Файл: Ветеринарне акушерство, Яблонський, 2006.pdf

Сперма. Фізіологія та біохімія сперми

155

У процесі тривалого зберігання рідкого азоту в ньому поступово накопичується 

кисень (який підтримує горіння), тому через кожних 15–20 заправок зливають у без-
печному місці зріджений газ і заповнюють посудину свіжим азотом.

Не можна закривати посудину Дьюара герметично, тому що під впливом випаро-

вування  рідкого  азоту  у  ній  виникає  високий  тиск,  який  може зірвати  посудину.  Не 
можна  також  користуватися  посудиною  Дьюара,  горловина  та  верхня  частина  якої 
вкрилася льодом. Один – два рази на рік посудини відігрівають, очищають від домі-
шок і дезінфікують.

Питання для самоконтролю

1.  Коли утворюється сперма у самця і які структури статевих органів беруть у цьому 

участь?

2.  Які фізіологічні відмінності сперми різних видів тварин?
3.  З яких структурних елементів складається спермій і яку роль виконує кожен з них?
4.  Які основні особливості хімічного складу сперми?
5.  За рахунок яких біохімічних процесів забезпечується рухливість сперміїв?
6.  Дайте визначення біозу, гіпобіозу, анабіозу та мезабіозу.
7.  За якими показниками проводять загальне оцінювання якості еякуляту?
8.  За якими показниками проводять мікроскопічне оцінювання сперми?
9.  Яка мета розрідження сперми?
10.  Яким вимогам повинно відповідати середовище для розрідження сперми?
11.  Яку роль у складі розріджувача виконують окремі його компоненти?
12.  Які існують методи зберігання сперми? Дайте їм порівняльну оцінку.
13.  Які небезпеки виникають при заморожуванні сперми і як їх уникнути?
14.  Які вимоги техніки безпеки необхідно виконувати при роботі з рідким азотом?

156

5. 

ТЕХНОЛОГІЯ ШТУЧНОГО
ОСІМЕНІННЯ ТВАРИН
ТА ПТАХІВ

5.1. Методи осіменіння

Введення сперми у статеві органи самок є завершальним і найважливішим етапом 

роботи у багатоступінчастому ланцюгу заходів з штучного осіменіння тварин. Техні-
ка штучного осіменіння тварин розроблена на основі вивчення фізіологічних проце-
сів, що відбуваються у статевих органах самки під час природного парування.

Успіх штучного осіменіння залежить від правильного вибору часу осіменіння, від 

якості та кількості введеної сперми, способу і місця її введення, від дотримання вете-
ринарно-санітарних правил у роботі і, безумовно, від фізіологічного стану статевих 
органів самки.

При виборі оптимального часу осіменіння самки враховують такі обставини:
по-перше, яйцеклітина володіє обмеженою здатністю до запліднення, що вимірю-

ється 6–10-ма годинами. Після цього у ній розпочинаються дегенеративні зміни, що 
збільшують ризик виникнення патологічних відхилень у розвитку зародка чи просто 
викликають його смерть. Отже, до появи яйцеклітини у яйцепроводі, там уже повинні 
бути спермії;

по-друге, проникнути у яйцеклітину можуть лише дозрілі (капацитовані) спермії, 

для чого потрібно 5–6 годин перебування їх у геніталіях самки. Тобто, спермії мають 
бути введені у статеві органи самки не пізніше, як за 5–6 годин до появи там яйце-
клітини;

по-третє, при природному осіменінні спермії зберігають свою живучість у стате-

вих органах самки від 24 до 48 годин, тоді як живучість тут сперміїв розрідженої чи 
заморожено-розмороженої сперми становить близько 12 годин, а тому вводити таку 
сперму у геніталії самки слід не пізніше, як за 12 годин до очікуваної овуляції.

Овуляція у корів та телиць відбувається через 10–15 годин після закінчення охоти, 

у 80 % корів – рано-вранці (3–5 година ранку).

Оптимальним часом осіменіння корів та телиць є кінець статевої охоти, а у двох 

третин корів вона триває лише 12 годин, а тому, якщо вона розпочалася вранці, то осі-

Технологія штучного осіменіння тварин та птахів

157

меняти таких корів слід о 17–19-й годині, якщо ж вона розпочалася ввечері, то таких 
корів осіменяють вранці наступного дня.

У даний час існує два методи штучного осіменіння:
 поза організмом – застосовується у риб (ікру та молочко змішують у спеціаль-

них посудинах і витримують при відповідній температурі);

 у організмі самки – застосовується у всіх видів тварин та птахів у інтрагені-

тальній  формі  (введення  сперми  у  статеві  шляхи)  чи  інтраабдомінальній  (введення 
сперми у черевну порожнину через прокол черевної стінки в напрямку лійки яйце-
проводу).

При опрацюванні техніки інтрагенітального штучного осіменіння були запропо-

новані такі методи введення сперми:

1.  Піхвовий метод – сперму вводять у піхву або на шийку матки без застосуван-

ня піхвового дзеркала. Застосовується зараз рідко, лише у молодих овець та телиць з 
вузькою піхвою та кролиць.

2.  Цервікальний  метод –  сперму  вводять  безпосередньо  у  канал  шийки  матки. 

Цей метод є основним при осіменінні рогатої худоби.

3.  Матковий метод – сперму вводять у порожнину матки.
4.  Трубний (яйцепровідний) метод – застосовується у птахів. Довгим катетером 

через розширювач клоаки сперму вводять у яйцепровід.

При виборі методу штучного осіменіння враховують вид тварини, тип її природ-

ного осіменіння та виживання сперміїв у окремих ділянках її статевої системи. Так, 
велика  рогата  худоба  відноситься  до  тварин  з  піхвовим  типом  природного  осіме-
ніння, проте, враховуючи погане виживання сперміїв у піхві та несприятливі умови 
для проходження їх звідтіль до яйцепроводу (з декількох мільярдів введених спер-
міїв досягають яйцепроводу лише кілька десятків тисяч), при штучному осіменінні 
цих тварин сперму вводять у канал шийки матки, де виживання сперміїв найвище. 
Піхвовий  метод  осіменіння  застосовують  у  них,  як  виняток,  у  тих  випадках,  коли 
неможливо ввести велике піхвове дзеркало у вузьку піхву або коли шийка матки не-
достатньо розкрита.

У  тварин  з  матковим  типом  природного  осіменіння  (коні,  свині)  при  штучному 

осіменінні сперму вводять у матку, оскільки велика доза сперми, необхідна для цих 
тварин, не поміститься у шийці матки, а по-друге, сперміям однаково необхідно про-
ходити у яйцепроводи через матку, тому немає сенсу переміщати їх з природного міс-
ця введення у зворотному напрямку.

Ефективність осіменіння залежить не тільки від місця введення сперми, а й від її 

дози, тому при застосуванні піхвового методу осіменіння дозу сперми збільшують у 
2–3 рази, а при цервікальному, навпаки, зменшують. Слід мати на увазі, що збільшен-
ня дози сперми при цервікальному методі осіменіння викликає подразнення нервових 
елементів шийки матки, внаслідок чого наступає активна гіперемія її слизової оболон-
ки з виходом лейкоцитів, злущуванням епітелію та посиленням м’язових скорочень, 
що негативно позначається на виживанні сперміїв та їх запліднюючій здатності.

158

Розділ 5

При всіх методах осіменіння слід дотримуватись таких правил:
 в першу чергу необхідно правильно встановити наявність тічки та охоти у тва-

рини і вибрати оптимальний час для осіменіння;

 під час осіменіння слід суворо дотримуватись асептики та антисептики, не до-

пустити занесення інфекції у статеві шляхи самки;

 тварину,  що  осіменяється,  необхідно  надійно  зафіксувати.  Найкраще  це  ро-

бити у манежі пункту штучного осіменіння чи відповідно обладнаному стійлі малої 
ферми;

 перед осіменінням необхідно навести туалет зовнішніх статевих органів сам-

ки, старанно обмити їх теплою водою з милом, оросити теплим розчином фурациліну 
(1 : 5000), витерти насухо тампоном;

 при обробці зовнішніх статевих органів декількох тварин не допускається ко-

ристування одним і тим же тампоном (щоб не допустити перенесення збудників за-
разних захворювань);

 застосовувані інструменти не повинні бути холодними або гарячими;

 технік-осіменатор повинен працювати у чистому білому халаті, ковпаку або 

косинці; перед осіменінням кожної тварини старанно мити та дезінфікувати руки;

 доставляти  тварину  на  пункт,  її  фіксувати  та  осіменяти  слід  спокійно,  без

зайвої грубості, застосування сили та нанесення ударів.

Штучне осіменіння корів і телиць

Осіменіння корів і телиць проводять лише при наявності у них ознак тічки та охоти.
В цей час у статевих органах самки створюються оптимальні умови для виживан-

ня гамет, їх зустрічі та запліднення. Вище повідомлялося, що головні ознаки статево-
го циклу – тічка, загальне збудження та охота – виникають не одночасно, а нашарову-
ючись одна на одну в часі, а овуляція відбувається через 10–15 годин після закінчення 
охоти. Наявність у тварини статевої охоти та тічки свідчить про готовність її до осіме-
ніння – канал шийки матки у неї відкритий, тічковий слиз, що виділяється у великій 
кількості, володіє високою бактерицидністю, еластичністю та низькою в’язкістю, він 
має лужну реакцію, що стимулює обмін речовин та рухливість сперміїв. Крім того, 
під час охоти пожвавлюються антиперистальтичні скорочення матки, що сприяє за-
смоктуванню у неї сперміїв.

Головним  критерієм  при  виборі  часу  осіменіння,  отже,  є  ознаки  статевої  охоти. 

Там, де цьому не надають належної уваги, до 40–50 % тварин осіменяється не в опти-
мальні строки. Така ж кількість тварин поступає на пункти штучного осіменіння пе-
редчасно або з запізненням. Тому вибір оптимального часу осіменіння є одним з най-
відповідальніших прийомів у роботі з відтворення стада.

При виборі оптимального часу осіменіння корів та телиць необхідно, отже, врахо-

вувати стадії статевого циклу – тічку, загальне збудження, охоту та овуляцію.

Тічка  проявляється  набуханням  та  почервонінням  слизової  оболонки  присінку, 

піхви  та  шийки  матки.  Канал  шийки  матки  буває  привідкритим,  із  статевої  щілини 

Технологія штучного осіменіння тварин та птахів

159

виділяється тічковий слиз, який на початку тічки буває склоподібно прозорим, в се-
редині її – в’язким, під кінець тічки – мутним та густим. Тривалість тічки – 2–6 діб.

Через 24–36 годин від початку тічки виникає загальне збудження – тварина стає 

неспокійною, у неї зменшується апетит, знижується надій молока, корова чи телиця 
плигає на інших самок і дозволяє їм стрибати на себе.

Статева  охота  проявляється  готовністю  до  спаровування:  вона  стоїть  спокійно  і 

дозволяє  іншим  коровам  чи  телицям  плигати  на  себе.  У  60–70 %  випадків  статева 
охота розпочинається вранці і триває 12–18 годин.

Овуляція відбувається через 10–15 годин  після закінчення чи через 24–30 годин 

від початку охоти.

Існує багато способів виявлення оптимального часу осіменіння, найширшого роз-

повсюдження набули візуальний, вагінальний та рефлексологічний.

Виявлених у стані охоти корів та телиць негайно осіменяють і, якщо охота продо-

вжується далі, то через 10–12 годин осіменіння повторюють. Після першого, а також 
другого  осіменіння  корів  та  телиць  залишають  на  прив’язі  аж  до  закінчення  ознак 
охоти.  Якщо  охоту  виявляють  за  допомогою  вазектомованого  бугая-пробника,  або, 
якщо ректально контролюють ступінь зрілості фолікула, то можна застосовувати од-
норазове осіменіння.

Корів, що не прийшли в охоту протягом 30–45 днів після отелення, а також корів, 

що приходять в охоту багаторазово, піддають ветеринарному дослідженню.

Незалежно від кратності доїння корів осіменяють перед доїнням або через 2–3 го-

дини після нього. Більш ефективним є осіменіння корів увечері перед доїнням, тому що 
овуляція у більшості з них відбувається вночі. Вранці ж тварин осіменяють звичайно 
через 1,5–2 години після доїння, вводячи сперму в шийку матки на глибину 5–7 см.

Способи введення сперми. Штучне осіменіння корів і телиць проводять цервікаль-

но, застосовуючи три способи введення сперми. Першим був опрацьований і понад 
50 років вважався основним візо-цервікальний метод або осіменіння корів та телиць 
шприцом-катетером через піхвове дзеркало. Згодом з’явилися мано-цервікальний та 
цервікальний  з  ректальною  фіксацією  шийки  матки  (ректо-цервікальний)  методи. 
Нині  останній  став  основним  не  лише  у  нас,  а  в  усьому  світі,  тому  в  першу  чергу 
зупинимось на ньому.

Незалежно від вибраного способу осіменіння тварин, особливо у великих госпо-

дарствах, проводять у приміщенні стаціонарного пункту (у стійловий період) або пере-
сувного (на пасовищі). Для осіменіння тварин приватних господарств організовують 
сільські пункти і, як виняток, осіменіння проводять у спеціально відведеному місці, де 
можна тварину надійно зафіксувати і забезпечити відповідну гігієну осіменіння.

Корову чи телицю фіксують для осіменіння у станку і проводять зовнішній огляд 

її, щоб переконатись у наявності у неї ознак тічки та охоти – припухання статевих губ, 
засохлі кірочки слизу біля кореня хвоста, характерна поза, яку приймає тварина при 
надавлюванні на поперек, гіперемована, вкрита прозорим чи помутнілим слизом, сли-
зова оболонка присінку. Наводять туалет зовнішніх статевих органів, відводять хвіст 
набік, готують інструменти, оцінюють якість сперми і приступають до осіменіння.