ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 22.02.2019
Просмотров: 14881
Скачиваний: 16
110
Розділ 3
Умови утримання та використання плідників повинні забезпечити нормальне їх
здоров’я та високу статеву активність якомога довший час. На племпідприємствах
необхідно проводити заходи з профілактики гальмування статевих рефлексів, а у ви-
падках захворювання плідників їх необхідно своєчасно лікувати. При цьому катего-
рично забороняється проводити ветеринарні обробки в манежах чи в станку для взят-
тя сперми; для цих цілей спеціально обладнують станок в дворі.
Підготовку баранів-плідників до парувального сезону розпочинають за 1–1,5 мі-
сяця до початку осіменіння овець. За цей час їх привчають до садки на штучну вагіну,
вивчають якість їхньої сперми і проводять заходи по звільненню придатка сім’яника
від старих мертвих сперміїв. З цією метою у них отримують спочатку по два еякуля-
ти через 5–6 днів, а тоді по два еякуляти через два – три дні до тих пір, поки об’єм
еякуляту не буде складати 1–1,5 мл з оцінкою не нижче Г–9. Якщо серед баранів ви-
являться мляві, малоактивні у статевому відношенні, то їх виділяють в окрему групу,
покращують їм умови годівлі та утримання і проводять заходи, спрямовані на активу-
вання статевих рефлексів. Для цього ж випускають їх у загін з 2–3-ма вівцематками
у стані охоти і при появі статевого збудження отримують сперму на штучну вагіну
чи дозволяють їм природний акт. Ці прийоми повторюють декілька днів підряд, спо-
чатку в загоні, а потім на пункті штучного осіменіння, поки не відновиться статева
активність у баранів. Разом з вівцями у загін до баранів можна підпускати енергійних
баранів-пробників з підв’язаними фартухами; при появі статевого збудження у мало-
активних баранів їм дозволяють зробити садку, видаливши попередньо пробників.
Статеве навантаження на дорослих баранів у період проведення штучного осіме-
ніння повинно складати 2–3 садки на день і лише в окремих випадках – при добрій
годівлі і утриманні – до чотирьох садок. Перші два еякуляти звичайно отримують
“дуплетною” садкою ранком після годівлі і 1–1,5-годинної прогулянки; третій (й ін-
коли четвертий) еякулят беруть у другій половині дня. Від молодих баранів за сезон
осіменіння отримують 10–12 еякулятів.
У випадку зниження статевої активності плідників, їм надають відпочинок.
Баранів взимку утримують у чистих сухих групових станках по 5–6 голів з пло-
щею станка не менше 2 м
2
на кожного. Цілий світловий день, влітку – цілу добу бара-
ни перебувають у загонах. Вранці і ввечері їх випасають, лише у негоду їх заганяють
у приміщення.
Молодих кнурів починають привчати до садки на чучело з 6–8-місячного віку,
дозволяють їм не більше 2-х садок на декаду; з 8–10-місячного віку, при досягненні
ними 130–140 кг маси тіла у них починають брати сперму. У перший парувальний
сезон від кнура отримують по дві садки на тиждень.
Дорослих кнурів можна використовувати помірковано (одна садка на три дні про-
тягом парувального сезону) або інтенсивно (одна садка на два дні з наданням 8–10-ден-
ного відпочинку після одного місяця використання).
Кнурів утримують в індивідуальних чи групових станках, взимку в чистих, світ-
лих приміщеннях, а влітку – в добре обладнаних таборах з навісом.
Осіменіння тварин
111
Від жеребців можна отримувати у парувальний сезон один і, в дуже рідких випад-
ках, два еякуляти на день; через кожних 6 днів їм надають одноденний відпочинок.
В усіх випадках одержану сперму оцінюють під мікроскопом і при погіршенні її
якості плідникам надають відпочинок з покращенням умов годівлі та утримання.
Жеребців утримують у просторих світлих денниках розміром 16–18 м
2
, без прив’язі.
Важливою умовою тривалого збереження здоров’я і відтворної здатності плідни-
ків є щоденний активний моціон. Для цього організовують вільно-вигульне групо-
ве утримання на пасовищі, групові прогулянки, примусовий моціон (на спеціальних
майданчиках, у кільцевому коридорі).
Необхідно забезпечити постійну чистоту плідників. Для цього бугаїв щоденно
чистять, а влітку миють під душем чи купають в огороджених водоймах. Перед взят-
тям сперми замивають забруднені місця теплою водою з милом, періодично розчища-
ють і обрізають у них копита.
Баранів оберігають від забруднення дорожнім пилом, цупкими та колючими пло-
дами рослин. Регулярно розчищають копита, підстригають вовну навколо очей і за-
бруднену вовну на калитці.
Кнурам роблять щоденну групову прогулянку на 1,5–2 км, влітку їх утримують у
таборах і випасають на пасовищах з багаторічних бобових трав. Чистять їх трав’яни-
ми щітками і купають у чистій водоймі чи під душем.
Жеребців чистять щоденно, замивають брудні місця водою, очищають копита від
бруду. Один раз на місяць розчищають і обрізують копита.
При догляді за плідниками слід суворо дотримуватися правил техніки безпеки,
пам’ятаючи, що різкі окрики, биття, болючі відчуття приводять до вироблення у них обо-
ронних рефлексів. Тому при одержанні сперми потрібно підтримувати у штучній вагіні
необхідну температуру, тиск та слизьку поверхню, не можна завдавати тварині болю.
Слід також дотримуватись чіткого розпорядку дня (години прибирання примі-
щень, чищення тварин, годівля, моціон, одержання сперми), оскільки при його по-
рушенні погіршується поведінка плідників, їх статева активність та якість сперми.
Отримувати сперму слід не раніше, ніж через 2 години після годівлі та водопою і
після моціону.
Важливою умовою отримання від плідників повноцінної сперми є нормована їх го-
дівля, забезпечення їх потреб у білку, вітамінах, вуглеводах, макро- та мікроелементах.
Нестача у раціоні вітаміну А викликає розлад сперматогенезу, а при нестачі віта-
міну Е виникає дегенерація епітелію сім’яних каналиків, що проявляється аспермією.
Добрі наслідки дає згодовування плідникам трав’яної різки, зібраної своєчасно, із збе-
реженням зеленого кольору, злаково-бобового сіна, трав’яного борошна, вітамінних
та мінеральних преміксів, кормів тваринного походження (збиране молоко, сухий по-
рошок знежиреного молока, курячі яйця, кров’яне, рибне та м’ясокісткове борошно).
Плідники завжди повинні бути заводської вгодованості, для чого їх двічі на місяць
зважують, піддають клінічному огляду, проводять періодичні дослідження кормів та
крові.
112
Розділ 3
Кормові раціони складають для кожного плідника окремо з урахуванням його
маси, вгодованості та режиму використання. Вони повинні бути різноманітними за
набором кормів, фізіологічно та економічно ефективними. Взимку до раціону бугаїв
включають 25–40 % (за поживністю) грубих кормів, 20–30 % соковитих і 40–50 %
концентратів, а влітку головним компонентом раціону повинна бути трава (35–45 %),
грубі корми (15–20 %) та концентрати. На 100 кг маси тіла їм згодовують по 50–400 г
кров’яного борошна, а також 50–100 г риб’ячого жиру. У зимовий період на 100 г
перетравного протеїну повинно бути 120–150 г цукру, а влітку – 70–110 г. Годують
бугаїв тричі на добу з індивідуальних годівниць.
Баранів-плідників переводять на раціон парувального сезону за 1,5–2 місяці до
його початку. В стійловий період їм згодовують 1,5–2,5 кг доброго сіна (частина бо-
бового чи злаково-бобового, наприклад, з люцерни, конюшини, вико-вівса), 1,0–1,5 кг
коренеплодів, силосу і 0,6–0,9 кг суміші концентрованих кормів (овес, ячмінь, просо,
пшениця, макуха, шріт).
У пасовищний період їх випасають на природних чи культурних пасовищах і під-
годовують концентратами у тих же кількостях, що і взимку.
Раціон для кнурів складається з різноманітних кормів з таким розрахунком, щоб
вони не були дуже об’ємними і містили від 1,4 до 2,1 кг сухої речовини на кожних
100 кг маси плідника. Для підвищення повноцінності раціонів та нормалізації про-
цесів травлення поряд з концентратами кнурам згодовують взимку соковиті корми –
моркву червону, буряки цукрові чи кормові, картоплю, а також трав’яне борошно з ба-
гаторічних бобових трав, а влітку – зелені корми. Всі корми згодовують подрібненими
у вигляді густої мішанки вологістю 65–70 %.
Жеребцям-плідникам згодовують 1,8–2 кормових одиниці на 100 кг маси тіла.
Якщо їх не використовують для осіменіння, то поживність їх раціону можна знизити
до 1,6–1,8 корм. од. на 100 кг маси тіла. На кожну кормову одиницю в раціоні необ-
хідно забезпечити 110–130 г перетравного протеїну, 6 г кальцію, 5–6 г фосфору і не
менше 35 мг каротину. У позапарувальний період дають по 100 г перетравного про-
теїну, 5 г кальцію, 4 г фосфору і 15 г каротину на одну кормову одиницю.
При одержанні сперми від плідників слід суворо дотримуватись технологічних
вимог.
3.5. Вплив типу нервової діяльності на статеву функцію самців
Характер поведінки тварини у навколишньому середовищі, як відомо, залежить
від типу її нервової діяльності, який визначається: а) силою, б) зрівноваженістю,
в) рухливістю у неї процесів збудження і гальмування.
Про силу нервових процесів у тварини судять за здатністю її витримувати сильні
подразнення, що надходять як із зовнішнього, так і внутрішнього середовища.
Зрівноваженість нервових процесів характеризується однаковим вираженням збу-
дження та гальмування, їх співвідношенням.
Осіменіння тварин
113
Під рухливістю нервових процесів розуміють здатність нервової системи швидко
переключатися із процесу збудження на гальмування і, навпаки, з гальмування на
збудження, що дозволяє тваринам швидко пристосуватися до нових умов.
Академік І. П. Павлов установив у тварин 4 основних типи нервової діяльності:
–
сильний, зрівноважений, рухливий (сангвінік) з великим зрівноваженням про-
цесів збудження і гальмування;
–
сильний, зрівноважений, спокійний, інертний (флегматик);
–
сильний, збудливий, незрівноважений, нестриманий (холерик) з високою
збудливістю і слабким гальмуванням;
–
слабкий, млявий або гальмівний тип (меланхолік) зі слабким проявом проце-
сів збудження і гальмування, з перевагою останнього.
Тварини сильного зрівноваженого рухливого типу найбільше придатні для племін-
них цілей. Вони спокійні в будь-якій обстановці, швидко переходять від збудження до
спокійного стану, зовнішнього гальмування майже не проявляють. Умовні рефлекси у
таких тварин виробляються легко, вони швидко звикають до нової обстановки.
Але при використанні плідників цього типу слід уникати грубого обходження з
ними і тривалої одноманітної обстановки одержання сперми, оскільки в першому ви-
падку у них виробиться злий характер, а в другому – вони впадають у сонливий стан.
Тварини сильного зрівноваженого спокійного типу менш рухливі і збудливі, хоча
виділяють повноцінні еякуляти. Умовні рефлекси у них виробляються не зразу, але
вони дуже стійкі. Враховуючи схильність плідників цього типу до ожиріння, для них
необхідно застосовувати примусовий моціон.
У тварин сильного незрівноваженого типу процеси збудження переважають над
гальмуванням. Такі тварини легко збуджуються як в звичайній, так і незвичайній, но-
вій обстановці. Гальмівні рефлекси у них виробляються дуже важко, тому вони легко
стають злими і буйними.
Статеве збудження у плідників цього типу наступає легко, навіть при статевому
виснаженні. Режим використання таких плідників повинен бути поміркованим, без
перевантажень. Необхідно попереджувати розвиток у них буйної поведінки.
Тварини слабкого типу характеризуються слабістю процесів збудження та галь-
мування. Вони важко звикають до нової обстановки, проявляючи пригніченість, на-
стороженість. Умовні рефлекси у них виробляються повільно. Сторонні подразники
викликають у них гальмування статевих рефлексів. Тварин цього типу не рекоменду-
ється використовувати в якості плідників.
3.6. Гальмування статевих рефлексів
Статева активність плідників та якість виділюваної ними сперми, як і заплідню-
ваність самок та якість їх приплоду, у значній мірі обумовлюються рівнем годівлі,
утриманням та використанням самців.
На станціях і пунктах штучного осіменіння інколи відмічають випадки ослаблення,
гальмування і навіть збочення статевих рефлексів. Частіше всього це буває внаслідок
114
Розділ 3
неправильних годівлі, утримання та використання плідників, порушення правил підго-
товки штучної вагіни і техніки одержання сперми, захворювань статевої системи і т. п.
Гальмування статевих рефлексів може бути – постійним (безумовним) або тим-
часовим (умовним).
До постійного гальмування належить: зовнішнє гальмування, замежне гальму-
вання, охоронне (сонно-гальмівний стан); до тимчасового гальмування належить:
згасальне гальмування, диференціювальне гальмування, гальмування запізнюючого
рефлексу.
Зовнішнє гальмування (явище негативної індукції, орієнтовний рефлекс) розви-
вається у плідників у незнайомій для них обстановці, при появі в манежі сторонніх
осіб, нових запахів, зміни освітлення, місця взяття сперми, шумі, криках і т. п.). Ці
сторонні, випадкові подразники викликають на себе орієнтовну реакцію – плідник
оглядається, прислуховується, статевий потяг у нього тимчасово пригнічується, садку
він робить мляво чи цілком від неї відмовляється.
Частіше всього зовнішнє гальмування спостерігається у плідників слабкого тем-
пераменту, рідше – в урівноважених і цілком не спостерігається у тварин незрівнова-
женого, нестримного типу. Зовнішньому гальмуванню піддається рефлекс статевого
потягу і ерекції, і майже не піддається – парувальний та рефлекс ерекції.
Щоб уникнути зовнішнього гальмування статевих рефлексів, не можна допускати
виникнення сторонніх подразників при одержанні сперми.
Замежне гальмування. У дуже збудливих плідників, які тривалий час не вико-
ристовувалися, статевий потяг буває настільки сильним, що замість збільшення ін-
тенсивності наступних статевих рефлексів, вони гальмуються. Такий плідник робить
енергійну садку, але ерекція статевого члена виявляється недостатньою або її не бу-
ває. Те ж саме стосується еякуляції.
З метою профілактики подібного виду гальмування плідників стримують при пер-
ших спробах зробити садку. Через 5–10 хв. після першої садки у бугаїв беруть другий
еякулят. У перерві між садками плідника водять.
Внутрішнє охоронне гальмування (сонно-гальмівний стан). При тривалому одер-
жанні сперми в одноманітній обстановці (в одному й тому ж місці, на одну і ту ж
тварину) у плідника може наступити пригнічення нервової системи. Він стає млявим,
статевий потяг у нього зникає, в манеж він йде неохоче, довго обнюхує тварину, на
яку одержують сперму, і, так і не зробивши садки, стоїть у напівсонному стані біля
підставної тварини, іноді поклавши голову на неї. Цей вид гальмування виникає на
ґрунті своєрідної “втоми” деяких ділянок головного мозку під впливом одноманітних
подразників.
Найчастіше сонно-гальмівний стан спостерігається у бугаїв рухливого темпера-
менту.
Профілактика сонно-гальмівного стану полягає в правильному режимі викорис-
тання. Сперму беруть не частіше, як один раз на три дні; час від часу змінюють тва-
рин, на яких беруть сперму; застосовують холості приводи через кожні два – три взят-