ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 22.02.2019
Просмотров: 14934
Скачиваний: 16
240
Розділ 8
ючи розплавлення епітелію
і крововилив із маткових
судин у вільний простір;
завдяки наявності у ній бі-
лівердину (зеленого пігмен-
ту), під час родів оболонки
плода бувають забарвлені в
цей колір.
Такий тип з’єднання
судинної оболонки плода з
слизовою оболонкою матки,
властивий, крім м’ясоїдних,
гризунам. Така плацента
дістала назву ендотеліо-хо-
ріальна. Внаслідок тісного
зв’язку плодової плаценти з
материнською під час родів
остання відривається.
Отже, за розміщенням
ворсин на судинній оболонці розрізняють такі типи плацент:
1. Розсіяну (дифузну) плаценту (placetnta desseminata) – у якій вся судинна обо-
лонка вкрита ворсинками (кобили, ослиці, верблюдиці, свині).
2. Множинну (котиледонну) плаценту (placetnta multiplex) – ворсинки хоріону
тут згруповані у вигляді острівків-котиледонів, які розвиваються на ділянках судин-
ної оболонки, що прилягають до карункулів. Кожен карункул з’єднаний з котиледо-
ном, вважається окремою
плацентою (жуйні). У корів
80–120 карункулів, овець –
88–100, кіз – 90–120, ко-
суль – 3–5. Карункули у ко-
рів мають випуклу форму, у
овець – ввігнуту.
3. Зональну (кільцеву,
поясноподібну) – placetnta
zonaria – ворсинки хоріо-
ну згруповані тут стрічкою
лише в середній частині
плодового міхура, шириною
2,5–6 см (у собак, кішок).
4. Дископодібну пла-
центу (placetnta discoіdea) –
Рис. 53. Схема розміщення плода суки:
1 – вільний ріг матки, 2 – біфуркація рогів, 3 – верхівка вагітного рога мат-
ки, 4 – розрізаний ріг і плодовий міхур, 5 – материнська частина плаценти,
6 – дитяча частина плаценти, 7 – амніон, 8 – край розрізаного аланто-хорі-
она, 9 – плацента, 10 – тіло матки.
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
Рис. 54. Карункул (1) та схема будови ворсин хоріону (2).
1
2
Фізіологія вагітності
241
ворсинчаста частина плаценти має форму диска
на одному з полюсів плодового міхура (людина,
кролі, морські свинки).
Материнська плацента може бути:
1. Відпадаючою (pl. decidua) – після родів ма-
теринська частина плаценти відпадає і заміщується
новою слизовою оболонкою (примати, м’ясоїдні).
2. Невідпадаюча (pl. adecidua) – (у свійських
тварин).
Отже, плодові оболонки та води забезпечу-
ють різноманітні потреби плода. Амніотична
рідина є першим життєво-необхідним рідким се-
редовищем плода, вона підтримує його водний
баланс, забезпечує вільне переміщення в перші
2/3 вагітності, перешкоджає зрощенню шкіри
плода з амніоном.
Навколоплодові води сприяють нормальному
розвитку органів плода. Вони забезпечують рівномірний тиск на всі ділянки його ніжних
тканин, пом’якшують і захищають плід від механічних пошкоджень, зменшують подраз-
нення матки кінцівками плода і підтримують рівномірний внутрішньоматковий тиск, що
забезпечує нормальний кровообіг в судинах плаценти, та пуповини і всього тіла.
Навколоплідні води містять пітуїтриноподібні речовини, які проявляють тонізу-
ючий вплив на матку. Під час родів вони беруть участь в механізмі розкриття шийки
матки, змінах членорозташування та позиції плода і зігнання його з родових шляхів.
Рис. 55. Судинна оболонка лошати.
Рис. 56. Схема плацентарного зв’язку у ссавців:
А – епітеліохоріальний, Б – десмохоріальний, В – ендотеліохоріальний, Г – гемохоріальний: 1 – епітелій слизової оболон-
ки матки, 2 – епітелій крипти, 3 – епітелій ворсини, 4 – судини ворсини, 5 – судини слизової оболонки матки, 6 – лакуни.
1
1
4
4
4
4
2
2
3
3
3
5
5
5
6
А
Б
В
Г
242
Розділ 8
Під час вагітності, особливо в другій половині, плацента функціонує як залоза
внутрішньої секреції, продукуючи гонадотропні та естрогенні гормони і гормон жов-
того тіла. Очевидно плацентарні гонадотропіни доповнюють дію гіпофізу і підтриму-
ють функцію згасаючого жовтого тіла вагітності. Продуковані плацентою біологічно
активні речовини стимулюють ріст ембріона, закладку та розвиток у ньому органів,
впливають на обмін речовин. Так, естрон стимулює асиміляцію протеїну, води та на-
трію, які він затримує в тканинах; естрадіол знижує кров’яний тиск, а прогестерон
підвищує резистентність судин матері.
Пуповина
Пуповина, або пупковий канатик (funiculus umbilicalis), – це трубка, що утворю-
ється сечовою оболонкою, в якій розташовані дві артерії, одна або дві вени і сечова
протока, яка з’єднує верхівку сечового міхура з порожниною алантоїса. Простір між
кровоносними судинами і урахусом заповнений ембріональною тканиною, що має
драглисту консистенцію.
Рис. 57. Типи плацент (за Аморозо):
а – епітеліохоріальна у свині, б – десмохоріальна у корови, в – гемохоріальна у кішки, г – гемоендотеліохоріальна у
кролика: 1 – відмерлі верхівки аланто-хоріону, 2 – складки аланто-хоріону, 3 – котиледони, 4 – алантоїс, 5 – пустули
амніона, 6 – амніо-хоріон, 7 – відмерла верхівка аланто-амніона, 8 – аланто-хоріон, 9 – плацентарний поясок, 10 – пе-
ретинчастий аланто-хоріон, 11 – судини алантоїсу, 12 – котиледони.
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
а
б
в
г
Фізіологія вагітності
243
У кобил в кінці жеребності довжина пуповини плода буває від 70 до 100 см. Кро-
воносні судини (дві артерії і одна вена) утворюють тут закрути. Після виходу плода
з порожнини матки пуповина розривається поза черевною порожниною або безпосе-
редньо біля пупкового кільця, розміщеного в черевній стінці плода. Це пояснюється
тим, що кровоносні судини щільно зростаються з черевною стінкою плода.
У плодів жуйних тварин в кінці вагітності довжина пуповини плода буває від 30
до 40 см у корів і 17–12 см у овець і кіз. Кровоносні судини (дві артерії і дві вени) не
утворюють закрутів і пухко зрощені в пупковому кільці. Після виходу плода з порож-
нини матки розрив кровоносних судин може бути в черевній порожнині плода.
У свиней в кінці поросності довжина пуповини плода буває від 20 до 25 см. Кро-
воносні судини (дві артерії і одна вена) утворюють у них завитки і пухко зрощені в
пупковому кільці.
У сук, порід середньої величини в кінці вагітності довжина пуповини буває від
10 до 15 см. Кровоносні судини (дві артерії і дві вени) тут трохи покручені і пухко
зрощені у пупковому кільці.
8.2. Кровообіг у плода
Швидкий ріст плода потребує певної кількості поживних речовин відповідно до
інтенсивності процесів їх засвоєння впродовж вагітності.
Зародок, просуваючись у яйцепроводі, живиться за рахунок власних поживних
речовин, білків жовтка та цукрів сперміїв, що знаходились у наджовтковому просторі
Рис. 58. Схема кровообігу плода ссавців:
1 – овальний отвір, 2 – боталова протока, 3 – аранцієва протока, 4 – пупкові артерії.
1
2
3
4
244
Розділ 8
яйцеклітини. У матці, зародок живиться за рахунок осмосу поживних речовин з мат-
кового молочка. Але, таке живлення не може довго задовільняти всі потреби зародка,
а тому в стінках жовткового міхура, що розвивається на цей час, утворюється сітка
судин, які дуже швидко з’єднуються з судинною системою зародка і з його серцем,
яке починає працювати. Це дістало назву жовткового кровообігу. За жовткового кро-
вообігу поживні речовини попадають у зародок теж із секретів матки за принципом
адгезії після імплантації зародка.
Після імплантації та завершення формування плаценти повністю розвивається
кровоносна система плода. Це відбувається у рогатої худоби з другого-третього мі-
сяця його розвитку. Кровоносна система плода з’єднана із судинами, що йдуть через
пуповину від хоріона, де є велика, розгалужена капілярна кровоносна сітка. Така ж
кровоносна система є і в слизовій оболонці матки.
Поживні речовини, що надходять по кровоносній системі слизової оболонки мат-
ки, проходять через стінки капілярів і через шар епітелію слизової оболонки посту-
пають у так зване маткове молочко. З нього ці речовини шляхом осмосу надходять в
епітелій і далі в капілярну систему судинної оболонки плода. Таке плацентарне жив-
лення властиве копитним. У м’ясоїдних поживні речовини переходять від матері до
плода, головним чином, скороченим шляхом, бо ворсинки судинної оболонки підхо-
дять безпосередньо до ендотелію судин матки.
Таким чином, плацентарний кровообіг є основним шляхом живлення ростучого
плода, через який відбувається складний процес обміну речовин.
Через плаценту, за фізичним законом осмосу і дифузії, проходять у незмінному ви-
гляді гази і низькомолекулярні сполуки. Так, наприклад, кисень надходить з крові ма-
тері в плід, вуглекислота ж – від плода через плаценту в кров матері. Білки, жири і вуг-
леводи, під впливом ферментів епітелію плаценти, розпадаються тут на нижчі фракції
(жири – до жирних кислот, білки – до амінокислот, вуглеводи – до глюкози), і тоді по-
ступають у кров’яне русло. При цьому з них у ворсинках хоріона утворюються шляхом
синтезу цілком нові сполуки, які потрібні для даного плода у даний період розвитку.
Цілком очевидно, що в організмі плода в процесі обміну речовин утворюються
непотрібні і навіть шкідливі речовини. Ці речовини через плаценту виносяться назад
у кров’яне русло вагітної тварини.
Кров плода, збагачена поживними речовинами, в тому числі і киснем (артеріальна
кров), збирається по капілярах судинної оболонки у пупкову вену (у жуйних тварин
пупкова вена – від судинної оболонки і до черевної стінки плода подвійна) і скерову-
ється до печінки, де пупкова вена зливається з ворітною веною (v. porta) в одну суди-
ну. Тут відбувається змішування артеріальної крові, що надійшла пупковою веною,
з венозною кров’ю ворітної вени; змішана кров розходиться по капілярах печінки і
потім, зібравшись у печінкову вену (v. hepatis), вливається в задню порожнисту вену
(v. cava caudalis).
Таким чином, печінка – це перший орган плода, який дістає майже виключно
артеріальну кров, бо ворітною веною припливає сюди незначна кількість венозної