Файл: Ветеринарне акушерство, Яблонський, 2006.pdf

Трансплантація ембріонів

205

а  при  відібраних  для  цього  племзаводах  та  племфермах –  відповідні  пункти.  Місце 
для  розміщення  центру  (лабораторії)  вибирають  з  врахуванням  наявних  проектних 
та ветеринарно-санітарних вимог, пам’ятаючи, що це має бути об’єкт закритого типу, 
куди доступ сторонніх осіб та транспорту забороняється.

У структурі центру має бути суворо ізольований лабораторно-технологічний блок 

із сховищем для ембріонів; в умовно ізольованій зоні – приміщення для утримання 
корів-донорів;  в  умовно-відкритій  зоні –  адміністративні  та  господарсько-побутові 
приміщення.

Техніки по трансплантації ембріонів зобов’язані суворо дотримуватися технологіч-

них вимог, організовувати і особисто контролювати виявлення охоти у корів-донорів та 
реципієнтів; своєчасно і ретельно виконувати всі операції, пов’язані з гормональною 
обробкою тварин, осіменінням корів-донорів, вимиванням і пересаджуванням ембріо-
нів; контролювати ефективність гормонального викликання суперовуляції і результати 
пересаджування ембріонів; вести чіткий і суворий облік всієї виконуваної роботи.

7.2. Добір, годівля та утримання

корів-донорів і телиць реципієнтів

Добір  високопродуктивних  тварин  є  головним  селекційним  прийомом,  скерова-

ним на поліпшення їх продуктивності з покоління в покоління. При трансплантації 
ембріонів значення добору зростає, оскільки при цьому різко збільшується кількість 
нащадків, а з ними, отже, і кількість поліпшувачів чи погіршувачів поголів’я.

Донор (від латинського dono – дарую) – це корова чи телиця парувального віку з 

високою племінною цінністю, від якої після гормонального стимулювання суперову-
ляції та осіменіння спермою видатного бугая-плідника отримують ембріони.

Реципієнт (від латинського recipio – той, що отримує, приймає) – менш продук-

тивна тварина, яку використовують для виношування ембріонів.

Головними критеріями при доборі корів на донорів є висока їх генетична цінність 

та здатність передавати бажані ознаки нащадкам. Тому при доборі донорів врахову-
ють їх походження, продуктивність батьків, тривалість господарського використання, 
наявність у родоводі видатних предків, їх відтворні якості. Продуктивність донора за 
декілька лактацій повинна бути на 50–60 % вище стандарту по породі, а вміст жиру в 
молоці – таким же чи вищим стандарту.

За комплексом селекційних ознак (форма вим’я, швидкість молоковіддачі і т. п.) 

корови-донори повинні відповідати вимогам класу еліта-рекорд, мати високу відтвор-
ну здатність, бути стійкими до технологічних стресів. Звичайно на донорів підбира-
ють молодих високопродуктивних тварин, які мали за останні 3 роки не менше двох 
нормальних отелень з нормальною тривалістю міжотельного періоду. В якості доно-
рів можуть використовуватися і вибраковані корови лише при умові високої їх пле-
мінної і товарної цінності (за попередні роки), доброму здоров’ї і, якщо причина їх 

206

Розділ 7

вибракування не зв’язана з відтворною здатністю. Телиці парувального віку можуть 
відбиратися на донорів лише при відмінному родоводі і доброму фізичному розвитку, 
хоча лактуючі корови краще реагують на гормональні обробки.

Добір корів на донорів проводять комісійно, з оформленням ветеринарного свідо-

цтва в господарствах, безпечних по таких заразних хворобах, як паратуберкульозний 
ентерит,  хламідійний  аборт,  лептоспіроз,  лейкоз,  бруцельоз,  туберкульоз,  інфекцій-
ний  ринотрахеїт,  трихомоноз,  пустульозний  вульвовагініт,  кампілобактеріоз,  ящур. 
Тварини  повинні  бути  вакцинованими  відповідно  до  планів  протиепізоотичних  за-
ходів для даної зони.

Кожного донора піддають старанному клінічному дослідженню. В його анамнезі 

не повинно бути важких родів, затримання посліду, маститів, післяродових захворю-
вань. При ректальному дослідженні тварини визначають розміри та тонус матки, стан 
яєчників, наявність у них жовтих тіл, фолікулів, кіст і т. п. Тварин з невеликими яєч-
никами, їх спайками з навколишніми тканинами, кістами яєчників (фолікулярними та 
лютеїновими), їх гіпофункцією, ендометритами, розладами обміну речовин виключа-
ють з числа донорів.

Виключають також виснажених корів, з ознаками остеомаляції, захворюваннями 

кінцівок, патологічними виділеннями з родових шляхів. Якщо донори поступають з 
інших господарств, то їх попередньо карантинують.

Гормональну  обробку донорів  розпочинають  не  раніше  2–3-х  місяців  після  оте-

лення. За підібраними донорами ведуть спостереження, визначаючи у них перебіг і 
тривалість статевих циклів (роблячи відповідні записи) і не осіменяючи їх. За цей час 
повинно проявитися не менше двох статевих циклів. Тварин з неповноцінними стате-
вими циклами виключають з числа донорів.

При плануванні трансплантації виходять з можливості отримання від кожної ко-

рови за одну обробку не менше п’яти ембріонів, з них мінімум чотири повинні бути 
повноцінними. Кількість вимивань протягом року регулюють, залежно від реакції на 
обробки і від потреби в ембріонах. Якщо на 7-й день після вимивання обробити до-
нора простагландином (щоб виключити небажану вагітність), пропустити після цього 
два статевих цикли і тоді з 8–12-го дня чергового циклу приступити до нової обробки, 
то протягом року можна провести від 3-х до 5-ти вимивань.

Складною проблемою трансплантації ембріонів була і залишається варіабельність 

реакції донорів на гормональну обробку. Біля 20–30 % корів-донорів або не реагують 
на обробку, або ж не продукують повноцінних ембріонів.

Реципієнтами можуть служити малоцінні в племінному відношенні корови чи те-

лиці. Звичайно на реципієнтів відбирають телиць, які в 16–18-місячному віці повинні 
мати масу тіла не менше 350–380 кг, бути клінічно здоровими, без видимих ознак роз-
ладів обміну речовин, з добре вираженою статевою циклічністю.

Ефективність трансплантації ембріонів у значній мірі залежить від синхроннос-

ті  статевої  циклічності  у  донорів  та  реципієнтів,  тому  необхідно  точно  визначити 

Трансплантація ембріонів

207

тривалість  та  регулярність  статевого  циклу  у  донорів  та  реципієнтів,  час  появи  у 
них охоти.

Нормальна відтворна здатність та отримання добре розвиненого приплоду забез-

печуються, перш за все, повноцінною збалансованою годівлею тварин, з врахуванням 
їх фізіологічного стану та продуктивності. Найвідповідальнішим періодом у годівлі 
корів-донорів є сухостійний період (якщо їх використовують для отримання приплоду) 
і перші 3–4 місяці після отелення, оскільки вони співпадають з максимальним збіль-
шенням маси плода та найвищою молочною продуктивністю. Неповноцінна годівля 
тварин викликає у них розлади обміну речовин та відтворної здатності, погіршення 
якості ембріонів. Відповідно до деталізованих норм годівлі тварин їх раціон повинен 
бути збалансованим за енергією, протеїном, вуглеводами, макро- та мікроелементами 
та  іншими  біологічно  активними  речовинами.  Годують  донорів  за  індивідуальними 
раціонами, які включають доброякісне сіно, концентровані корми та мінімальні кіль-
кості  соковитих  чи  зелених  кормів.  Структура  раціону  повинна  бути  оптимальною, 
на одну кормову одиницю в ньому повинно припадати 95–105 г, а у сухостійних 110 г 
перетравного протеїну та 120 г цукру. Раціон повинен містити оптимальну кількість 
клітковини (від 22–24 % при добовому надої 10 кг; до 16–18 % при надої до 30 кг).

Утримують корів-донорів у світлих сухих приміщеннях, в індивідуальних боксах 

(3,5 

× 4 м), а реципієнтів – у просторих стійлах.

Щоденно корів чистять і роблять їм 3–4-х годинний вільний чи примусовий моці-

он по прогону.

У тваринницьких приміщеннях і на території двора забезпечують високу санітар-

ну культуру і дотримуються ветеринарних вимог щодо приміщення закритого типу.

7.3. Методи викликання суперовуляції у корів-донорів

Викликання  суперовуляції  у  корів-донорів  базується  на  підвищенні  у  їх  крові 

вмісту ФСГ, стимулюванні за рахунок цього дозрівання багатьох фолікулів з регресі-
єю жовтого тіла та овуляцією дозрілих фолікулів. 3 цією метою користуються СЖК, 
гонадотропними препаратами та їх синтетичними аналогами.

В  тридцятих  роках  Коул  і  Харт,  а  опісля  М. М. Завадовський  встановили,  що 

в  сироватці  крові  кобил  з  40-го  по  130-й  день  жеребності  містяться  високі  кон-
центрації  гонадотропних  гормонів,  що  виробляються  клітинами  ендометрію.  За 
своїми  біологічними  властивостями  сироватковий  гонадотропін  подібний  до  го-
надотропного  гормону  передньої  долі  гіпофіза,  володіє  фолікулостимулючою  та 
лютеїнізуючою дією, при чому перша в 2–3 рази сильніша другої.

Кров від кобил беруть звичайно на 50–100-й день жеребності, з розрахунку 10 мл 

на 1 кг маси тварини. Із загальної кількості отриманої крові 40–60 % складає сиро-
ватка, в 1 мл якої міститься від 1 до 300 ІО гонадотропінів.

Ін’єкції такої сироватки жеребних кобил (СЖК) викликають у самок як фоліку-

лостимулюючий, так і лютеїнізуючий ефект. Іноді на введення препарату виникають 

208

Розділ 7

анафілактичні явища, щоб уникнути цього спочатку вводять 2 мл препарату, а тоді – 
при відсутності вказаних явищ, – решту.

Оптимальною дозою СЖК вважають 5 000–6 000 ІО нативного чи 2 500–5 000 ІО 

очищеного препарату. При збільшені дози зростає кількість незапліднених та дегене-
рованих яйцеклітин.

В практиці тваринництва застосовують нативну, очищену, концентровану СЖК чи 

такі порошкоподібні (ліофільного висушування) її препарати, як інтергонан, маретро-
пін, оваритропін, гонадотропін, фолігон, серогонадотропін, пергонал “Serono” та ін. 
На 2–3-й день після введення препарату спостерігається інтенсивний ріст фолікулів, 
які овулюють на 3–5-й день.

У зв’язку з великою різноманітністю тварин, рівня у них фолікулогенезу їх реак-

ція на СЖК сильно коливається – від 0 до 100 фолікулів.

Особливістю  сироваткового  гонадотропіну  є  відносна  його  стабільність,  внаслі-

док чого достатньо одного введення препарату для досягнення бажаного ефекту. Слід 
проте  мати  на  увазі,  що  тривала  дія  СЖК  та  залишкові  її  кількості  в  організмі  не 
лише  значно  розтягують  статевий  цикл  і  овуляцію  (інтервал  між  першою  та  остан-
ньою овуляціями складає біля 56-ти год.), в зв’язку з чим в яйцепроводах виявляються 
різновікові та дегенеровані яйцеклітини, дещо порушується гормональний баланс та 
синхронність перистальтики яйцепроводів і матки. Лишок СЖК можна нейтралізува-
ти введенням антисироватки проти неї.

Щоб ущільнити строки овуляції і домогтися одержання більш-менш подібних за 

віком ембріонів застосування СЖК можна поєднувати з хоріальним гонадотропіном, 
який вводять внутрішньовенно при появі перших ознак охоти.

На початку застосування препарату його вводили за 4–5 днів до очікуваної охоти. 

Зараз вважають, що найкраще його вводити при наявності у яєчнику активного жовто-
го тіла діаметром біля 1,5 см, тобто на 10–12-й день циклу. Добрі наслідки дає в поді-
бних випадках поєднання СЖК з простагландинами типу ПГ-F

2α

 чи їх аналогами.

Синтетичні аналоги ПГ-F

2α

 – естрофан, еструмат, ензапрост, естуфалан, аніпрост, 

клатрапростин,  суперфан,  динопрост,  динолітик,  люталіз,  панацелян  та  ін.  вводять 
згідно інструкцій. Наприклад, естрофан та еструмат вводять в дозі – 500 мкг по кла-
простенолу, а люталіз та ензапрост – по 30 мг.

Крім СЖК (ГСЖК) для викликання суперовуляції використовують гіпофізарні го-

надотропіни – екстракти з гіпофіза, очищені препарати ФСГ, грофолон, фолітропін, 
ФСГ-П, рилізінг-гормони і т. п.

На відміну від СЖК препарати ФСГ володіють вкороченим періодом напівжиття 

(біля 5-ти годин), тому для досягнення бажаного ефекту їх потрібно вводити багато-
разово,  4–5  днів  підряд,  по  два  рази  на  день.  Сумарна  доза  ФСГ  складає  від  30  до 
50 мг.  Її  екстрагують  із  100–500 гіпофізів  свиней,  овець  чи  великої  рогатої  худоби, 
що робить обробку дорогою, хоча високоефективною. Для підвищення стимулюю-
чого  ефекту  гіпофізарного  препарату  ФСГ-П  застосовують  його  низхідні  дози,  на-
приклад, 1-й день вводять з 12-годинним інтервалом по 5 і 6 мг; 2-й день – 5 і 6 мг; 

Трансплантація ембріонів

209

3-й день – 3 і 3 мг; 4-й день – 2 і 2 мг; сумарна доза – 32 мг, або – 7 і 7 мг; 6 і 6 мг; 4 
і 4 мг, сумарна доза – 40 мг.

Препарат ФСГ-П

,

 що надходить на міжнародний ринок, розфасований у флакони 

по 50 мг, до яких додають розчинник. Зберігати розчинений препарат можна лише в 
холодильнику, але не довше 12 годин.

Для біотехнологічної обробки донорів запропоновано різні схеми. При так званому 

Ірландському методі, який базується на застосуванні СЖК перед початком регресії жов-
того тіла, на 16–17-й день статевого циклу, корові вводять 1 500–3 000 ІО ГСЖК, на 19–
20-й з 12-годинними інтервалами – по 10 мг естрадіол-бензоату (для кращого виявлення 
охоти) і на 21-й день – 1 500–3 000 ІО хоріального гонадотропіну внутрішньовенно.

“Данський метод” метод передбачає попереднє викликання за допомогою проста-

гландину лютеолітичного ефекту. Для більшої гарантії простагландин вводять двічі, з 
інтервалом 11 днів, визначають час появи охоти (вважаючи цей день за “нульовий”) і 
на 8–13-й день після цього, тобто в активну лютеїнову фазу, роблять ін’єкцію 1 500–
3 000 ІО ГСЖК.

“Французька”  схема  підготовки  групи  корів-донорів  передбачає  попередню 

синхронізацію у них охоти за допомогою синхромату Б (аналог простагландину, що 
містить в своєму складі також прогестерон та естрадіол), який імплантують твари-
нам під шкіру основи вуха. На 9-й день імплант видаляють, після чого вводять на
19–22-й  з  12-годинними  інтервалами  ФСГ,  а  на  24-й –  простагландин  F

2α

  для  при-

скорення розсмоктування жовтого тіла.

Незалежно від застосованої схеми підготовки донорів (гормонограма), в ній також 

визначають і терміни обробки реципієнтів, оскільки на практиці їх готують паралель-
но з донорами.

Для збільшення виходу ембріонів та підвищення їх біологічної повноцінності ко-

ровам-донорам вводять протягом біотехнологічної обробки декілька разів також віта-
мінні препарати (вітамін А, 120–150 тис. ІО; вітамін Е, 80–100 мг) та мікроелементи 
(йодистий калій) з кормом щоденно по 100–200 мг/гол.

Ефективною  є  33-денна  схема,  головними  ланками  якої  є  дворазове  введення

ПГ-F

2α

  (з  11-денним  інтервалом),  6-разові  ін’єкції  вітамінів  А,  Д,  Е  (з  5-денним  ін-

тервалом) та аскорбінової кислоти, 4-денні введення низхідних доз ФСГ-П сумарно 
32 мг (В. Яблонський).

Яскраво виражена охота у донора свідчить про добру реакцію яєчників на гормо-

нальні препарати.

Головним  методом  оцінки  стану  яєчників  у  ветеринарній  практиці  залишається 

ректальна пальпація, хоча вона не дозволяє точно встановити кількість дозрілих фо-
лікулів. Крім того, досліджувати яєчники у донорів можна лише після овуляції. Тому 
практично про реакцію яєчників на гормональну обробку судять за кількістю виявле-
них в яєчнику жовтих тіл (рис. 42) та за числом вимитих ембріонів і яйцеклітин. При 
відсутності у корів реакції на обробку їх виключають з числа донорів.