші простори відкриваються для підприємництва. 

Певний  вплив  на  підприємницьку  діяльність  здійснює  характер 

розподілу доходів. Диференціація в доходах різних груп населення визначає 

структуру  попиту  на  споживчому  ринку,  а,  отже,  й  структуру  діючих 

підприємницьких  структур.  Невипадково,  що  в  Україні  в  умовах  сильної 

диференціації  доходів  населення  віддається  перевага  створенню  магазинів, 

які  торгують  дорогими  товарами,  найчастіше  імпортного  виробництва. 

Справа  в  тім,  що  торгівля  товарами  масового  попиту  може  бути  вигідна  у 

великих обсягах тільки при наявності у більшості населення доходів у межах 

середніх,  але  які  значно  перевищують  рівень,  необхідний  для  задоволення 

першочергових фізіологічних потреб. У протилежному випадку формуються 

дві  основні  категорії  покупців:  одні  споживають  високоякісні  й  дорогі 

товари, а інші – тільки продукти харчування першої необхідності. Відповідно 

до цієї структури споживачів розвивається й структура роздрібної торгівлі. 

Економічним  фактором  підприємництва  виступає  також  інфляція  та 

засоби держави щодо її уникнення. 

Поведінкова  позиція  бізнесменів  в  умовах  високого  рівня  інфляції  в 

Україні будується таким чином, щоб, з одного боку, захистити свої доходи та 

нагромадження,  а,  з  іншого  боку – скористатися  підвищеним  попитом  на 

свою  продукцію,  оскільки  покупці  прагнуть  якомога  швидше  перевести 

45