ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 22.02.2019
Просмотров: 14945
Скачиваний: 16
340
Розділ 10
вульви вкривається багато чисельними складками, вульва зменшується в розмірах і
через 5–6 днів набуває нормального вигляду.
Відбувається поступова інволюція зв’язок таза до невагітного стану. Вони стають
твердими на дотик, відстань між основою хвоста і сідничним горбом зменшується до
2,3–2,6 см.
На слизовій оболонці матки до 5–6-ї доби після родів залишаються гематоми і
зберігається набряк.
В 1-шу добу після родів епітелій слизової оболонки матки в багатьох місцях бу-
ває травмованим. Слизова оболонка сильно гіперемована. Через деякий час гіперемія
стає менш помітною. На 9-ту добу після родів вся слизова оболонка вкривається од-
ношаровим призматичним епітелієм. Судини слизової оболонки матки повертаються
до нормального стану.
На 21-шу добу після опоросу слизова оболонка вкривається багатошаровим ви-
соким епітелієм, а м’язовий шар досягає нормальної товщини і зберігається до від-
лучення поросят.
Тобто інволюція статевих органів у свиноматки після родів завершується до 20–
25-ї доби, хоча окремі автори (О. І. Пучковський та ін.) вважають, що у основної маси
свиноматок вона закінчується в середньому на 5-ту добу після родів, що дає можли-
вість отримання стислих опоросів свиноматок тобто, до 3-х опоросів в рік. На фер-
мерських господарствах Німеччини, керуючись подібними міркуваннями, отримують
2,4 опороси на рік. В умовах свинарських господарств України інволюція статевого
апарату у свиноматок завершується повністю приблизно через 4 тижні після родів
(М. І. Харенко).
Відбуваються помітні зміни і в молочних залозах свиноматки, які на кінець ва-
гітності досягають повного розвитку. В процесі родів або через деякий час після їх
закінчення (через 1–3 години) починається сильна гіперемія та секреція молозива у
залозі. На 5–8-й день лактації молозиво перетворюється на молоко.
Поросята в перші дні життя споживають молока дуже мало, а утворюється його
багато. Змінюючи і контролюючи годівлю породіль, можна попередити надмірне мо-
локоутворення та можливу патологію молочних залоз.
Роди у суки і кішки (щеніння і окот). Таз м’ясоїдних вважається найсприятливі-
шим для родів (Г. М. Калиновський, 1996).
Верхня частина таза складається з трьох крижових і першого хвостового хреб-
ців. Внаслідок нахилу клубових кісток вперед склепіння тазової порожнини утворене
хвостовими хребцями, які забезпечують значне збільшення просвіту таза у висоту.
Плоди тут також не стискаються під час проходження боковими стінками тазової по-
рожнини, оскільки в їх утворенні у м’ясоїдних не бере участі кісткова основа, а із
зв’язок тут є тільки крижово-сіднична. Вихід з таза у переважній більшості випадків
набагато ширший за вхід. Нормальному перебігу родового процесу сприяє також те,
що голівки у плодів повністю не скостенілі і зменшуються в об’ємі під час прохо-
дження плодів через тазову порожнину.
Фізіологія родів
341
Тим не менше, родовий процес у сук і кішок частіше ніж у самок інших видів
тварин, може перебігати набагато складніше і важче, внаслідок невідповідності спа-
ровуваних порід тварин.
Стадія розкриття шийки матки триває 6–8 годин. Вона характеризується ко-
роткочасними переймами (20–40 сек.) і довгими паузами (15–30 хв.), при яких плоди
з плодовими оболонками вклинюються в родові шляхи завдяки чому канал шийки
матки розширюється, утворюючи шлях, достатній для виведення плодів.
Стадія виведення плодів характеризується проходженням плодового міхура че-
рез тазову порожнину і появою його за межами статевої щілини з наступним його
розривом, виходом навколоплідної рідини і першого плода. Тривалість другої стадії
родів у сук і кішок становить 10–20 хв., але в залежності від кількості плодів та їх роз-
мірів виведення плодів може затягуватися до 24 години. В окремих випадках самки
допомагають самі собі, витягуючи плоди зубами. Виведення плодів чергується з про-
міжками в 1–2 хвилини.
Послідова стадія. У більшості випадків посліди відділяються у сук і кішок одно-
часно з кожними виведеними плодами або ж відразу після їх виведення. Відділення
посліду у сук і кішок супроводжується кровотечею, внаслідок ушкодження окремих
ділянок материнської плаценти, яка є (хоріоендотеліальною і відпадаючою), але силь-
ної кровотечі практично не спостерігається внаслідок сильної ретракції м’язового
шару матки, що стискає кровоносні судини і забезпечуює цим їх швидкий тромбоз.
Післяродовий період у суки і кішки. Післяродовий період у сук і кішок, на від-
міну від самок сільськогосподарських тварин, закінчується стадією зрівноваження
статевого циклу, тривалістю до 4-х–6-ти місяців.
У перші дні післяродового періоду у самок підвищується на 0,5–0,8 ºС загальна
температура тіла, збільшується кількість пульсових ударів, частішим стає дихання,
підвищується кров’яний тиск.
Впродовж 3–4-х діб зовнішні статеві органи, об’єм і конфігурація живота набува-
ють форми і розмірів, характерних для передвагітного стану. До 5–6-ї доби зникають
набряки, відновлюються до вихідного стану всі зв’язки таза. У деяких самок інволю-
ція статевої системи може затягуватися до двох тижнів.
Завдяки ретракції м’язів матка зменшується в розмірах, стінка її стає товстішою,
післяродові очищення виводяться з матки назовні. У тканинах матки відбувається жи-
рова альтерація, розсмоктуються тканинні елементи і вона зменшується у 10–15 разів.
Епітелій ендометрія позаплацентарних ділянок злущується, частково розпадається і
разом із залишками крові, навколоплідних рідин, ділянок плаценти і секрету залоз ви-
ганяється з матки у складі лохій. В перші 2 доби лохії кров’янисті, на 3-тю–6-ту добу
вони мають зеленуватий відтінок за рахунок пігментів білівердину, на 7-му–9-ту добу
стають каламутними з жовтим відтінком, а на 10–12-ту добу – прозорими, тягучими,
в’язкими, склоподібними. При нормальному перебігу післяродового періоду в лохіях
завжди містяться мукополісахариди (муцини).
342
Розділ 10
На 12–15 добу післяродового періоду виділення лохій закінчується, ендометрій
вкривається повністю епітелієм.
Повна інволюція матки закінчується до 15-ї доби післяродового періоду.
Роди у кролиці (окріл). Роди у кролиць в більшості випадків проходять без
ускладнень і закінчуються впродовж 15–30 хв., а інколи можуть затягуватися на добу
і більше та перебігати в 2 етапи: спочатку плоди виводяться з однієї матки, а через
декілька годин – з другої. Кількість плодів (від 1 до 20) залежить від породи, органі-
зації спаровування та умов існування вагітних самок (а отже, і випадків прихованих
неповних абортів). Як правило, розмір приплоду однієї кролиці складається із 6–8
кроленят.
Кролиця з’їдає посліди, облизує кроленят, збирає їх в гніздо і вкриває пухом. При
відсутності води під час окролу, кролиця може з’їдати свій приплід.
Роди у нутрії (щеніння). Середня плодючість нутрії становить 5–6 нутренят. За
два роки від самки можна отримати 5 приплодів.
У більшості випадків роди у нутрії відбуваються вночі або дуже рідко вдень. Піс-
ля народження кожного нутреняти самка з’їдає послід. У теплому гнізді нутренята
швидко обсихають і легко знаходять соски матері, які до початку щеніння наповню-
ються молоком. Вранці, після щеніння, необхідно оглянути нутренят, визначаючи
їх стан і стать, прибрати гніздо, забруднену підстилку і замінити свіжою, видалити,
якщо вони є, мертвих нутренят.
Роди у норок (щеніння). Звичайно роди бувають вночі або вранці. Середня три-
валість родів 1,5–3 години. Щенята народжуються з масою 9–12 г і розміром 5–7 см,
сліпі, беззубі, із закритими вушними раковинами. У нормального, міцного щеняти
повне черевце без зморшок, а шкіра рожева, бархатиста і пружна на дотик. Слабі
щенята мають спале, зморшкувате черевце, слабий писк. Середня плодючість норки
становить 5–6 щенят. Випадки патологічних родів у норок бувають порівняно рідко.
Про стан новонароджених щенят судять за їх писком. Нормальний, періодичний писк,
коли самка виходить з будиночка за кормом є вірною ознакою того, що щеніння про-
йшло нормально. Через 2–3 години щенята майже перестають пищати.
Роди у сріблясто-чорної лисиці (щеніння). Середня плодючість самок стано-
вить 4–6 цуценят з коливаннями від 1 до 11. Щеніння проходить вночі або вранці,
рідко вдень або ввечері і втручання практично не потребує. Якщо щеніння пройшло
нормально, то самка весь час знаходиться у будиночку, звідки періодично чути нор-
мальний писк цуценят, який швидко припиняється. Здорові лисенята у гнізді лежать
купою, одне на одному. Якщо самка, встаючи, їх розкидала, то вони швидко злазяться
знову до купи. Волосся у новонароджених блискуче, бархатисте.
При патологічних родах самка бігає по клітці, часто присідає і, повертаючись,
ніби обнюхує себе; це є ознакою того, що вона сама не може розродитись і їй потрібна
акушерська допомога.
Стадійність родового процесу у лисиць аналогічна сукам і кішкам.
Фізіологія родів
343
10.8. Оганізація родильних відділень
Підготовка тварин до родів. У кожному тваринницькому господарстві треба
мати родильне відділення, що сприяє нормальному забезпеченню перебігу родів, є
ефективним заходом профілактики захворювань породіль і новонароджених, і дозво-
ляє кваліфіковано надавати акушерську допомогу. Якщо ж такого відділення на фермі
немає, то для цього треба виділити частину стайні, корівника, кошари або свинарни-
ка – найкращу частину приміщення, по можливості ізольовану і захищену від про-
тягів. Це приміщення має бути теплим, сухим і мати вентиляцію. Денники у ньому
мають бути просторі, а підлога – з незначним нахилом вниз. У кожному родильному
відділені відводять простору світлу кімнату або відгороджують частину приміщення
для надання акушерської допомоги у випадках патологічних родів. Тут обладнують
спеціальну аптечку.
На великих молочних фермах родильне відділення ділять на окремі секції – перед-
родову, родову і післяродову. У родовій секції обладнують спеціальні бокси із су-
цільними стінами. У боксі для проведення патологічних родів стіни облицьовують
плиткою. Перед входом до кожної секції має бути дезкилимок.
Під однією покрівлею з родильним відділенням відводять приміщення для ново-
народжених телят (профілакторій). Профілакторій повинен бути ізольованим від при-
міщення для породіль. Новонароджені перебувають у ньому не менше 10 днів.
Поряд з родильним відділенням обладнують вигульний майданчик.
У родильне відділення тварин переводять з появою ознак наближення родів. Пе-
ред цим тварину треба старанно почистити, зовнішні статеві органи, промежину,
хвіст та частину крупа обробити слабким дезрозчином, копита вимити. Тут тварина
повинна перебувати не менше 5–7 днів при нормальному перебігу родів та післяро-
дового періоду.
Перед переведенням нової тварини у родильне відділення станок або денник для
неї слід продезінфікувати і покласти свіжої підстилки, яку треба міняти щоденно.
Роботу по дотриманню родильного відділення у чистоті, організації правильної
годівлі і догляду за тваринами доручають тільки підготовленій особі. В родильному
відділенні організовують цілодобове чергування.
Приймання родів. У свійських тварин звичайно роди відбуваються природно,
без особливих труднощів. Іноді ж процес родів затягується і ускладнюється, причому
у корів це буває набагато частіше, ніж у інших видів тварин. Заздалегідь знати всі
можливі ускладнення родів не можна, бо навіть при зовні цілком нормальному пере-
бігу вагітності і родів у будь-який час роди можуть ускладнитися, від чого може за-
гинути не тільки плід, а й породілля.
Перед родами тварину треба перевести в родильне відділення або по можливос-
ті – у родильний станок, який повинен бути чистим і продезінфікованим. Слід старан-
но помити і продезінфікувати зовнішні статеві органи тварини, основу хвоста і задню
частину тулуба. Рекомендується у кобил ріпицю хвоста обмотати бинтом, відвести
хвіст набік і прив’язати мотузкою до гриви.
344
Розділ 10
З появою у тварин передвісників родів треба встановити за нею цілодобовий на-
гляд і мати завжди напоготові чисті акушерські петлі та дезінфікуючі речовини. Роди
повинні перебігати природньо, не слід цьому перешкоджати. Якщо тварина хоче
лягти, треба не перешкоджати цьому. Роди у жуйних тварин відбуваються легше і
швидше, коли вони лежать на лівому боці, бо в такому положенні виведенню плода
не перешкоджає рубець. Коли роди дуже затягуються, треба дослідити піхву, стан
родових шляхів і плода.
Спочатку вульву обмивають дезінфікуючим розчином і підготовляють руки. Нігті
на руках коротко обрізають, руки старанно миють гарячою водою з милом. Якщо на
руках є рани або подряпини, їх змазують настойкою йоду і заливають колодієм. Крім
того руки обробляють дезінфікуючим розчином (70° спиртом, розчином ріванолу
1 : 1000 і т. ін), а потім змазують стерильним риб’ячим жиром, вазеліном або несо-
лоним смальцем. Така старанна підготовка рук необхідна, щоб не занести інфекції в
родові шляхи і запобігти прониканню через шкіру рук інфекції, яка може бути в родо-
вих шляхах (особливо при мертвих плодах, при мацерації плода).
Після такої підготовки, склавши руку у формі клину, вводять її у піхву. Тут рукою
обережно досліджують ступінь розкриття шийки матки і стан плодових оболонок. Якщо
виявиться, що шийка матки трохи відкрита, плодові оболонки вже увійшли у піхву і не-
має будь-яких відхилень з боку кісткового таза і м’яких родових частин, то руку витягу-
ють з піхви і чекають дальшого розкривання шийки матки, надавши тварині спокій.
Якщо плодові оболонки виходять з вульви не розірваними, їх можна розірвати
лише тоді, коли крізь них видно грудні кінцівки і голову або тазові кінцівки і круп
плода. Ні в якому разі не можна розривати міхур раніше, бо це спричинить передчасне
витікання плодових вод, плід опуститься назад у матку і роди ускладняться.
Не можна також передчасно, з силою витягувати плід. Це дуже небезпечно, бо
може спричинити травмування родових шляхів. Насильне витягування плода за груд-
ні кінцівки, при непідготовлених родових шляхах, приведе до того, що голівка його
може завернутися догори, вниз чи набік (заворот голови плода). Для прискорення
родів можна накласти мотузяні петлі на передлежачі частини плода, що перебувають
уже в родових шляхах (при головному передлежанні на голову і на кінцівки, при та-
зовому – на тазові кінцівки). Натягувати за кінці мотузки треба поступово, під час
перейм і потуг, повільно і в напрямку осі таза. У кобил напрямок натягу повинен бути
прямим, а при виході з таза – трохи донизу; у корів – прямий, а при виході з таза – тро-
хи до гори, поки не вийде голівка плода, а тоді – різко вниз. Таке прискорення роблять
не тільки при важких родах, а й при тазовому передлежанні, бо тривале здавлювання
пуповини у ділянці дна таза спричиняє смерть плода від асфіксії.
Під час проходження голівки або таза великого плода через статеву щілину, у тва-
рин може розірватись промежина. Частіше можна спостерігати це у первісток. Щоб
не допустити цього треба змазувати слизову оболонку вульви при її сухості жиром
або вазеліном; під час виведення голівки плода треба верхній кут статевої щілини об-
хопити рукою, а голівку плода притискати донизу.