Файл: Ветеринарне акушерство, Яблонський, 2006.pdf

30

Розділ 1

трішнім  підіймачем  сім’яни-
ка  утворює  сім’яний  канатик 
(funiculus  spermaticus),  що  по 
піхвовому  каналу  проходить 
у  черевну  порожнину,  дося-
гає сечового міхура, над яким 
сім’япроводи  утворюють  ам-
пулоподібні розширення. Біля 
шийки  сечового  міхура  спер-
міопроводи  об’єднуються  в 
загальну еякуляторну протоку 
(duсtus  ejaculatoris),  що  впа-
дає у сечовивідний канал (се-
чівник),  перетворюючи  його 
в  сечостатевий  канал  (cana-
lis  urogenitalis).  Пройшовши 
по  дну  тазової  порожнини  і 
обігнувши  сідничну  вирізку, 
сечостатевий  канал  досягає 

кавернозних тіл прутня, розташовується між ними в уретральному жолобі і закінчу-
ється на передньому кінці голівки статевого члена.

Сім’яники разом з придатками розміщені у мішку сім’яника, утвореному калит-

кою, парним підіймачем сім’яника та парною загальною піхвовою оболонкою.

Калитка (scrotum) є шкірно-м’язовим випинанням черевної стінки, що захищає 

сім’яники від дії зовнішніх факторів і виконує терморегулюючу функцію.

Калитка складається з: 1) вкритої дрібними волосками, багатої на потові та сальні 

залози  шкіри,  щільно  зрощеної  з  основою  м’язово-еластичної  оболонки,  що  ділить 
загальну порожнину калитки на дві половини, у яких розміщується по одному сім’я-
нику з придатком та сім’яним канатиком; до м’язово-еластичної оболонки прилягає 
зовнішній мускул-підіймач сім’яника; 2) загальної та спеціальної піхвової оболонок з 
розміщеною між ними і з’єднаної з черевною порожниною піхвовою порожниною.

У баранів та бугаїв калитка відвисла, тому температура в її порожнині нижче тем-

ператури  тіла  на  3–5 ºС.  У  холодну  погоду  калитка  скорочується  і  сім’яники  тісно 
прилягають  до  черевної  стінки.  У  гарячу  погоду  сім’яники  опускаються,  віддаляю-
чись від тулуба, сприяючи віддачі тепла в атмосферу шляхом конвекції та випромі-
нювання і зменшуючи в той же час одержання тепла від черева. Одночасно зростає 
площа калитки і починається потовиділення.

Істотну роль у терморегуляції відіграє також тісний анатомічний зв’язок між ар-

теріальними і венозними судинами у сім’яному канатику. Сім’яна артерія тут оточена 
густим мереживом анастомозів гілок внутрішньої сім’яної вени, що містить значно 
холоднішу венозну кров.

5

Рис. 13. Схема будови сім’яника:

1 – звивисті канальці; 2 – прямі канальці; 3 – чудова сітка; 4 – вивідні 
канальці; 5 – голівка придатка; 6 – тіло придатка; 7 – хвіст придатка.

6

8

7

4

3

2

1

Морфологічні особливості статевих органів свійських тварин

31

Додаткові статеві залози. До додаткових статевих залоз належать міхурцеві, пе-

редміхурова, цибулинно-сечівникові та уретральні залози; їх секрети сприяють про-
суванню сперміїв по сім’япроводу та збереженню їх життєздатності.

Міхурцеві залози (glandulae vesiculares) – парні, розташовані над шийкою сечового 

міхура з боків ампул сім’япроводів. Кожна залоза відкривається на сім’яному горбику 
уретри спільним із сім’япроводом отвором. У бугая, барана, цапа вони досить щільні, з 
горбкуватою поверхнею, у кнура – гладенькі, у жеребця мають форму мішків з рівною 
поверхнею.  У  секреті  залози  містяться  великі  концентрації  білка,  ліпідів,  фруктози, 
глюкози, сорбіту, інозиту, аскорбінової, цитринової кислот, амінокислот, неорганічного 
фосфору та інших речовин, конче необхідних для забезпечення енергетики спермія.

Передміхурова (простатична) залоза (glandula prostata) складається із розміщеної 

на  шийці  сечового  міхура  і  початковій  частині  сечостатевого  каналу  застінної  час-
тини, що відкривається чисельними вивідними протоками в уретру та розсіяної між 
слизовою та серозною оболонками тазової ділянки сечостатевого каналу пристінної 
частини залози, що відкриваються двома парними рядами в дорзальній стінці каналу. 
Виділяє залоза невелику кількість рідкого секрету слабо-кислої реакції, що містить 
амінокислоти, ферменти і такі біологічно активні речовини, як простагландини, що 
викликають скорочення матки. Тут високий вміст мікроелемента цинку, якому при-
писують важливу роль у виведенні сперміїв зі стану анабіозу.

Цибулинно-сечівникові (куперові) залози (glandulae bulbo–uretrales) – парні, роз-

міщені на виході з тазу каудальної частини сечостатевого каналу. Залози овальної фор-
ми відкриваються 5–8-ю протоками кожна. Вони виділяють рідкий слизовий секрет.

Уретральні залози (залози Літре) розсіяні в товщі слизової оболонки вздовж се-

чостатевого  каналу.  Вони  виділяють  рідкий  секрет,  що  промиває  перед  еякуляцією 
сечостатевий канал від лишків сечі.

Секрети  додаткових  статевих  залоз  утворюють  рідку  частину  сперми –  плазму. 

Вони очищають сечостатевий канал від лишків сечі, розбавляють густу масу сперміїв і 
сприяють просуванню їх по статевих шляхах, виводять сперміїв із стану анабіозу і по-
стачають їх поживними речовинами. Ці секрети містять всі ферменти і біологічно ак-
тивні речовини, необхідні для забезпечення високої активності і живучості сперміїв.

Статевий член (прутень) – penis є органом парування. Він складається з кореня, 

тіла і голівки. Голівка прутня утворена одним венозним, а основа тіла – двома артеріаль-
ними печеристими (кавернозними) тілами – видозміненими кровоносними судинами. 
Починається статевий член на горбах сідничної кістки двома ніжками (корінь), вкри-
тими сідничнокавернозним м’язом, які, об’єднуючись, формують тіло прутня, що роз-
міщується між загальними піхвовими оболонками сім’яників під черевною стінкою.

Печеристе  тіло  основи  прутня  вкрите  білковою  оболонкою,  яка  формує  на  вен-

тральній  поверхні  тіла  поздовжній  сечостатевий  жолоб,  в  якому  розміщується  се-
чівник.  Під  час  статевого  збудження  внаслідок  наповнення  каверн  кров’ю  прутень 
видовжується, потовщується і ущільнюється. Вільна частина прутня закінчується го-
лівкою, характерною для кожного виду тварин. По дорзальній поверхні прутня прохо-
дять кровоносні судини і нерви. Корінь та тіло прутня вкриті шкірною складкою, що 

32

Розділ 1

переходить і на голівку, утворюючи крайню плоть, або препуцій, що натягується на 
голівку прутня кружальним мускулом препуція. Зовнішній отвір препуція оточений 
волосками. На внутрішній поверхні препуція є багато залоз, що продукують особли-
вий секрет – смегму, яка виконує роль змазки для голівки прутня.

Сім’яник та придаток сім’яника живляться кров’ю через гілки внутрішньої сім’яної 

артерії, а сім’япровід – через внутрішню сім’яну, пупкову та сечостатеву артерії; додат-
кові статеві залози – через сечостатеву, внутрішню соромітну та промежинну артерії; 
тазова частина уретри – через гілки сечостатевої, внутрішньої соромітної, промежин-
ну та бульбоуретральну артерії, а вільна його частина – через сідничо-кавернозну, гли-
боку та дорсальну артерії статевого члена; калитка, піхвові оболонки та препуцій – по-
стачаються гілками зовнішньої соромітної, зовнішньої сім’яної та дорзальної артерій 
статевого члена. Відпливає кров від статевих органів самця по аналогічних венах, які 
мають дещо більший діаметр, утворюють чисельні анастомози та венозні сплетіння.

Статеві  органи  самців  іннервуються  гілками  соматичних  (що  йдуть  від  крижо-

вого  та  поперекового  нервових  сплетінь)  та  вегетативних  нервів  (від  пограничного 
симпатичного стовбура, черевно-аортального, каудального брижового підчеревного і 
тазового нервових сплетінь). Нервові закінчення статевих органів чутливі на дотик, 
біль, температуру і тиск.

Видові особливості статевих органів самців
Сім’яники бугая і барана досить великі, овально-бобоподібної форми, розміще-

ні вертикально в порожнині калитки; їх маса у бугая досягає 300–350 г, у барана – 
200–300 г, придаток слаборозвинений, голівка його розміщена на верхньому полюсі 

сім’яника, довге й тонке тіло при-
лягає  до  його  каудального  краю, 
а  хвіст  знаходиться  на  нижньому 
полюсі. Калитка у них сильно від-
висла,  з  грубою  маловолосатою, 
непігментованою  шкірою.  Загаль-
на  довжина  сім’яних  каналиків  у 
бугая біля 5 км.

У  кнура  сім’яники  також  дуже 

великі,  (масою  300–400,  а  у  окре-
мих  плідників  до  500–800 г),  з 
товстими  і  широкими  голівкою 
та  хвостом  придатка.  Розміщені 
вони  у  калитці  під  нахилом  так, 
що  головчастий  кінець  сім’яника 
скерований  краніо-вентрально,  а 
придатковий –  дорсо-краніально. 
Калитка не відрізняється рельєфно 
від навколишніх тканин.

Рис. 14. Кровопостачання печеристих тіл прутня 
(за Кишш-Сентаготаї)

1 – дросальна артерія прутня; 2 – дросальна вена прутня; 3 – пе-
регородка прутня; 4 – кавернозне тіло прутня; 5 – глибока арте-
рія прутня; 6 – білкова оболонка кавернозного тіла; 7 – глибока 
артерія  прутня;  8 –  покручені  артерії;  9 –  подушка  артеріальної 
інтіми; 10 – оболонка кавернозного тіла уретри; 11 – артерії уре-
три; 12 – уретра.

Морфологічні особливості статевих органів свійських тварин

33

У жеребця сім’яники великі, дещо сплюснуті, розміщені у калитці горизонталь-

но так, що головчастий кінець їх скерований краніально, а придатковий – дорсально. 
Калитка безволоса, сильно пігментована, роздвоєна, з ніжною тонкою шкірою. У пса 
сім’яники порівняно малі з сильно розвиненним придатком, розміщені в калитці го-
ризонтально.

Міхурцеві залози в бугая еліпсоїдної форми, досить щільні, дольчасті, з горбкува-

тою поверхнею, довжиною 10–12 см, товщиною 3 см і шириною 5 см.

У  кнура  міхурцеві  залози  досить  великі,  горбкуваті,  з  чіткою  дольчастістю,  до-

вжиною 12–15 см, шириною 8, товщиною 2–4 см і масою до 850 г. Вони самостійно 
відкриваються у сечостатевий канал.

У жеребця міхурцева залоза нагадує товстостінний грушоподібний мішок довжи-

ною 12–15 см.

У псів та хижих тварин міхурцевих залоз немає.
Передміхурова  залоза  бугая  відзначається  видовженою  (до  3,5–5 см)  застінною 

частиною, тоді як розсіяна частина зосереджена в основному у дорзальній стінці уре-
три (до 10–12 см).

У цапа та барана є лише розсіяна частина передміхурової залози, а застінної час-

тини немає.

У  кнура  є  лише  середня  частина  застінної  передміхурової  залози  шириною

2–2,5 см і велика розсіяна частина, що рівномірно оточує слизову оболонку уретри. 
Секрет залози рідкий, молочного кольору, зі специфічним запахом. Він містить цитра-
ти, аскорбінову кислоту, білки, ліпіди, цукор та великі кількості цинку.

У жеребця застінна частина залози складається з бокових дольок та перешийка, а 

розсіяна частина дуже незначна. У передміхуровій залозі пса є лише велика, щільна 
застінна частина.

Цибулинно-сечівникові (бульбоуретральні, куперові) залози – у бугая невеликі, як 

грецький горіх (2,8 

× 1,8 см), кожна відкривається однією протокою на дорзальному 

боці  уретри.  У  кнура  вони  довгасті,  довжиною  18 см,  шириною  3–5 см,  масою  до 
390 г. Зовні вони вкриті масивним м’язовим шаром залози, виділяють густий, клей-
кий, муциновий секрет молочного кольору. Під впливом наявного у секреті міхурце-
вої  залози  ферменту  з  секрету  цибулинно-сечівникових  залоз  випадають  згустки  у 
вигляді сагових зерен.

Прутень у бугая довгий, тонкий, циліндричної форми, що утворює позаду калит-

ки  S-подібний  згин.  У  зігнутому  стані  прутень  утримують  два  мускули-ретрактори 
прутня, які у звичайних умовах перебувають у стані тонічного скорочення. Під час 
ерекції  цей  згин  розправляється.  Кавернозні  тіла  статевого  члена  розвинені  слабо. 
Поступово  звужуючись,  прутень  бугая  закінчується  закрученою  загостреною  голів-
кою,  зліва  від  ковпачка  якої  виступає  відросток  уретри.  На  шийці  голівки  прутня  є 
закручений наліво шов (зв’язка), який під час еякуляції натягується і повертає кінчик 
прутня навколо своєї осі, розбризкуючи при цьому сперму.

У барана і цапа сечівник виходить за межі голівки прутня у вигляді уретрального 

відростка. Під час еякуляції він вібрує і розбризкує сперму по стінках піхви.

34

Розділ 1

У кнура тіло прутня циліндричне з S-подібним згином, розміщеним попереду ка-

литки.  Печеристі  тіла  у  кнура  слабо  розвинені,  вкриті  зверху  щільною  оболонкою 
і  оточені  гладенькою  м’язовою  тканиною.  Кінець  прутня  штопороподібний.  Отвір 
сечівника розміщений збоку кінцевої частини прутня. У верхній частині препуція є 
сліпий мішок – дивертикул, де скупчуються і розкладаються рештки сечі та секрету 
(до 500 мл) неприємного запаху з великою кількістю мікробів. У стінках препуція є 
багато залозок, що виділяють сильно пахучий секрет – смегму.

У жеребця тіло прутня масивне, стиснене з боків його. Голівка на кінці потовщена 

у вигляді корони, діаметр якої під час ерекції сягає 12–15 см. На передній більш плос-
кій поверхні голівки є ямка, з якої виступає відросток сечівника.

У пса у задній частині стовбура прутня є цибулинне потовщення, що набрякає під 

час ерекції і збільшується приблизно у 5 разів; у передній частині прутня є кістка, у 
великих собак довжиною 8–10 см.

Питання для самоконтролю

1.  Які органи формують статеву систему у самиць?
2.  У яких тварин матка двороздільна, дворога та подвійна?
3.  Яку форму має піхвова частина шийки матки у корів, овець, кобил, свиней?
4.  За рахунок яких судин здійснюється кровопостачання статевих органів самиць?
5.  Згадайте особливості слизової оболонки присінка, піхви, матки та яйцепроводів.
6.  Назвіть особливості будови яєчника у різних тварин.
7.  Які особливості будови статевих органів самців у різних видів тварин?
8.  Які  особливості  будови  сім’яника  та  придатка  сім’яника  у  самців  різних  видів 

тварин?

9.  Яку функцію виконує придаток сім’яника?
10. Які додаткові статеві залози є у самців і яку роль вони виконують?
11. Якими структурними елементами сформований сім’яний канатик?
12. Якими структурними елементами формується мішок сім’яника?