ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 22.02.2019
Просмотров: 14873
Скачиваний: 16
Ветеринарна гінекологія
505
травного протеїну. При недостатньому забезпеченні організму білком у тварин спо-
стерігається тривала анафродизія, знижується біологічна повноцінність гамет, зрос-
тають випадки ембріональної смертності, народження недорозвиненого приплоду і,
навпаки, при надмірній білковій годівлі на фоні нестачі вуглеводів виникають розлади
травлення, а тоді й обміну речовин та функцій ендокринної системи. Незбалансована
годівля за білком та вуглеводами буває частою причиною порушення рівноваги між
процесами асиміляції та дисиміляції білків, викликає ендогенний ацидоз, гіповітамі-
нози, порушує вуглеводний обмін та кислотно-лужну рівновагу.
Дуже велика роль цукрів у енергетичному обміні тварин. На 100 г перетравного
протеїну в раціоні повинно бути 100–150 г цукру. Легкоперетравні цукри поліпшують
синтез бактеріального білка та використання азоту організмом, нормалізують рубце-
ве травлення, перешкоджають ацидозу. При порушенні технології приготування сіна,
сінажу, силосу – цукор в них згорає повністю.
При силосній годівлі виникає великий дефіцит цукру (на 50–80 %), знижується
засвоєння інших поживних речовин, що сприяє ацидозу, пригнічує захисні сили орга-
нізму і є передумовою для виникнення запальних процесів. В багатьох господарствах
годівля тварин одноманітна, що порушує рубцеве травлення і сприяє виникненню
ацидозу, жирової дегенерації внутрішніх органів, особливо печінки, знижується її
нейтралізуюча функція і замість глюкози в кров поступають кетонові тіла.
Не менш важливе значення виконують жири. З одного боку, їх в кормах наче і виста-
чає (за табличним аналізом), але за час зберігання кормів відбувається окислення жи-
рів. У збереженому протягом стійлового періоду силосі, сіні, комбікормі кількість окис-
леного жиру зростає в 40–100 разів, що позначається негативно на відтворній функції.
Дуже часто поживність раціону оцінюють за кількістю в ньому концентратів.
Проте при концентратному типі годівлі і нестачі легкозасвоюваних вуглеводів у рубці
жуйних змінюється відношення ЛЖК – знижується в них вміст оцтової та пропіонової
кислот, зростає доля масляної кислоти. В результаті – знижується концентрація цукру
в крові до 32–36 г/л, зростає кількість кетонових тіл до 98–100 мг% (норма 2–7 мг%).
Позитивний вплив на фізіологічний стан тварини, в тому числі її статеву функ-
цію мають вітаміни. Нині відомо понад 20 вітамінів, які регулюють обмін речовин,
підтримують стійкість організму до захворювань, забезпечують нормальний прояв
фізіологічних функцій. Потреба організму в вітамінах залежить від складу корму,
продуктивності тварин та запасів вітамінів у організмі; вона зростає при патологіч-
них станах, застосуванні антибіотиків та сульфаніламідних препаратів, оскільки вони
порушують синтез у травному тракті багатьох вітамінів.
У тварин авітамінози не зустрічаються. Найчастіше виникає гіповітаміноз в окре-
мих тварин або на ґрунті дефіциту вітаміну в кормах раціону або незбалансованості
годівлі за мінеральними речовинами, що впливають на їх обмін і засвоєння.
За недостатнього постачання тварин вітамінами порушується функція ферментів
і гормонів, що негативно відбивається на морфології яєчників і матки, гальмуються
процеси їх нейрогуморальної регуляції. В порожнині матки створюється внутрішнє
506
Розділ 16
середовище, у якому яйцеклітина і спермії або зигота гинуть. Клінічно такі розлади
проявляються неповноцінним статевим циклом з анафродизією або німфоманією.
Вирішальне значення у забезпеченні нормального функціонування організму ма-
ють вітаміни А, В, Е, С.
Вітамін А, (головним джерелом якого є зелена маса, силос, морква має велике
значення у підтриманні резистентності організму до дії несприятливих факторів, за-
безпеченні нормального стану епітелію слизових покривів геніталій, фолікулярного
епітелію яєчника, секреторної активності маткових залоз. Він потрібен для утворення
стероїдних та гіпофізарних гормонів. При його дефіциті статеві цикли бувають не-
повноцінними, погіршується імплантація, частішає ембріональна смертність, усклад-
нюється перебіг вагітності, родів та післяродового періоду, приплід виявляється мало
життєвим.
Група вітамінів D (D
2
, D
3
, D
4
, D
5
) є активними регуляторами фосфорно-кальціє-
вого обміну, забезпечує їх нормальне співвідношення у крові тварин. При дефіциті
вітаміну D у корів і свиноматок порушується ритм статевого циклу, знижується їх
запліднення, виникають аборти.
Вітамін Е (токоферол) зустрічається в природі у вигляді чотирьох ізомерів, що
діють в організмі як антиоксиданти, здатні сповільнювати окислення жирів. Альфа-
токоферол, крім того, регулює засвоєння організмом вітаміну А, жировий обмін, жив-
лення м’язової тканини, підвищує запліднюючу здатність.
При Е-гіповітамінозі у вагітних тварин накопичуються токсичні продукти жиро-
вого обміну, що діють шкідливо на ембріон. Зростають випадки ембріональної смерт-
ності, народження мертвих і нежиттєздатних плодів.
Комплексне застосування кафедрою акушерства Кам’янець-Подільського сіль-
ськогосподарського інституту препаратів вітамінів А, D, Е під час сухостійного та піс-
ляродового періодів, поряд із підвищенням молочної продуктивності корів позитивно
впливало на їх репродуктивну функцію та життєвість отриманих від них телят. Вве-
дення сухостійним коровам в другій половині зимово-стійлового періоду масляного
препарату вітаміну А (по 250–500 тис. МО) з інтервалом 5–7 днів по 3–4 ін’єкції до і
3–4 ін’єкції після отелення, а також тривітаміну (15 мл) чи тетравіту (5 мл) за такою
схемою значно знижувало кількість післяродових захворювань, вкорочувало термін
відокремлення посліду, підвищувало заплідненість від першого осіменіння, сприя-
ло зниженню ранньої ембріональної смертності, скороченню сервіс- та міжотельного
періодів, знижувало процент захворювання новонароджених телят.
Проте вітамінні препарати можуть дати позитивні наслідки лише при тривалому
їх застосуванні, найвищий ефект вони проявляють при застосуванні їх з кормом. З
цією метою було запропоновано ряд комплексних мінерально-вітамінних доповню-
вачів до кормів.
Обмін поживних речовин в організмі тварин тісно пов’язаний з вмістом у раціо-
ні необхідних макро- та мікроелементів. Мінеральні речовини входять до структури
всіх тканин і клітин тіла, і мають важливе значення в підтриманні гомеостазу організ-
Ветеринарна гінекологія
507
му. При оцінюванні стану живлення тварин враховують не тільки наявність окремих
макро- та мікроелементів, але і їх співвідношення між собою, а також відношення
суми основних елементів до суми кислотних.
Особливе значення щодо функції статевих органів належить кальцію і фосфору.
Фосфор надходить до організму тварин як у формі органічних, так і неорганічних
сполук, і бере участь в обміні жирів та вуглеводів, біохімії скорочення м’язів. Най-
більше кальцію міститься у грубих кормах, в організмі він відкладається у кістковій
тканині, входить до складу кожної клітини і зумовлює їх нормальну функцію.
Дефіцит кальцію і фосфору або їх порушене співвідношення, особливо при недо-
стачі вітаміну D, викликає у корів розвиток остеомаляції і остеопорозу, виникнення
анафродизії або неповноцінних статевих циклів. Оптимальним для корів вважається
це співвідношення в межах 1,8–2 до 1.
Шкідливим є і надлишок макроелементів в організмі тварин. Так, при збільшенні
концентрації кальцію порушується засвоєння фосфору.
Таким чином, кожна корова повинна отримувати щодобово не менше 1 300–1400 г
перетравного протеїну, 60–70 г кальцію, 20–30 г фосфору, 500–1200 мг каротину, 450–
500 мг вітаміну D
1
, 100–150 мг вітаміну Е, 40–60 г калію, співвідношення Са : Р пови-
нно складати 2,5 : 1 (з коливанням від 1,5 до 3,5 : 1), калію до Na 10 : 1, фосфору до пе-
ретравного сирого протеїну 7–8 : 100, кислотних еквівалентів до основних 0,55–0,65
при структурі раціону: концентровані – 20 %, грубі – 30–35 %, соковиті – 40–45 %.
Оцінку стану годівлі тварин і обміну речовин в їх організмі не можна розділяти
без врахування якості води як основного розчинника всіх поживних, в тому числі і
мінеральних речовин.
Важлива роль в обміні речовин належить мікроелементам. Їх дефіцит по-різному
впливає на функцію окремих органів. У біогеохімічних провінціях, де ґрунт, вода і
корм бідні на йод, марганець, мідь, цинк, кобальт і селен часто причиною неплідності
тварин буває дефіцит цих мікроелементів.
При дефіциті марганцю гальмується статеве дозрівання тварин, ріст, розвиток і
дозрівання фолікулів у дорослих самиць, виникають аборти.
Невід’ємним компонентом окисно-відновних процесів та вуглеводного обміну є
мідь; рівень цих процесів позначається на відтворній функції та активності стате-
вих гормонів. Вміст в організмі міді і сірки тісно зв’язаний з обміном кальцію, цинк
активізує функцію багатьох ферментів і впливає на обмін і продукцію гормонів та
функцію яєчників.
При гіпокобальтозі порушується синтез нуклеїнових кислот, м’язових білків, ак-
тивність гідролітичних ферментів, що зумовлює гіпофункцію матки, затримання по-
сліду, субінволюцію матки та розлади відтворної здатності тварин.
Діагностика аліментарної неплідності базується на аналізі поживності раціонів
годівлі тварин, даних біохімічних досліджень крові з врахуванням біогеохімічних
провінцій та симптомів виявленої патології.
508
Розділ 16
Профілактика аліментарної неплідності передбачає нормовану годівлю тварин
з врахуванням їх фізіологічного стану, продуктивності і характеру використання.
Обов’язковим елементом профілактики є регулярний моціон та випасання тварин.
Особливої уваги вимагає годівля сухостійних корів, створення в їх організмі ре-
зерву поживних речовин як для росту плода, так і для наступної лактації. Адже в
перші 50–60 днів після отелення корова не в стані поїдати і засвоювати таку кількість
корму, яка необхідна для наростання лактації.
За сухостійний період корова втрачає 50–60 кг маси тіла і без відповідного ре-
зерву не може опісля “розкрити” своїх можливостей. У раціонах сухостійних корів,
поживністю 8–9 кормових одиниць, на кожну з них повинно бути 100–120 г перетрав-
ного протеїну, 80–150 г вуглеводів, 40–50 мг каротину, 8–9 г кальцію, 5–6 г фосфору,
8–10 г кухонної солі, 19–20 г калію та 5–6 г магнію, при цукро-протеїновому співвід-
ношенні 0,8–1,5 : 1, кальцію до фосфору 1,6–2 : 1.
У раціоні корів повинні міститись мікроелементи в таких дозах (мг) : йод – сухо-
стійних – 4–7, дійних – 5–10; мідь – 40–80 і 60–140, марганець – 400–600 і 500–700,
цинк – 200–280 і 280–370, кобальт – 4–8 і 7–14 відповідно.
Симптоматична неплідність
Ця неплідність самок обумовлюється патологією статевих органів. На відміну від
попередніх видів неплідності, що виникали не на ґрунті хвороби, симптоматична не-
плідність є виключно наслідком захворювань різної етіології.
Причиною цих захворювань найчастіше буває погана підготовка самок до родів,
некваліфікована родова допомога, несвоєчасна діагностика післяродових захворю-
вань та низька ефективність застосовуваного лікування. Отже, ефективність профі-
лактики та лікування симптоматичної неплідності залежить від своєчасності її вияв-
лення, від точності діагнозу і від вибраних терапевтичних заходів. Значна частина цих
захворювань виникає у післяродовий період, тому тут залишаються в силі викладені
раніше методичні підходи що до діагностики, лікування та профілактики післяродо-
вих захворювань. Деякі керівники господарств вважають, що неплідну корову ліку-
вати не вигідно. Це груба помилка. Щоб замінити неплідну корову первісткою, треба
затратити мінімум 27 місяців на її вирощування.
Головним патогенетичним фактором симптоматичної неплідності є: розлади ста-
тевої циклічності, загибель сперміїв та яйцеклітин у видозміненому середовищі ге-
ніталій самки чи неможливість їх проходження назустріч одні одним; неможливість
проникнення раннього ембріона з яйцепроводу в матку; проникнення в порожнину
матки мікробів та токсинів.
Тривалість симптоматичної неплідності залежить від місця та характеру уражен-
ня статевих органів. Немає такого захворювання статевих органів, від найлегшого до
найважчого, яке б рефлекторно, через ланки нейрогуморальної регуляції, її матко-
во–яечниково–гіпофізарно–гіпоталамічні зв’язки не вплинуло негативно на відтворну
функцію тварини. Тому ми зупинимося тут на основних підходах що до профілакти-
Ветеринарна гінекологія
509
ки захворювань геніталій, які бувають причиною симптоматичної неплідності самок.
Причини неплідності (імпотенції) самців викладені у темі “Андрології”.
Неплідність на ґрунті незаразних захворювань.
Механічні ураження зовнішніх статевих органів.
Ця неплідність може бути наслідком таких механічних уражень зовнішніх стате-
вих органів, як забій, рани вульви та промежини.
Забій вульви (contusi vulvae) виникає при нанесенні тварині в ділянці вульви уда-
рів рогами, вилами, шкреблами чи при падінні її, що можуть ускладнюватися абсце-
сами, гематомами та тромбозами судин, а великі пошкодження – гангреною, флегмо-
ною тазової клітковини та сепсисом.
Симптоми: Хвороба проявляється набряком, збільшенням об’єму соромітних губ,
випадінням слизової оболонки, крововиливами, почервонінням або посинінням шкі-
ри і слизової оболонки, зменшенням розміру статевої щілини, зміною її конфігурації,
болем. Набряки вульви поширюються на анус та стегна, бувають болючими, слизова
оболонка почервонілою чи посинілою, іноді – з фіолетовим чи чорним відтінком. Тва-
рина занепокоєна, махає хвостом, сильно реагує на пальпацію.
Лікування. Після механічної очистки і підготовки операційного поля виконують
коротку новокаїно-пеніцилінову блокаду і змащують соромітні губи мазями – іхтіоло-
вою або Конькова, емульсіями – синтоміциновою, стрептоцидовою або Вишневсько-
го, спиртовим розчином йоду.
Рана вульви (vulnus vulvae). Найчастіше виникають рвані рани вульви у корів
внаслідок удару рогами, розривів її колючим дротом, у кобил і сук – укусів самців.
Розриви вульви можуть виникати також при народженні великого плода і застосуван-
ні фізичних зусиль для його витягування, у вівцематок – під час стриження.
Свіжі рани характеризуються кровотечею, давні – в’ялим утворенням грануляцій-
ної тканини. Влітку дуже часто їх заселяють личинки мух.
Значні рани обумовлюють неповне змикання статевої щілини, засмоктування по-
вітря у піхву, забруднення переддвер’я та власне піхви калом, занесення в них мікро-
флори і як результат – розвиток запального процесу.
Лікування. Свіжі рани підлягають хірургічній обробці і закриттю глухим швом,
в стадії гранулювання – накладанням вторинного раннього шва, в стадії рубцюван-
ня – висікання рубця і накладання вторинного пізнього шва.
При виникненні потреби у видаленні великих тканинних клаптів слід мати на увазі,
що вирізання забруднених тканин супроводжується сильною кровотечею, тому на свіжі
рвані не забруднені та не розчавлені ділянки краще накладати вузлуваті шви з дренажем.
Рани зі значним ушкодженням тканин і розвитком некрозу загоюються за вторин-
ним натягом, але після відторгнення мертвих тканин їх теж можна закривати вторинним
пізнім швом. У всіх випадках застосовують коротку новокаїно-пеніцилінову блокаду.
Розрив промежини (vulnus perineum). Виникають спонтанно при патологічних
родах за великих плодів, невмілому наданні допомоги із застосуванням акушерських