ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 22.02.2019
Просмотров: 14880
Скачиваний: 16
490
Розділ 16
Вагітним коровам створюють необхідні умови для збереження тільності, корови
другої групи вимагають поліпшенного догляду для швидкого завершення інволюції
матки. Неплідних корів піддають старанному дослідженню для встановлення причи-
ни неплідності і її ліквідації.
Нині існує декілька класифікацій причин неплідності. Найширшого розповсю-
дження на території колишнього СРСР набула класифікація А. П. Студєнцова. Не
дивлячись на окремі слабкі місця в цій класифікації, вона залишається у нас осно-
вною. В країнах заходу кожну форму неплідності розглядають окремо, поза якоюсь
класифікацією.
У п’ятдесятих роках А. П. Студєнцов запропонував класифікацію неплідності
тварин, за якою розрізняють сім форм неплідності:
1. Уроджену:
у самиць – інфантилізм, гермафродитизм, фримартинізм;
у самців: інфантилізм, крипторхізм, гермафродитизм.
2. Старечу, що обумовлюють атрофічні процеси в статевих органах.
3. Симптоматичну, що виникає внаслідок хвороб статевих органів.
4. Аліментарну, причинами якої є ожиріння, виснаження, низька поживна цін-
ність раціону, аліментарний інфантилізм.
5. Експлуатаційну, як результат експлуатаційного виснаження.
6. Кліматичну, що проявляється при дефіциті або надлишку інсоляції, різкої змі-
ни клімату, недоліків утримання.
7. Штучну:
а) штучно набуту – при порушенні правил осіменіння: непра-
вильне утримання, зберігання і транспортування сперми;
б) штучно сплановану – при кастраціях, наміреному пропус-
ку статевих циклів без осіменіння.
Фактори неплідності можна розділити на генетичні (спадкові) та фактори довкілля.
Суть неплідності, її патогенетичні механізми можна звести до дії трьох груп факторів:
розлади гаметогенезу;
відсутність запліднення (аконцепція);
переривання вагітності (аборт).
Зазначені форми неплідності не враховують всіх факторів і причин неплідності,
бо кожний індивід, кожна тварина неоднозначно реагуює на них.
Важливим у профілактиці неплідності є облік тварин, при якому щоденно треба
знати скільки на фермі корів.
Яловість – поняття економічне і вказує, скільки приплоду не отримано від ма-
точного поголів’я за календарний рік. Яловою називають корову, яка не народила
теляти протягом господарського року. Отже, ялова корова за якихось причин не мо-
гла запліднитися, тобто вона була неплідною. Основна причина того, що корова була
яловою, є неплідність.
Корову, яка не отелилась у період з 1 січня до 21 березня, а запліднилася після
21 березня і є тільною, теж називають яловою. Ліквідувати на фермі яловість корів –
це отримати від кожної корови протягом року теля.
Ветеринарна гінекологія
491
При аналізі причин неплідності і визначенні збитків від неї необхідно враховувати
основні фізіологічні норми плодючості сільськогосподарських тварин, згідно яких за рік
можна одержувати від однієї кобили – одне лоша, від корови – одне теля, від вівці, кози –
одне і більше ягнят або козенят, від свиноматки – 6–12 поросят в одному опоросі.
Діагностика неплідності, визначення її причин і форм вимагає від фахівця вете-
ринарної медицини, по-перше, досконалого володіння методами проведення акушер-
ської і гінекологічної диспансеризації. По-друге, потрібна точна інформація про стан
відтворення тварин у даному господарстві – чисельність маточного поголів’я, кіль-
кість тільних корів, таких, що розтелилися, осіменилися і т. д.
Така інформація повинна бути в господарствах, на пунктах штучного осіменіння,
у календарі техніка штучного осіменіння, графіку запуску і отелення корів, у книзі
маточного поголів’я.
Ветеринарні фахівці ведуть журнал або відомості акушерської і гінекологічної
диспансеризації корів, у яких окрім загальних даних про здорових корів, реєструють-
ся їх захворювання.
У невеликих фермерських господарствах інформацію про корів повинен мати фа-
хівець ветеринарної медицини, який обслуговує ферму і власник ферми.
Ліквідування яловості не означає, що на фермі відсутні неплідні корови. Відомо,
що 7–9 % корів теляться 2 рази протягом року – у першому і четвертому кварталах, а
це означає, що стільки ж корів є неплідними.
Неплідність завдає значних збитків власникам тварин. Вони складаються з недо-
отримання приплоду, зниження молочної продуктивності, неокупності витрачених
кормів і утримання неплідних тварин, витрат на лікування і багатократне осіменіння.
Збитки від затрат на годівлю та утримання неплідних тварин, їх лікування, зни-
ження племінних якостей приплоду важко піддаються обліку і визначенню.
Запропоновані методики досліджень дають можливість враховувати всі втрати від
неплідності.
16.2. Методика гінекологічного дослідження тварин
Дослідження поголів’я є надто складним процесом, який вимагає постійної уваги.
Там, де про це забувають, де пускають його на самоплив, там постійно виникають
проблеми з виробництвом продукції тваринництва. Тому стан відтворення поголів’я
повинен бути постійно в полі зору керівників аграрного сектора, фахівців-тваринни-
ків, бо саме вони повинні керувати цим процесом.
Для контролю за станом відтворення поголів’я худоби, з’ясування причин неплід-
ності, її форм і різновидностей необхідно, перш за все, володіти даними про чисель-
ність маточного поголів’я корів і телиць парувального віку, його зміни по роках, його
фізіологічний стан, патологічні зміни в їх організмі.
Основою гінекологічного дослідження повинна бути диспансеризація, як система
заходів, спрямованих на своєчасне виявлення доклінічних і клінічних форм захворю-
вань тварин у післяродовий період, їх профілактики і лікування.
492
Розділ 16
Гінекологічна диспансеризація не може підміняти комплексні організаційно-гос-
подарські, зооінженерні і ветеринарні заходи з профілактики неплідності і яловості в
господарстві чи на фермі; вона є лише складовою частиною цих заходів.
Гінекологічній диспансеризації підлягають: корови, у яких не проявився статевий
цикл протягом першого місяця після завершення післяотельного періоду; корови, у
яких статевий цикл проявився у цей час, але вони не запліднились після першого
осіменіння; телиці, у яких після досягнення фізіологічної зрілості протягом місяця
не проявився статевий цикл і ті, у яких він проявляється часто, але вони не заплідню-
ються. Проведенню гінекологічної диспансеризації передує аналіз даних акушерської
диспансеризації.
Гінекологічне дослідження при проведенні диспансеризації складається із зби-
рання анамнезу, об’єктивного клінічного (загального і спеціального) дослідження і
лабораторного дослідження крові, виділень із матки, мазків-відбитків із піхви, соно-
графії і при потребі інших досліджень.
Анамнестичні дані. Їх цінність і об’єктивність залежить від спостережливості
та відповідальності власників та закріплених за тваринами працівників. Дані такого
опитування є підставою для побудови плану та схеми дослідження тварин, дають за-
гальну уяву про ситуацію щодо розповсюдження неплідності, її форм і причин.
В анамнезі треба з’ясувати: стан обліку поголів’я тварин, його продуктивність,
вікову, породну характеристику; можливі звернення за ветеринарною допомогою;
умови утримання, догляду і експлуатації тварин; способи осіменіння тварин, прояви
статевого циклу, його тривалість і ритмічність; наявність та розповсюдження масти-
ту; перебіг вагітності, родів і післяродового періоду; частота і характер актів сечови-
ділення і дефекації у досліджуваної тварини.
Клінічне дослідження дає можливість виявити комплекс симптомів для визна-
чення діагнозу, перебігу захворювання, прогнозу і обґрунтування лікування. Воно
складається із загального, зовнішнього і внутрішнього дослідження. Загальне дослі-
дження тварини проводять у відповідності з прийнятою у клінічній практиці схемою.
Визначають загальний стан, температуру тіла, пульс і дихання, роботу передшлунків,
реакцію тварин на пальпацію і перкусію печінки, нирок, легень, стан лімфатичних
вузлів, (зокрема пахових і надвим’янних) та слизових оболонок.
Зовнішнє дослідження. Оглядають ділянку таза: положення хвоста, кінцівок,
статевої щілини, характер виділень із неї, слідів ексудату на сідничних горбах і корені
хвоста, а також слизові оболонки очей і піхви.
Внутрішнє дослідження неплідної тварини поділяється на піхвове і ректальне.
Піхвове дослідження. Тварину фіксують у станку або в стійлі, підв’язують хвіст,
обмивають шкіру зовнішніх статевих органів. Готують руки. Розкривши пальцями
вульву, оглядають стан слизової оболонки присінку, ділянку клітора – їх колір, воло-
гість, цілість, наявність крововиливів, висипів, ексудату.
Для дослідження стану слизової оболонки піхви і шийки матки користуються піх-
вовим дзеркалом. Воно повинно бути стерильним і відповідати розмірам статевого
Ветеринарна гінекологія
493
апарату (для корів, телиць, овець, кобил, кіз, сук). Ретельно оглядають піхвову частин-
ну шийки матки: положення, колір, величину складок.
Якщо цервікальний канал виявляється закритим і в ньому виявляють характер-
ний для вагітності слизовий корок, вагінальне дослідження припиняють і не прово-
дять його більше аж до виключення вагітності ректальним способом.
У випадках необхідності установити консистенцію новоутворень, їх зміщення, бо-
лісність окремих частин піхви, шийки матки. Застосовують пальпаторне дослідження
внутрішніх статевих органів.
При необхідності відбирають проби ексудату або слизу, що виділяється з каналу
шийки матки, для лабораторного дослідження.
Ректальний метод дослідження. До цього часу у багатьох випадках дослідження
статевих органів через пряму кишку є незамінним діагностичним методом, що дає
можливість об’єктивно оцінити стан кожної ділянки матки, яєчників і яйцепроводів.
При цьому визначають консистенцію тканин, реакцію на пальпацію і масаж, їх змі-
щення, величину і форму, локалізацію.
У клінічно здорових корів шийка матки нагадує щільну еластичну трубку, що віль-
но зміщується, не болюча при пальпації; роги матки розміщені у тазовій порожнині,
рухливі, при пальпації відсутня флуктуація, їх стінки скорочуються, між ними добре
виражена боріздка, яйцепроводи важко доступні для пальпації, яєчники рухливі, щіль-
но-еластичні, кругло-овальної форми, у яких можуть бути фолікули або жовте тіло.
Будь-які відхилення від фізіологічних параметрів статевих органів, виявлені при
ректальному дослідженні, зобов’язують ветеринарного фахівця ретельно оцінити
їх, детально описати. При повторному дослідженні через 7–10 днів треба порівняти
обидва результати, визначити динаміку їх змін або постійність і остаточно врахувати
як ознаки певного захворювання.
У складних випадках використовують додаткові спеціальні лабораторні методи
досліджень, які дозволяють підтвердити клінічний діагноз, диференціювати функціо-
нальні розлади і запальні процеси. Вони дають можливість остаточно діагностувати.
Лабораторні дослідження. Досить інформативними є результати досліджень
крові, вмістимого матки, що виділяється із каналу шийки, мазків-відбитків виділень
піхви, біоптату ендометрію, ендоскопії, сонографії. Вони дають можливість остаточ-
но діагностувати стан геніталій.
Бактеріологічне дослідження. При підозрі на інфекційні та інвазійні ураження
статевих органів обов’язково досліджують виділення із матки і абортовані плоди
(кампілобактеріоз, трихомоноз, бруцельоз). Дослідження крові та її сироватки дають
можливість виявити стан обміну речовин в організмі хворих, їх неспецифічну резис-
тентність, цитологічні зміни в ній при запальних процесах в матці.
Цитологічне дослідження мазків-відбитків. А. О. Манасян установив, що в маз-
ках відбитках, забарвлених за Романовським – Гімзою, при підрахуванні 500 клітин
при гострому ендометриті у корів виявляють епітеліальні клітини середніх розмірів і
деформовані; при хронічному – до 6 % без’ядерних, 55 % – великих, 1–6 % – дефор-
494
Розділ 16
мованих і мало середніх; при кістозних змінах в яєчнику кількість епітеліальних клі-
тин середнього розміру зростає до 43–68 %, малих і великих буває мало, а без’ядерні
клітини відсутні. При персистентному жовтому тілі і кісті жовтого тіла клітинний
склад мазків зрушений вправо.
За цитологічним складом мазків відбитків можна диференціювати стадії статево-
го циклу.
Феномен кристалізації цервікального слизу (метод Папаніколау). У мазках
слизу, що виділяється з каналу шийки матки корови, висушених на повітрі, утворю-
ються кристали різної форми: під час тічки, напередодні овуляції вони нагадують за
малюнком листок папороті; при тільності, коли в яєчнику функціонує жовте тіло і в
крові домінує прогестерон, кристали мають деревоподібну розмиту форму.
Визначення стану інволюції матки за Катериновим. До 3–5 мл дистильованої
води у пробірці додають одну краплю слизу із каналу шийки матки. Вмістиме про-
бірки кип’ятять 1–2 хв.: при завершеній інволюції матки рідина в пробірці буває про-
зорою, а при субінволюції матки – брудно-каламутна з сумішшю пластівців.
Експрес-методи діагностики ендометриту (проба за Н. А. Флегматовим). На
предметному скельці змішують краплю сперми з однією краплею слизу із каналу
шийки матки корови під час тічки. Змішані краплі накривають накривним скельцем:
при ендометриті спермії аглютинуються і стають нерухомими.
Проба на сірковмісні амінокислоти (Г. М. Калиновський). В пробірку до ро-
бочого розчину, що складається з 4 мл 0,5 %-го розчину оцтовокислого свинцю і 10
крапель 20 %-го розчину натрію їдкого, додають 0,5–1 мл тічкового слизу, взятого
безпосередньо перед осіменінням корови. Пробірку легко струшуючи 2–3 хв., посту-
пово нагрівають, не доводячи до кипіння. Потемніння рідини в пробірці і набуття
нею коричневого або чорного забарвлення, свідчить про наявність в ній сірковмісних
амінокислот, що утворюються і накопичуються в порожнині матки при хронічному
ендометриті. Інтенсивність забарвлення залежить від концентрації сірковмісних амі-
нокислот, абсорбованих муцинами слизу матки. При відсутності запального процесу
в матці реагуюча суміш в пробірці не забарвлюється.
Проба осадження муцину (І. С. Нагорний). В пробірку до 4 мл 1 %-го розчи-
ну оцтової кислоти або розчину етакридину лактату 1 : 100 додають 2 мл лохій. За
нормального перебігу післяродового періоду при збовтуванні вмістимого пробірки
утворюється компактний згусток муцину, а осаджувана рідина залишається прозо-
рою. При гострому післяродовому ендометриті згусток розбивається і вся рідина
стає каламутною.
Проба за В. С. Дюденком. У пробірку до 2 мл лохій або тічкового слизу додають
2 мл дистильованої води і 2 мл 20 %-го розчину трихлороцтової кислоти. Суміш змі-
шують і фільтрують. До 2 мл фільтрату додають 0,5 мл азотної кислоти і кип’ятять
1 хвилину. Після охолодження до рідини додають 1,5 мл 33 %-го розчину гідроксиду
натрію. При позитивній реакції вмістиме пробірки жовтіє і набуває зеленого відтін-