ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 22.02.2019
Просмотров: 14877
Скачиваний: 16
500
Розділ 16
центрацією в складі повітря вугликислого газу не більше 0,25–0,30 %, аміаку – 0,01–
0,02 мг/л, сірководню – 0,1 мг/л, при швидкості руху повітря 0,2–0,5 м/с;
–
корови повинні користуватися щоденним моціоном аж до отелення і з 3–4-го
дня після нього;
–
в засушливу пору року – організацію водопою на пасовищах та в загонах; ніч-
не випасання корів.
У зоні Чорнобильської АЕС потужним чинником неплідності тварин виявилася
іонізуюча радіація. Статева система тварини чутлива до радіаційного випромінюван-
ня, на яке вона реагує залежно від віку та стадії статевого циклу. Найбільше уража-
ються радіаційним опроміненням органи статевої системи в період статевого дозрі-
вання. Зміни перш за все наступають у яєчниках – спочатку гинуть дозрілі фолікули,
пізніше – первинні. Одночасно з ними гинуть і дозрілі яйцеклітини. Зростає частка
генних мутацій, обумовлених змінами структури ДНК у генетичному апараті хромо-
сом. Сутність ураження визначає доза опромінення, що може бути як зовнішнім так
і внутрішнім. Тривале інтенсивне опромінення супроводжується повільною зміною
нейроендокринної регуляції в гіпоталамо-наднирковій системі і в статевих залозах
і як результат наступає інтенсифікація проліферативних процесів у яєчниках та в ін-
ших залозах, проте в яєчниках не припиняється фолікулогенез і за рахунок первинних
фолікулів частково або повністю відновлюється їх функція.
Малі дози радіаційного опромінення стимулюють розвиток зародка, великі – при-
гнічують його. Перші дві стадії поділу зиготи у 5 разів чутливіші до радіаційного
опромінення, ніж наступні. Особливо чутливим є зародок у передімплантанційний
період. Опромінення вагітних тварин у другій половині вагітності не позначається на
її перебігу, але життєвість новонароджених телят буває значно нижчою. У самиць, які
були опромінені в період внутрішньоутробного розвитку, наступають розлади стате-
вої функції, що проявляються порушенням секреторної діяльності залоз внутрішньої
секреції з повільною атрофією яєчників і розвитком неплідності.
Профілактика променевих уражень передбачає застосування біологічного, фар-
макохімічного і місцевого захисту органів і тканин.
Фармакохімічна профілактика ґрунтується на застосуванні лікарських засобів, що
стимулюють природну резистентність організму, здійснюють адсорбцію і виведення
радіонуклідів з організму, зменшують вплив на тканини і органи радіаційного опро-
мінення. Біологічний захист базується на використанні адаптогенів, введення яких
тваринам сприяє підвищенню загальної опірності організму до радіації. До таких ре-
човин належать: женьшень, лимонник, вітаміни, мікроелементи тощо.
Для локального захисту органів і тканин застосовують спеціальні пристосування,
виготовлені із свинцю (пластинки, сітки).
Експлуатаційна неплідність
Надмірна і тривала експлуатація тварин, залежно від їх господарського призна-
чення, супроводжується гальмуванням статевої домінанти і викликає у них розлади
Ветеринарна гінекологія
501
відтворної здатності, особливо при однобокій експлуатації (безперервній – 300 днів і
більше лактації, вкороченні сухостійного періоду у корів, надто ранньому осіменінні
телиць, тривалому підсисному періоді у свиноматок, інтенсивному роздоюванні кумис-
них кобил, використанні їх на важких роботах і т. п.). Це супроводжується розладами
обміну речовин. Як відомо, у корів, особливо високомолочних, з молоком виводиться
велика кількість життєво важливих речовин – жирів, білків, вуглеводів, що за лактацію
складає біля 1 210 кг. Виникає незрівноваженість балансу обміну речовин і щоденних
потреб (енергетичний баланс) із затратами на молокоутворення (лактаційний баланс). У
молочному скотарстві від першого осіменіння не запліднюється від 35 до 70 % корів.
Лактація супроводжується перебудовою гормонального стану організму; в основі
експлуатаційної (лактаційної) неплідності лежить реакція гіпофіза на нервові імпуль-
си від молочної залози (при доїнні) і як відповідь на них – зменшення кровопоста-
чання геніталій, що можна розглядати як саморегуляцію організму при надмірному
навантаженні.
Тому ціклом зрозумілим є зниження відтворної здатності тварин з підвищенням їх
молочної продуктивності (на 10 % на кожних 1 000 кг молока).
На тій же підставі передчасне роздоювання корів затримує інволюцію матки.
Найчастіше причиною експлуатаційної неплідності буває видовження інтервалу
між отеленнями, яке в кращому випадку може збільшити молочну продуктивність
корови за лактацію, але не за рік і не за життя. Професор В. С. Шипілов довів, що, за-
лежно від строку осіменіння корів після родів, 300-денна лактація у них буде різною.
Так, якщо корова, що розтелилася на початку року, заплідниться до 30-го дня після
отелення, то вона буде доїтися ще 7 місяців (30+210 днів), тоді запуститься на 60 днів
і після отелення ще доїтиметься в цьому році 60 днів. Отже, її 300-денна лактація про-
тягом року включає два піки молокоутворення – першої і другої лактації.
При заплідненні цієї ж корови до 60-го дня після отелення, її лактаційна крива ви-
глядає так: 60 + 210 – (сухостій) + 30 високомолочних днів наступної лактації.
При заплідненні корови до 90-го дня після отелення її лактаційна крива виглядає
так: 90 + 210 – сухостій – 0.
Тобто, чим пізніше запліднюється корова, тим менше у неї високопродуктивних днів.
Симптоми. Неповноцінний статевий цикл, порушення його ритму, анафродизія.
При ректальному дослідженні виявляють гіпотонію матки, зменшення яєчників, від-
сутність дозрілих фолікулів, наявність персистентних жовтих тіл статевого циклу.
Профілактика. Усунути причини, забезпечити повноцінну і збалансовану годів-
лю, дотримуватися режиму експлуатації тварин. При виявленні змін у матці застосо-
вують симптоматичне лікування.
Аліментарна неплідність
Розлади відтворення тварин на ґрунті загальної чи якісної неповноцінності їх го-
дівлі є найпоширенішою формою неплідності.
502
Розділ 16
Аліментарна неплідність може бути потрійного походження:
на ґрунті загального голодування (що рідко буває) чи постійного недогодову-
вання тварин;
на ґрунті перегодовування чи високоенергетичної однобокої годівлі при об-
меженому моціоні чи повній його відсутності (що часто трапляється у свинарстві);
на ґрунті якісно неповноцінної годівлі.
Назва цього виду неплідності походить від латинського alimentum – їжа, корм.
Повноцінна і збалансована годівля тварин – основний фактор, що визначає перебіг
всіх фізіологічних процесів в їх організмі, забезпечує досягнення максимальної про-
дуктивності і високої якості продукції, здатності до відтворення і пристосування до
антропогенних, біотичних і абіотичних умов існування.
Аліментарна неплідність обумовлена порушенням норм, правил і режиму годівлі
тварин. Як кількісне, так якісне недогодовування або перегодовування тварин супро-
воджується порушенням обміну речовин, що в багатьох випадках негативно впливає
на їх відтворювальну здатність.
Неплідність на ґрунті загального недогодовування (голодування). Недогодо-
вування – це зменшення кількості і якості кормів в раціоні тварин протягом тривалого
часу, що супроводжується зниженням усіх функцій організму і клінічно проявляється
їх помарнінням або виснаженням. В природних умовах вона буває зумовлена зміною
погодних явищ у літній і зимовий періоди існування, має виражену сезонність від-
творення. Сезонність отримання приплоду як результат недогодовування в зимово-
весняний період зустрічається в багатьох господарствах і тепер. Недогодовування
особливо шкідливе для корів, овець і кіз.
Патогенез. Постійне недогодовування тварин обмежує забезпечення енергетич-
ним матеріалом всіх систем і органів. Одночасно в організмі відбувається перерозпо-
діл поживних речовин, спрямований на першочергове забезпечення життєздатності
найважливіших в певний час органів і систем.
Постійне недогодовування тварин – загальне чи за окремими речовинами (білки,
жири, вуглеводи та ін.) призводить до того, що в організмі невистачає необхідних ре-
човин для забезпечення його життєдіяльності. Якщо в організмі є на цей час необхід-
ні резерви (жирова, м’язова тканина), то в першу чергу використовуються вони, що
супроводжується зменшенням їх маси. В крові зменшується вміст глобулінів та цукру,
знижується секреторна активність залоз травного тракту, внаслідок чого білки, жири
та вуглеводи розщеплюються неповністю. Проміжні продукти їх обміну піддаються
впливу гнильної та іншої мікрофлори і діють токсично на організм.
У тварин з’являються проноси, ще більше погіршується засвоєння корму.
Відбуваються зміни в роботі серцево-судинної системи, обміну речовин. У тварин
виникають набряки кінцівок, підгрудка, нижньої черевної стінки; знижується актив-
ність вегетативної нервової системи, відбувається атрофія статевих та ендокринних
залоз. У тварин наступає анафродизія або статеві цикли бувають неповноцінними,
наступають атрофічні зміни в яєчниках. Проте ознак запалення немає.
Ветеринарна гінекологія
503
На цьому ґрунті настає гіпотрофія і атрофія статевих залоз, розлади в системі нейро-
гормональної регуляції статевих органів, що клінічно проявляється порушенням рит-
му статевого циклу і неплідністю.
Симптоми нехарактерні – поступове зниження вгодованості, анемія слизових обо-
лонок, западання орбіт, складчастість шкіри, потускніння волосяного покриву, до яких
можуть приєднуватися залежування вагітних, патологія родів, затримання посліду, субін-
волюція матки, ендометрит, неповноцінні статеві цикли, гіпотрофія і атрофія яєчників.
Діагноз. Аналіз анамнестичних даних і складу раціонів, лабораторних досліджень
кормів і сироватки крові, результати акушерської і гінекологічної диспансеризації – є
підставою для постановки діагнозу на аліментарну, на ґрунті недогодовування, не-
плідність.
Неплідність на ґрунті перегодовування (ожиріння) буває при згодовуванні тва-
ринам великої кількості бурякового жому, браги, макухи, надмірне застосування кон-
центратів без врахування норм. Це приводить до порушення жирового обміну з від-
кладанням у підшкірній клітковині, очеревині та інших місцях жиру. Виникають роз-
лади, особливо при відсутності моціону, нейрогуморальної регуляції статевої функції,
зокрема в ланці гіпофіз-яєчник. На ґрунті розладів проміжного обміну гальмується
розщеплення жирних кислот до вуглекислоти та води, а неповне окислення жиру при-
водить до значного збільшення вмісту кетонових тіл у крові, що в свою чергу по-
рушує роботу ферментних систем. Печінка при цьому не справляється з окисленням
жиру і він затримується в тканинах, викликаючи жирову дистрофію. Паренхіматозна
тканина в яєчниках заміщується жировою, що депонує у своїх клітинах прогестерон,
який гальмує фолікулогенез.
Симптоми. Тварини поступово поправляються і набувають вищої вгодованості.
Статеві цикли у них не мають чітко виражених феноменів стадії збудження, вони по-
вторюються через коротший період ніж фізіологічний (німфоманія), або, навпаки,
проміжки між ними подовжуються (анафродизія). Осіменіння таких тварин буває
малоефективне. Їх яєчники ущільнені, гладенькі або горбкуваті, у них можуть бути
жовті тіла або фолікули. При ректальному дослідженні можна виявити гіпотонію або
атонію матки.
Діагноз. Діагноз на аліментарну неплідність на ґрунті ожиріння ставлять на осно-
ві аналізу раціону, умов утримання тварин, клінічного їх дослідження з врахуванням
анамнестичних даних.
Прогноз. При тривалому надмірному згодовуванні тваринам високоякісних кор-
мів прогноз відносно відновлення функції статевих органів песимістичний. Своєчас-
на корекція годівлі тварин з включенням до раціону повноцінних кормів дозволяє
нормалізувати їх статеву циклічність, відновити відтворну здатність і висловити бла-
гополучний прогноз.
Профілактика даної неплідності зводиться до збалансованої годівлі продуктивних
тварин за вмістом у раціоні білків, жирів, вуглеводів, макро- та мікроелементів; вона
504
Розділ 16
базується на дієтотерапії – повноцінній і збалансованій годівлі відповідно до продук-
тивності тварин; обмеженому згодовуванні в складі раціону концентрованих, багатих
жирами і білками, кормів; тканинній і вітамінотерапії, з масажем яєчників і матки.
Неплідність на ґрунті якісно неповноцінної годівлі наступає тоді, коли загальна
поживність раціону відповідає установленим вимогам щодо фізіологічної потреби орга-
нізму, але у ньому не вистачає таких життєвоважливих компонентів як білки, вітаміни,
макроелементи і мікроелементи або кількісне співвідношення між ними порушене.
Особливо чутливими до якісно неповноцінної годівлі є корови-первістки та високо-
продуктивні корови у зимово-весняний період утримання. Повноцінними вважають такі
раціони і корми, які містять всі необхідні для тваринного організму речовини і здатні
протягом тривалого часу забезпечити нормальну роботу всіх його фізіологічних функ-
цій, включаючи одержувану від тварин продукцію і дальше удосконалення тварин.
Відсутність, нестача чи надлишок в раціоні одного з елементів живлення, навіть
при задовільний вгодованості тварини, можуть викликати у неї неплідність у вигляді
неповноцінності статевих циклів, анафродизії, розладів процесу запліднення та імп-
лантації, ранньої елебріональної смертності, різних видів патології вагітності та ро-
дів, затримання посліду, субіноволюції матки, ендометриту, а також ознак ураження
інших систем організму – остеодистрофії, розладів травлення та т. п. Візьмемо для
прикладу типовий літній раціон корови – 50–60 кг зеленої маси та 1–2 кг концентро-
ваних кормів. У раціоні надлишок протеїну, фосфору, міді, цинку, кобальту. Тобто, не
вистачає енергії, раціон не збалансований, його поживні речовини погано засвоюють-
ся і як результат – розлад обміну речовин.
Ще гірша ситуація зимою. Основними кормами раціону тут є силос (який дуже
часто буває низької якості, в ньому не вистачає протеїну, високий вміст масляної кис-
лот), сінаж (високої вологості – 70–75 %), сіно (рідко буває доброї якості, в ньому
мало каротину, багато клітковини) та буряковий жом. Типовий неповноцінний корм, в
якому з 24 нормативних показників 10 є дефіцитними (протеїн, цукор, жир, каротин,
фосфор, вітаміни Д, Е, сірка, мідь, магній, кобальт).
Проведені у 80-х роках Кам’янець-Подільским сільськогосподарським інститу-
том разом з Хмельницькою обласною агрохімлабораторією дослідження поживності
кормів показали великі розходження табличних даних з фактичними. Так, комбікорм
містив замість 0,90 кормових одиниць – 0,67, кукурудзяний силос – 0,07 замість 0,18 к.о.,
сінаж – 0,10 замість 0,16 к.о, жом свіжий – 0,07 замість 0,12 к.о, жом кислий – 0,07
замість 0,09 к.о. Отже, при оцінюванні поживності раціону лише за показниками кор-
мових таблиць дуже легко помилитися.
Зниження енергетичного рівня годівлі приводить до зниження активності гіпо-
таламо-гіпофізарного комплексу, зменьшується виділення ФСГ і ЛГ, послаблюється
функціональна активність яєчників, гальмується фолікулогенез та овуляція.
Першочергове значення в балансуванні годівлі тварин відіграє забезпечення їх
білком. На одну кормову одиницю в раціоні корів повинно припадати 110–120 г пере-