ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 20.02.2019
Просмотров: 6616
Скачиваний: 10
31
Економічна конкуренція – це суперництво, змагання за досягнення
найкращих результатів, економічна боротьба між фірмами (підприємцями) за
найбільш вигідні умови виробництва та збуту товарів. Економічна
конкуренція – це суперництво між підприємцями щодо задоволення власних
інтересів, пов'язаних із продажу виробленої продукції, виконанням робіт,
наданням послуг одним і тим самим споживачам.
У своєму прагненні до задоволення потреб споживачів підприємець
реалізує власний економічний інтерес, лише вступаючи у змагання за
споживача, намагаючись виштовхнути свого суперника зі сфери
виробництва. Конкуренція є об'єктивною закономірністю становлення і
розвитку підприємництва, важливою передумовою впорядкування цін,
сприяє витісненню з виробництва неефективних підприємств, раціональному
перегрупуванню ресурсів, захищає споживача від диктату виробників.
Економічні закони ринку також виступають рушійними силами
розвитку підприємницької діяльності. Перш за все це стосується закону
вартості, закону попиту і пропозицій.
Суть першого з них полягає в тому, що обмін товарів здійснюється на
основі їхньої суспільної вартості, тобто відповідно до суспільно-необхідних
витрат праці на їхнє виробництво. В умовах ринку закон вартості діє як закон
цін. Ціна – вияв закону вартості. Коливання цін є стимулятором збільшення
виробництва одних товарів та зменшення інших. Ціни – це потужний
регулятор, який впливає одночасно на попит і пропозицію. Попит визначає
обсяг і структуру пропозиції, диктує свої вимоги до виробництва. З іншого
боку, пропозиція формує попит через асортимент вироблених товарів та їхні
ціни. Як правило, чим вище ціна, тим менше купують товарів, тобто менший
обсяг реалізованого попиту. Щодо пропозиції, то чим вищі ціни, тим
вигідніше виробляти товари і тим більше їх надходитиме на ринок.
Суперечність між попитом та пропозицією є прискорювачем виробничих,
комерційних, інноваційних процесів.
31
32
1.8. Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності
Обмеження законодавством України у здійсненні підприємницької
діяльності можуть бути суб’єктивного складу та обмеження у здійсненні
окремих видів підприємницької діяльності.
Обмеження суб’єктивного складу підприємництва.
Здійснення підприємницької діяльності забороняється органам
державної влади та органам місцевого самоврядування. Підприємницька
діяльність посадових і службових осіб органів державної влади та органів
місцевого самоврядування обмежується законом у випадках, передбачених
частиною другою статті 64 Конституції України. Проте в деяких видах
діяльності у зв'язку з підвищеними вимогами до безпеки робіт та
необхідністю
централізації
функцій
управління
підприємництво
застосовуватися не може. Перелік таких видів діяльності встановлює
Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України.
Не допускається заняття підприємницькою діяльністю для таких
категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів
прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, господарського
суду, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління,
які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Законом
України «Про державну службу» від 17 листопада 2011 р. та Законом
України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 7 квітня 2011 р.,
державним службовцям або іншим особам, уповноваженим на виконання
функцій держави, заборонено займатися підприємницькою діяльністю
безпосередньо, через посередників або підставних осіб, входити самостійно,
через представника або підставних осіб до складу правління чи інших
виконавчих
органів
підприємств,
кредитно-фінансових
установ,
господарських товариств тощо, організацій, спілок, об'єднань кооперативів,
що здійснюють підприємницьку діяльність.
Заборона безпосередньо займатися підприємницькою діяльністю
керівникам, заступникам керівників державних підприємств, установ і
32
33
організацій, їх структурних підрозділів, а також посадовим особам
державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування
встановлена Декретом Кабінету Міністрів України «Про впорядкування
діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю
державних підприємств» від 31 грудня 1992 р. Це, однак, не виключає
їхнього права отримувати дивіденди по акціях, а також доходи від інших
корпоративних прав (доходи відповідно до своєї частки майна в статутному
фонді господарського товариства тощо).
Посадовими особами, на яких поширюється дія зазначеного Декрету,
вважаються працівники, діяльність яких пов'язана зі здійсненням державно-
владних
повноважень,
виконанням
організаційних,
розпорядчих,
адміністративних і господарських функцій, прийняттям управлінських
рішень. Збереження за цими особами лише права на отримання дивідендів
(доходів) означає, що право на управління належним їм майном (це друга
складова корпоративного права) зазначені в Декреті посадові особи на період
зайняття вказаних посад можуть передавати довіреним особам відповідно до
чинного законодавства.
Особи, яким суд заборонив займатися певного діяльністю, не можуть
бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду
діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.
Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та
інші корисливі злочини, не лише не можуть бути зареєстровані як
підприємці, а й не можуть виступати співзасновниками підприємницької
організації, а також обіймати в підприємницьких товариствах їх спілках
(об'єднаннях) керівні посади та посади, пов'язані з матеріальною
відповідальністю.
Крім обмеження суб'єктивного складу підприємництва законодавством
України, встановлено певні обмеження, які стосуються здійснення окремих
видів підприємницької діяльності.
33
34
Ці обмеження полягають, по-перше, у тому, що окремі види
підприємництва (господарської діяльності) мають право здійснювати лише
певні суб'єкти:
1) діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних
речовин, їх аналогів і прекурсорів, здійснюється відповідно до Закону
України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги і
прекурсори»;
2) діяльність, пов'язану з виготовленням і реалізацією військової зброї
та боєприпасів до неї, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо
важливих об'єктів права державної власності, перелік яких визначається у
встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;
3) діяльність, пов'язану з проведенням криміналістичних, судово-
медичних, судово-психіатричних експертиз та розробкою, випробуванням,
виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, зокрема з їх космічними
запусками з будь-якою метою, можуть здійснювати тільки державні
підприємства та організації, а проведення ломбардних операцій – також і
повні товариства;
4) діяльність, пов'язана з технічним обслуговуванням та експлуатацією
первинних мереж (крім місцевих мереж) та супутникових систем
телефонного зв'язку в мережах зв'язку загального користування (крім
супутникових систем телефонного зв'язку в мережах загального
користування, які мають наземну станцію спряження на території України та
створюються або розгортаються за допомогою національних ракет-носіїв або
національних космічних апаратів), виплатою та доставкою пенсій, грошової
допомоги
малозабезпеченим
громадянам,
здійснюється
виключно
державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку;
5) діяльність, пов'язана з виробництвом бензинів моторних сумішевих
(А-76Ек, А-80Ек, А-92Ек, АІ-93Ек, А-95Ек, А-98Ек) з вмістом не менш як 5
відсотків високооктанових кисневмісних добавок – абсолютованого
технічного
спирту
та
етилтретбутилового
ефіру,
здійснюється
34
35
нафтопереробними підприємствами, перелік яких визначається Кабінетом
Міністрів України.
По-друге, обмеження у здійсненні підприємницької діяльності
полягають у забороні здійснювати окремі види діяльності, перелік яких
встановлює Закон України «Про ліцензування певних видів господарської і
діяльності» від 1 червня 2000 р., без спеціального дозволу (ліцензії). Цей
Закон визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню,
порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері
ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів
ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.
Обмеженню (ліцензуванню) підприємницької діяльності підлягають
тільки ті види підприємницької діяльності, які безпосередньо впливають на
здоров'я людини, навколишнє природне середовище та безпеку держави. Для
здійснення підприємницької діяльності, що ліцензується, необхідно отримати
відповідну ліцензію та дотримуватись певних умов і правил здійснення
даного виду діяльності (ліцензійні умови), які встановлює Кабінет Міністрів
України або уповноважений ним орган.
Згідно законодавства ліцензування – засіб державного регулювання
провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню,
спрямований на забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері
ліцензування, захист економічних і соціальних інтересів держави,
суспільства та окремих споживачів.
Ліцензія – документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата
провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом
визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. При цьому
робиться запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних
осіб – підприємців та громадських формувань про рішення органу
ліцензування щодо наявності у суб’єкта господарювання права на
провадження визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає
ліцензуванню.
35