ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 22.02.2019
Просмотров: 14896
Скачиваний: 16
Патологія молочної залози
445
При катаральному маститі здоюваний секрет у сухостійної корови буває сірим, кала-
мутним, водянистим із зниженою кислотністю, об’ємом 10–20 мл. При хронічному мас-
титі секрет ураженої частки молочної залози сухостійної корови стає кремовим, непро-
зорим, сметаноподібної консистенції, з домішками гною та слизу, об’ємом 30–50 мл.
15.3. Хвороби, вади та функціональні зміни вим’я
Для зручності розгляду вважаємо доцільним викласти наявні хвороби та вади роз-
витку вим’я у такій послідовності:
1. Аномалії розвитку вим’я.
2. Агалактії та гіпогалактії.
3. Мастит.
4. Розлади кровообігу у вим’ї.
5. Травматичні пошкодження вим’я.
6. Захворювання шкіри вим’я.
7. Вади розвитку дійкового каналу.
8. Функціональні розлади вим’я.
Аномалії розвитку вим’я
Вим’я буває: за об’ємом – велике, середнє, мале; за формою – ванноподібне, ча-
шоподібне, кругле, звужене, козяче, примітивне; за структурою – залозисте, залозис-
то-сполучнотканинне, м’ясисте (жирове).
Аномалії вим’я бувають уроджені та набуті, що проявляються у такій формі:
–
схильність до відвисання вим’я;
–
різниці в розвитку залозистої тканини між окремими чвертями;
–
нехарактерне розміщення дійок (зближені передні і задні дійки чи відвернені
в різні боки);
–
нехарактерна форма дійок (дуже довгі, дуже короткі, дуже товсті чи дуже тон-
кі, конусоподібні, роздвоєні);
–
аномалії дійкового каналу (неправильне розміщення, довгий, короткий, з вузь-
ким отвором).
Рідше діагностують такі аномалії, як:
аплазія – відсутність молочної залози;
гіпоплазія – недорозвиток залозистої тканини однієї або кількох чвертей;
амастія – немає основи залозистої тканини чи окремих чвертей;
гіпомастія – недорозвинене вим’я;
мікромастія – недостатній розвиток вим’я;
гіпермастія – перерозвиток вим’я;
полімастія – збільшення кількості дійок (однаково розвинені шість дійок);
олігомастія – зменшення кількості дійок;
відсутність дійкового каналу.
446
Розділ 15
Агалактія та гіпогалактія
Агалактія (agalactia) – безмолочність і гіпогалактія (hypogalactia) – маломолоч-
ність тварин, яка буває функціональною чи патологічною. Функціональна агалактія
та гіпогалактія спостерігаються у зв’язку з сухостійним періодом, наближенням родів,
відлученням сисунів, у зв’язку з віком, а патологічна гіпогалактія виникає в зв’язку
з морфологічними змінами в молочній залозі або на ґрунті функціональних розладів
молокоутворення та молоковиведення.
Агалактія та гіпогалактія може бути: уродженою, старечою, кліматичною, експлу-
атаційною, аліментарною, штучно набутою та симптоматичною.
Частою причиною гіпогалактії бувають стресові стани самок, коли підвищена се-
креція адреналіну та норадреналіну гальмує дію пролактину, знижуючи синтез моло-
ка та надходження до молочної залози окситоцину, порушуючи виведення молока.
Уроджена агалактія та гіпогалактія – є спадковою і виникає при відсутності пла-
нового добору при вирощуванні тварин і проявляється недостатнім розвитком молоч-
ної залози, афункціональним її станом при відсутності ознак запалення.
Стареча агалактія та гіпогалактія розвивається на ґрунті вікових змін у молочній
залозі та інших органах і проявляється поступовим зниженням молокоутворення та
повним його припиненням у зв’язку з атрофією залози. У такої тварини виявляють
зменшення молочної залози, її ущільнення, утворення в ній флуктуючих чи, навпаки,
ділянок затвердіння, зниження надою, погіршення якості молока.
Аліментарна агалактія та гіпогалактія виникає на ґрунті недоліків годівлі, осо-
бливо молодняку, ремонтних телиць чи нетелей і, отже, формування у молодих тва-
рин задатків низької молочної продуктивності, а неповноцінна і недостатня годівля
лактуючих тварин позбавляє їх необхідної кількості енергетичного матеріалу для мо-
локоутворення. Розлади обміну речовин, що наступають при цьому (в першу чергу
вуглеводного, жирового та мінерального) приводять до гіпоглікемії, кетонурії та по-
гіршення загального стану тварин.
Штучно набута агалактія та гіпогалактія розвивається як стресова реакція на по-
рушення правил механічного доїння, розпорядку дня, на ґрунті недодоювання, при
зміні стійла, доярки і т. п.
Штучно скерована гіпо- та агалактія виникає при відлученні від маток сисунів,
запуску дійних корів з метою припинення лактації у намічені строки.
Кліматична агалактія та гіпогалактія виникає при утриманні тварин у сирих, тем-
них, погано вентильованих приміщеннях, випасанні в спеку, холод та ін.
Експлуатаційна агалактія та гіпогалактія буває як результат надмірної експлуа-
тації, видовження лактації, вкорочення сухостійного періоду, раннього осіменіння,
неправильної організації роздою, порушення правил та технологій доїння.
Симптоматична агалактія та гіпогалактія виникає внаслідок захворювань молоч-
ної залози чи інших органів.
Лікування усіх видів агалактії та гіпогалактії полягає в усуненні причини, поліп-
шенні годівлі, утримання, організації моціону корів, застосуванні масажу вим’я перед
Патологія молочної залози
447
доїнням. Іноді позитивних результатів досягають при використанні молокогінних за-
собів – гірких трав, пітуїтрину, окситоцину перед доїнням, синестролу, випоюванні
молозива. Є повідомлення про позитивний ефект від тканинних препаратів, підшкір-
них ін’єкцій молозива, проте досягти бажаного результату важко, а то й неможливо.
При лікуванні гіпогалактії та агалактії у свиней болгарські вчені К. Братанов,
Р. Прахов та П. Константинов з успіхом застосували введення у піхву гумової груші з
нагнітанням у неї повітря та масажем молочної залози. Н. Н. Михайлов запропонував
вводити підшкірно по 0,8–1 мл 0,5 %-го розчину прозерину.
Профілактика агалактії та гіпогалактії передбачає комплекс заходів – вибракуван-
ня маломолочних корів, своєчасне вибракування старих корів, цілеспрямоване виро-
щування ремонтного молодняку, дотримування зоогігієнічних вимог при утриманні
і доїнні тварин, організацію активного моціону, профілактику захворювань тварин.
Особливу увагу слід приділяти повноцінній годівлі тварин. Фахівці тваринництва по-
винні пам’ятати, що з кожним літром молока з організму тварини виноситься 33 г
білка, 3,5 г жиру, 47 г молочного цукру, 1,4 г кальцію, 1,1 г фосфору, 5,5 г NaCl. Всі ці
речовини повинні надходити в достатній кількості з кормом.
Мастит (маміт)
Мастит (mastitis) чи маміт (mammitis) – запалення молочної залози, що виникає
у відповідь на дію механічних, біологічних, хімічних чи термічних чинників. Назва
слова мастит походить від грецького mastos – грудна залоза, а маміт – від латинського
mamma – молочна залоза.
Мастити у корів.
Мастит може виникати під час лактації, запуску та сухостійного періоду. Він реє-
струється у всіх видів тварин, але найчастіше у корів. Згідно Г. В. Звєрєвої і співавто-
рів під час лактації хворіє на мастит 96,3 %, під час запуску – 22,6 %, протягом сухос-
тійного періоду – 15,8 % і в перші дні після отелення – 25,3 % від загальної кількості
тварин, що захворіли протягом року. Впродовж пасовищного періоду реєструвалося
71,9 %, стійлового – 28,1 % хворих на мастит корів. За даними Міжнародної молоч-
ної федерації щорічно хворіють на мастит біля 25 % корів, завдаючи значно більших
збитків молочному скотарству, ніж всі хвороби разом взяті. Ці збитки складаються
з недоотримання молока, погіршення його біологічних, технологічних та харчових
якостей, затрат на діагностику та лікуванням хворих тварин, передчасного їх вибра-
кування. Широкому розповсюдженню маститу сприяє незадовільний санітарний стан
ферм, неповноцінна годівля тварин, недоліки в організації утримання корів, догляді за
їх вим’ям, доборі тварин для машинного доїння, технології їх доїння, обслуговуванні
доїльної апаратури. Телята від корів, хворих на мастит, хворіють диспепсією у два
рази, гинуть у 4–5 разів частіше, ніж телята від здорових корів.
Етіологія. Мастит звичайно буває наслідком дії на молочну залозу механічних, тер-
мічних, хімічних та біологічних факторів. На долю останнього (мікробного) припадає
85 % усіх випадків маститу. Причому збудниками маститу може бути різноманітна мі-
крофлора: бактерії, мікроскопічні гриби, окремі водорості (прототеки), віруси, рикетсії.
448
Розділ 15
Бактерійний мастит викликається як коками (стрептококи, стафілококи, диплококи),
так і паличкоподібними формами (кишкова паличка, коринебактерії, клебсіели, ентеро-
бактерії та інші). Переважають серед бактерій золотистий стафілокок, агалактійний і
дисгалактійний стрептококи, вим’яний стрептокок, кишкова паличка, коринебактерії.
При вивченні мікробного фактора в етіології маститів Г. В. Звєрєва встановила,
що у 28,2 % випадків це була кишкова паличка; у 26,9 % – стафілококи; 25 % – стреп-
тококи. Мікроорганізми виділялися з уражених часток вим’я у 85,5 % хворих корів,
при цьому в 61 % випадків вони виділялися із здорових часток вим’я.
Серед мікроскопічних грибів тут переважає candida tropicalis.
Мастити вірусної та рикетсійної етіології реєструються при епізоотіях ящура, ві-
спи, деяких інших інфекціях. Немає взаємозв’язку між типом збудника і характером
запалення. Я. Ярет (1974) спостерігав у одному господарстві через 3–5 днів після
отелення спалах гострого маститу у корів, внаслідок якого загинуло 50 % корів. При-
чини захворювання були різні, але основною була дія кишкової палички, вірулент-
ність якої різко зросла.
Більшість маститів є інфекційними. Інфекція чи то викликає, чи ускладнює мас-
тит. Мастити корів є значною загрозою для людей. Описані випадки епідемії скарла-
тини, септичного запалення зіву у США, Англії, Данії на ґрунті вживання молока від
хворих корів. У Данії зареєстровано спалах стрептококової інфекції, при якій захворі-
ло 2 300 чоловік. Причина хвороби – банальна: у доярки на руках був панарицій. Від
неї заразилася корова, у якої мастит уразив одну частку вим’я. Через молоко хвороба
перекинулась на людей у вигляді стрептококової ангіни та скарлатини.
Шляхи проникнення інфекції: основними є три – галактогенний (через дійковий ка-
нал), лімфогенний (через пошкоджену шкіру), гематогенний (з током крові) при наяв-
ності вогнищ інфекції у матці, нирках, печінці, кишечнику чи інших органах. Проте, слід
мати на увазі, що інфікування молочної залози не завжди супроводжується запаленням.
Молочна залоза відрізняється певною стійкістю до галактогенного зараження. Тут
є щільний сфінктер; багатошаровий епітелій дійкового каналу, що сильно зроговіває,
утворюючи товстий шар кератину з високим вмістом ненасичених жирних кислот (бак-
теріостатичні речовини); немалу роль відіграють бактерицидні властивості молока.
Виникненню маститу сприяють анатомічні та функціональні особливості молоч-
ної залози, спадкова генетична схильність до маститу, недоліки в годівлі особливо
перед отеленням та після нього, згодовування недоброякісних кормів, різкий перехід
з одного корму на інший, інтоксикації на ґрунті гастроентеритів, атонії передшлунків,
отруєння карбамідом, нітратами, нітритами, отруйними рослинами, недоліки утри-
мання (скупчення, незадовільний мікроклімат приміщень, відсутність моціону), по-
рушення технології та санітарно-гігієнічних правил машинного доїння, перетриму-
вання доїльних стаканів на вим’ї, зняття доїльних стаканів без відключення вакууму,
перенесення доїльного апарата від однієї корови до іншої без споліскування та де-
зінфекції доїльних стаканів, неповне видоювання, нерегулярне доїння, неправильний
запуск, здоювання на підлогу молока від хворих корів при їх сумісному утриманні із
Патологія молочної залози
449
здоровими, хвороби шкіри вим’я (дерматити, тріщини, рани, фурункули та ін.), аку-
шерські та гінекологічні захворювання (затримання посліду, атонія матки, ендоме-
трити, порушення обміну речовин, ацетонемія, гіпо- та авітамінози, ослаблення ор-
ганізму, переохолодження вим’я, висока вірулентність мікрофлори довкілля, велика її
кількість та прямий контакт із залозою.
Значну роль відіграють анатомічні та функціональні аномалії молочної залози.
Так, корови з козячою формою вим’я уражаються маститом у 5 разів частіше, ніж з
чашеподібною формою.
Сприятливими факторами щодо виникнення запалення є також ослаблення сфінк-
тера дійки, багате постачання кров’ю вим’я під час лактації, неохайне утримання
тварин, несвоєчасна ізоляція хворих тварин та інше. Проте у 15 % випадків мастит
перебігає асептично, без участі мікроорганізмів, як наслідок ендогенної чи екзоген-
ної інтоксикації організму, механічного, термічного чи хімічного травмування. Ен-
догенна інтоксикація може виникати при субінволюції матки, ендометриті, нефриті,
ураженнях інших органів, екзогенна – при згодовуванні зіпсованих кормів, поїданні
отруйних рослин. Неповноцінна годівля викликає ослаблення природної резистент-
ності організму, місцевих захисних його реакцій. Особливо зростає ризик виникнен-
ня маститу при наявності в кормах залишкових кількостей пестицидів, підвищеному
вмісті нітратів та нітритів, ураженні їх цвіллю та грибами.
Сприятливим чинником виникнення маститів є недолік в організації машинного
доїння. Звичайно корів доять 2-тактними та 3-тактними доїльними апаратами. Двотак-
тні апарати – продуктивніші, але вони вимагають високопродуктивного стада, а три-
тактні апарати – більш придатні для невідселекціонованого за формою вим’я стада.
Процес механічного доїння включає: підготовку апаратури, підготовку вим’я, ви-
доювання молока, завершення доїння.
Головне у підготовці вим’я – тактильна стимуляція (30–40-секундний масаж мо-
лочної залози), що прискорює припуск молока. Не можна одягати стакани доїльних
апаратів на непідготовлене вим’я. Затримання із одяганням доїльного апарата на під-
готовлене вим’я діє теж негативно.
Важливу роль також відіграє спосіб обмивання вим’я. Це слід робити теплою во-
дою з розпилювача за 1–2 хв. до доїння, з витиранням одноразовими серветками або
рушником, зволоженим 0,5 %-им дезмолом чи 1 %-им хлораміном. Пропуски вису-
шування вим’я призводять до “стікання” бактерій до кінчиків дійок. Зимою доїльні
апарати перед одяганням потрібно занурити в теплу воду.
Часто доїльна апаратура перетворюється на резервуар мікроорганізмів, які пере-
носяться від однієї корови до іншої. Вище підкреслювалося, що мастити виникають
як в період лактації, так і під час запуску, сухостою і зразу після отелення. Цьому
сприяє зниження резистентності залози на ґрунті перебудови тканин. Наявність ін-
фекційного начала чи прихованого маститу сприяють переходу його в клінічну фор-
му. Після отелення мастит може виникати внаслідок інтоксикації на ґрунті набряку
вим’я чи інших післяродових захворювань.