Файл: Ветеринарне акушерство, Яблонський, 2006.pdf

460

Розділ 15

5 %-го  водного  розчину  димастину.  Змішують  скляною  паличкою.  При  цьому  нор-
мальне молоко забарвлюється в оранжевий колір і не утворює згустків, тоді як молоко 
з ураженої частки забарвлюється в малиновий колір і утворює желеподібний згусток. 
Оцінюють реакцію в хрестах так, як в мастидиновій пробі. Колір молока при цьому 
змінюється таким чином: а) нормальна слабо кисла реакція – оранжевий, оранжево-
червоний, червоно-оранжевий; б) підвищена кислотність (++) – жовтий; в) відхилен-
ня  реакції  в  бік  лужної  (+++) –  червоний;  г)  підвищена  лужність  (++++) –  яскраво-
червоний, малиновий.

Проба на хлориди. У молоці здорової корови міститься 0,08–0,14 % хлоридів, при 

маститі  їх  кількість  зростає.  Для  їх  виявлення  вносять  у  пробірки  по  5 мл  1,5 %-го 
розчину хромовокислого калію, додають по 1 мл досліджуваного молока і змішують. 
При підвищеному вмісті хлоридів суміш набуває жовтого забарвлення.

Проба відстоювання. Вносять у 4 пробірки по 10–15 мл молока з кожної частки, 

витримують 16–18 год. у холодильнику при температурі 4–8 °С. Поява шару вершків 
товщиною понад 15 мм свідчить про відсутність маститу, а товщина вершків менше 
5 мм свідчить про наявність маститу. Крім того, в молоці від хворих корів утворюєть-
ся осад (білого, кремового чи жовтуватого кольору) висотою 1 мм і більше.

Бактеріологічне дослідження молока полягає у виявленні загального бактерійного 

забруднення (кількості мікроорганізмів у 1 мл, їх видів), яке проводять у ветеринар-
ній лабораторії.

В Росії для діагностики прихованого маститу, поряд із зазначеними пробами, ви-

користовують Воронізький мастотест. Мастотест – це сухий порошок темно-зеленого 
кольору,  що  добре  розчиняється  у  воді  при  температурі  50–60 °C.  Використовують 
10 %-й розчин мастотесту. Постановка проби та її облік, за в’язкістю желе, проводять 
так, як в реакції з мастидином.

Колір суміші молока з мастотестом: жовто-салатовий чи блідо-зелений – нормаль-

на слабокисла реакція молока, рН 6,5–6,8; зелений – відхилення реакції в лужний бік, 
рН 6,8–6,9; темно-зелений, синій – підвищення лужності, рН 7,0 і вище.

Проте, слід мати на увазі, що в перші 2–3 дні після отелення, перед запуском і під 

час запуску кількість клітин, в тому числі і лейкоцитів, у секреті зростає, змінюються 
його фізико-хімічні властивості, зокрема, спостерігається відхилення рН в кислий бік 
після отелення і в лужний бік – під час запуску. Тому секрет молочної залози може 
давати у вказаних пробах сумнівну чи позитивну реакцію.

В сухостійний період корів досліджують на мастит двічі: через 10–15 днів після 

запуску і за 10–15 днів до отелення.

Ускладнення при маститах.
Запалення вим’я може закінчуватися повним (чи майже повним) одужанням тва-

рини або ж ускладненням процесу у вигляді індурації чи гангрени вим’я.

Індурація (induratio uberis) – розлита інтерстиціальна дистрофія тканин молочної 

залози,  що  супроводжується  розростанням  сполучнотканинних  елементів,  здавлю-
ванням  паренхіми,  атрофією  та  припиненням  функціонування  альвеол.  Причинами 

Патологія молочної залози

461

первинної  індурації  може  бути  постійне  подразнення  тканини  молочної  залози  при 
хронічному  застійному  набряку  або  ж  вікове  збільшення  кількості  сполучнотканин-
них елементів. Вторинна індурація буває наслідком заміщення сполучною тканиною 
зруйнованої маститом перенхіми. Вона може бути також ускладненням хронічного ен-
дометриту, коли в зв’язку з розростанням сполучної тканини, уражена ділянка спочат-
ку збільшується в об’ємі, стає щільною, а тоді зменшується, секреція молока згасає.

Головною ознакою індурації вим’я є відсутність больової реакції та інших ознак 

запалення.

Гангрена вим’я (gangrena uberis) є ускладненням (інфікування) маститу та ран 

вим’я анаеробною інфекцією, що супроводжується високою температурою, інтокси-
кацією, некрозом та гнильним розпадом тканин залози. На шкірі вим’я з’являються 
синьо-червоні плями з багровим чи зеленуватим відтінком, з часом тканини уражених 
місць розпадаються, на них утворюються виразки, вкриті іхорозним ексудатом. При 
промацуванні відчувається крепітація. На непігментованій шкірі виділяються черво-
ні  смуги  (лімфангоїт),  біля  основи  вим’я  іноді  помітно  демаркаційну  лінію  черво-
но-синю з фіолетовим відтінком. З уражених часток видоюється невелика кількість 
напіврідкої маси брудно-сірого чи червоно-бурого кольору.

Прогноз несприятливий, виникає сепсис чи наступає смерть.

Лікування корів, хворих на мастит.
Спосіб лікування корів, хворих на мастит, залежить від виду маститу, його пере-

бігу  та  загального  стану  тварини.  При  цьому  застосовують  ті  чи  інші  види  терапії, 
розрахованої на пригнічення життєдіяльності хвороботворних мікробів та їх токсинів 
у вогнищі запалення, видалення з ураженої частки запального ексудату, підвищення 
загального тонусу організму, відновлення функції ураженого вим’я, попередження дії 
етіологічного фактора на інших тварин. З цією метою застосовують засоби етіотропної, 
фізичної, патогенетичної та симптоматичної терапії, керуючись такими принципами:

1)  чим раніше застосоване лікування, тим воно ефективніше;
2)  хвору тварину необхідно ізолювати, перевести на ручне доїння, уражені част-

ки видоювати в останню чергу в окремий посуд із знищенням видоєного секрету та 
знезараженням посуду;

3)  добрі результати можна отримати лише при комплексній терапії, розрахова-

ній на нормалізацію порушених складних нейросудинних взаємовідносин та трофіки 
тканин вим’я. З цією метою застосовують фізичну, етіотропну, патогенетичну та ді-
єтотерапію;

4)  перед  проведенням  будь-якої  лікувальної  процедури  вим’я  слід  помити  те-

плою водою з милом і висушити рушником;

5)  потрібно  поліпшити  умови  утримання  та  догляду  тварини,  обов’язково  змі-

нити її раціон годівлі – вилучити з нього соковиті корми, замінити їх високоякісним 
сіном, зменшити даванку концентрованих кормів, обмежити водопій.

Зупинимось на особливостях лікування корів при окремих формах маститу.

462

Розділ 15

При серозному маститі.
1. Корову ізолюють, забезпечують їй спокій, у пасовищний період переводять її 

на стійлове утримання, вилучають з раціону соковиті корми, зменшують даванку кон-
центратів, годують лише сіном, обмежують водопій.

2. Для  зменшення  внутрішньотканинного  тиску  застосовують  обережне  часте 

здоювання (через кожні 4–6 год., крім ночі).

Для повнішого видалення секрету з ураженої частки перед її здоюванням можна 

ввести корові окситоцин, пітуїтрин, гіфотоцин по 5–6 ОД на 100 кг маси тіла. Перед 
застосуванням гормональних препаратів хвору частку спочатку здоюють вручну. Піс-
ля  внутрішньовенного  введення  препаратів  корову  здоюють  зразу,  а  після  внутріш-
ньом’язового чи підшкірного введення – через 7–10 хвилин. При затрудненні здою-
вання скупченням у молочній цистерні згустків та пластівців казеїну в її порожнину 
вводять 50–60 мл 2 %-го розчину натрію гідрокарбонату, підігрітого до 25–30 °С, лег-
ко масажують вим’я і через 20–25 хв. здоюють.

3. Масаж проводять знизу догори, по ходу лімфатичних судин, по 10–15 хв., 3–

5 разів на добу.

4. Масаж  можна  поєднувати  з  втиранням  у  шкіру  вим’я  кремів,  мазей  (креми-

емульсії  ДЕ,  ДЕК,  протимікробний  крем  “Доктор”,  мастисан,  мазь  Вишневського, 
синтоміцинова,  стрептоцидна  емульсії  чи  інші  протизапальні  мазі)  та  лініментів. 
Після масажу доцільно нанести на шкіру ураженої частки аерозоль полькахтолон чи 
оксикорб.

5. В  перші  доби  захворювання,  для  зменшення  больової  реакції  на  випотівання 

сироватки крові, можна застосувати холодові процедури (обливання ураженої частки 
холодною  водою,  змазування  її  рідкою  глиною  з  оцтом  (2–3  столових  ложки  на  1 л 
води), а з 3–5-го дня – для прискорення розсмоктування запального інфільтрату – за-
стосовують  тепло –  накладання  зігріваючої  пов’язки,  теплі  укутування,  припарки, 
спиртові компреси, аплікації парафіну чи озокериту, застосування тіосульфатної гріл-
ки, опромінення вим’я лампою солюкс чи інфраруж і т. д. Слід пам’ятати, що темпе-
ратура вим’я нижче температури тіла (32,3 

°С), тому при маститі потрібно захистити 

орган від переохолодження. Теплові процедури, викликаючи гіперемію, активізують 

обмін речовин і сприяють нейтралізації 
токсичних продуктів.

Теплові процедури можна доповни-

ти  відволікаючими  втираннями  чи  за-
стосуванням послаблюючих засобів.

6.  Для  пригнічення  розвитку  у 

вим’ї  мікрофлори  застосовують  анти-
септичні  засоби.  Широкого  розповсю-
дження  у  свій  час  набули  антибіотики. 
Нині вважають, що їх застосування буде 
найефективнішим  після  попереднього 

Рис. 144. Прогрівання вим’я озокеритом.

Патологія молочної залози

463

визначення чутливості мікроорганізмів до них. Фірма Vetoquinol випускає спеціаль-
ний  набір  для  визначення  чутливості  мікрофлори  вим’я  до  13  антибіотиків  та  для 
встановлення наявності мікоплазм і стафілококів у ексудаті з ураженої частки. Якщо 
цього неможливо зробити, то вибирають антибіотики з широким спектром дії (цефа-
лоспорини, карбеніцилін, левоміцетин або ж асоціації двох антибіотиків – з дією на 
грампозитивні мікроорганізми (бензилпеніцилін, ампіцилін, оксацилін, окситетраци-
клін, лінкоміцин) і дією на грамнегативні мікроорганізми (гентаміцин, стрептоміцин, 
неоміцин, колістин). Перевагу тут віддають готовим лікарським формам, що містять 
індиферентну основу (рослинна олія, поліоксанова рідина, вазелінове масло) та набір 
активних  компонентів  синергічної  дії  (антибіотики,  сульфаніламіди,  нітрофурани). 
Нині промисловість випускає протимаститний препарат у вигляді одноразових комп-
лексних ін’єкторів (ампілокс, мастилекс, лінкоміцин F, бровамаст-1 Д, бровамаст-2 Д, 
мастієт форт, мастисан А, мастисан Б, мастисан Е, мастаерозоль, мастикур). Препарат 
вводять у молочну цистерну підігрітим до 35–38 °С, 2–3 дози з тюбика чи шприца з 
наступним масажем вим’я двічі на добу до одужання. Якщо введення даних препара-
тів не дало бажаного результату, тоді застосовують так звані препарати другого при-
значення – сінулокс, нафцензал, мастисан А-форте, пенерсин. Кращі результати при 
маститі стрептококової етіології дає застосування мастисану А, при стафілококовому 
маститі – мастисану Б, Е, мастициду, мастикуру, при маститі грибкової етіології – ніс-
татинові препарати.

При неможливості інтрацистерального введення антибіотиків можна вводити їх 

внутрішньом’язово.  Молоко  від  таких  корів  не  допускають  в  їжу  при  використанні 
пеніциліну, стрептоміцину, тетрацикліну, неоміцину – 48 годин, біциліну-3 – 6 діб, бі-
циліну-5 – 20 діб. При внутрішньоцистернальному введенні стрептоміцину – 1 добу, 
пеніциліну – 2 доби, клоксациліну – 3 доби, окситетрацикліну, стрептоміцину – 5 діб, 
мономіцину –  7  діб.  Після  застосування  мастаерозолю –  3  доби,  мастициду,  масти-
лексу – 5 діб, мастисану, синулоксу – 7 діб. Слід не забувати, що при неправильному 
застосуванні  антибіотиків,  особливо  великих  доз,  можуть  виникати  негативні  яви-
ща – індурація ураженої частки, заростання цистерни та ін.

Враховуючи складності застосування антибіотиків (зростання антибіотикорезис-

тентності мікрофлори, забруднення молока антибіотиками і т. п.), ведеться пошук ан-
тимікробних препаратів вільних від антибіотиків. На ринку ветеринарних препаратів 
України вже з’явилися препарати демаст, декамаст, бімастин, біомаст та ін.

Високоефективними є також сульфаніламідні препарати пролонгованої дії (суль-

фапіридазин,  сульфадиметоксин,  салазопіридазин,  фтазин  та  ін.),  які  вводять  через 
кожних 24–30 годин.

7. Патогенетична терапія полягає у нормалізації нейросудинних реакцій за до-

помогою новокаїну. Новокаїн, як анестетик, не лише перериває потік нервових больо-
вих імпульсів з місця ураження до кори головного мозку, але також сприяє формуван-
ню якісно нового подразнення з регулюючим впливом на трофічну функцію нервової 
системи.

464

Розділ 15

В  організмі  тварини  новокаїн  швидко  розпада-

ється  під  впливом  ферменту  прокаїнестерази  на 
параамінобензойну  кислоту  та  діетиламіноетанол. 
Параамінобензойна кислота володіє вираженою  ві-
русоцидною  дією  та  потужною  інтерферогенною 
здатністю, а інтерферони, як відомо, володіють іму-
номоделюючими властивостями.

Найпростішим видом новокаїнової терапії є:
–  внутрішньоцистернальні:  введення  по  100–

150 мл 0,5–0,1 %-го розчину новокаїну з інтервалом 
12 годин;

–  внутрішньовенні  введення  100–150 мл  1 %-го 

розчину новокаїну з інтервалом 24–48 годин;

–  коротка  новокаїнова  блокада  за  Д. Д. Логві-

новим –  150–200 мл  0,5 %-го  розчину  новокаїну  у 
надвим’яний  простір  над  основою  вим’я.  При  по-
требі  блокаду  повторюють  через  48–96 годин  в  ді-
лянку зовнішнього пахового отвору;

–  блокада  зовнішнього  соромітного  шкірно-

латерального нерва стегна, клубово-пахового нерва 

та їх гілок за Б. А. Башкіровим. Зробивши укол між поперечними відростками 3 та 4-го 
поперекових хребців на відстані 7–8 см від середньої лінії тулуба, під кутом 55–60° до 
середньої площини тулуба, на глибину 6–9 см (до упору голки в тіло хребця) і зміс-
тивши її на 2–5 мм ін’єкують 80–100 мл 0,5 %-го розчину новокаїну в сполучно-тка-
нинний простір між великим та малим поперековим м’язами. Знеболення відповідної 
половини вим’я наступає через 12–15 хв. і триває 2–3 години.

–  блокада черевних нервів та пограничних симпатичних стовбурів за В. В. Мосі-

ним. Вводять 80–130 мл 0,5 %-го розчину новокаїну у надплевральну клітковину по-
заду ніжок діафрагми (спереду останнього ребра в місці перетину жолоба, утвореного 
підклубово-реберними  та  найдовшими  м’язами  спини,  голкою  довжиною  12–15 см 
під кутом 30–35°

до горизонтальної лінії до упору в тіло хребця з послідуючим від-

хиленням голки на 5–10°);

–  блокада  промежинних  нервів  за  І. І. Магдою,  ввівши  голку  на  1,5–2 см  у  ді-

лянці сідничної вирізки і, зміщуючи її вправо і вліво, ін’єктують 20–30 мл 3–5 %-го 
розчину новокаїну. Знеболення наступає через 10 хвилин. При блокадах нервів вим’я 
до новокаїну можна додавати антибіотики.

Можна застосовувати і внутрішньом’язові введення антибіотиків у дозі 3–4 тис. 

ОД/кг маси тіла двічі на добу протягом 2–3 днів. Необхідно пам’ятати, що новокаїно-
ва терапія при будь-яких формах маститу ефективна лише на початку захворювання, 
коли ще не наступили незворотні зміни у залозі. Не бажано поєднувати новокаїнову 

Рис. 145. Вливання у вим’я роз-
чину через дійковий канал.