Файл: Ветеринарне акушерство, Яблонський, 2006.pdf

300

Розділ 9

може  затримуватися  в  матці  місяцями,  а  то  й  роками.  В  медицині  описані  випадки 
зберігання муміфікованого плода в порожнині матки 18 і навіть 45 років.

Дуже  рідко  муміфікований  плід  виводиться  з  порожнини  матки  аж  по  закінченні 

нормального строку вагітності. Звичайно ж він лежить у матці значно довше, а тоді по-
чинаються потуги, що виганяють його назовні. Характерно, що виведення плода відбу-
вається в період тічки у тварин, причому він часто застряває у шийці матки або в піхві.

У  дрібних  жуйних  тварин  при  двійнях  і  у  багатоплідних  тварин  муміфікований 

плід звичайно виводиться в процесі родів разом з нормально розвиненими плодами.

Діагноз. При ректальному дослідженні виявляють твердий утвір у матці і відсут-

ність флуктуації в ній. Крім того, при пальпації середньої маткової артерії не відчува-
ється специфічного для вагітності дзюрчання крові.

У дрібних жуйних тварин при наявності муміфікованого плода його неважко ви-

явити у вигляді твердого тіла при пальпації черевних стінок.

Лікування. Необхідно видалити муміфікований плід з матки. Для цього рекомен-

дується  спочатку  викликати  відкриття  шийки  матки  і  розсмоктування  жовтого  тіла 
(у корів) введеняям естрофану, а на 2–3-й день окситоцину. Якщо цим способом не 
вдасться викликати виведення муміфікованого плода, то приступають до механічного 
відкривання  каналу  шийки  матки.  Для  цього  проводять  місцеве  знеболення  шийки 
матки круговим введенням 1 %-го розчину лідокаїну, потім свердловим рухом пальця 
намагаються трохи відкрити канал шийки матки, а далі вводять у нього два чи три 
пальці. Коли шийка матки трохи розкриється, вливають слизовий відвар або олію у 
порожнину матки і витягають плід.

Мацерація плода (maceratio) – під мацерацією розуміють процес ферментативно-

го розплавлення м’яких тканин мертвого плода в порожнині матки. Зустрічається ма-
церація у свиней, корів, рідше в інших тварин. Ферментативний процес розплавлення 
розпочинається з навколоплодових оболонок або ж внутрішніх органів. При цьому м’я-
кі тканини плода перетворюються на кашкоподібну рідку масу, в якій плавають окремі 
кісточки плода. Вони можуть періодично виділятися, особливо під час тічки (рис. 75).

В окремих випадках часткова мацерація поєднується з муміфікацією, вона може 

також ускладнюватись запаленням матки, всіх її шарів, геть аж до периферії з попа-
данням вмістимого в черевну порожнину чи назовні.

Симптоми. У тварини можна спостерігати сильні потуги, в результаті чого з ста-

тевої щілини виділяється коричнева напіврідка маса з домішкою тканин. Надалі під 
час потуг з статевої щілини іноді виділяються окремі кісточки плода. Процес мацера-
ції плода звичайно дуже відбивається на стані тварини. У неї знижується апетит, може 
підвищуватися температура тіла, спостерігається прогресивне схуднення.

Перебіг. У деяких випадках мацеровані частини тіла плода протягом кількох тиж-

нів виділяються назовні, і після цілковитого вигнання їх тварина поступово одужує. 
Частіше при наявності запалення слизової оболонки матки воно поширюється на тов-
щу матки і уражає м’язовий, серозний шари і навіть зв’язки матки. У цих випадках 
може розвинутись злипливий перитоніт із утворенням абсцесів, які можуть прорива-

Патологія вагітності

301

тися  назовні  з  виділенням  гною. 
Після  звільнення  матки  від  гною 
може  настати  одужання  або  роз-
вивається  хронічний  ендометрит 
чи піометра. У кобил, як правило, 
при мацерації плода настає смерть 
від перитоніту.

Діагноз 

можна 

поставити 

на  основі  внутрішнього  дослі-
дження.  Під  час  ректального  до-
слідження  виявляють  затверділу 
матку,  у  якій  можна  промацати 
окремі частини плода і обмежену 
флуктуацію.  При  вагінальному  ж 
дослідженні  виявляють  слизово-
брудне витікання, що виділяється з каналу шийки матки, а іноді окремі кістки плода, 
що застряли в шийці або в піхві.

Лікування. Полягає у видаленні з матки вмісту з наступною дезінфекцією стате-

вих шляхів.

Гнильний розпад чи емфізема плода (emphysema fetus s.putrescentia) – вини-

кає в тих випадках, коли в тканини мертвого і затриманого в порожнині матки плода 
проникає гнильна анаеробна мікрофлора (через шийку матки або ж з кров’ю). Труп 
плода швидко починає розкладатися з накопиченням в його рихлій сполучній тканині 
газів сірководню, водню, аміаку, азоту, вуглекислоти та інших продуктів розкладу.

Розкладання плода з утворенням газів відбувається так швидко, особливо влітку, 

що вже через добу після проникнення мікроорганізмів плід дуже збільшується і, коли 
доторкатися до поверхні його, відчувається крепітація, а при перфорації (порушенні 
цілості м’яких частин) відчувається смердючий запах.

Плід значно збільшується в об’ємі, його контури розгладжуються і він стає мішко-

подібним. Це приводить до сильного розтягнення, і навіть розривів матки.

Загальний стан самки погіршується внаслідок інтоксикації, температура тіла під-

вищується, пульс та дихання стають частішими, апетит відсутній. Самка тужиться, з 
її вульви виділяється коричнева рідина з огидним запахом, а інколи й клаптики роз-
кладених плодових оболонок.

Перебіг. Плід дуже збільшується в об’ємі, тому стінки матки дуже розтягуються і 

через це втрачають свою скоротну здатність. Доводиться завжди вдаватися до насиль-
ного витягання плода з порожнини матки, що іноді не вдається навіть з допомогою 
фетотомії  (розтину  плода  на  частини).  Треба  відзначити,  що  небезпека  септичного 
зараження роділлі буває дуже велика навіть після швидкого витягання плода. Нерідко 
раптовий розрив матки спричиняє смерть тварини.

Прогноз. Обережний, в застарілих процесах гниття – несприятливий.

Рис. 75. Кістки мацерованого плода (фото з праці 
І. П. Заянчковського).

302

Розділ 9

Лікування. Насамперед, треба ввести в порожнину матки розчин фурациліну 1 : 5000 

на слизовому відварі льону або рису 5–6 літрів. Насильно витягати плід починають піс-
ля того, як переконаються в правильності положення, позиції і членорозміщення плода. 
Якщо великий об’єм плода не дає можливості витягнути його з матки, то приступають 
до розтину плода на частини. Іноді зменшення плода можна досягти, зробивши довгі 
розрізи  його  шкіри,  щоб  випустити  газ  з  підшкірної  клітковини  і  розрізати  черевну 
стінку  плода  з  наступним  витяганням  внутрішніх  органів.  Після  витягування  плода 
вводять у матку холодний в’яжучий розчин, який потім видаляють через сифон. Для 
скорочення матки протягом кількох днів застосовують пітуїтрин або окситоцин (корові, 
кобилі – 5–10 мл, свині – 2 мл, козі і вівці – 1 мл, суці – 0,5–1 мл, кішці – 0,2–0,5 мл).

Витягаючи емфізематозний плід, акушерові треба пильнувати, щоб самому не за-

разитися. Перед наданням допомоги треба старанно протерти руки спиртом з таніном 
і втерти в шкіру вазелін або несолений смалець. Подряпини і садна слід змазати спир-
товим розчином йоду і залити колодієм. Після надання допомоги руки добре миють і 
дезінфікують. Краще допомогу надавати в акушерських рукавицях.

Якщо у свині, суки чи кішки не вдалося витягти плід через родові шляхи, то при-

ступають до лапаротомії з наступною ампутацією матки.

Незаразні аборти

Причини незаразного аборту дуже різноманітні:
 неправильна годівля (аліментарні аборти), що обумовлює виснаження або 

ожиріння вагітної тварини і порушує нормальне живлення плода і, отже, може спри-
чинитися до аборту;

 аборт може бути наслідком нестачі в кормовому раціоні мінеральних речовин 

(кальцію, фосфору, йоду та ін.). Так, коли в кормовому раціоні не вистачає кальцію, 
порушується  розвиток  і  ріст  плода,  стан  вегетативної  нервової  системи  тварин,  не-
стача мінеральних речовин в кормовому раціоні негативно позначається на розвитку 
мозку; при дефіциті йоду порушується діяльність залоз внутрішньої секреції плода. 
Особливо  чутливі  до  нестачі  йоду  кози,  це  викликає  у  них  переривання  вагітності, 
причому у плодів виявляють в таких випадках різко виражену гіперплазію щитовид-
ної залози. Подібне явище спостерігається в місцевостях, де вода містить недостатню 
кількість йоду;

 аліментарні  аборти  спостерігаються  і  при  випасанні  тварин  на  пасовищах, 

укритих інеєм, при різкому переході від стійлового утримання до пасовищного та від 
пасовищного  до  стійлового,  бо  при  цьому  порушується  діяльність  травного  тракту, 
що і сприяє виникненню скоротливої діяльності матки. Описані аборти у свиней, що 
випасалися у дубових лісах і поїдали у великій кількості нестиглі жолуді, що проле-
жали довго на землі;

 неправильна експлуатація тварин. Важка робота тривалий час, вузькі хомути 

спричиняються до недостатності кисню в організмі кобили і до порушення нормаль-
ної подачі його плодові;

Патологія вагітності

303

 особливо  небезпечними  для  життя  плода  є  загальні  захворювання  матері,  які 

супроводжуються  збудливістю  нервової  системи,  значним  підвищенням  температури, 
утрудненим диханням і якісною зміною складу крові (епілепсія, менінгіт, плеврит та ін.);

 патологічні зміни або недостатній розвиток матки. Сполучнотканинні переро-

дження слизової оболонки з утворенням рубцевих стягувань у матці, зрощення матки 
з навколишніми тканинами бувають причиною так званого звичного аборту;

 загибель плода може виникати також на ґрунті розладів кровообігу. Холодні 

обмивання, купання у холодній воді, протяги і великі кровопускання сприяють спо-
вільненню  циркуляції  крові  в  черевних  органах  і,  зокрема,  в  статевих  органах,  від 
чого може статися різке порушення живлення плода і його загибель.

 у багатоплідних тварин окремі плоди можуть загинути внаслідок порушення 

живлення через недостатній прилив крові.

Слід  мати  на  увазі,  що  такий  стан  тварини,  як  переляк,  надмірна  лютість,  про-

являючи психічний афект, можуть також спричинятися до аборту. Це спостерігається 
нерідко у кобил і сук, причому смерть плода в подібних випадках настає через 3–5 
днів після згаданого впливу на вагітну тварину.

Ідіопатичні незаразні аборти
Водянка плодових оболонок (hydrops placentae fetalis) – скупчення великої кіль-

кості рідини в порожнині плодових міхурів та алантоїсу.

Причини остаточно не з’ясовані. Вважають, що ними є розлади кровообігу в ор-

ганізмі матері та плода, як наслідок захворювань серця, нирок, печінки, скручування 
пуповини  чи  ділянок  плодових  оболонок.  Оскільки  це  захворювання  зустрічається 
частіше  при  двійневій  вагітності,  ніж  при  одноплідній,  то  зрозуміло,  що  істотним 
ідіопатичним  фактором  хвороби  є  підвищення  навантаження  на  органи  кровообігу 
та виділення. Не можна також виключати роль порушень обміну речовин в етіології 
цього захворювання.

Симптоми. У хворої тварини сильно збільшується об’єм живота, він стає бочко-

подібним. Тварина стоїть з широко розставленими кінцівками і не лягає. Дихання і 
пульс у неї прискорені, апетит ослаблений, часті дефекація та сечовиділення, слизові 
оболонки застійно гіперемовані. При ректальному дослідженні промацується матка у 
вигляді сильно розтягненого міхура з тонкими напруженими стінками. Плід не про-
мацується. Кількість рідини у плодових міхурах може досягти до 150–100 літрів (при 
нормі 10–15 літрів).

Прогноз. Хвороба може закінчитися розривом матки та загибеллю плода від ас-

фіксії. Якщо ж плід доношується, то він буває настільки ослабленим, що гине під час 
родів або ж в перші дні після них. Роди бувають затяжними внаслідок атонії матки та 
слабкості черевного пресу.

Лікування. Суха дієта протягом вагітності, з моціоном, малими дозами послаблю-

ючих і допомога під час родів з наступним виділенням посліду.

304

Розділ 9

Набряк  плодових  оболонок  (oedema  placentae)  зустрічається  самостійно  або 

в  поєднанні  з  водянкою  оболонок,  як  результат  розладу  плацентарного  кровообігу, 
інфекцій.  Застійні  явища  у  навколоплодових  оболонках  викликають  просочування 
їх  транссудатом,  вони  стають  драглистими,  згрубілими  (10  см  і  більше,  і  масою  до 
75 кг). Розлади кровообігу внаслідок ущемлення судин приводять до порушення жив-
лення плода.

Маловоддя (oligohydramnion) – різке зменшення кількості навколоплодових вод, 

обумовлене, очевидно розладами кровообігу, переродженням епітелію водної оболон-
ки чи навіть розривами амніона з витіканням води. При маловодді порушується нор-
мальний розвиток плода і він деформується під впливом скорочень матки. Якщо плід 
не гине і доношується, то наступають “сухі” роди з травмами родових шляхів.

Водянка плода (hydrops placentae) – скупчення серозної рідини в тканинах і по-

рожнинах плода (голова, черевній, грудній порожнині) чи у всіх порожнинах (загаль-
на водянка). Вагітність звичайно переривається.

Плід  під  кінець  вагітності  збільшується  в  2–3  рази,  його  маса  досягає  70–80  кг. 

Якщо вагітність не переривається, то під час родів плід витягують із застосуванням 
сили та фетотомії.

Патологія плаценти
Патологічні процеси у плаценті найчастіше захоплюють ворсинки хоріону. Залеж-

но від ступеня цих змін вагітність може перериватися на різних стадіях внаслідок по-
рушення взаємозв’язку материнської та плодової плацент. Якщо ж ці ураження неве-
ликі, то плід може доношуватись. В окремих випадках видозмінені плодові оболонки 
можуть залишатися у матці до кінця вагітності і виділятися в зміненому стані.

Залежно від причин, патологія плаценти може проявлятися по-різному. Так, у ко-

бил, корів і собак може зустрічатися міхурцевий занос – розростання та перетворен-
ня ворсинок хоріону у міхурці розміром від просяного зерна і до величини лісового 
горіха і більше. Виноградоподібні скупчення таких міхурців, заповнених слизистою 
рідиною, можуть вкривати окремі ділянки хоріону чи ж всю його поверхню.

Ворсинчастий  занос  (mola  villosa)  проявляється  гіпертрофією  та  гіперплазією 

ворсин, які досягають розміру до 2 см, можуть бути твердими, фіброзними.

М’ясний  занос  (mola  carnosa)  виникає  як  наслідок  організації  мертвого  плодо-

вого  міхура  чи  не  відділених  плодових  оболонок,  згустків  крові  після  внутрішньо-
маткової кровотечі. Вони нагадують кулясте чи овальне тіло із сполучнотканинною 
та м’язовою основою.

Дифузна плацента (placenta diffusa) – це розростання ворсин на всій поверхні чи 

великій ділянці плодової плаценти у корів.

Додаткові плаценти (placenta accessoria) – поява додаткових карункулів і котиле-

донів на материнській та плодовій плаценті у корів.

Відсутність та недорозвиток ворсин хоріону (villi immaturus et rudimentarius), що 

зустрічається у кобил та корів із перетворенням його в гладкі, блискучі зони (рис. 76).