Файл: Ветеринарне акушерство, Яблонський, 2006.pdf

290

Розділ 9

Таку операцію роблять у тих випадках, коли серозна оболонка матки має нормаль-

ний вигляд. При запаленні серозної оболонки матку треба видалити разом з її вмістом 
(ампутація матки).

Операцію у кішок роблять так само, як і у сук.

9.6. Вивертання і випадіння піхви 

(contorsio et prolapsus vaginae)

Під випадінням піхви розуміють вивертання її стінки через статеву щілину назо-

вні (результат інвагінації верхньої стінки піхви), що часто спостерігається у корів і 
рідше у інших тварин (рис. 71). Випинається звичайно верхня стінка, бо вона більш 
рухома. Нижня ж стінка трохи фіксована в своєму положенні сечівником та сечовим 
міхуром,  який  в  свою  чергу  фіксується  зв’язкою,  прикріпленою  другим  кінцем  до 
нижньої черевної стінки.

Слід відзначити, що у сук і кішок це захворювання буває не тільки в період вагіт-

ності, але й під час тічки.

За ступенем випадіння розрізняють:
– 

неповне (часткове) випадіння, коли лише частина піхвової стінки випадає на-
зовні;

– 

повне випадіння піхви, коли вся піхвова трубка разом з шийкою та тілом матки 
випинається з вульви у вигляді кулястого тіла (рис. 72).

Причини. Основною причиною є зниження загального тонусу організму і як ре-

зультат –  розслаблення  фіксуючого  апарату  піхви,  розриви  навколопіхвової  клітко-
вини.  Сприяє  виникненню  захворювання  нестача  в  організмі  вітаміну  В,  внаслідок 
чого в тканинах статевих органів затримується велика кількість води та знижується 
тонус вегетативної нервової системи. Схильність до захворювання у вагітних тварин 
виникає при стійловому утриманні їх на похилій підлозі, при відсутності активного 
моціону, неповноцінній годівлі, старечих змінах в організмі, підвищенні внутрішньо-
черевного тиску, при двійнятах і т. п.

Окремі автори вважають випадіння піхви спадковообумовленим, тому в ряді країн 

не залишають для племінних цілей нащадків від таких корів.

Симптоми. При частковому випадінні піхви в останній третині вагітності при ле-

жачому положенні тварини відмічають невелике червоне випинання з піхви, розміром 
від курячого яйця до кулака. При вставанні тварини випнута частина піхви звичайно 
втягується. Пізніше, з наближенням родів, розміри випнутої частини піхви зростають 
і вона вже не втягується при стоянні тварини.

При повному випадінні з піхви виступає велике червоне кулясте тіло верхівкою 

якого є шийка матки. Слизова оболонка з блискучої яскраво-рожевої поступово стає 
синьо-червоною з ознакою венозного застою, вона легко забруднюється, висихає, на 
ній з’являються ссадна, тріщини, що призводять до розвитку гнійно-запальних про-
цесів та вогнищ некрозу, інколи повне випадіння піхви супроводжується вивертанням 
сечового  міхура,  при  цьому  з  вульви  виступають  два  кулястих  випинання:  верхнє – 
піхва, нижнє – сечовий міхур, на поверхні якого помітні отвори сечопроводів.

Патологія вагітності

291

У  свиней  вивернута 

слизова  оболонка  має  не-
рівну  поверхню.  У  важких 
випадках  виступає  назовні 
піхвова частина шийки мат-
ки, яку видно в середині ви-
вернутих  тканин  у  вигляді 
вузлика.  При  повному  ви-
падінні піхви може випада-
ти і пряма кишка.

Піхву,  що  випала  назо-

вні, можна спостерігати як під час лежання, так і під час стояння тварини. Загальний 
стан тварини не порушується. Коли ж на слизову оболонку попадає кал і сеча, у тва-
рини виникає подразнення. В цей час вона виявляє біль, вигинаючи спину і підтягую-
чи живіт. При надмірних потугах може випасти сечовий міхур.

Коли  захворювання  триває  довго,  розвивається  запалення  вивернутої  слизової 

оболонки піхви. Від довгого перебування зовні вона підсихає, тріскається, може трав-
муватися тваринами, що стоять поруч чи будь-якими предметами.

Прогноз. Якщо у корів, кіз і овець загальний стан буває задовільним, то лікування 

завжди дає ефект. А у тих тварин, що мало ходять, а більше лежать і у яких випадіння 
піхви  наступило  задовго  до  родів,  прогноз  обережний,  бо  у  них  можуть  виникнути 
ускладнення (змертвіння слизової оболонки, уремія, запалення очеревини).

У свиней при випадінні тільки піхви прогноз сприятливий. Якщо незадовго перед 

родами випадіння піхви ускладнилося ще й випадінням прямої кишки, тоді прогноз 
обережний.

У сук і кішок прогноз сприятливий.
Лікування. В першу чергу слід відрегулювати годівлю, зменьшити кількість об’є-

мистих кормів. При частковому випадінні піхви корову ставлять на щит із дошок, який 
кладуть на підлогу так, щоб задня части-
на тіла стала вищою від передньої на 15–
20  см.  Це  послаблює  внутрішньочерев-
ний тиск на тазові органи. Пряму кишку 
слід періодично очищати від калу.

При  повному  випадінні  необхідно 

вправити  випинання  і  зафіксувати  так, 
щоб не допустити повторного випадін-
ня. Перед вправленням рекомендується 
перевірити ступінь наповнення сечово-
го міхура. Якщо він дуже повний, треба 
звільнити  його  від  сечі  через  катетер. 
До вправлення піхви приступають, коли 

Рис. 71. Схематичне зображення випадіння піхви:

І –  нормальний  стан,  ІІ –  випинання  дорзальної  стінки  піхви,  ІІІ –  випа-
дання піхви: 1 – статева щілина, 2 – порожнина піхви, 3 – сечовий міхур; 
пунктиром позначено слизову оболонку.

1

2

3

3

3

2

2

1

1

I

II

III

Рис. 72. Випадіння піхви у корови

А – неповне; Б – повне.

А

Б

292

Розділ 9

тварина  стоїть  з  піднятим  тазом. 
Наводять  туалет  випнутих  тка-
нин –  очищають  механічно  і  об-
ливають  слабкими  холодними 
дезінфікуючими  розчинами  (пер-
манганат  калію  1 : 500,  0,5 %-им 
розчином  таніну,  2 %-ним  розчи-
ном  галуну),  обсушують  чистим 
рушником чи марлею, загортають 
мокрою серветкою чи рушником, 
змоченими одним із вказаних де-
зінфекторів  і  поступово  руками 
вправляють у таз в напрямі вгору 
і  вперед.  Якщо  натужування  тва-
рини  перешкоджає  вправленню, 

то  слід  зробити  парасакральну  або  сакральну  епідуральну  блокаду.  У  корови,  щоб 
вона не вигиналася, треба відтягувати складку шкіри на спині.

Іноді піхву легко можна вправити під час руху тварини. Якщо вказаним методом 

вправити піхву не вдалось, і тварина не перестає натужуватися, їй роблять сакрально-
епідуральну або парасакральну блокаду.

Після вправлення треба ввести руку в піхву, щоб вирівняти її складки. Щоб змен-

шити подразнення і скорочення тканини, корисно промивати піхву 1 %-им розчином 
новокаїну з антибіотиками.

Щоб запобігти повторному випадінню піхви, треба поставити тварину в стійло, де 

підлога має нахил наперед і обмежити можливість зміни положення тварини.

Крім того, накладають на піхву фіксаційну петлю, яку притягують до попруги або 

шлеї. Таку фіксацію застосовують тільки в тих випадках, коли випадіння піхви стало-
ся в самому кінці вагітності (рис. 73).

Якщо піхва випадає задовго до родів, тоді на вульву накладають шви. Для цього 

поле операції дезінфікують і накладають три шви: один ближче до дорзального кута 
статевої щілини, другий в середині і третій нижче, але з таким розрахунком, щоб у 
тварини нормально відбувалося виділення сечі. Шви не повинні бути натягнуті, але 
закладені глибоко в тканину, щоб запобігти розривам. У випадках звичного повного 
випадіння піхви доцільно проводити її підшивання. Краще в такому випадку наклада-
ти шов за Я. Злонкевичем – проводять нитку в глибші тканини соромітних губ вздовж 
статевої щілини і її кінці зв’язують у нижньому куті статевої щілини.

9.7. Позаматкова вагітність 

(graviditas extrauterina)

Як вказано вище, запліднення відбувається у верхній третині яйцепроводу. Зиго-

та, що утворилася при цьому, рухається по яйцепроводу в напрямку матки, де відбу-
вається її подальший розвиток.

Рис. 73. Фіксація вульви при випадінні піхви:

а – мотузяною петлею; б – металевою петлею.

а

б

Патологія вагітності

293

Дуже  рідко  запліднення  і  розвиток  зиготи  може  статися  в  розірваному  фолікулі 

або на каймі яйцепроводу. Іноді зигота затримується в яйцепроводі і, не дійшовши до 
порожнини матки, продовжує розвиватися тут. Можуть бути й такі випадки, коли ран-
ній зародок випадає з яєчника або з кайми яйцепроводу в черевну порожнину, де і роз-
вивається. Такі відхилення у розвитку зародка називають позаматковою вагітністю.

Позаматкова  вагітність  спостерігається  дуже  рідко,  але  буває  частіше  у  багато-

плідних, ніж у одноплідних тварин.

Причини. Теоретично можна уявити, що зародок прикріпився і став розвиватися 

у яйцепроводі внаслідок його недостатньої скоротливої функції. Крім того, перешко-
дою до просування зародка в порожнину матки можуть бути стенози, перегини і за-
палення яйцепроводів.

Щодо причини яєчникової вагітності, то вона може виникнути коли спермії попа-

дають у граафів міхурець, який щойно розірвався, а яйцеклітина чомусь затрималася 
в ньому.

Перебіг. Затримання зародка у яйцепроводі (трубна вагітність) завершується роз-

ривом яйцепроводу, бо його стінки не настільки еластичні, щоб протистояти тискові 
ростучого зародка. Розрив яйцепроводу супроводжується великою кровотечею в че-
ревну порожнину, що часто може спричинити смерть тварини. Якщо ж смертельної 
кровотечі  і  не  наступило,  то  через  розрив  яйцепроводу  зародок  попадає  у  черевну 
порожнину (вторинна черевна вагітність), де умови для його розвитку мало придатні. 
Необхідні йому поживні речовини зародок дістає завдяки контакту з очеревиною.

У рідких випадках зародок, потрапивши зразу в черевну порожнину, починає там 

розвиватися (справжня черевна вагітність), прикріпившись до очеревини або брижі 
кишечника.

При  позаматковій  вагітності  ембріон  у  більшості  випадків  гине,  далеко  не  дій-

шовши свого зрілого стану. Після загибелі він розсмоктується або муміфікується та 
інкапсулюється сполучнотканинною оболонкою, що виглядає, як пухлина.

Діагноз. Зажиттєва діагностика позаматкової вагітності дуже утруднена. Єдиною 

ознакою її є поява потуг при відсутності плода у матці. Треба відзначити, що з появою 
потуг шийка матки відкривається.

Трубну  вагітність  у  великих  тварин  можна  визначити  тільки  ректальним  дослі-

дженням. При цьому виявляється ампулоподібне розширення яйцепроводу.

Лікування. Видалити ембріон можна тільки хірургічним способом.

9.8. Додаткова вагітність 

(superfetatio)

Це запліднення і розвиток нової вагітності у вже вагітної тварини. Причини даної 

патології остаточно не з’ясовані. По-перше, це можливо лише на початку вагітності, 
коли один ріг матки ще вільний від ембріона (ембріонів) та плодових оболонок. Вва-
жають, що в основі патології лежать розлади гормональної регуляції статевої функції, 
наприклад, весною при високому вмісті у зелених кормах фітоестрогенів, під впли-

294

Розділ 9

вом яких виникає статевий цикл, розкривається шийка матки і при осіменінні відбу-
вається запліднення.

Така вагітність може завершуватися загибеллю одного з ембріонів (плодів) – пер-

шого чи другого і розвитком другого, або ж виношуванням і народженням нормально 
розвиненого першого плода і недоноска чи, нарешті, виношуванням і своєчасним на-
родженням першого, а тоді доношуванням і своєчасним народженням другого плода.

9.9. Несправжня вагітність 

(graviditas spuria)

Під несправжньою вагітністю розуміють настання секреції молока у статеводозрі-

лих невагітних самиць. Таке явище спостерігають у тих випадках, коли у самиці лак-
тація з’являється після тічки через той строк, який відповідає тривалості вагітності 
для даного виду тварин.

У сук несправжня вагітність спостерігається доволі часто і проходить дуже вираз-

но. Через 2 місяці після кожної тічки (без запліднення) майже у всіх сук трохи збіль-
шуються молочні залози, причому досить часто настає секреція молока. Молоко нічим 
не відрізняється від того, яке виділяється після родів. Таких сук можна використати 
як годівниць, бо підкладання їм цуценят викликає лактацію на час, потрібний для їх 
вирощування (5–6 тижнів). В противному разі виділення молока припиняється через 
2 тижні. Іноді велике напруження молочної залози примушує суку ссати своє молоко. 
В таких випадках секреція молока посилюється і період лактації збільшується.

Цікаво відзначити, що під час несправжньої вагітності змінюється поведінка суки. 

Вона старається лишатися на самоті, часто лягає і приймає позу, як під час годування 
цуценят. У деяких тварин спостерігають відсутність апетиту, неспокій: вони щось шу-
кають навколо себе. Іноді спостерігають у сук гру ніби в ляльки, тобто вони приносять 
на певне місце іграшки (ляльки, м’ячі та ін.) і кладуть їх поруч з собою, як цуценят.

9.10. Аборт

Аборт (Abortus, від латинського abortoi – народжувати передчасно) – переривання 

вагітності з наступним розсмоктуванням зародка (прихований аборт), зігнанням з мат-
ки мертвого (викидня) чи недоношеного плода (недоноска), або ж затриманням у мат-
ці мертвого плода з наступною його муміфікацією, мацерацією чи путрифікацією.

Аборти  завдають  тваринництву  значних  економічних  збитків  внаслідок  недо-

отримання приплоду і молока, а також затрат на лікування тварин з післяабортними 
ускладненнями.  Відомі  випадки,  коли  аборти  ускладнювалися  хворобами  статевих 
органів, що обумовлювали тривалу чи постійну неплідність, а іноді й смерть самки. 
Особливо важко переносять аборти кобили. Небезпечні інфекційні аборти, оскільки 
хвороба може розповсюджуватися на інших тварин.

Причин абортів багато, проте Д. Хеммонд згрупував їх у три групи:
1)  генетично обумовлена неповноцінність зародка;