Файл: Ветеринарне акушерство, Яблонський, 2006.pdf

Ветеринарна гінекологія

515

У переважній більшості випадків зміни в стінці шийки матки незворотні, тварини 

залишаються неплідними і їх вибраковують.

Неправильне положення шийки матки. За фізіологічних умов шийка матки за-

ймає  центральне  положення  відносно  порожнини  піхви  і  може  в  незначних  межах 
зміщуватись  у  різні  сторони.  Стійке  зміщення  її  положення  в  результаті  рубців,  що 
утворилися після розриву стінки або запального процесу в тазовій порожнині, може 
бути перешкодою для проникнення сперми в матку як при штучному, так і при при-
родному осіменінні тварин.

Діагноз  підтверджується  при  ректальному  і  вагінальному  дослідженні  великих 

тварин.

Високопродуктивних тварин осіменяють штучно (корів ректоцервікально). Захво-

рювання не є перешкодою для розвитку вагітності та перебігу родів.

Пухлини шийки матки. Доброякісні або злоякісні пухлини, що виникли за різ-

них причин, можуть локалізуватися як на слизовій оболонці каналу, так і на складках, 
що виступають в порожнину піхви або матки.

Їх  виявляють  під  час  штучного  осіменіння  тварин  або  за  наявності  кровотечі  зі 

статевої щілини, особливо у стадію збудження статевого циклу.

Прогноз. Дрібні папіломи і поліпи не впливають на ефективність осіменіння і пе-

ребіг вагітності та родів. Злоякісні пухлини можуть бути причиною неплідності. Ма-
лопродуктивних тварин вибраковують. В окремих випадках пухлини видаляють.

Патологія матки

Патологічні процеси, що розвиваються у матці, широко розповсюджені серед усіх 

видів свійських самиць і у більшості випадків вони є причиною їх неплідності. Фак-
торами, що сприяють виникненню захворювань тварин з ураженням матки, є незадо-
вільні умови їх годівлі та утримання впродовж вагітності, на ґрунті яких наступають 
розлади нейрогуморальної регуляції, що проявляються спочатку порушенням функції 
матки з наступним розвитком запального процесу.

Хронічний запальний процес у матці – це наслідок незакінченого або неефектив-

ного  лікування  гострого  післяродового  запалення  матки  або  розладу  її  скоротливої 
функції.

Вираженість і характер запального процесу в матці залежить від стану неспеци-

фічної  резистентності  самиці,  вірулентності  мікроорганізмів,  цілості  слизової  обо-
лонки матки. Багато авторів вважають причиною інфікування матки повторні осіме-
ніння. Умовно-патогенна мікрофлора, проникаючи в матку під час осіменіння, здатна 
знизити запліднюваність самок на 45 % (Д. Д. Логвинов та В. П. Кошовий, 1972). У 
ешерихій колі виявлено високий тропізм до слизової оболонки матки (Е. Т. Тришкіна 
та Л. Х. Галушко, 1985).

Хронічний  ендометрит  (endometritis  chronica).  Залежно  від  характеру  ексудату 

розрізняють катаральний і катарально-гнійний ендометрит, що певним чином визна-
чає ступінь ураження морфологічних структур слизової оболонки стінки матки. За-

516

Розділ 16

гальний стан хворої тварини практично не змінюється, статевий цикл проявляється 
ритмічно  і  повноцінно,  але  із  статевої  щілини  невеликими  порціями  постійно  або 
періодично виділяється ексудат. Найбільше виділення його буває під час тічки. При 
лабораторному дослідженні ексудату в ньому не виявляють муцину, але є сірковмісні 
амінокислоти і він має підвищені протеолітичні властивості (Г. М. Калиновський).

Ректальним дослідженням можна виявити потовщення і ригідність стінки, збіль-

шені роги матки, наявність в їх порожнині ексудату, флуктуацію.

Хронічний катаральний ендометрит (еndometritis catarrhalis chronica).
Патогенез. Тривалий перебіг захворювання обумовлює дистрофічні зміни ендо-

метрію: гіперплазію епітелію ендометрію і залоз, оголення і руйнування стінок залоз, 
злиття порожнин залоз і утворення кіст.

У яєчнику виявляють персистентне жовте тіло. Змінюється внутрішнє середови-

ще матки: рН його коливається в межах від 5,5 до 6, воно містить токсичні для спер-
міїв і яйцеклітини продукти, а якщо запліднення відбувається, то зародок гине за не-
можливості імплантації.

Симптоми. Статевий цикл може бути ритмічним і повноцінним, але запліднення 

не наступає і тварина залишається неплідною. Канал шийки матки відкритий і з нього 
виділяється ексудат.

Діагноз  обґрунтовується  результатами  клінічного  дослідження  загального  стану 

тварин, ректального – матки, лабораторного – виділеного ексудату. Відсутність в ек-
судаті муцину і наявність сірковмісних амінокислот є об’єктивною ознакою хроніч-
ного запалення матки.

Хронічний катарально-гнійний ендометрит (еndometritis catarchalis et purule-

nta chronica).

Проникнення  в  порожнину  матки  при  хронічному  катаральному  ендометриті 

збудників гнійної неспецифічної інфекції (стафілокок, стрептокок, ешеріхія) – осно-
вна причина переходу катарального запалення в катарально-гнійне і гнійне.

Патогенез. За присутності гнійної мікрофлори дистрофічні процеси в ендометрії 

посилюються: епітелій лізується, стінки залоз руйнуються, інфільтрація клітинними 
елементами наростає, ексудація збільшується. У внутрішньому середовищі матки на-
копичуються токсичні продукти.

Симптоми. Виділення із статевої щілини ексудату з домішкою гною, слизова обо-

лонка зовнішніх і внутрішніх статевих органів гіперемійована, шийка матки – набря-
кла, канал шийки матки відкритий, і з нього виділяється ексудат, порожнина матки на-
повнена ексудатом, стінки матки ригідні, при пальпації відчувається флюктуація. Ста-
тевий цикл неповноцінний, аритмічний, після осіменіння тварини не запліднюються.

Діагноз. Клінічні ознаки, результати вагінального і ректального дослідження мат-

ки,  лабораторного  ексудату  (відсутність  муцина  і  наявність  сірковмісних  амінокис-
лот) дають підставу безпомилково поставити діагноз.

Субклінічний  хронічний  ендометрит.  Найчастіше  зустрічається  у  корів  і  сук. 

В  першу  стадію  збудження  статевого  циклу  після  отелення  його  виявляють  у  67 % 

Ветеринарна гінекологія

517

(Г. І. Підопригора) і більше (Н. И. Полянцев) корів. Серед гінекологічних захворювань 
сук на долю хронічного ендометриту припадає 20,5 % (М. М. Омеляненко, 2004).

Етіологія: патологія родів, субінволюція матки, малоефективне і незавершене лі-

кування гострого післяродового ендометриту, недотримання правил і техніки штуч-
ного і природного осіменіння, інфікування геніталій.

Патогенез. При запаленні ендометрію і незавершенні інволюції матки у її внутріш-

ньому середовищі накопичуються продукти розпаду білків, секрету залоз та мікроор-
ганізмів, в тому числі і сірковмісні амінокислоти, що діють токсично на спермії.

Симптоми. У більшості тварин статевий цикл ритмічний і повноцінний, але коро-

ви не запліднюються. Виділення із матки між стадіями збудження відсутні, і тільки під 
час тічки при ретельному досліджені слизу можна у ньому виявити домішку ексудату.

У кобил статевий цикл аритмічний, під час тічки в піхві накопичується каламут-

ний ексудат слабо кислої реакції (рН 6,5–6,9). Вони не запліднюються або після за-
пліднення наступають ранні аборти.

У сук при відкритій шийці матки малими порціями виділяється сірувато-матового 

кольору ексудат, вони марніють, підвищується загальна температура тіла, у крові зни-
жується вміст гемоглобіну, зростає кількість лейкоцитів.

При ректальному дослідженні окрім персистентного жовтого тіла у яєчнику, у ко-

рів виявляється асиметрія і дряблість рогів матки та їх атонія.

Лікування  ендометриту  комплексне:  внутрішньовенно  вводять  2–3  рази  з  інтер-

валом 2 дні по 200–250 мл 40 %-го розчину глюкози з 20 мл 5 %-ї аскорбінової кис-
лоти;  підшкірно:  окситоцину –  20–30  ОД  1–2  рази  через  5 днів;  пітуїтрин –  3–5 мл 
2–3 рази  через  3–4  дні;  карбохолін –  1–2 мл  0,1 %-й  розчин  1–2 рази  на  добу  через 
12 годин; прозерин – 3–4 мл 0,5 %-й розчин 1 раз на добу 2–3 дні підряд; тканинний 
препарат –  5 мл  на  100 кг  маси  тіла  2–3 рази  з  проміжком  5–7 днів;  роблять  масаж 
матки і яєчників 4 дні підряд. Пітуїтрин і окситоцин застосовують після щоденного 
введення синестролу, діетилситильбестролу або фолікуліну.

Піометра (pyometra). Піометра – ускладнення хронічного гнійного ендометриту, 

що виникає при закритій шийці матки, при якому в порожнині матки накопичується 
ексудат. Реєструється переважно у сук і кішок, рідше у корів.

Патогенез. За час перебігу хронічного ендометриту, при гіпотонії і атонії матки, 

шийка матки закривається, накопичений в порожнині матки ексудат розкладається і 
токсичні продукти розпаду подразнюють слизову оболонку, в результаті чого посилю-
ється секреція залоз ендометрію і об’єм ексудату збільшується. Під дією протеолітич-
них властивостей ексудату прогресує дистрофія епітелію ендометрію і залоз, стінки 
залоз лізуються і розпадаються, їх порожнини зливаються з утворенням різної вели-
чини кіст (кістозне переродження залоз, рис. 154). Продукти розпаду всмоктуються в 
кров і виникає інтоксикація організму. Багаторазовий пропуск осіменіння обумовлює 
порушення гормонального статусу з перевагою прогестерону над естрогенами, утво-
ренням кіст або персистентного жовтого тіла в яєчниках.

518

Розділ 16

Етіологія: хронічне запалення матки, 

гіпотонія  і  атонія  матки,  закрита  шийка 
матки, накопичення ексудату в порожни-
ні матки, пропуск осіменіння у сук і кі-
шок, порушення гормонального статусу.

Симптоми у сук і кішок: помарнін-

ня, спрага, субфібрильна вечірня темпе-
ратура,  лейкоцитоз,  збільшення  об’єму 
живота,  накопичення  ексудату  в  матці 
(рис. 155).

У  корів:  при  ректальному  дослі-

дженні виявляють збільшені симетричні 
роги матки і флуктуацію за відсутності 
плаценти.

Діагноз  ставлять  за  даними  анамнезу;  клінічного  дослідження  тварин  і  лабора-

торного крові та ексудату, взятого із каналу шийки матки. Наявність в ексудаті сірко-
вмісних амінокислот і відсутність муцину – ознака ендометриту. Кількість лейкоци-
тів може зростати до 24 Т/л і більше.

Лікування: у дрібних тварин тільки оперативне – виділення матки. Післяоперацій-

не лікування повинно бути спрямоване на зняття інтоксикації організму, профілакти-
ку запального процесу в черевній порожнині, ятриння рани.

У корів лікування консервативне, направлене на відкриття шийки матки (оксито-

цин), відновлення скоротливої функції матки, деінтоксикацію організму (внутрішньо-
венно вводять 10 %-й розчин глюкози, фізіологічний розчин натрію хлориду, 5 %-й 
розчин аскорбінової кислоти), антибіотикотерапія.

Періметрит  і  параметрит  (perimetritis,  parametritis) –  запалення  серозної  обо-

лонки  матки,  широких  маточних  зв’язок  і  паравагінальної  клітковини.  Матка  топо-
графічно, анатомічно і морфологічно тісно пов’язана з широкими маточними зв’яз-
ками і паравагінальною клітковиною. Запальні процеси, що розвиваються в одному 

з цих органів, патогенетично зв’язані між собою. 
Практично ізольовано вони не перебігають і при 
ректальному  або  якомусь  іншому  дослідженні 
диференціювати  їх  майже  не  можливо  і  їх  слід 
розглядати одночасно.

Етіологія. Запалення серозної оболонки мат-

ки, широких маточних зв’язок і паравагінальної 
клітковини виникають за причин розповсюджен-
ня гострого запального процесу з матки, органів 
тазової порожнини, післяродової гарячки, піємії 
та септицемії, перитоніту.

Рис. 154. Кістозне переродження залоз ендо-
метрію у сук (за М. М. Омеляненком).

Рис. 155. Матка суки при піометрі 
(за М. М. Омеляненком).

Ветеринарна гінекологія

519

Симптоми.  Гострий  перебіг  захворювання  характеризується  значним  погіршен-

ням загального стану тварин і у більшості випадків закінчується їх вибраковуванням. 
При  інтенсивній  терапії  запальний  процес  звичайно  набуває  хронічного  перебігу  і 
тому проявляється неплідністю тварин.

При ректальному дослідженні у великих тварин виявляють ущільнену стінку ро-

гів матки, їх горбкуватість, наявність складок між маткою і сечовим міхуром, потов-
щення широких маткових зв’язок.

Діагноз  можливо  поставити  тільки  при  ретельному  ректальному  дослідженні  з 

врахуванням  анамнестичних  даних  (перебігу  родів,  післяродового  періоду,  прояву 
статевого циклу тощо).

Лікування хворих тварин не доцільне і їх вибраковують.
Гідрометра і міксометра (hydrometra et myxometra).
Накопичення в порожнині матки водянистого ексудату (гідрометра) і слизу (міксо-

метра). Рідко зустрічається як у дрібних домашніх тварин (сук і кішок), так і в корів.

Причини: хронічне катаральне або катарально-гнійне запалення матки, гіпотонія і 

атонія матки, порушення циркуляції крові в матці, закрита шийка матки.

Патогенез гідрометри і міксометри подібний до піометри, але в їх перебігу пере-

важають дистрофічні процеси.

Симптоми клінічно майже не проявляються. При ректальному дослідженні нахо-

дять збільшену, наповнену рідиною матку, об’єм якої з часом зростає при відсутності 
плацент.

Діагноз обґрунтовується за результатами декількох ректальних досліджень матки 

з врахуванням терміну осіменіння і даних анамнезу (дата останнього осіменіння, ро-
дів тощо).

Прогноз  відносно  життя –  благополучний,  відтворювальної  функції –  песи-

містичний.

Лікування  спрямовують  на  звільнення  матки  від  рідини  (слизу),  відновлення 

скоротливої  функції  і  морфологічної  структури  матки.  Застосовують:  масаж  матки, 
епідуральну  сакральну  анестезію,  парасакральну  новокаїнову  блокаду  за  В.  І.  Заві-
рюхою, антибіотико- і тканинну терапію. Внутрішньовенне вливання суміші розчи-
нів глюкози та аскорбінової кислоти, що сприяють відновленню скоротливої функції 
матки, знімають інтоксикацію організму.

Гіпотонія і атонія матки. Функціональні розлади матки, при яких її скоротлива 

функція сповільнена є гіпотонією або відсутня повністю – атонією.

Етіологія.  Причини  і  фактори,  що  обумовлюють  виникнення  дисфункції  матки 

можна розділяти на сприяючі – недоліки в годівлі та утриманні, і безпосередні – за-
пальні процеси в матці; розлади функції матки обумовлюють розвиток ендометриту, 
запалення матки – її гіпотонію або атонію.

Патогенез. За функціонального розладу матки у її порожнині накопичується і за-

стоюється секрет залоз ендометрію, що стає поживним середовищем для мікроорга-