ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 22.02.2019
Просмотров: 14902
Скачиваний: 16
Патологія молочної залози
435
Молочна залоза кішки скла-
дається з 8-ми залозистих часток,
молочні протоки у яких зливають-
ся і відкриваються двома отвора-
ми на верхівках сосків.
Молочна залоза кролиці утво-
рена 8-ма залозистими частками.
У вим’ї корови є добре роз-
винене мереживо кровоносних
судин. Інтенсивність кровопос-
тачання вим’я залежить від його
функціонального стану. Так, крізь
вим’я сухостійної корови протікає
0,8–1 л крові за хвилину, а в пе-
ріод лактації – 4 л і більше. Важ-
ливо враховувати і те, що по вені
промежини кров тече від статевих
органів до вим’я, чим можна пояс-
нити випадки захворювань вим’я
при ураженні статевих органів.
Артеріальна система вим’я скла-
дається із зовнішньої соромітної
артерії (a. pudenda externa), яка
разом з однойменною веною, зо-
внішнім сім’яним нервом та лім-
фатичними судинами виходить з
черевної порожнини через пахвовий канал у надвим’яний простір, ділиться на пере-
дню та задню артерії основи вим’я, гілки яких постачають кров’ю усі тканини від-
повідної половини вим’я і утворюють капілярну мережу навколо кожної альвеоли та
артерія промежини (a. perinealis), що виходить із внутрішньої соромітної артерії при
її виході із тазової порожнини, проходить під шкірою промежини і розгалужується в
шкірі задньої поверхні вим’я. Частина її гілок проникає і в паренхіму вим’я.
Венозна система вим’я багатша, вона включає зовнішню соромітну вену (v. рu-
denda externas), підшкірну черевну молочну вену (v. subcutanea abdоminalis) та вну-
трішню соромітну вену (v. рudenda interna). Вени вим’я супроводжують артерії і ма-
ють таку ж назву. Крім того, в результаті злиття передньої вени вим’я та передньої
вени основи вим’я утворюється підшкірна черевна (молочна) вена (v. subcutanea abd-
ominalis), що проходить під шкірою нижньої частини черева (паралельно білій лінії),
на рівні 8-го ребра проникає крізь отвір черевної стінки (молочний колодязь) у грудну
порожнину і впадає у внутрішню грудну вену.
Лімфатична мережа вим’я представлена поверхневими та глибокими лімфатич-
ними судинами та лімфатичними вузлами. Поверхнева лімфатична мережа розміще-
Рис. 139. Схема іннервації та кровоносної системи
вим’я:
1 – зовнішній сім’яний нерв; 2 – клубово-паховий нерв; 3 – клу-
бово-підчеревний нерв; 4 – промежинний нерв; 5 – зовнішня со-
ромітна артерія; 6 – аорта.
1
2
3
4
5
6
436
Розділ 15
на в шкірі, підшкірній клітковині та фасціях
вим’я у вигляді щілин, капілярів та судин, що
впадають у поверхневі пахвові лімфовузли за-
дніх долей вим’я. Звідси лімфа скеровується у
глибокий пахвовий лімфовузол, тоді в лімфа-
тичну цистерну поперекової області, грудну
протоку, передню порожнисту вену.
Іннервація вим’я здійснюється 4 парами
спинномозкових нервів:
• клубово-підчеревним (n. iliohypogast-
ricus);
• пахвинним (n. ilioinguinalis);
• зовнішнім сім’яним (n. spermaticus ex-
terna);
• промежинним нервом (n. perinealis).
Молочна залоза зв’язана функціонально
з органами розмноження, її нейрогуморальна
регуляція здійснюється тими ж механізмами
взаємозв’язку. Її форма, будова, здатність до
молокоутворення залежить від співвідношен-
ня паранхіми та сполучної тканини.
Фізіологія лактогенезу
Лактація – фізіологічний процес утворення молока, що включає нагромадження
його в альвеолах, періодичне виведення в молочні протоки і заповнення ємкісної сис-
теми з послідуючим переміщенням молока з верхніх відділів у нижні – молочні ходи
та цистерни і, нарешті, виведення його під час ссання чи доїння.
У молодих тварин молочна залоза складається в основному з жирової тканини та
невеликої кількості проток. З настанням статевої зрілості кількість проток зростає.
Докорінні зміни відбуваються в молочній залозі в зв’язку з вагітністю. У другій по-
ловині вагітності відбувається інтенсивний розвиток молочних ходів, альвеол та дійок.
Перед родами молочна залоза збільшується в об’ємі і починає продукувати моло-
зиво, що в порівнянні з молоком має у два – три рази вищу кислотність, більше білків,
вітамінів, імунних тіл, заліза, вітаміну А (в 10 разів), D (в 3 рази), проте в ньому мен-
ше жиру і цукру. Через 7–10 днів після родів молозиво перетворюється на молоко.
Після родів протягом 4-х–6-ти тижнів молочна залоза розвивається, а тоді почи-
нається її інволюція.
В загальному у корів лактація триває 6–11 місяців, кіз – 6–10, овець – 4–6, сви-
ней – 2 місяці.
З припиненням доїння (ссання) наступає інтенсивна інволюція молочної зало-
зи: молочні протоки спадаються, епітеліальні клітини перероджуються, розпада-
Рис. 140. Схема лімфатичних судин
вим’я:
1 – глибокі лімфатичні судини; 2 – лівий лімфа-
тичний вузол; 3 – поверхневі лімфатичні судини;
4 – лімфатичний вузол цистерни.
2
1
4
3
Патологія молочної залози
437
ються, розсмоктуються; альвеолярна тканина замінюється
жировою.
Зберігаються лише молочні протоки, просвіт яких запо-
внюється в’язким, клейким секретом. В тканинах з’являється
багато макрофагів, що видаляють редуковані елементи. Зало-
за зменшується, ущільнюється, наступає сухостійний період.
Завершується сухостійний період підготовкою до нової
лактації, відбувається повна регенерація залозистої частини
залози. Відновлений епітелій за 2–3 тижні до родів починає
секретувати компоненти молозива і перед родами ємкісна
система залози буває заповненою молозивом.
Отже, лактація – це складна нейрогуморальна реакція ор-
ганізму на імпульси від рецепторів шкіри молочної залози (під
час ссання чи доїння) та хеморецепторів судин та інших орга-
нів, що реалізуються через кору головного мозку – гіпотала-
мус – гіпофіз.
Перед родами внаслідок зниження в крові рівня прогесте-
рону та збільшення концентрації естрогенів знімається бло-
кування синтезу пролактину, який разом із соматотропним
гормоном, а також гормонами щитовидної залози та наднир-
ників забезпечують молокоутворення.
Специфічними речовинами, що беруть участь у регуляції
лактації, є в першу чергу гормони яєчника (плаценти) – естро-
гени; гормон жовтого тіла – прогестерон; гормони гіпофіза –
пролактин (лактоген), окситоцин, соматотропний, тіреотроп-
ний, адренокортикотропний, а також тироксин, трийодтиро-
нін, тирокальцитонін, глюкокортикоїди, мінералокортикоїди,
адреналін, норадреналін, паратгормон, інсулін, глюкагон.
Естрогени обумовлюють розростання молочних проток
(у другій половині вагітності), а прогестерон – ріст альве-
ол і підготовку молочної залози до лактації; адренокортикотропний і тіреотропний
гормони та соматотропін активізують обмін речовин у залозі; пролактин стимулює
секрецію молока, а окситоцин стимулює молоковиділення. Подразнення нервових за-
кінчень шкіри молочної залози, особливо дійок під час масажу, ссання та доїння пе-
редаються до кори головного мозку. Сюди також надходять імпульси, що виникають
при подразненні хеморецепторів молочної залози відповідними компонентами крові.
Ці імпульси аналізуються, трансформуються і передаються до молочної залози і сти-
мулюють чи, навпаки, гальмують молокоутворення та молоковиділення.
Рис. 141. Форма вим’я у корів:
1 – добре розвинене чашеподібне; 2 – чашеподібне; 3 – добре розвинене кругле;
4 – кругле звужене; 5 – козяче.
1
2
3
4
5
438
Розділ 15
Лактація – це складний процес, протягом якого відбувається зміна періодів моло-
коутворення та молоковіддачі.
Синтез молока в альвеолах відбувається із складників крові шляхом накопичення
в клітинах секрету, відторгнення його і переміщення у просвіт альвеол. Через вим’я
корови з надоєм 15 кг протікає 6 тонн крові на добу. На утворення 1 літра молока ви-
користовуються компоненти 400 кг крові. Під час найвищої лактації з молоком виді-
ляються і залозисті клітини.
При наповненні вим’я молоком його маса у високопродуктивних корів сягає 20–40 кг.
Молоко – цінний продукт харчування, що містить біля 120 речовин, які знаходять-
ся у взаємозв’язаному стані в оптимальному співвідношенні. Тут у 90 разів більше
цукру, ніж у крові, в 9 разів більше жирів, у 5 разів більше калію, у 13 разів більше
кальцію, у 10 разів більше фосфору, але у 2 рази менше білка і у 7 разів менше натрію.
Корова затрачає на лактацію від 24 до 74 % енергії корму. Молоко має не лише пожив-
ні, а й лікувальні властивості. В каноні лікувальної науки Авіценни, працях древніх
медиків є повідомлення, що в ті часи власники корів годували їх спеціальними сумі-
шами трав, щоб отримати лікувальне молоко.
В той же час молоко – це сприятливе середовище для розвитку мікрофлори. При
захворюванні тварин склад молока, його якості змінюються. Проблема якості молока,
як і проблема захворювань молочної залози особливо актуальна.
Слід мати на увазі, що у вим’ї є певні бар’єри, що забезпечують місцевий захист
залози. Ці бар’єри розміщені в ємнісній системі вим’я, дійковому каналі ступінчасто,
мов драбинка. Це перш за все такі механічні фактори, як цистернальна розетка, склад-
ки епітелію, сфінктер дійки. Поряд з цим бар’єрну функцію виконують і біохімічні
фактори – ненасичені жирні кислоти молока, протеїн, слизовий шар епітелію. Наре-
шті, тут є потужні клітинні фактори – макрофаги, лімфоцити, плазматичні клітини.
До захисних бар’єрів молочних проток відносять також циркулярний міоепітелій,
антибактерійні фактори молока (лізоцим, система лактопероксидаза-тіоціанат-пе-
роксид водню, лактоферин, комплемент, імуноглобуліни, фагоцити). Але головними
факторами захисту вим’я є його імунітет, активний фагоцитоз, бактерицидні і бак-
теріостатичні властивості молока; у вим’ї виробляються імуноглобуліни, а в секреті
залози є лейкоцити та макрофаги. Все це разом і формує систему локального захисту
молочної залози.
Проте механізми захисту не є абсолютними. Незбалансована годівля, порушення
зоогігієнічних норм утримання, догляду та експлуатації тварини ослаблюють природ-
ні механізми захисту молочної залози.
Молоковіддача – виділення молока з вим’я є наслідком переміщення молока з
верхніх ділянок вим’я вниз під впливом нервових і гуморальних факторів. Під час
підготовки вим’я до доїння до нього інтенсивно припливає кров, що забезпечує
пружність дійок (ерекція вим’я). У відповідь на подразнення рецепторів шкіри вим’я
під час масажу, доїння чи ссання з кори головного мозку надходить імпульс до виді-
Патологія молочної залози
439
лення з гіпофізу окситоцину, який забезпечує ригідність вим’я – відповідну напругу
скоротливої системи, скорочення міоепітеліальних клітин альвеол, м’язових воло-
кон молочних проток, що обумовлює молоковіддачу; заповнення дійкових цистерн
молоком. Все вим’я стає пружним, наповненим, розтягнутим. Молоковіддача має
фазовий характер.
1 фаза молоковіддачі (тривалістю 1–4 сек.) характеризується виділенням молока
з великих проток у цистерну. Обмивання вим’я, масаж викликають потік нервових
імпульсів у поперековий відділ спинного мозку, у поперековий симпатичний нерво-
вий стовбур і рефлекторно викликають розслаблення гладкої мускулатури цистерни і
проток. Падає внутрішньоцистернальний тиск і відбувається припуск молока, тобто
переміщення його у нижні відділи ємнісної системи вим’я. Розслаблюються сфінк-
тери дійок.
2 фаза (тривалістю 5–7 хв. у корів, 4–5 хв. – у кіз, біля 1 хв. – у свиней). Під впли-
вом вивільнюваного задньою долею гіпофізу окситоцину скорочується міоепітелій
альвеол і молочних проток, різко зростає внутрішньовим’янний тиск, молоко з альвеол
та дрібних проток виділяється у великі молочні ходи та цистерну. За цей час (5–6 хв.)
руйнується окситоцин і виділення молока припиняється. Отже, доїння не повинно
тривати довше 5–6 хв. Порушення стереотипу доїння, недотримання розпорядку дня,
стресові фактори, биття, переляк викликають виділення адреналіну, який гальмує мо-
локовіддачу. Слід мати на увазі, що поряд з утворенням молока відбувається і зворот-
Рис. 142. Схема нейрогуморальної регуляції лактації.
спинний мозок
підтримка
лактації
ок
ситоцин
припуск мо
лок
а
про
лак
тин
гіпофіз
початок лактації
прогестерон
молоковіддача
масаж та
процес лактації
ф
оліку
лін