Файл: Ветеринарне акушерство, Яблонський, 2006.pdf

250

Розділ 8

що отримала назву BCSP (bovine conceptus secretory protein) та BTP-1 (bovine trop-
hoblast protein).

З 13-го дня зародок корови продукує стероїди, простагландини та специфічні білки.
На 16–17-й день зародок надсилає сигнал до підтримання активності жовтого тіла 

(Betteridge з співр.,1980), а також, що він гальмує вироблення ПГ-F

2α

 у відповідь на 

введення окситоцину.

Впродовж вагітності у рогатої худоби жовте тіло є головним продуцентом прогес-

терону, концентрація якого у циркулюючій крові з 20-го дня вагітності становить біля
10 нг/мл і утримується на такому рівні майже до родів. З 27-го по 111-й день вагітності 
він з’являється в амніотичній та алантоїсній рідині в концентрації 0,2–1,0 нг/мл. З 200-го 
дня вагітності прогестерон виробляють також наднирники в концентрації 1–4 нг/мл.

З  21–24-го  дня  вагітності  концентрація  прогестерону  в  молоці  вагітних  тварин 

буває вищою, ніж у невагітних.

Концентрація ЛГ у сироватці крові утримується протягом вагітності на мінімаль-

ному рівні (0,7–1,0 нг/мл). За два тижні до родів різко зростає концентрація пролакти-
ну (з 80 до 200–400 нг/мл), підготовляючи молочну залозу до лактації.

Протягом  перших  3–4 місяців  вагітності  концентрація  плацентарного  лакто-

гену  у  сироватці  крові  коливається  нижче  50  нг/мл,  а  з  160–200-го  дня  зростає  до
1000  нг/мл  і  утримується  на  цьому  рівні  до  родів.  Цей  гормон  проявляє  вплив  на 
розвиток молочної залози, стероїдогенез у яєчнику та плаценті, а також на розвиток 
плода (Talamantes з співр.,1980).

Ефективним також є виявлення у крові з 21-го дня після осіменіння і аж до 21-го 

дня після родів за допомогою РІА-тесту специфічного білка вагітності (PSPB – preg-
nancy specific protein B).

Подібну глікопротеїнову сполуку – bPAG (bovine pregnancy-assоciated glicoprote-

in), що виробляється з 28-го дня клітинами плаценти, також можна виявляти у вагіт-
них тварин в реакції РІА (Zoli з співр.,1992).

Жовте тіло, виділяючи гормон прогестерон, гальмує дозрівання нових фолікулів 

і  сприяє  імплантації  зиготи  та  заглибленню  ворсинок  судинної  оболонки  в  слизову 
оболонку  матки.  Цим  створюються  умови  для  розвитку  зародка.  Після  завершення 
формування плаценти, розвиток плода надалі залежить від неї, і функція жовтого тіла 
послаблюється.

Секреторна діяльність жовтого тіла і плаценти відбивається на функції інших ен-

докринних залоз, а отже, і на обміні речовин.

Під час вагітності щитовидна залоза збільшується в розмірі і підвищується її функ-

ція. Таке ж явище відбувається і в передній частці гіпофіза, де спостерігається збіль-
шення  за  рахунок  основних  клітин  залози.  Морфологічні  зміни  спостерігаються  під 
час вагітності і в інших залозах внутрішньої секреції – в надниркових і підшлунковій.

У тварини після запліднення змінюється обмін речовин і появляється добрий апе-

тит,  що  сприяє  кращій  їх  вгодованості.  Це  видно  з  того,  що  шерстний  покрив  стає 
гладким і блискучим, форми тіла округляються і повніють. У другій половині вагіт-

Фізіологія вагітності

251

ності, незважаючи на те, що апетит зберігається, тварина марніє, бо вона не встигає 
асимілювати достатню кількість поживних речовин, потрібну для себе, і для плода, 
який  швидко  розвивається.  Через  це  відбувається  витрачання  резервів,  пластичних 
речовин, зібраних протягом першої половини вагітності. Це чергування доброї вгодо-
ваності і похудання наочно відбивається на рості копитець та рогів тварини. Потов-
щення на рогах (“кільце”) з’являється у вагітних тварин у першій половині вагітності, 
а  поява  кільцевих  жолобків –  в  другій  половині  вагітності  (по  кільцях  визначають, 
скільки було отелень у корови).

Поведінка тварини значно змінюється в другій половині вагітності. Вона стає спо-

кійнішою, а в міру розвитку вагітності спостерігається обережність у рухах; тварина 
швидко стомлюється і в русі порівняно швидко починає потіти.

Кількість  крові  у  вагітних  тварин  збільшена,  і  серце  трохи  змінюється  за  раху-

нок деякого збільшення маси м’язових елементів. Кількість кальцію в крові звичайно 
зменшена, бо на початку вагітності він скупчується в органах і в плаценті, а в другій 
половині йде на побудову скелета плода. Лужність крові знижується.

Дихання  у  вагітних  тварин  прискорюється,  бо  потреба  в  кисні  збільшується  за 

рахунок плода, що швидко розвивається. А проте воно утруднюється, бо плід тисне 
на діафрагму з боку черевної порожнини, і тип дихання переходить з реберно-черев-
ного у реберний. Відзначають навіть випадки задишки, яка зумовлюється наявністю 
в матці дуже великого плода або багатоплідністю.

У другій половині вагітності тварини часто виділяють невеликими порціями сечу 

й кал, бо матка, збільшуючись, дедалі зменшує місткість черевної порожнини і по-
силює  тиск  на  розміщені  в  ній  внутрішні  органи.  В  свою  чергу,  внутрішні  органи 
тиснуть на черевні стінки, внаслідок чого об’єм черева збільшується.

В  останню  чверть  вагітності  матка  дуже  тисне  на  великі  венозні  стовбури,  що 

відводять кров від задніх кінцівок і з черевної порожнини. Це спричиняє деяку на-
бряклість в ділянці тазових органів та статевих губ.

Посилений  приплив  крові  до  судин  тазової  порожнини  спричиняє  розтягнення 

стінок капілярів, через що рідка частина крові виходить з них і просочує навколиш-
ні тканини. Це в певній мірі сприяє розм’якшенню зв’язок, які сполучають крижі з 
тазом,  а  потім  крижі  западають.  Розслаблення  зв’язок  та  інших  тканин  підготовляє 
родові шляхи до наступного процесу родів.

Вагітність впливає на ріст молочної залози. Особливо це помітно у нетелей і кіз, у 

яких уже в середині вагітності спостерігається збільшення залозистої тканини вим’я. 
У дійних корів і кіз внаслідок здоювання не помічається збільшення залозистої ткани-
ни, і під час сухостійного періоду вим’я протягом тривалого часу відзначається своїм 
малим розміром і дряблістю. Тільки за кілька тижнів чи навіть днів до родів поміча-
ється збільшення залозистої тканини вим’я.

Виникнення  та  розвиток  вагітності  позначається  і  на  імунному  стані  організму 

самки (В. А. Яблонський). Імунна система, як відомо, здійснює імунологічний нагляд 
за  появою  в  організмі  сторонніх  антигенів.  Кожна  тканина,  в  тому  числі  й  сперма, 

252

Розділ 8

яйцеклітина, ембріон та плід є носіями видоспецифічних, стадіоспецифічних чи ор-
гано(тканино)специфічних  антигенів.  Безумовно,  вони  викликають  на  себе  імунні 
реакції, в результаті яких розвивається стан толерантності (терпимості) чи несприй-
нятності (відторгнення).

В  імунних  реакціях  беруть  участь  три  типи  імунокомпетентних  клітин:  Т-лім-

фоцити, В-лімфоцити та макрофаги. Т-лімфоцити розпізнають генетично сторонній 
матеріал  і  передають  інформацію  про  нього  макрофагам  (1-й  сигнал),  які  захоплю-
ють цей матеріал, переробляють і посилають інформацію В-лімфоцитам (2-й сигнал). 
Останні у відповідь розмножуються і створюють клони плазматичних клітин, здатних 
синтезувати комплементарні антитіла і розвиваються реакції відторгнення або ж ви-
никають відносини толерантності (терпимості).

Процес  відтворення  організмів,  що  включає  стадії  гаметогенезу,  осіменіння,  за-

пліднення, вагітності, родів та післяродову, супроводжується появою в організмі сто-
ронніх антигенів і розвитком відповідних імунних реакцій.

Гаметогенез  завершується  утворенням  нових  статевих  клітин,  що  відрізняють-

ся своїм антигенним складом від сім’яників (спермії) та яєчників (яйцеклітини), але 
вони не викликають щодо себе імунних реакцій. Чому?

– 

Спермії  вкрилися  у  придатку  ліпопротеїдним  шаром;  гемато-тестикулярний 

бар’єр сім’яників не допускає проникнення сперміїв у кров’яне русло, під час еякуля-
ції спермії вкриваються плазмою. При пошкодженні цього бар’єра виникає аутоімун-
ний орхіт.

– 

У яйцеклітини в яєчнику формується прозора оболонка, вона огортається ша-

ром фолікулярних клітин у фолікулі, омивається фолікулярною рідиною і відгороджу-
ється від крові ендотелієм капілярів. При порушенні цих захисних структур виникає 
автоімунний оварит.

Після запліднення формується оболонка запліднення.
Статеві органи добре васкуляризовані, під впливом імунних подразників зміню-

ється проникність судин, надходження імунокомпетентних клітин, напрямок імунних 
реакцій.

Статевий  цикл,  роди,  післяродовий  період  супроводжуються  змінами  епітелію 

ендометрію, відбувається деструкція, первинна епітелізація, проліферація та регене-
рація,  скеровані  на  обмеження  проникнення  сперміїв  у  кров’яне  русло,  обмеження 
виходу макрофагів чи, навпаки, сприяння цьому процесу. Введені в геніталії самки 
спермії під час осіменіння оточені плазмою та секретом матки, що обмежує контакт 
антигену  з  імунокомпетентними  клітинами.  Секрету  матки  властивий  супресивний 
ефект. Супресивна властивість притамана і спермі. Осіменіння, отже, може заверши-
тися заплідненням, або ж воно може бути ненавмисною імунізацією (в антигенному 
плані сперма є чужорідною для самки), що викликає утворення антитіл.

В геніталіях самки відбувається капацитація сперміїв та імунна селекція в резуль-

таті чого настає супресія одних та толерантність до інших.

Ліпопротеїдний  покрив  сперміїв  маскує  їх  антигени,  проте  капацитація  руйнує 

цей покрив.

Фізіологія вагітності

253

Істотну роль відіграють імуносупресивні механізми матки, активність яких пері-

одично змінюється.

У  випадку  запліднення  відбувається  об’єднання  генетичного  матеріалу  самця  і 

самки, формується нова антигенна структура – зигота, яка маскує цей антигенний ма-
теріал прозорою оболонкою.

Імунна  відповідь  геніталій  та  антигени  зиготи  блокується  також  супресивними 

клітинами ендометрію. У відповідь на антигенне подразнення Т-клітини виділяють 
інтерлейкін-2,  але  в  ендометрії  немає  його  рецепторів.  Активність  лімфоцитів  при-
гнічується тут також простагландином Е.

Є ще один фактор імунного захисту – лімфоцити заряджені негативно, а наявні у 

прозорій оболонці гіалуронова та сіалова кислоти володіють електровідштовхуваль-
ною властивістю щодо лімфоцитів.

Після розриву прозорої оболонки зростає імуногенність ембріона. Він тепер уже 

не захищений прозорою оболонкою. Роль імунологічного фільтра тепер виконує тро-
фобласт, що вступає в безпосередній контакт зі слизовою оболонкою матки. Він виді-
ляє супресорний фактор, що захищає ембріон від відторгнення. Розміщені на поверх-
ні трофобласта антигени утворюють комплекси з антитілами, по яких материнський 
організм  розпізнає,  чи  сумісний  ембріон  з  материнським  організмом  чи  ні.  Згадані 
комплекси антиген-антитіло захищають ембріон або ж активують цитотоксичну дію 
лімфоцитів. В результаті ембріон зберігається або ж гине.

Вирішальну роль у подальшому збереженні вагітності відіграють плодово-мате-

ринські відносини. Плацента і плодові води виконують тепер роль масивного тканин-
ного бар’єра між плодом і материнським організмом.

Амніотична  та  алантоїсна  рідини  відзначаються  антигенною  подібністю  з  емб-

ріоном (В. А. Яблонський, І. Й. Хом’як), тому вони зв’язують скеровані проти нього 
антитіла. При втраті плодовими водами імуногенності вся сила материнської імунної 
відповіді скеровується проти ембріона (плода).

Отже, з появою плаценти (при її нормальному стані) встановлюється імунна рів-

новага між ембріоном (плодом) та материнським організмом. Плацента розпізнає ан-
тигени, вибірково фільтрує їх, деградує антитіла щодо комплексу гістосумісності. Тут 
антигени  реакції  імунного  відторгнення  вибірково  пригнічуються  чи  активуються. 
Тобто, виникнення і розвиток вагітності проходить на фоні двох протилежно скерова-
них реакцій – відторгнення та толерантності.

Під час вагітності зростає продукція Т-лімфоцитів (головно супресорів), що при-

гнічують синтез В-клітинами антитіл, збільшується в крові вміст кортикостероїдів – 
головних інгібіторів синтезу антитіл і встановлюється рівновага між факторами сти-
мулювання  та  пригнічення  синтезу  антитіл.  Координуючий  вплив  на  динаміку  цих 
процесів проявляють гормони: естрадіол стимулює імунну систему ендометрію, про-
дукцію  тут  імуноглобулінів,  синтез  рецепторів  окситоцину,  а  прогестерон  проявляє 
протилежну дію.

Потрібно  мати  на  увазі,  що  ембріони  також  продукують  гормони,  які  сигналі-

зують про настання вагітності і проявляють вплив на перебіг ембріогенезу. Саме ці 

254

Розділ 8

гормони пригнічують синтез у матці простагландинів F

2α

– природного ендогенного 

лютеолізину.

Продукований жовтим тілом прогестерон підсилює імуносупресивну дію ендоме-

трію і пригнічує продукцію інтерлейкіну.

Таким чином, плацента – це не лише додаткове джерело прогестерону, це також 

орган імунного захисту плода. Вона запускає проліферацію Т- і В-лімфоцитів, підтри-
мує напругу місцевого імунітету. Певну роль також відіграє імуносупресивний вплив 
так званих білків зони вагітності, що виявляються в крові вагітних тварин.

Таким чином, організм самки виявляється імунокомпетентним стосовно змін, що 

виникають у ньому в зв’язку з розвитком вагітності.

З наближенням родів порушується імунологічна рівновага і замість толерантності 

розвиваються реакції відторгнення.

Зміна фізіологічного стану самки, неповноцінна годівля, незадовільні умови до-

гляду та утримання, розвиток патологічних процесів порушує імунну рівновагу в ор-
ганізмі і вагітність ускладнюється чи переривається.

Зміни в статевій системі. Під впливом дедалі наростаючого розвитку плода поміт-

ні зміни відбуваються у статевій системі, зокрема в матці. Матка поступово збільшу-
ється в об’ємі. Ріст матки відбувається за рахунок гіпертрофії (збільшення) кожного 
зокрема м’язового волокна як у довжину, так і в товщину. Сполучна тканина, закладе-
на між шарами м’язових волокон, розм’якшується, стає еластичною, через що більш 
рухомими стають м’язові волокна.

Судини  матки  під  час  вагітності  здовжуються  і  розширюються,  сприяючи  цим 

постачанню  до  плаценти  материнської  крові.  Маткові  артерії  збільшують  свій  про-
світ. Незважаючи на збільшення м’язових волокон, розм’якшення сполучної тканини 
і припливу великої кількості крові, товщина стінок матки поступово зменшується. Це 
відбувається за рахунок сильного збільшення її поверхні через розтягнення.

Слизова оболонка матки під час вагітності від великого припливу крові трохи на-

бухає, але складки її згладжуються внаслідок збільшення об’єму матки. Миготливий 
епітелій слизової оболонки зазнає жирового переродження, беручи участь в утворенні 
маткового молока, яке, як відомо, є поживним середовищем для зародка. У матковому 
молоці є білок, жири, невелика кількість солей, лейкоцити та різні епітеліальні клі-
тини, що відокремилися від слизової оболонки матки, а також ферменти і біологічно 
активні речовини.

На  слизовій  оболонці  матки  у  кобили  й  свині  збільшуються  заглибини  крипт,  у 

які входять ворсинки судинної оболонки плода. У корів на слизовій оболонці розрос-
таються  карункули,  розміщені  в  кожному  розі  в  чотири  ряди.  На  них  утворюються 
крипти, куди також входять ворсинки хоріона плода.

У кобил вагітна матка, збільшуючись в об’ємі, опускається по нижній стінці че-

ревної порожнини і доходить в кінці вагітності майже до діафрагми. При цьому вся 
матка звичайно зміщується трохи вліво і трохи випинає ліву черевну стінку. Це змі-
щення зумовлюється тиском товстого відділу кишечника. Маса вагітної матки у коби-
ли близько 4 кг, а у невагітному стані близько 1,0 кг.