Файл: Ветеринарне акушерство, Яблонський, 2006.pdf

440

Розділ 15

не всмоктування його 
складових 

частин – 

реабсорбція.  Звичай-
но,  поступове  запо-
внення  вим’я  моло-
ком відбувається про-
тягом 

12–14 годин, 

тоді, під впливом під-
вищеного 

внутріш-

ньовим’янного  тиску, 
стиснення  капілярів  і 
подразнення  бароре-
цепторів 

молокоут-

ворення  сповільню-
ється і припиняється, 
починається зворотнє 
всмоктування – 

ре-

абсорбція.  Своєчасне 
звільнення залози від 
молока запобігає цьо-
му.  Біль,  видоювання 

непідготовленого вим’я, шум і т. п. викликають виділення адреналіну, що обумовлює 
спазми молочних проток та блокування дії окситоцину.

Вважають, що нормальна молоковіддача триває в середньому 4 хв., якщо ж вона 

виходить за ці межі (10 хв. і більше), то говорять про сповільнену молоковіддачу.

15.2. Дослідження молочної залози

Дослідження молочної залози повинно бути комплексним і, залежно від його мети, 

включати такі тести, які дозволять дати об’єктивну відповідь на поставлену задачу. 
Часто  ветеринарним  експертам  доводиться  брати  участь  в  оцінці  молочної  продук-
тивності тварини, її придатності до використання. В подібних випадках значну ува-
гу приділяють морфологічному оцінюванню молочної залози, яке проводять шляхом 
огляду, пальпації та вимірювання за 1–1,5 години до чергового доїння, за так звани-
ми  ознаками  молочності –  величиною,  формою  та  структурою  вим’я,  рельєфністю 
кровоносних  судин,  прикріпленням  вим’я  до  черевної  стінки,  наявністю  роздільної 
борозни,  розвитком,  формою,  напрямком  та  розміщенням  дійок.  За  даними  такого 
оцінювання можна об’єктивно судити про продуктивну здатність корови, її придат-
ність до машинного доїння (рис. 141).

Найбільш придатне до машинного доїння чашеподібне вим’я, що щільно приля-

гає до черева. Передній край вим’я повинен плавно переходити в черевну стінку, не 

Рис. 143. Схема рефлексу молоковіддачі:

1 – механічні, зорові, слухові та інші подразнення перед початком та під час доїння; 
2 – головний мозок; 3 – гіпофіз (виділяє пролактин та окситоцин); 4 – шляхи нерво-
вих імпульсів від вим’я; 5 – потік крові з гормонами до вим’я; 6 – серце.

1

2

3

4

4

1

6

5

1

Патологія молочної залози

441

утворюючи перехватів. Дно вим’я повинно бути рівним, майже горизонтальним, від-
даль від підлоги до вим’я має складати не менше 50 см. Не бажана чітко виражена 
роздільна борозна, оскільки при доїнні сильно дольчатого вим’я стакани будуть напо-
взати на частки і сповільнювати доїння.

Корови з козячим та відвислим вим’ям не придатні для машинного доїння.
Має значення також величина, форма, напрямок та розміщення дійок. Не бажані 

дуже товсті дійки (діаметр більше 3,2 см), довгі (більше 9 см), короткі (менше 4 см) і 
тонкі (діаметр 1,8 см). Найбільш бажаними є дійки циліндричної чи конічної форми, 
середньої довжини (6–8 см) і товщини (діаметр 2–3 см).

Дослідження молочної залози на предмет виявлення патологічних станів чи функ-

ціональних розладів повинно включати клінічне обстеження молочної залози та лабо-
раторне дослідження молока.

Клінічне обстеження складається з анамнезу, загального клінічного дослідження 

тварини, її молочної залози та молока.

Анамнез.  Збираючи  анамнез,  встановлюють  благополуччя  господарства  стосов-

но  заразних  та  незаразних  хвороб,  в  т. ч.  хвороб  молочної  залози,  випадки  хвороб 
молочної залози в попередні роки, тип та рівень годівлі, умови утримання, особливо 
сухостійних  корів,  наявність  моціону,  перебіг  вагітності,  родів,  сухостійного  періо-
ду, стан тварини до і після родів, стан молочної залози до і після родів; час початку 
хвороби, її ознаки, загальний стан молочної залози, якість молока, його колір, запах, 
зміни при кип’ятінні, якість молока з різних часток вим’я, молочна продуктивність 
тварини в попередні роки, режим та технологія машинного доїння, санітарний та тех-
нічний стан доїльного обладнання. Слід також з’ясувати стадію статевого циклу, час 
останнього осіменіння, чи надавалася тварині допомога, яка і ким.

Загальне клінічне дослідження тварини проводять за загально прийнятою у клі-

нічній практиці схемою.

Дослідження молочної залози проводять методом огляду, пальпації, пробного здо-

ювання та дослідження вим’я після повного його видоювання.

При огляді ззаду і збоку звертають увагу на величину та форму вим’я, симетрич-

ність його половин, величину та форму дійок, колір та цілість шкіри, наявність шкір-
них захворювань чи їх слідів, стан волосяного покриву та підшкірних кровоносних 
судин вим’я.

Пальпація  (промацування)  вим’я  включає:  промацування  тканин  вим’я  і  дійок, 

звертаючи увагу на температуру, спочатку зовнішніх, а тоді їх внутрішніх поверхонь, 
болючість, консистенцію (легко стискаючи окремі ділянки залози), наявність та ха-
рактер ущільнень; шкіра молочної залози звичайно ніжна, легко збирається в складки, 
а паренхіма промацується у вигляді пружної дольчастої тканини; таке промацування 
слід робити до і після доїння. Слід звернути увагу на стан надвим’яних лімфатичних 
вузлів,  розміщених  на  верхній  межі  задніх  часток.  Визначають  їх  величину,  рухли-
вість, консистенцію, болючість.

442

Розділ 15

Для  цього  промацують  тканини  вим’я  у  шкірних  складках,  що  йдуть  згори  до 

низу, від вульви до основи вим’я. В нормі лімфатичні вузли рухомі, розміром з голу-
бине яйце, щільної консистенції.

При  дослідженні  дійки  захоплюють  її  біля  основи  вказівним  і  великим  пальця-

ми, натягують її, зміщуючи поступово пальці до верхівки. Визначають також тонус 
сфінктера дійкового каналу, наявність його патологій.

Одним  із  критеріїв  молочної  продуктивності  корови  є  місткість  її  вим’я,  тобто 

максимальна кількість молока, яку видоюють за один прийом з переповненого вим’я 
(для цього пропускають одне чергове доїння). Окремі автори пропонують визначати 
місткість кожної частки вим’я, особливо при їх ураженні. Найвищою буває місткість 
вим’я на 6–8-му тижні лактації.

Місткість вим’я залежить від розвитку у ньому залозистої тканини, співвідношен-

ня між залозистою та сполучною тканинами. Оптимальним є співвідношення 3 : 1.

Для оцінки стану вим’я у сухостійних корів його досліджують на початку сухос-

тійного  періоду,  за  10–15  днів  до  отелення.  У  здорової  корови  на  3–5-й  день  після 
запуску вдається видоїти невеличку кількість в’язкого секрету сірувато-білуватого ко-
льору. Через 2 тижні вдається здоїти 5 мл прозорого водянистого чи сіро-молочного 
секрету, а в окремих частках вим’я його взагалі немає. В середині сухостійного періо-
ду можна видоїти до 2 мл густого, липкого, медоподібного секрету. За 2 тижні до оте-
лення секрет нагадує молозиво, за 2–3 дні до родів утворюється справжнє молозиво.

Для  лабораторного  дослідження  молока  (що  особливо  важливо  для  виявлення 

субклінічних  маститів)  запропоновано  біля  70-ти  проб:  Уайтсайда,  з  димастином, 
мастопрімом, мастодіагностом та інші. Найзручніше їх проводити на молочно-контр-
ольних пластинках. Найпридатніша для цього проба з 5 %-им димастином. У хворої 
на мастит корови виявляють зміни багатьох показників: рН – підвищується до 7 і вище 
(норма  6,3–6,7),  підвищується  вміст  хлоридів,  соматичних  клітин –  до  500  тис./мл, 
подвоюється  вміст  заліза,  знижується  вміст  цукру,  казеїну,  жиру,  кислотність –  до
12–15° (норма 16–18°

Тернера), густина – до 1,011–1,024 г/см

3 

(норма 1,03), лізоцимів 

М  та  В,  активність  ферментів  каталази  та  редуктази.  Тому  при  потребі  визначають 
рН, наявність форменних елементів крові (проте поява у молоці лейкоцитів не є озна-
кою патології молочної залози, оскільки вони можуть виявлятися у молоці при родах, 
під час запуску, одужанні тварини і т. п.), кров’яних пігментів, мікроорганізмів. При 
цьому вранці, перед черговим доїнням, після старанного обмивання, обтирання дійок 
і видалення з них перших порцій молока з кожної частки вим’я здоюють по 50–100 мл 
молока у стерильні склянки, закупорюють і відправляють у лабораторію.

Для діагностики маститів запропоновано ряд приладів – ПЕДМ (прилад експрес-

діагностики маститу – на основі визначення електропровідності молока), АСМ-1 (ав-
томатичний сигналізатор маститу), що вловлює підвищення електропровідності мо-
лока), МІМ-1 (механічний індикатор маститу корів, що виявляє пластівці та згустки 
казеїну чи фібрину в молоці за допомогою густої металевої сіточки у шлангу доїль-
ного апарата).

Патологія молочної залози

443

На підставі даних клінічного дослідження вим’я, лабораторного та бактеріологіч-

ного дослідження молока можна зробити заключення про такі стани вим’я: 1) здоро-
ве; 2) бактеріоносійство; 3) подразнення вим’я; 4) мастит (А. П. Студєнцов, В. С. Ши-
пілов та ін. 2000).

Лабораторний контроль за появою маститів здійснюють щомісячно.
Лікар ветеринарної медицини повинен чітко розрізняти вади молока. Наводимо їх 

за А. П. Студєнцовим, В. С. Шипіловим та ін., 1999.

Таблиця 22

Вади молока

Вади 

Ознаки 

Причини 

Зміни кольору

Синє молоко

1.  Свіжоздоєне  молоко  з  си-
нім відтінком

2.  Сині  плями  на  поверхні 
молока  через  20–30 год.  збе-
рігання

Поїдання  водяної  фіалки,  гречки, 
люцерни, вики, незабудки та ін.
Розмноження  пігментоутворюю-
чих бактерій при поїданні корова-
ми трав, що містять синій пігмент

Жовте молоко

Свіжоздоєне молоко жовтого 
кольору

Жовтуха,  гемоспоридіози,  деякі 
інфекції  (лептоспіроз  та  ін.),  хро-
нічний  гнійний  мастит,  поїдання 
моркви, ревеню та ін.

Рожеве, червоне 
молоко

1. Після стояння колір моло-
ка стає нормальним, а на дні 
утворюється червоний осад

2.  Поява  на  поверхні  молока 
великих червоних плям

Крововиливи  в  молочні  ходи  чи 
цистерну внаслідок розриву судин; 
поїдання  молочаю,  осоки,  хвоща 
та ін.; гемоспоридіози; перетриму-
вання  доїльних  стаканів;  вакуум 
нижче 380 мм рт. ст.
Розвиток у молоці мікробів

Зміни запаху

Запах гноюНеприємний запах гною

Випадкове попадання в молоко ку-
сочків гною

Запах ацетону

Молоко пахне ацетоном

Неправильна  годівля,  що  приво-
дить  до  розладів  обміну  речовин 
(ацетонемія)

Бродильно-буря-
ковий запах

Запах згодовуваних кормів

Годівля  силосованими  кормами, 
буряковою гичкою та мелясою

444

Розділ 15

Таблиця 22 (продовження)

Вади 

Ознаки 

Причини 

Специфічні
запахи

Характерний  запах  з’їденої 
рослини  чи  лікувального  за-
собу

Годівля диким часником, гірчицею, 
ромашкою  та  ін.;  використання  з 
лікувальною  чи  профілактичною 
метою  медикаментів  із  специфіч-
ними  запахами  (гексахлоретан, 
фенол, креолін)

Гнильний запах

Через  24 год.  після  доїння 

з’являється гнильний запах, у 
вершках з’являються пухирці

Розвиток  гнильних  мікробів,  що 
потрапляють у молоко під час до-
їння або при його обробці

Зміна консистенції

Слизисте молоко Через  5–10 год.  після  доїння 

молоко  стає  густим,  слизис-
тим,  тягнеться  в  нитки;  не 
утворюються вершки 

Забруднення  молока  і  посуду  мі-
кробами;  хвороба,  що  супрово-
джується  гарячкою;  поїдання  під-
лісника і кормової капусти

Поява газів та 
піни

1. Пінисте молоко

2. Молоко містить гази

Захворювання  органів  травлення, 
мастити, поїдання великої кількос-
ті  картоплі;  попадання  кишкової 
палички та ін.
Захворювання  органів  травлення 
(діарея);  поїдання  бурякової  гич-
ки  та  силосу;  попадання  мікроор-
ганізмів,  що  утворюють  масляну 
кислоту кишкової палички та ін.

Зміна смаку

Гірке молоко

Свіжоздоєне молоко має гір-
кий смак з ароматичним від-
тінком, при зберіганні гіркий 
смак не посилюється

Згодовування  трави  чи  сіна,  що 
містять полин, люпін, редьку, ріпу 
та ін. гіркі корми

Гірко-солоне
молоко

Свіжоздоєне молоко має гір-
ко-солоний  смак,  при  збері-
ганні  гіркий  смак  дещо  по-
силюється

Кінець лактації

Згіркле молоко

Свіжоздоєне  молоко  непри-
ємного смаку, при зберіганні 
через  12–24 год.  гіркий  смак 
посилюється, 

з’являється 

тухлий запах

Катар  шлунково-кишкового  трак-
ту і проникнення з нього в молоко 
бактерій, що перетворюють казеїн 
у пептон