ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 22.02.2019
Просмотров: 14947
Скачиваний: 16
Фізіологія родів
325
до спини матері, а неправильними є – нижня та бокова (ліва і права) позиція, коли
спина плода скерована до нижньої або бокових черевних стінок матері.
Членорозміщення – це відношення рухомих частин тіла плода (кінцівки, го-
лова і хвіст) стосовно його тулуба. Тулуб – відносно нерухома основа тіла плода.
Про членорозміщення у поросяти судять по відношенню його рухомих частин до
голівки чи таза.
Нормальним членорозміщенням вважається, коли при головному передлежанні
передні ніжки зігнуті в плечових суглобах і прилягають до тулуба та разом з головою
скеровані до виходу з тазової порожнини, а при тазовому передлежанні, коли тазові
кінцівки розправлені в усіх суглобах і скеровані до виходу з тазової порожнини, а
хвіст опущений між ними (рис. 79).
10.6. Динаміка родового процесу
Правильне розуміння родового акту, а також трактування причин, що обумовлю-
ють його порушення не можливе без розуміння механізму та ролі окремих факторів у
їх перебізі; перш за все необхідно знати особливості будови родових шляхів материн-
ського організму і плода, а також їх співвідношення.
Особливості будови кісткової основи родових шляхів наведені вище.
Плід як об’єкт родів. У плода домашніх тварин є три об’ємних відділи (анато-
мічні ділянки), які можуть спричинити затягування родового процесу: це – голова,
плечовий і тазовий пояси. Найбільша ширина черепа у плода співпадає з лінією, що
з’єднує вершини скулових дуг (у кобили, свині і суки), або лобних відростків (жуй-
ні). Максимальна ширина плечового поясу – між плечовими суглобами, а тазового
поясу – між маклоками. Умовна пряма лінія, проведена вздовж тулуба плода через
Рис. 79. Правильні положення, позиція і членорозміщення плода під час родів при голов-
ному (А) та тазовому (Б) передлежанні.
А
Б
326
Розділ 10
кінцеві точки вищезгаданих відділів плода, при правильному його положенні і чле-
норозміщенні буде знаходитись у верхній третині або дещо вище середини висоти
голови, плечового і тазового поясів.
Найбільш непіддатлива ділянка – голова плода, оскільки кісткові шви його черепа
на час родів (за винятком м’ясоїдних) практично зрослися і нерухомі. Плечовий пояс
може зменшуватися в об’ємі за рахунок пружності грудної клітки, а таз – внаслідок
ще залишкової рухомості хрящових швів його кісток і витягнення тазових кінцівок.
Найбільша висота в ділянці голови вимірюється відстанню від тім’яних кісток (у
жуйних – від лобних) до кута нижньої щелепи; в ділянці плечового поясу – від холки
до грудини і в ділянці тазу – від крижових хребців до тазового зрощення.
Родові сили. Початок, тривалість і завершення родового акту визначаються родо-
вими силами. Такими силами є скорочення м’язів матки (перейми) і черевного пресу
(потуги), які відбуваються ритмічно і послідовно, змінюючись так званими періодами
пауз, тобто перейми, потуги і паузи між ними – це складний цілеспрямований і необ-
хідний пристосувальний механізм, що забезпечує народження живого плода. Відсут-
ність же пауз між скороченнями (тетанія матки) приводить до загибелі плода з причин
його кисневого голодування внаслідок перетискання судин хоріону і обмеження крово-
забезпечення плаценти. Перейми і потуги супроводжуються подразненнями нервових
елементів матки, її шийки та тазової порожнини, а також інших ділянок материнсько-
го організму, пов’язаних із статевою системою самки (зони Хеда), що призводить до
виникнення сильних больових відчуттів у роділлі тривалістю від 30 до 80 сек., після
чого відбувається пауза тривалистю від 1 до 5 хвилин. Потуги виникають в родовому
процесі в той час, коли родові шляхи розкриті і починається виведення плодів.
За силою і тривалістю скорочень у різні періоди родового процесу розрізняють:
а) перейми розкриваючі (підготовчі); б) перейми і потуги вивідні (родові); в) перейми
і потуги послідові.
Розкриваючі (підготовчі) перейми характеризуються скороченням тільки м’язів
матки. Перші перейми короткотривалі, вони змінюються довгими паузами (20–
30 хв.). Впродовж родів перейми посилюються і стають довшими (до 2–5 сек.), а па-
узи між ними коротшають (1–5 хв.). Розкриваючі перейми забезпечують розкриття
каналу шийки матки і повернення плода з бокової (теляти) або нижньої (лошати)
позиції у верхню.
Вивідні (родові) перейми і потуги складаються із скорочень м’язів матки та черев-
ного пресу. Перейми і потуги в цей час бувають дуже сильними, довгими, тривалими
(до 5 хв.), а паузи – короткими (до 1–3 сек.). Разом вони значно тиснуть на плід, про-
штовхуючи його по родових шляхах.
Потуги і перейми послідові розпочинаються через деякий час після виведення
плода і забезпечують відокремлення плодових оболонок (посліду) і зігнання їх, разом
із залишками навколоплідної рідини, з порожнини матки. Послідові перейми коротко-
тривалі і чергуються з довгими паузами.
Фізіологія родів
327
Стадії родів
Відповідно до характеру перейм і потуг, а також з урахуванням змін, які відбува-
ються в статевих органах під час родів розрізняють три стадії родів:
а) підготовча або стадія розкриття шийки матки;
б) стадія виведення плода або родова;
в) послідова або стадія виведення посліду.
Підготовчий період або стадія розкриття шийки матки розпочинається з по-
яви перших перейм, а також скорочення широких маткових зв’язок рогів матки, які
заважають виведенню плодів. При кожному черговому скороченні м’язів матки, її
стінка потовщується за рахунок так званої м’язової ретракції (нашарування шарів
один на одний), коли скорочені м’язи не повертаються до попереднього стану.
Перейми в період відкриття не тільки сприяють розширенню родових шляхів, але
завдяки їм відбувається і обертання плода і він приймає верхню позицію (в період
вагітності плід займає у кобил звичайно нижню позицію, а у корів бокову) (рис. 80). У
цей же час ніжки і голівка (при головному передлежанні) поступово розправляються
і входять у родові шляхи, а задні ніжки не розгинаються. При тазовому передлежанні,
навпаки, розгинаються тазові кінцівки, а голівка і передні кінцівки бувають зігнуті.
В такому переміщені плода відіграє роль обертовий рух навколоплідної рідини, який
виникає під впливом перейм. Під час потуг плодові оболонки, просуваючись по ко-
нічно звуженому каналу, набувають форми лійки. Як і під час проходження рідини
через звичайну лійку, так і в плодовому міхурі відбувається обертовий рух, який по-
вертає плід навколо поздовжньої осі і примушує розгинатися частини тіла плода, що
лежать перед виходом (рис. 81).
Безперечно, що в механізмі зміни позиції і членорозміщення плода під час перейм
і потуг велике значення мають активні його рухи, в результаті яких він пристосовуєть-
ся до форм матки і таза. Ці рухи виникають під впливом порушення газообміну між
матір’ю і плодом, внаслідок чого підвищується кількість вуглекислоти в крові плода і
подразнюються рухо-
ві центри його.
При нормальному
відкритті шийки мі-
хур, що знаходиться
в піхві, розривається,
і плодові води з нього
витікають. Іноді пло-
довий міхур виступає
із статевої щілини
назовні (через стінки
його можна бачити
ніжки плода) і розри-
вається. Дуже рідко
Рис. 80. Положення, позиція і членорозміщення при головному
передлежанні теляти (А) і лошати (Б) до родів.
А
Б
328
Розділ 10
міхур лишається цілим, і плід виходить назовні в оболонці. Ясно, що його негайно
треба розірвати, бо інакше плід загине від асфіксії.
Стадія виведення плода або стадія власне родів. Одночасно з оболонками пло-
да і навколоплідними рідинами в шийку матки після її розкриття проникають і пе-
редлежачі частини тіла плода (“вклинювання” плода), які викликають подразнення
барорецепторів дорсальної частини шийки матки, що стимулює скорочення м’язів
черевного преса, тобто приєднанням до перейм родових потуг.
Під час вагітності плід самок (кобила, корова) знаходиться в повздовжньому
положенні, головному або тазовому (рідше) передлежанні, у нижній або боковій
позиції із зігнутими кінцівками.
Під час родів ці взаємовідношення піддаються відповідним змінам і плід прони-
кає в тазову порожнину у верхній позиції з витягнутими передлежачими кінцівками,
набуваючи форми клину або циліндра з конусоподібною передлежачою частиною
оболонки.
Внутрішньоматковий тиск на плід зростає до максимуму (у великих самок до
2,3 кг на 1 см
2
площі тіла або 640 кг на всю поверхню плода і 78 кг на вихід з тазу), а
це сприяє врізанню, а тоді вклинюванню плода в родові шляхи в напрямку до вульви
відбувається так зване врізання плода. Черговими переймами і потугами передлежа-
чі органи плода проштовхуються через щілину вульви і наступає їх прорізання, піс-
ля якого виведення плода, як правило, закінчується швидко, його пупковий канатик
розривається. В порожнині матки залишаються лише плодові оболонки та залишки
навколоплідної рідини. В родову стадію роділля буває сильно збудженою, занепокоє-
ною, переступає ногами, стогне, лягає і швидко встає, оглядається на живіт, вигинає
спину, хоча у деяких самок вищезгадані клінічні ознаки можуть бути відсутні.
У цій стадії потуг плід просувається краще, якщо роділля лежить, бо участь
черевного преса при цьому більша. Голівка плода при цьому лежить у лошат на
путових суглобах, а у телят – на карпальних, що спричиняє прорізуванню голівки
через шийку матки.
Рис. 81. Зміна членорозміщення (А) та позиції (Б):
1 – порожнина сечової оболонки; 2 – порожнина амніотичної оболонки.
А
Б
1
2
2
1
Фізіологія родів
329
Під час прорізування голівки родові по-
туги досягають максимального напруження і
повторюються одна за одною. Тому й не див-
но, що багато тварин під час прорізування го-
лівки плода часто стогнуть і потіють. Корови
мукають від сильного болю.
Коли пройшла голівка плода через роз-
ширену шийку матки, дальший процес родів
відбувається без особливих труднощів. Прав-
да, іноді вульва, незважаючи на розслаблен-
ня, на дуже короткий час затримує роди. В
цій частині родових шляхів копитця кінцівок
легко проходять назовні, а відносно велика
голівка або тазовий поясок (при тазовому
предлежанні) виходять порівняно повільно.
У таких випадках можуть спостерігатися в
тій чи іншій мірі розрив промежини.
Послідова стадія або стадія виведення
посліду. Після виведення плода на деякий
час породілля заспокоюється, у неї припиня-
ються на декілька хвилин перейми і потуги, а тоді перейми поновлюються, але вже
на фоні слабких потуг або взагалі без них. Це сприяє спочатку витіканню решток
плодових вод, змішаних з кров’ю. Потім починається виділення плодових оболонок
(у великих тварин, овець і кіз затримуються звичайно всі оболонки, а у собак і сви-
ней – судинна і частково сечова), які мають назву посліду.
Перейми спостерігаються до повного зігнання плодових оболонок (посліду).
Послід виділяється звичайно після виходу плода у кобил через 3–15 хв., у дріб-
них жуйних тварин – через 2–4 години, у свиней – через 0,5–1 годину і тільки в корів
може затримуватися до 6 годин і більше.
Виділенню посліду сприяє різке зниження внутрішнього тиску у ворсинках, крип-
тах карункулів матки після виведення і розриву судин пуповини. Крім того, скорочен-
ня матки витискають ворсинки з крипт (заглибин карункулів матки). Сповільнене ви-
ділення посліду у жуйних
, порівняно з іншими видами тварин, пояснюється перш за
все котиледонним типом плаценти до того ж карункули розміщені на тонких ніжках, і
в них немає м’язів; а ворсинки судинної оболонки розгалужені і глибоко проникають
у крипти карункулів матки. По-друге
, відокремлений послід виділяється у виверне-
ному стані, тобто та сторона, що була прикріплена до слизової оболонки
, виявляється
завернутою всередину. Це пояснюється тим, що відокремлення судинної оболонки
починається від задніх відділів матки.
Під час відокремлення посліду у більшості тварин не спостерігається кровотечі,
бо ворсинки судинної оболонки виходять з крипт, не розриваючи судин, неначе пальці
Рис. 80. Ретракція м’язів матки під час
родів:
А – розміщення мускульних волокон (вказані циф-
рами) до ретракції, Б – їх переміщення після ре-
тракції.
1
4
5
2
6 3
7
8
10
1
4
7
9
8
10
6
5
3
2
А
Б