ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 21.02.2019
Просмотров: 982
Скачиваний: 2
Між споживною вартістю і вартістю існує протиріччя: корисність товару повинен визначити покупець, для цього товар необхідно продати, тобто повинен відбутися акт обміну, у процесі якого і виявить себе вартість. Споживна вартість може бути реалізована як така, тільки якщо вона прийме форму вартості, тобто якщо товар буде продано. Існування кожного товаровиробника залежить від того, чи буде вирішено протиріччя між споживною вартістю і вартістю.
9. Подвійний характер праці, втіленої в товарі.
Праця, втілена в товарі, сама має двоїсту природу.
По-перше, праця завжди виступає в певній конкретній формі як праця конкретна.
Ми завжди можемо сказати, що саме виробляє людина, яку споживну вартість створює (хліб, взуття, меблі тощо), що є предметом праці людини (борошно, шкіра, деревина),які операції здійснює товаровиробник.
Якісно різнорідна праця, результатом якої є споживна вартість - конкретна праця. Конкретна праця виступає як приватна праця.
Усі види конкретної праці, які відрізняються за формою, предметом і знаряддями, мають спільні риси. Яку б працю не здійснювала людина, вона завжди витрачає свою енергію: фізичну, духовну, розумову. Затрати робочої сили у фізіологічному сенсі, затрати людської енергії в процесі виробництва утворюють абстрактну сторону праці. Абстрактна праця утворює вартість товару. Абстрактна праця виступає як праця суспільна. Вартість усіх товарів визначається кількістю абстрактної суспільно необхідної праці, затраченої на його виробництво.
Праця, яка створює товар, одночасно і абстрактна, і конкретна.
Приватною праця є тому, що товаровиробник даного товару працює на невідомий ринок, він відокремлений від інших товаровиробників, він діє на власний розсуд і ризик.
З іншого боку, в умовах суспільного поділу праці товар виробляється не для себе, а для обміну, для споживання іншими особами. Це й означає, що праця товаровиробника має суспільний характер.
Вартість створюється в процесі виробництва, а виявляє себе тільки у сфері обміну, на ринку. Тільки через ринок, через порівняння продуктів праці визначається те спільне, що втілено в різних продуктах праці. Можна створити продукт і не створити вартість. Якщо створений продукт не продано, то працю витрачено, але вартість не реалізовано. Якщо обмін відбувся, приватна праця виробника отримала суспільне визнання. Протиріччя між абстрактною та конкретною, приватною та суспільною працею знімається (або не знімається ) на ринку.
10. Величина вартості товару. Індивідуальний та суспільно необхідний робочий час.
Величина вартості товару; індивідуальний робочий час; суспільно необхідний робочий час: сутність, приклад.
Відомо, що вартість товару створюється витратами абстрактної суспільно необхідної праці. Величина вартості визначається витратами праці і вимірюється робочим часом. Для того щоб визначити вартість товару, треба виміряти витрати праці, адекватною мірою якої є час, витрачений на виробництво одиниці товару.
Однак на виробництво одиниці одного й того ж товару різні товаровиробники витрачають різну кількість робочого часу, отже, індивідуальна вартість та індивідуальний робочий час в них різні. Фірми можуть застосовувати різні технології, їхні робітники відрізняються різним рівнем кваліфікації, на одній фірмі краще організована праця, на іншій – гірше. Тому й індивідуальна вартість одиниці продукту в них різна.
Індивідуальна вартість – це вартість одиниці товару окремого товаровиробника.
Ринок не визнає індивідуальної вартості. Ринок формує єдину для даного товару суспільну (ринкову) вартість і ціну одиниці товару.
Величина вартості визначається не індивідуальними, а суспільно необхідними витратами праці, які визначаються суспільно необхідним робочим часом. Суспільно необхідним робочим часом є час, що витрачений на виробництво товару при середніх, найбільш поширених умовах виробництва, тобто при середній продуктивності праці, середній технології, організації виробництва, кваліфікації робітників. Суспільно-необхідний робочий час – це час, за який вироблялася основна маса товару даного виду.
Наприклад, на виробництво одиниці товару одна група товаровиробників витрачає 8, інша – 10, третя –12 годин. При цьому перша група виробляє 25%, друга – 60%, третя – 15 % усіх товарів. Суспільно-необхідним часом тут буде 10 годин, тому що саме за цей час виготовляється основна маса даного товару.
11. Продуктивність та інтенсивність праці, їх вплив на величину вартості товару.
Величина вартості товару; продуктивність праці: сутність, вплив на величину вартості одиниці товару і всієї товарної маси; фактори, що впливають на продуктивність праці; інтенсивність праці: сутність, вплив на величину вартості одиниці товару і всієї товарної маси.
Відомо, що вартість товару створюється витратами абстрактної суспільно необхідної праці. Величина вартості визначається витратами праці і вимірюється робочим часом. Для того щоб визначити вартість товару, треба виміряти витрати праці, адекватною мірою якої є час, витрачений на виробництво одиниці товару.
На величину вартості товару впливає продуктивність праці. Продуктивність праці – це здатність конкретної праці виробляти за одиницю часу певну кількість споживних вартостей.
Продуктивність праці вимірюється кількістю товарів, вироблених за одиницю часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю товару. Чим вища продуктивність праці, тим менша вартість одиниці товару. Кожен товаровиробник зацікавлений в тому, щоб індивідуальна вартість одиниці його товару була нижча, ніж ринкова. Так він зможе отримати більше прибутку.
На величину сукупної вартості всіх вироблених товарів продуктивність праці не впливає. (Скільки б товару не було вироблено за 100 годин, його вартість буде вимірюватися 100 годинами праці).
На величину вартості всієї товарної маси впливає інтенсивність праці.
Інтенсивність – це напруженість праці. Чим вища інтенсивність праці, тим більша кількість товарів створюється за одиницю часу.
Інтенсивність праці не впливає на вартість одиниці товару (індивідуальну вартість), але впливає на вартість усієї товарної маси. Зростання інтенсивності праці призводить до того, що створюється більша величина вартості в одиницю часу, але вартість одиниці товару не змінюється.
12. Форма вартості та її історичний розвиток. Виникнення грошей.
Мінова вартість як форма вартості; історичний процес розвитку форми вартості; виникнення грошей як наслідок розвитку товарного обміну і форми вартості.
Вартість – це суспільно-соціальна властивість товару, тому визначається через відношення одного товару до іншого, тобто через мінову вартість.
З розвитком товарних відносин змінювався, удосконалювався обмін і відповідно змінювалась форма вартості.
На ранній стадії товарного виробництва обмін мав одиничний, випадковий, простий характер. Наприклад: Обмін між представниками двох племен, один з яких, мав зайву сокиру, а інший – кошик риби. Відбувся обмін: рибу обміняли на сокиру. Такій формі обміну відповідала проста, одинична, випадкова форма вартості: одна сокира – один кошик риби.
Товар „сокира” знаходиться у відносній формі вартості, тобто він шукає виразу своєї вартості в іншому товарі.
Товар „риба” знаходиться в еквівалентній формі вартості, тобто служить виразом, виміром вартості товару сокира.
При простому, одиничному, випадковому обміні товару, який знаходиться у відносній формі вартості, протистоїть тільки один товар в еквівалентній формі вартості.
З удосконаленням засобів виробництва і розвитком суспільного поділу праці все більше продуктів виробляється для продажу; одному товару, який знаходиться у відносній формі вартості, протистоять декілька товарів в еквівалентній формі вартості : Наприклад одній сокирі протистоїть кошик риби або міра солі
Така форма обміну була незручною, ускладнювала обмін.
Поступово з усієї товарної маси виділявся один товар, який відігравав роль еквівалента для всіх товарів: Наприклад за міру солі можна було придбати кошик риби, 1 сокиру. У різних народів роль загального еквівалента виконували різні товари.
Поступово роль загального еквівалента переходить до шляхетних металів: золота та срібла, які й стали всезагальними еквівалентами, тобто грішми. З появою грошей завершився процес формування форм вартості грошей. Гроші – загальний еквівалент, тобто товар, в споживчої вартості якого знаходять вираз вартості усіх інших товарів. Незалежно від форми, гроші виконують суспільну функцію загального еквівалента, тому використовуються для особистого і суспільного споживання.
13. Сутність і функції грошей.
Виникнення грошей; сутність грошей; характ. функцій грошей.
Гроші – товар особливого роду, який виконує роль всезагального еквівалента.
На певному етапі розвитку товарних відносин роль всезагального еквівалента закріпилася за золотом. Пізніше отримали розповсюдження паперові гроші.
Існує декілька теорій, які пояснюють причини виникнення грошей. Одна група економістів стверджує, що гроші з’явились внаслідок домовленості (номіналістична теорія). У металістичній теорії ототожнюються грошовий обіг і товарний обмін, а також стверджується, що золото і срібло за своєю природою є грошима, які у свою чергу є простим технічним знаряддям обміну.
Історична теорія грошей пояснює виникнення грошей як наслідок розвитку обміну і відповідної йому форми вартості: від простої, одиничної, випадкової до повної, розгорнутої, а згодом – і загальної форми вартості.
Сутність грошей найбільш повно розкривається в їх функціях.
Гроші як міра вартості. Гроші вимірюють вартість товарів. За допомогою цієї функції ми дізнаємось ціну товару. Цю функцію гроші виконують як гроші ідеальні (тобто, уявні гроші). Функцію міри вартості гроші виконують за допомогою масштабу цін. Це вагова кількість грошового матеріалу, яка приймається за грошову одиницю.
Гроші як засіб обігу (гроші виконують роль посередника при обміні, купівлі товарів. Цю функцію виконують тільки реальні гроші)
Гроші як засіб платежу (кредитні гроші). Ця функція грошей виникла з розвитком кредитних відносин. У наш час гроші як засіб платежу обслуговують не тільки кредитні угоди, а й використовуються для оплати комунальних платежів, виплати зарплати тощо.
Гроші виконують функцію утворення скарбів, накопичення.
Скарбами можуть виступати тільки повноцінні гроші – золото і срібло. Для накопичення можуть використовуватись і паперові гроші.
Світові гроші. У цій функції гроші використовуються для міжнародних розрахунків. Спочатку в ролі світових грошей використовувались злитки золота, у наш час світовими грошима виступають долари США.
14. Закон вартості. Функції закону вартості.
Сутність закону вартості; механізм дії закону вартості; функції закону вартості, роль закону вартості при переході від простого товарного виробництва до капіталістичного.
Сутність закону вартості полягає в тому, що вартість усіх товарів визначається кількістю абстрактної суспільно необхідної праці, витраченої на його виробництво, а обмін товарів здійснюється як обмін еквівалентів, тобто рівних величин вартості.
Механізмом дії закону вартості є відхилення ціни від вартості. Тому закон вартості ще називають законом цін.
Причиною відхилення ціни від вартості є співвідношення попиту і пропозиції. Якщо попит вищий за пропозицію, ціна вища від вартості, і навпаки - якщо пропозиція вища від попиту, то ціна нижча за вартість. І тільки коли попит і пропозиція рівні – ціна і вартість співпадають.
Закон вартості виконує такі функції: служить стихійним регулятором товарного виробництва(відбувається стихійний розподіл суспільної праці за галузями та сферами матеріального виробництва, капітали перетікають з однієї галузі в іншу задля отримання якнайбільшого прибутку), стимулює розвиток продуктивних сил суспільства (розвиток продуктивних сил для зменшення індивідуальної вартості товару, двигун розвитку продуктивних сил в умовах товарного виробництва, діє як фактор продуктивності праці), виступає як чинник майнової диференціації товаровиробників(відбувається диференціація товаровиробників на капіталістів та найману робочу силу в процесі перетворення простого товарного виробництва в капіталістичних).
Збагачення одних товаровиробників та банкрутство інших – таким є незворотній результат дії закону вартості. Та частина піприємців, що збагачується – претворюється на капіталістів, які наймають робочу силу. Таким чином, диференціація товаровиробників, що відбувається на основі дії закону вартості, призводить до переходу від звичайного товарного виробництва до капіталістичного.
15. Перетворення грошей у капітал. Загальна формула капіталу та її протиріччя
Аналіз формул простого товарного обігу і загальної формули капіталу, їхніх загальних рис і розбіжностей; протиріччя загальної формули капіталу.
Гроші є кінцевим пунктом розвитку товарного обігу і початковою формою, в якій з’являється капітал. Гроші перетворюються у капітал тільки внаслідок їх використання з метою отримання прибутку, за рахунок якого збільшується їхня к-сть. Звідси – найзагальніше визначення капіталу: капітал - це самозростаюча вартість.
Відомо, що товарне виробництво у своєму розвитку проходить дві стадії: просте і капіталістичне. Відносини простих товаровиробників відбиває формула: Т - Г - Т , «товар – гроші – товар».
Формула капіталістичного товарного обігу Г - Т - Г’ «гроші – товар – гроші штрих»
Рух, який ілюструє перша формула, починається і закінчується товаром. Гроші тут відіграють роль посередника при обміні одного товару на інший. Таким чином, метою цього руху є отримання споживної вартості.
Формула Г - Т - Г’ відбиває рух, який перетворює гроші на капітал. Рух починається і закінчується грошима. Але Г’ більше за Г на величину додаткової вартості: Г’ = Г + dГ . Метою цього руху є вартість, що зростає. Можна дати ще одне визначення капіталу: капітал - це вартість, яка приносить додаткову вартість.
Формула Г - Т - Г’ є всезагальною формулою капіталу. Однак вона містить у собі внутрішні протиріччя.
По-перше, формула породжує уявлення, що зростання вартості відбувається при обміні, тобто у сфері обігу. Це уявлення суперечить законам товарного виробництва, насамперед – закону вартості, згідно з яким товари обмінюються як еквіваленти. Але якщо власник грошей буде купувати і продавати товари за їх вартістю, тоді він не зможе набути з процесу обігу ніякої додаткової суми грошей. В сфері обігу здійснюється лише зміна форми вартості, тому в цій сфері не може бути прирощування вартості.