ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 21.02.2019
Просмотров: 1018
Скачиваний: 2
По-друге, капітал не може виникнути у сфері обігу і, у той же час, не може виникнути поза сферою обігу.
Власнику грошей потрібно знайти на ринку такий товар, який має властивість створювати вартість, більшу від своєї власної вартості. Таким товаром є робоча сила. У процесі праці робоча сила переносить своєю конкретною працею вартість спожитих засобів виробництва на вартість товару і абстрактною працею створює нову вартість, яка дорівнює вартості робочої сили та додатковій вартості.
16. Робоча сила як товар. Вартість і споживна вартість товару робоча сила.
Робоча сила – сукупність фізичних і духовних властивостей людини, яка характеризує його здатність до праці.
Для того, щоб робоча сила перетворилася на товар, необхідні такі умови:
1. Особиста свобода носія робочої сили, право і можливість розпоряджатися своєю робочою силою.
2. Робітник повинен бути позбавлений засобів виробництва і існування. Якщо у людини немає засобів виробництва, вона може продавати тільки те, що в неї є - свою здатність до праці, тобто робочу силу.
3. Повинен існувати клас, який має засоби виробництва і потребує робочу силу, щоб приводити їх до дії (капіталісти).
Споживна вартість робочої сили полягає в здатності найманого робітника створювати вартість, яка більша від вартості його робочої сили, тобто створювати додаткову вартість. Саме за цією умовою і цією метою покупається робоча сила на ринку.
Для того щоб підтримувати здатність до праці, людина повинна мати їжу, одяг, житло, тобто певний набір товарів, який створює фонд особистого споживання. Вартість фонду засобів споживання (товарів та послуг), необхідних для задоволення потреб робітника та його сім’ї, для відтворення його здатності до праці утворює вартість робочої сили. Робітник прагне мати сім’ю, її потреби також повинні бути задоволені. Тому вартість товару «робоча сила» визначається вартістю засобів життя, необхідних для відтворення робітника і членів його родини.
На вартість робочої сили впливає низка чинників.
-
Рівень економічного розвитку країни.
-
Вартість засобів існування робітників та їх родин
-
Історичні умови, за якими робоча сила формувалася як товар.
-
Кваліфікація робітника: чим вона вища, тим вища вартість робочої сили.
-
Згуртованість осіб найманої праці (наявність і впливовість профспілок).
-
Клімат: якщо робітник працює в умовах суворого клімату, йому потрібний теплий одяг, більш калорійна їжа тощо.
17. Робочий день, його структура та границі. Необхідна та додаткова праця.
Сутність робочого дня; структура робочого дня: необхідний та додатковий робочий час; границі робочого дня.
Робочий день – це час доби, на протязі якого робочий працює на підприємстві капіталіста.
В умовах капіталістичного товарного виробництва робочий день приховано поділяється на дві частини – на необхідний і додатковий робочий час. Протягом необхідного робочого часу робітник створює вартість, яка дорівнює вартості його робочої сили. Протягом додатково робочого часу він створює додаткову вартість.
Додаткова вартість, що виробляється шляхом абсолютного збільшення робочого дня за межі необхідного робочого часу, називається абсолютною додатковою вартістю.
Є максимальні межі робочого дня: фізична і соціальна, пов’язані з необхідністю задовольняти фізичні і соціальні потреби найманих робітників. Фізична межа визначається часом, необхідним для відпочинку і задоволення фізичних потреб робітника, з метою відтворити витрачену робочу силу. Соціальна межа визначається часом, необхідним для задоволення інтелектуальних, духовних, соціальних потреб.
Співвідношення класових сил визначає тривалість робочого дня.У наші часи у багатьох країнах з розвинутою ринковою економікою законодавство встановило 8-годинний робочий день, тому збільшення абсолютної додаткової вартості відбувається за рахунок підвищення інтенсивності праці, наднормових робіт, приробітків після основної норми. Другий спосіб збільшення виробництва додаткової вартості (відносний) полягає в тому, що при незмінному робочому дні зменшується частка необхідного робочого часу і, відповідно зростає частка додаткового робочого часу. Такий спосіб можливий при підвищенні продуктивності в галузях, що виробляють предмети споживання робітників.
18. Процес створення і зростання вартості у процесі капіталістичного виробництва.
Особливості капіталістичного процесу виробництва; двоїстий характер капіталістичного виробництва; роль двоїстого характеру праці найманого робітника в процесі створення і зростання вартості; сутність додаткової вартості.
Процес споживання робочої сили є процесом створення додаткової вартості. Процес створення додаткової вартості – це насамперед процес праці. Процес праці має свої особливості:
-
робочий працює під контролем капіталіста;
-
продукт праці робітника належить капіталісту.
Оскільки праця робочих носить двоїстий характер, то це знаходить своє вираження в двоїстому характері капіталістичного виробництва. Своєю конкретною працею робітник, споживаючи знаряддя і предмети праці, переносить їх вартість на вартість виготовленої продукції, тобто завдяки конкретній формі діяльності відбувається збереження старої вартості, втіленої в засобах виробництва. Своєю абстрактною працею робітник створює нову вартість, в тому числі, додаткову вартість. Звідси двоїстий характер капіталістичного виробництва – це одночасно процес праці і процес збільшення вартості
В умовах капіталістичного товарного виробництва робочий день приховано поділяється на дві частини – на необхідний і додатковий робочий час. Протягом необхідного робочого часу робітник створює вартість, яка дорівнює вартості його робочої сили. Протягом додатково робочого часу він створює додаткову вартість. Додаткова вартість – це вартість, яка створена найманим робітником понад вартості його робочої сили. Процес капіталістичного товарного виробництва - це сукупність створення вартості товару і зростання вартості, створення додаткової вартості.
19. Сутність капіталу. Постійний і змінний капітал.
Сутність капіталу; постійний капітал; змінний капітал; критерій поділу капіталу на постійний і змінний.
Капітал є самозростаюча вартість, вартість, яка приносить додаткову вартість. Існує і інша точка зору, згідно з якою капіталом є будь-які засоби виробництва. Засоби виробництва стають капіталом, якщо вони використовуються в процесі виробництва найманими робітниками, які створюють додаткову вартість.
Капітал – це відносини між двома класами, один з яких є власником засобів виробництва, інший – позбавлений їх, тому змушений продавати свою робочу силу і піддаватися експлуатації.
Найбільш глибоко сутність капіталу розкривається в його поділі на постійний і змінний капітал.
Для здійснення процесу виробництва необхідні засоби виробництва і робоча сила. Величина вартості, авансованої на купівлю засобів виробництва, не змінюється, тому вона називається постійним капіталом.
Постійний капітал – це капітал, вартість якого не змінюється в процесі виробництва, а переноситься конкретною працею на вартість товару. Постійний капітал не створює додаткової вартості, але без нього додаткова вартість не може бути створена.
Вартість авансована капіталістом на придбання робочої сили, змінила свою величину на величину додаткової вартості. Тому капітал, авансований на купівлю робочої сили, отримав назву «змінний капітал».
Робітники впродовж необхідного робочого часу створили нову вартість, яка дорівнює вартості їх робочої сили, а протягом додаткового робочого часу вони створили додаткову вартість. Цієї вартості до початку процесу виробництва не існувало.
Поділ капіталу на постійний і змінний обумовлений тою функціональною роллю, яку кожна частка капіталу відіграє в утворенні вартості товару, в процесі створення додаткової вартості.
20. Додаткова вартість. Норма і маса додаткової вартості.
Сутність додаткової вартості; норма додаткової вартості: сутність, формули; маса додаткової вартості: сутність, формула; тенденції зміни маси і норми додаткової вартості з розвитком капіталізму.
Додаткова вартість – це вартість, яка створена найманим робітником понад вартості його робочої сили. Додаткова вартість створюється робочою силою, на придбання якої капіталіст авансує змінний капітал.
Оскільки
додаткова вартість створюється не усім
авансованим капіталом, а тільки змінним,
то норма додаткової вартості визначається
як відношення додаткової вартості до
змінного капіталу. Норма
додаткової вартості - відносна величина
додаткової вартості є, яка визначається
як відсоткове співвідношення маси
додаткової вартості зі змінним капіталом:
Формула показує, яку величину додаткової вартості приносить кожна одиниця змінного капіталу.
Згідно економічної теорії Маркса, норма додаткової вартості показує ступінь експлуатації найманого робітника капіталом.
Норму
додаткової вартості можна розрахувати,
зіставляючи необхідний
і додатковий робочий час:
Маса
додаткової вартості
– абсолютне вираження величини вартості
додаткового продукту, створеного працею
найманих працівників. Вона дорівнює
добутку авансованого змінного капіталу
і норми додаткової вартості, на 100%.
Капіталіст зацікавлений у зростанні і норми, і маси додаткової вартості. У міру розвитку капіталізму ступінь експлуатації, або норма додаткової вартості (m '), а також маса додаткової вартості виявляє тенденцію до підвищення. Капіталіст привласнює тим більше додаткової вартості, чим більше її маса.
21. Два способи виробництва додаткової вартості Абсолютна та відносна додаткова вартість. Надлишкова додаткова вартість.
Додаткова вартість – це вартість, яка створена найманим робітником понад вартості його робочої сили. Існують два способи виробництва додаткової вартості: абсолютна та відносна.
Абсолютна додаткова вартість - додаткова вартість, отримана шляхом збільшення тривалості робочого дня, а точніше – збільшення додаткового робочого часу. Виробництво абсолютної додаткової вартості переважало на ранній стадії розвитку капіталізму. Але збільшення робочого дня наштовхує на фізичні і соціальні межі.
Існування фізіологічної межі пояснюється тим, що робочий день не може тривати 24 години на добу: робітникові потрібен час на сон, відпочинок, на задоволення духовних потреб, певний час він повинен приділяти сім’ї.
Відносна додаткова вартість - додаткова вартість, яка виникає в результаті скорочення необхідного робочого часу і відповідного збільшення додаткового робочого часу внаслідок підвищення продуктивності праці в суспільстві. Скорочення необхідного робочого часу стає можливим, якщо зростає продуктивність праці в галузях, які виробляють товари, які споживає робітник і його сім’я, і в галузях, які виробляють засоби виробництва. Тоді вартість робочої сили знизиться, зменшиться необхідний робочий час, а додатковий час збільшиться.
Той капіталіст, який першим застосує на своєму підприємстві більш досконалу технологію, організацію праці, підвищує кваліфікацію своїх робітників, отримає надлишкову додаткову вартість. Отримання надлишкової додаткової вартості можливе, ккщо на даному підприємстві індивідуальна вартість одиниці товару нижча від суспільної, ринкової. Підприємець буде отримувати надлишкову додаткову вартість до того часу, доки ця досконала технологія не розповсюдиться на інші підприємства. Надлишкова додаткова вартість є різновидом відносної додаткової вартості.
22. Стадії підвищення продуктивності праці капіталізмом: проста кооперація, мануфактура, машинне виробництво.
Капіталістична проста кооперація: сутність, переваги, значення; мануфактура: сутність, шляхи виникнення; машинне виробн: машини і крупна промисл., розвиток за сучасних умов.
Перша стадія підвищення продуктивності праці капіталізмом – це проста капіталістична кооперація – форма організації праці, за якою певна кількість людей здійснює один і той же або різні, але пов’язані між собою процеси праці.
На ранній стадії розвитку це була майстерня, в якій було зібрано універсальних робітників однієї спеціальності, але це були наймані робітники і майстерня належала капіталістові. Зміст праці не змінився, тому що робітники використовували ті ж прості знаряддя праці, яким користувалися і ремісники. В середині майстерні був відсутній поділ праці. Змінилася форма праці: у капіталістичній майстерні трудові операції здійснює не самостійний товаровиробник, а найманий робітник. На стадії простої капіталістичної кооперації підкорення праці капіталу має формальний характер. Підвищення продуктивності праці пояснюється тим, що робітники навчаються один в одного, між робітниками виникає своєрідне змагання в майстерності; Декілька робітників разом краще і швидше виконають роботу, ніж поодинці.
Друга стадія підвищення продуктивності праці капіталізмом – це мануфактура – кооперація, заснована на поділі праці. Робітник, який спеціалізується на одній операції, здійснює її якісно і швидко, продуктивність зростає. Праця робітника стає більш складною, він застосовує більш досконалі знаряддя праці. Змінюється і сам робітник – він може виконувати тільки частину роботи з виготовлення товару. Такий робітник може знайти застосування своїй умілості тільки на капіталістичній мануфактурі: формальне підкорення праці капіталу починає змінюватися на реальне.
Третя стадія підкорення праці капіталу - велике машинне виробництво. У виробництві діє система машин і кожна машина вимагає робітника певної спеціальності і кваліфікації. Власником машин є капіталіст, отже, робітник може знайти застосування своєї робочої сили тільки у капіталіста. Він стає «вузьким» спеціалістом, який обслуговує певну машину. Підкорення праці капіталу завершено.
У сучасних умовах необхідні й вузькі спеціалісти, але зростають потреби в універсальних робітниках, які можуть виконувати багато операцій, швидко перенавчатися, змінювати фах, підвищувати кваліфікацію.
23. Сутність заробітної плати.
Відносини між капіталістом та найманим робітником зводяться до того, що капіталіст купує в найманого робітника специфічний товар. На поверхні речей цим специфічним товаром є праця. Уявлення про те, що заробітна плата є платою за працю, виникло не випадково, а під впливом таких фактів реального життя:
- Найманий робітник отримує заробітну плату після того, як відпрацює певний час, тобто віддасть певну кількість праці, і величина зарплати залежить від кількості праці.
- Величина заробітної плати залежить від якості праці: більш кваліфікована праця оплачується краще, ніж праця низької кваліфікації.