Файл: Ветеринарне акушерство, Яблонський, 2006.pdf

Скачать файл (4,12Мб)

Заказать решение

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 22.02.2019

Просмотров: 15266

Скачиваний: 17

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

200

Розділ 7

лабораторних методів, скерованих на викликання поліовуляції (суперовуляції) у до-
норів, їх осіменіння, вимивання у них ембріонів та пересаджування їх реципієнтам,
одержання від них телят – трансплантантів, що поєднують у собі високі племінні та
продуктивні якості самки – донора та самця – плідника.

Коротка історична довідка. Вперше трансплантацію 32-годинних ембріонів ан-

горської кролиці бельгійської здійснив у 1890 р. англійський біолог Уолтер Хіп. У
1891 р. російський лікар М. Онанов доповідав Паризькій академії про успішне пере-
саджування в черевну порожнину кролиці та морської свинки фолікулярних яйцеклі-
тин, змішаних з епідидимальними сперміями. Через 7 днів у їх черевній порожнині
виявляли зародки.

У 1897 р. в праці казанського гінеколога В. С. Груздєва повідомлялося про вдале

пересаджування ембріонів у кроликів.

У 1936 р. Х. Пінкус, аналізуючи попередні дані та наслідки своїх досліджень,

встановив, що 80 % ембріонів кролика можуть продовжувати свій розвиток в геніта-
ліях реципієнта.

Першу успішну трансплантацію ембріонів на свійських тваринах здійснили на

козах Варвік і Беррі у 1932 році.

Одними з перших трансплантацію ембріонів у СРСР здійснили академік

О. В. Квасницький, професор А. І. Лопирін, професор І. І. Соколовська та Н. А. Мар-
тиненко. Головною метою цих робіт було вивчення впливу материнського організму
на фенотип приплоду, отриманого шляхом пересаджування ембріонів. Одержаний
приплід не відрізнявся від батьків своєю мастю, у нього збереглися породні ознаки,
його живучість була не гіршою, ніж у контрольних тварин. Тобто, пересаджування
ембріонів не вплинуло на їх спадкові ознаки.

У 1949 р. в Сан Антоніо (США) відбувся перший симпозіум з трансплантації

ембріонів. Увагу до цього питання привернула також стаття Гарвея “Тридцять телят
за рік від твоєї найкращої корови”.

У 1955 р. англійські дослідники Г. Л. Хантер, С. Є. Едвардс та Л. Е. Роусон про-

вели перші досліди з пересаджування ембріонів у овець з попереднім викликанням у
них суперовуляції.

У 1921 р. Хартман вперше добув життєздатні ембріони з яйцепроводів убитої ко-

рови, а в 1951 р. Е. Л. Віллет з співробітниками у Вісконсіні отримали перше теля, а
в 1953 р. ще двох телят після п’яти пересаджувань ембріонів на стадії 8–12-ти блас-
томерів; перше теля від трансплантації заморожено-розморожених ембріонів народи-
лося у 1973 році.

Дальші дослідження були скеровані на розробку способів викликання суперову-

ляції; збільшення виходу повноцінних зародків, розробку методів культивування емб-
ріонів поза організмом.

Нагромаджений до початку 70-х років досвід показав, що трансплантацію ембріо-

нів можна переносити з лабораторії в практику тваринництва. В ряді країн з’явилися
фірми, центри трансплантації ембріонів і т. п. Це дозволило США та Канаді отриму-
вати щорічно біля 100 тисяч телят-трансплантантів. Стали запроваджувати метод і в

Трансплантація ембріонів

201

СРСР. Перше теля від трансплантації ембріонів отримали тут у 1977 р. Згодом було
створено Всесоюзний та республіканські біотехнологічні центри, організовано, хоч
і малочисельну, мережу пунктів з трансплантації ембріонів. Трансплантація ембрі-
онів великої рогатої худоби завойовувала права громадянства, хоч для забезпечення
її ефективності потрібно було зробити ще дуже багато. Економічна криза 90-х років
дещо сповільнила роботу з трансплантації ембріонів.

За даними Міжнародного товариства з пересаджувань ембріонів (International

Embryo Transfer Society, США) в 2002 р. у світі було здійснено 538 312 успішних пе-
ресаджувань ембріонів великої рогатої худоби, з яких 83 329 – були отримані методом
запліднення in vitro. Між окремими країнами постійно зростає торгівля біологічним ма-
теріалом. Провідним канадським експортером ембріонів телят у 2002 р. було продано в
інші країни 13 664 ембріонів, що у два рази перевищує обсяги экспорту США.

В Україні за період 1992–2003 рр., в основному за міжнародними проектами, було

проведено 5 109 пересаджувань ембріонів (у 45 господарствах 19 областей) які, од-
нак, не принесли бажаних результатів.

Нині Міністерством аграрної політики атестовано 6 лабораторій з транспланта-

ції ембріонів: ДСП “Головний селекційний центр України” (ГСЦУ), Інститут біології
тварин (м. Львів), Інститут свинарства УААН (м. Полтава), Інститут тваринництва
степових районів (м. Асканія – Нова), Інститут тваринництва УААН (м. Харків), ВАТ
“Більшовик” Донецької області. У спермобанках ДСП “ГСЦУ” та ВАТ “Більшовик”
знаходяться відповідно 772 та 188 ембріонів зарубіжної селекції та вітчизняного ви-
робництва (В. Лакатош, Л. Мадісон).

7.1. Значення трансплантації ембріонів у розведенні тварин

Трансплантація ембріонів – це принципово новий метод біотехнологічного керу-

вання  відтворення  стада,  ефективний  спосіб  інтенсифікації  відтворення  та  приско-
рення генетичного прогресу у скотарстві. Користуючись цим методом, можна отрима-
ти максимальну кількість нащадків від високопродуктивних корів і за рахунок цього
комплектувати маточні стада та поголів’я плідників лише видатними тваринами. Це
значно прискорить селекцію за бажаними ознаками. Біотехнологи планували з часом
створювати цілі стада високопродуктивних тварин на основі генетичного матеріалу
високопродуктивних тварин, що походять лише від однієї пари батьків. Свою гіпотезу
вони  підтверджують  такими  розрахунками:  звичайно  за  одну  гормональну  обробку
від корови-донора отримують біля п’яти ембріонів. Якщо ж донора використовувати
по 4–5 разів на рік, то цю цифру можна довести до 20–25. Маючи лише 10–20 корів
рекордисток, можна створити протягом одного року ремонтне стадо у 100–200 голів,
тоді як у звичайних умовах від цих корів за цей же час можна отримати лише 5–10
теличок.  За  два  роки  від  вказаних  корів  можна  створити  цілу  родину.  Ефект  тран-
сплантації різко зростає при використанні бугайців-трансплантантів у якості плідни-
ків при штучному осіменінні. Проте трансплантація ембріонів лише збільшує шанси
на генетичне поліпшення стада, але не гарантує його.

202

Розділ 7

Селекційний процес досить складний і його не можна спрощувати. Не так-то просто

домогтися прискорення генетичного прогресу в скотарстві при сучасному стані галузі.

Головною метою трансплантації ембріонів у тваринництві нині є отримання від

видатних корів якомога більше бугайців-трансплантантів, від інтенсивності викорис-
тання яких через штучне осіменіння і буде залежати ефективність заходу. До початку
інтенсивного статевого використання такі бугаї можуть бути оцінені за продуктивніс-
тю своїх повних сестер (сібсів). Трансплантація ембріонів відкриває нові можливості
експорту та імпорту ембріонів. В окремих країнах народжений від трансплантації при-
плід зразу заносять у племінні книги і до їх індивідуального номера додають символ
ЕТ (ембріотрансплантант). Трансплантація ембріонів дозволяє також підвищувати
плодючість худоби шляхом отримання двійнят за рахунок пересаджувань ембріонів у
обидва роги матки або підсадки ембріонів у невагітний ріг уже запліднених тварин.

Трансплантація ембріонів є також фундаментальним методом вивчення репродук-

тивної функції тварин. Кожна тварина тут піддається тривалому і глибокому дослі-
дженню, а запровадження та дальше вдосконалення методу немислимі без глибокого
вивчення  фізіології,  біохімії,  генетики,  імунології  відтворення,  ембріології,  впливу
на неї багатьох екзогенних та ендогенних факторів. Є припущення, що підбираючи
на  донорів  тварин  стійких  до  таких  захворювань,  як  лейкоз,  мастити  і  т.  п.,  можна
передати їх нащадкам певну імунологічну відпірність до цих захворювань; що за до-
помогою  трансплантації  ембріонів  можна  отримати  бездоганно  здорових  нащадків
навіть від інфікованих корів-донорів.

За своєю ефективністю, фундаментальністю та прецизійністю метод трансплан-

тації ембріонів немає собі рівних.

Але позитивні сторони його можуть бути реалізовані у тваринництві лише при ви-

користанні в якості донорів генетично цінних тварин, перевірених за якістю нащадків
та визнаних поліпшувачами стада; при забезпеченні тварин повноцінною годівлею,
належним утриманням, високій культурі ведення галузі; при наявності кваліфікова-
них кадрів, що досконало володіють методом; при повному забезпеченні відповідним
обладнанням, реактивами та гормональними препаратами.

Слід мати на увазі, що не всі високопродуктивні корови можуть бути донорами,

частина з них не реагує суперовуляцією на гормональну обробку. До того ж, рівень
суперовуляції не можна передбачити, він сильно коливається в залежності від віку,
породи, кормового та лактаційного статусу корови, її індивідуальних особливостей,
імунологічних факторів і багатьох інших невідомих факторів.

Проведені у Франції порівняльні дослідження показали, що найменшою чутли-

вістю до гормональної обробки тут володіє чорно-ряба худоба, реакція лімузинської
худоби в 2,1 разу вища, нормандської – в 2,2, шароле – в 2,5, білої аквітанської – в
3,65, менажу – в 3,8 разу. Подібні міжпородні відмінності спостерігаються і між на-
шими породами худоби.

Нарешті, трансплантація ембріонів є досить складним і дорогим заходом, що пов’я-

зане зі складністю схем біотехнологічної обробки, дорожнечею застосовуваних препа-

Трансплантація ембріонів

203

ратів, необхідністю створення спеціальних центрів, пунктів, лабораторій з відповідним
штатом співробітників і т. п. Все це потрібно врахувати при запровадженні методу.

Фактори, що впливають на результати трансплантації ембріонів (за А. Bielan-

ski, М. Tiszner, 1988):

1.  Якість зародка;
2.  Розвиток зародка;
3.  Ступінь синхронізації статевого циклу у донорів та реципієнтів;
4.  День вимивання ембріонів;
5.  Вік донора;
6.  Сезон;
7.  Індивідуальні якості донора.
Фактори,  що  не  впливають  на  ефективність  пересаджування  ембріонів  (за

А. Bielanski, М. Tiszner, 1988):

1.  Лактація донора;
2.  День початку гормональної обробки;
3.  Рівень суперовуляції;
4.  Кількість вимитих від донора ембріонів;
5.  Час  перебування  ембріонів  при  кімнатній  температурі  перед  пересадкою

(до 12 год.).

Технологію трансплантації ембріонів можна умовно розділити на такі етапи:
добір донорів та реципієнтів;

викликання суперовуляції у донорів та синхронізація охоти у реципієнтів;

осіменіння донорів;

видобування ембріонів у донорів;

оцінка ембріонів, їх культивування та зберігання;

пересаджування ембріонів реципієнтам;

встановлення вагітності у реципієнтів, виношування ними плодів та одержан-

ня телят-трансплантантів.

Успіх трансплантації залежить, в першу чергу, від якості відібраних донорів та

реципієнтів; рівня стимульованої у них суперовуляції; біологічної повноцінності та
рівня запліднення овульованих яйцеклітин; синхронності охоти у донорів та реципі-
єнтів;  повноти  вимивання  ембріонів;  ефективності  застосованих  методів  культиву-
вання  та  зберігання  ембріонів  поза  організмом;  досконалості  застосованих  методів
пересаджування  ембріонів  реципієнтам;  рівня  приживлення  у  них  пересаджених
ембріонів та збереження вагітності. Тому переваги методу трансплантації ембріонів
можуть бути реалізовані лише при кваліфікованому підході до нього та суворому до-
триманні технологічних вимог.

Вирішальна роль у запровадженні трансплантації ембріонів належить чіткій орга-

нізації цього біотехнологічного заходу. Для його втілення при науково-дослідних ін-
ститутах, селекційних центрах чи племоб’єднаннях організовують відповідні центри
чи лабораторії, на які покладають обов’язки біотехнологічного забезпечення методу,