ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 22.02.2019
Просмотров: 14876
Скачиваний: 16
100
Розділ 3
У 1925 р. Кейз, а згодом Міллер і Еванс запропонували отримувати сперму від
бугаїв шляхом масажу ампул сім’япроводів через пряму кишку, виходячи з того, що
під час статевого збудження самця частина сперміїв переміщується з хвоста придатка
сім’яника в ампули сім’япроводів. Масаж ампул викликає їх судомне скорочення і по-
рція сперми викидається назовні. При цьому вистригають попередньо шерсть навколо
препуційного отвору, промивають порожнину препуція 1 %-им розчином хлористого
натрію і підводять плідника до корови (щоб спермії з придатка сім’яника перемісти-
лися в ампули сім’япроводів). Тоді в пряму кишку бугая вводять чисто вимиту, про-
дезінфіковану і змащену вазеліном руку, знаходять шийку сечового міхура і розташо-
вані над нею сім’япроводи. Роблять обережний масаж ампул спереду назад, протягом
2–3 хвилин. Через 1–2 хвилини з препуційного отвору виділяється сперма (без ерекції
статевого члена), яку помічник збирає у підставлений спермоприймач, мензурку і т. п.
Цим методом можна користуватися лише у тих випадках, коли іншими методами
не вдається отримати сперму (наприклад, при захворюваннях кінцівок, недостатньо-
му прояві статевих рефлексів і т. п.), пам’ятаючи, що у ній змінене співвідношення
сперміїв і плазми. При частих масажах прямої кишки може виникнути її запалення,
а необережні маніпуляції в ній можуть навіть закінчитись пошкодженнями її та про-
бодіннями.
Метод мастурбації (запропонував Дж. Амантеа) полягає у механічному подраз-
ненні голівки статевого члена при терті її об препуційний мішок. Цей метод викорис-
товується для одержання сперми у собак та лисиць.
Метод електроеякуляції дозволяє отримувати сперму від бугаїв, баранів, а також
птахів без попереднього привчання самців. Він може використовуватися і для одер-
жання сперми від диких тварин при гібридизації.
Метод полягає у подразненні нервової системи самця переривчастим електричним
струмом низької напруги і малої сили за допомогою спеціального приладу – електро-
еякулятора.
Перші способи одержати сперму шляхом подразнення нервових закінчень елек-
тричним струмом зробив Батоллі у 1922 р. на морських свинках. Пізніше, у 1934 р.
цей метод застосували А. С. Серебровський і І. І. Соколовська у лабораторії штучного
осіменіння інституту тваринництва “Асканія Нова” для отримання сперми від барана
та цапа. У його первісному варіанті зафіксованому у станку баранові вводили у пряму
кишку срібний електрод. Другим електродом служив пінцет Пеана, накладений на
верхівку калитки. Джерелом струму служила батарея у 30 В. Під дією замикання і
розмикання електричного кола ампули сім’япроводів скорочувалися і наявна у них
сперма виділялася. Удосконалений згодом прилад складається із щупа (товстостінний
гумовий зонд, на вільному кінці якого знаходиться 6 кілець – електродів) і понижую-
чого трансформатора.
При одержанні сперми у пряму кишку плідника вводять зволожений фізрозчи-
ном щуп електроеякулятора і здійснюють подразнення періодичними замиканнями
на 5 сек. і розмиканнями на 5–10 секунд.
Осіменіння тварин
101
Для викликання еякуляції у барана застосовують електричний струм напругою
від 4 до 8 В при силі струму 1,5–2 мА, а у бугая від 8–10 до 20–30 В і силі струму
500–700 мА.
При цьому наступає подразнення центру еякуляції, розташованого в попереко-
вій частині спинного мозку, а також симпатичних і парасимпатичних нервів статевих
органів, внаслідок чого настає еякуляція. Цей метод дозволяє отримувати сперму від
плідників, які відмовляються або не можуть робити садку на штучну вагіну (дуже
велика маса, старість, хвороби копит, ушкодження суглобів, зв’язок та м’язів тазових
кінцівок, анатомічні дефекти та новоутворення статевого апарату, гальмування стате-
вих рефлексів і т. п.).
Метод штучної вагіни є основним методом одержання сперми на станціях штуч-
ного осіменіння, що дозволяє отримати від самця повноцінну сперму без сторонніх
домішок.
Слід підкреслити, що штучна вагіна виявилася ефективною саме тому, що вона
не шкідлива для здоров’я плідника; при її застосуванні виключається можливість пе-
редачі інфекційних захворювань через статевий акт, його просто тут немає; в ній від-
творюються умови, необхідні для нормального проявлення рефлексу еякуляції, тобто,
тут відтворено подразники, що позитивно діють на чутливі нервові закінчення прут-
ня. Такими нервовими закінченнями є:
колби Краузе, що сприймають температурні подразнення. Одні з них (розмі-
щені поверхово) – реагують на холод, інші (розміщені глибоко) – збуджуються під
впливом тепла;
поверхнево розміщені на прутні тільця Мейснера, чутливі на дотик;
розміщені у товщі стовбура прутня та вісцеральному листку препуція тільця
Фатер-Пачіні, що сприймають тиск;
нервові чутливі закінчення, що сприймають біль.
Подразнення тілець Фатер-Пачіні викликає еякуляцію і, навпаки, подразнення ге-
нітальних тілець та тілець Мейснера гальмує її.
Перша штучна вагіна була запропонована в 1923 р. італійським ученим Джузеппе
Амантеа для одержання сперми від пса. Вона складалася з гумової груші, всередину
якої наливали теплу воду, вставляли гумовий мішечок і закріпляли його за допомо-
гою кільця. Другий, тонший мішечок, вкладений всередину першого, служив спер-
моприймачем. В 1931 р. Фред Маккензі на Міссурійській дослідній станції (США)
запропонував штучну вагіну для взяття сперми від кнура, що складалася з м’якої гу-
мової трубки, з’єднаної з пробіркою. Трубку нагрівали у воді, змащували вазеліном і
надівали на статевий член кнура під час садки. Проте вона швидко охолоджувалась,
що діяло гальмівно на статеві рефлекси.
У 1932 р. в СРСР Н. В. Комісаров, В. І. Ліпатов та І. М. Родін запропонували штуч-
ну вагіну, що дозволила відтворити у ній подразнення нервових закінчень статевого
члена плідника, які необхідні для створення повноцінного еякуляту. Такими подраз-
никами є: відповідна температура, відповідний тиск і слизька поверхня (рис. 22).
102
Розділ 3
Вона складається з двостін-
ного циліндра, в міжстінний
простір якого наливається тепла
вода і нагнітається повітря. На
одному кінці вагіни закріплю-
ється спермоприймач. Для кож-
ного виду тварин запропоновано
свою модель штучної вагіни,
хоча всі вони побудовані за од-
ним принципом і складаються з
циліндра, що має патрубок для
наливання води та нагнітання
повітря; гумової камери; ебо-
нітового краника або ж загвин-
чуваної гайки у вагіні жеребця;
спермоприймача та гумового
спермоприймача у вагіні для же-
ребця чи сполучної трубки для
приєднання спермоприймача у
вагіні для кнура; гумових кілець
для закріплення камери на ци-
ліндрі у вагіні для бугая, кнура,
жеребця; водяного манометра з
гумовим балоном чи кулями Рі-
чардсона у вагіні для кнура кон-
струкції О. В. Квасницького.
Для одержання сперми від
бугая звичайно користуються
штучною вагіною конструкції
1942 р., циліндр якої виготовле-
ний з товстої гуми, в середину якого вставляють еластичну камеру, кінці якої завер-
таються на краї циліндра і закріплюють гумовими кільцями. Один кінець штучної
вагіни залишається відкритим, а до другого приєднують спермоприймач.
Правильно підготована штучна вагіна повинна мати температуру в межах
40–42 ºС, слизьку внутрішню поверхню та тиск 50–60 мм рт. ст.
Останнім часом з’явилися нові моделі вагін. Згідно І. І. Родіна, обмеження при-
родних рухів кінця статевого члена бугая в штучній вагіні перешкоджає загинанню
кінцевої частини його вбік (при природному спаровуванні кінець статевого члена бу-
гая описує у піхві майже два повних оберти діаметром 10–14 см). Больові імпульси,
що виникають при одержанні сперми на штучну вагіну, гальмують рефлекс еякуляції.
Враховуючи це, І. І. Родін сконструював штучну вагіну з грушоподібним розширен-
ням у верхній частині циліндра для вільного обертання кінцевої частини прутня.
Рис. 22. Штучні вагіни:
А – для жеребця; Б – бугая; В – барана; Г – кнура.
А
Б
В
Г
Осіменіння тварин
103
За дослідженням про-
фесора Д. Д. Логвінова, при
опусканні штучної вагіни
спермоприймачем
вниз,
після одержання сперми
він забруднюється мікроор-
ганізмами, що попали при
цьому на внутрішню стінку
камери і стікають разом з
секретами уретральних за-
лоз у спермоприймач, що
знижує санітарну якість
сперми. Для усунення цього
недоліку автором вкороче-
но циліндр штучної вагіни
зразка 1942 р. і запропоно-
вано спеціальну конусопо-
дібну насадку з прозорого
термостійкого скла з герме-
тичним спермоприймачем,
що приєднується до нього.
У такій вагіні кінчик статевого члена під час парувального поштовху входить у про-
світ насадки, не торкаючись її стінок, і сперма виділяється безпосередньо у спермо-
приймач, не забруднюючись вмістимим препуційного каналу.
У багатьох країнах користуються вкороченими вагінами, з’єднаними із спермо-
приймачем конусоподібною гумовою трубкою довжиною 17 см. Кінець статевого
члена може вільно загинатися в боки у такій трубці.
Перед одержанням сперми на гумову трубку із спермоприймачем одягають спеці-
альний чохол для збереження тепла.
В. В. Петропавловський та Н. А. Чабовська сконструювали штучну вагіну для бу-
гая з електричним обігрівом.
Останнім часом знайшла застосування вкорочена штучна вагіна з поліетиленовим
спермоприймачем.
Штучна вагіна для барана зразка 1942 р. відрізняється від вагіни для бугая менши-
ми розмірами і має ебонітовий циліндр (рис. 22 В).
Для одержання сперми від жеребця користуються штучною вагіною зразка 1952 р.
з алюмінієвим циліндром, який з одного кінця звужений у вигляді горловини, на яку
надягають спермоприймач. Збоку циліндра припаяна металева ручка (рис. 22 А).
Від кнура сперму отримують за допомогою штучної вагіни для бугая зразка
1942 р., вкороченої на 24–32 см (чи з вставленим поліетиленовим вкладишем) або з
штучної вагіни конструкції Полтавського науково-дослідного інституту свинарства,
Рис. 23. Штучні вагіни для бугая:
А – вкорочена з одноразовим спермоприймачем; Б – з балоноподібним роз-
ширенням; В – для асептичного одержання сперми від бугая: 1 – корпус;
2 – насадка; 3 – спермоприймач.
А
Б
В
1
2
3
104
Розділ 3
яка може бути водоналивною чи електричною (рис. 22 Г). Зовнішній циліндр (кожух
для наливання води) у вагінах Полтавського НДІС металевий, двостінний. В нього
вставляють власне вагіну – конусну металеву трубку із одягненою і закріпленою на її
кінцях гумовою камерою (для цього використовують гумову камеру від штучної вагі-
ни для барана). Тиск повітря у вагіні контролюють за допомогою водяного манометра
(нормальним вважається тиск 45–50 см водяного стовпа).
Спермоприймачі у вагінах для бугая та барана бувають скляними, одно- чи дво-
стінними. Одностінні можна використовувати при температурі повітря у манежі в
межах не нижче 18–20 ºС. У всіх інших випадках користуються двостінними спер-
моприймачами, в міжстінний простір яких наливають теплу воду. У штучній вагіні
для кнура використовують спеціальний пластмасовий градуйований спермоприймач
з фільтром або ж широкогорлу скляну банку ємністю 500–1 000 мл. Останнім часом
широке розповсюдження знаходять одноразові поліетиленові спермоприймачі.
Штучна вагіна для кроля складається із скляної кулі з двома отворами, навколо
яких є виступи для фіксації гумової камери. Для заливання у вагіну теплої води на
кулі є два патрубки з ебонітовими краниками. Спермоприймачем служить невеличка
пробірка, що з’єднується з балоном гумовою трубкою.
У Болгарії сконструйовано штучні вагіни для півня та селезня. Каучуковий ци-
ліндр вагіни для півня довжиною 5 см має лійкоподібну форму, з діаметром 5 см у
широкій частині і 1,5 см – у вузький. Внутрішня камера вагіни виготовлена з еластич-
ного каучуку. Штучна вагіна для селезня складається лише з основного циліндра.
Сперму від плідників отримують у манежі. Заводять у станок для взяття сперми від
бугая добре вичищену підставну тварину (вола чи іншого бугая) і коротко її прив’язу-
ють. Бажано, щоб тварина була міцного тілоскладу, дещо нижче від плідника, але не
широка, тому що при різкому відведенні статевого члена бугая вбік будуть гальмува-
тися статеві рефлекси. Можна також отримувати сперму на механічне чучело.
Плідника заводять в манеж для одержання сперми лише тоді, коли всі підготовчі
операції завершені.
Технік по одержанню сперми
стає з правого боку біля зафіксованої
в станку тварини, обличчям до її заду,
тримає у правій руці штучну вагіну
під кутом 35–45 º, спермоприймач
догори і уважно стежить за рухами
плідника. Як тільки він починає ро-
бити садку, технік захоплює швидко,
але обережно, лівою рукою за кінець
препуція і, відвівши прутень дещо
вбік (не більш ніж на 30–35º), спря-
мовує його в отвір штучної вагіни.
Бугай при цьому робить енергійний
поштовх крупом і виділяє сперму.
Рис. 24. Положення штучної вагіни при отри-
манні сперми від бугая (фото В. С. Шипілова).