Файл: Ветеринарне акушерство, Яблонський, 2006.pdf

470

Розділ 15

пакети – збільшеними у 1,5–4 рази, щільними, соски – набубнявілі. Шкіра на ураже-
ній ділянці напружена, блискуча, складки розгладжені. Видавлюваний із соска секрет 
водянистий з пластівцями та згустками казеїну чи навіть домішками гною, іноді ро-
жевуватий.  При  гнійному  запаленні  в  ураженій  ділянці  виявляють  дрібні  гнійники 
або ж 1–2 великих абсцеси. Свиноматка при цьому відмовляється від корму, лежить 
на боці і не реагує на зовнішні подразнення.

При  гангрені  залозистого  пакету  процес  швидко  охоплює  всю  половину  вим’я. 

При тривалому перебігу будь-якої форми маститу наступає індурація ураженого па-
кета. Прихований мастит характеризується гіпогалактією.

Лікування: ізоляція тварини, надання їй спокою, обмеження водопою, часті здо-

ювання, краще після попереднього введення окситоцину, масаж залози з камфорними 
препаратами, іхтіоловою та іншими мазями (при гнійному маститі мазь наносять без 
втирання).  Не  допускати  поросят  до  ссання  уражених  сосків.  Per  os  задають  моно-
хлорид ртуті (каломель), гексаметилентетрамін, фенілсаліцилат (салол). Двічі – три-
чі  на  добу  вводять  внутрішньом’язово  по  400–800  тис.  ОД  антибіотиків  широкого 
спектра дії. Застосовують коротку новокаїнову блокаду уражених часток, вводячи над 
основою кожного пакета по 30–50 мл 0,25–0,5 %-го розчину новокаїну з внесенням 
100 000 ОД поліміксину та еритроміцину. Ін’єкції повторюють через 24 години. Вти-
рають у тканини уражених пакетів камфорне масло, іхтіолову, камфорну, інші мазі.

Абсцеси розтинають і на рану накладають колодійну пов’язку. У випадку гангре-

нозного маститу вдаються до ампутації ураженої частки, щоб не допустити розвитку 
септикопіємії.

Актиномікоз  молочної  залози  у  свиней,  як  наслідок  зараження  через  підстил-

ку пораненої зубами поросят залози, характеризується великою кількістю різних за 
розміром щільних вузлів. Уражена частка залози збільшується, гулі прориваються і 
утворюються нориці.

Лікування: екстирпація ураженої дійки.
Молочна гарячка у свиней (гострий серозний мастит). Виникає у підсисних сви-

номаток в перші тижні після родів при загибелі поросят, їх слабкості, при застої моло-
ка в молочній залозі і перебігає у формі серозного маститу.

Клінічні  ознаки.  Хвороба  перебігає  за  типом  інтоксикації.  Тварина  звичайно  ле-

жить на боці, не підпускає поросят, апетит відсутній, температура тіла підіймається 
до 41–41,5 °С. Всі молочні пакети збільшені, набряклі, болючі. Шкіра нижньої черев-
ної стінки стає червоною, блискучою, гарячою. Із сосків вдається видавити дуже мало 
незміненого молока або його немає.

Лікування: 3–4 рази на день обмивають молочну залозу холодною водою, втира-

ють в шкіру камфорний спирт, камфорне масло, іхтіолову, синтоміцинову, пеніцилі-
нову чи іншу протимікробну мазь. Per os задають касторове масло, каломель, салол, 
сульфаніламідні препарати, підшкірно можна застосувати окситоцин, пітуїтрин та ін.

Синдром метрит – мастит – агалактія (ММА) є своєрідною тріадою, що вклю-

чає: 1) запалення дольок молочної залози, 2) запалення матки та 3) відсутність молока 

Патологія молочної залози

471

у  свиноматки  в  перші  дні  після  опоросу.  Найчастіше  хворіють  молоді  свиноматки 
після опоросу, при цьому від 70–80 до 100 %.

Етіологія остаточно не з’ясована. Вважають, що причиною захворювання є інфек-

ція, що проникла в організм внаслідок родової травми та гематогенно. Не виключають 
впливу гормональних розладів на ґрунті неповноцінної годівлі, недоліків утримання 
свиноматок. Знижена імунобіологічна реактивність свиноматок в кінці вагітності, під 
час родів та післяродового періоду, та висока патогенність занесених в матку мікро-
організмів  сприяють  рознесенню  їх  по  організму,  в  тому  числі  в  молочну  залозу,  і 
розвитку інтоксикації, що проявляється характерним синдромом.

Патогенез. Після опоросу в геніталіях свиноматки створюються сприятливі умо-

ви для розмноження мікрофлори, зростання її патогенності і набуття нових біологіч-
них властивостей, тому інфекція проникає не лише в глибину статевих органів, а й в 
молочну залозу, що викликає інтоксикацію організму, зниження його імунобіологіч-
ної реактивності, а навіть до загибелі тварини.

Клінічні ознаки. У випадку появи хвороби до опоросу вона перебігає безсимптом-

но, лише під час опоросу народжуються муміфіковані або слаборозвинені нежиттєві 
поросята, що швидко гинуть. Звичайно ж після родів у свиноматок виявляють загальне 
пригнічення, відсутність апетиту, спрагу, підвищення температури тіла до 40,5–41 °С. 
Хворі свиноматки лягають молочними залозами донизу і поросята не можуть їх ссати, 
а тому гинуть від голоду. У хворих свиноматок немає молозива та молока.

У частини свиноматок субклінічний мастит набирає клінічної форми, що прояв-

ляється збільшенням уражених дольок молочної залози, їх набряком, ущільненням, 
вони гарячі, болючі, молокоутворення знижується або повністю припиняється.

Якщо  мастит  проявляється  у  гнійній  формі,  то  у  свиноматок  виявляють  дрібні 

гнійники чи абсцеси.

Одночасно у них проявляються ознаки ендометриту – виділення із статевих орга-

нів катарально-гнійного смердючого ексудату (до 150 мл).

Діагноз  ставлять  на  основі  даних  лабораторного  дослідження  молока  (маститна 

проба). Для цього вводять свиноматці внутрішньовенно 10–15 ОД окситоцину, отри-
мують молоко і досліджують.

Лікування: етіотропне, патогенетичне, загальнотонізуюче, симптоматичне. З етіо-

тропних препаратів найчастіше застосовують внутрішньом’язово та внутрішньомат-
ково антибіотики широкого спектра дії у формі капсул, емульсій, суспензій – стрепто-
міцин, хлортетрациклін, тілозин, лефуран, неофур, діоксикан, левотетрасульфін, ле-
воеритроциклін, неоміцин, ампіцилін в дозі 4–5 тис. ОД/кг маси тварини, розчинених 
у 0,5 %-му розчині новокаїну, підігрітих до 37–38 °С, 2–3 рази на день протягом 3–5 
діб. Per os задають одну столову ложку глауберової солі. Поряд з цим застосовують 
часте здоювання та втирання нейтральних мазей в шкіру вим’я. Для підвищення ско-
ротливої  функції  матки  та  молоковіддачі  вводять  підшкірно  окситоцин,  гіфотоцин, 
піттуїтрин в дозі 12,5–15 ОД чи мамофізин – 7,5–9 ОД на 100 кг маси тіла, роблять 

472

Розділ 15

внутрішньом’язові  введення  суметроліму  в  дозі  10–15 мл  в  комбінації  з  гормона-
ми  задньої  долі  гіпофізу,  проводять  також  коротку  новокаїнову  блокаду  (30–40 мл 
0,25–0,5 %-го новокаїну разом з 200–300 тис. ОД пеніциліну) у надвим’яний простір 
між  черевною  стінкою  і  ураженою  часткою;  добрі  наслідки  дає  внутрішньоматкове 
введення за допомогою приладу ПОС-5 норсульфазолу, стрептоциду по 40–50 мг/кг, 
розчинених в 100 мл 0,5 %-го розчину новокаїну, підігрітого до 38–40 °С. Для підви-
щення антитоксичної функції печінки вводять внутрішньовенно метіонін з глюкозою, 
застосовують вітаміни А, D, Е, глюкозу, глюконат кальцію.

Профілактика. Заходи профілактики повинні скеровуватися на нормалізацію об-

міну  речовин  поросних  свиноматок,  підвищення  їх  імунобіологічної  реактивності: 
ретельно  готувати  приміщення  для  проведення  опоросу;  не  допускати  інфікування 
у свиноматок статевих шляхів та молочної залози; піддавати клінічному огляду всіх 
свиноматок після опоросу; можна вводити їм внутрішньом’язово суметролім з окси-
тоцином.

Мастит у собак, кішок і кролиць. Хвороба буває наслідком травми сосків з їх 

інфікуванням.  Сприяє  виникненню  хвороби  затримання  молозива  при  народженні 
мертвого приплоду, затримання посліду, післяродові септичні процеси, інтоксикації. 
Рідше інфекція заноситься в молочну залозу гематогенно і перебігає у формі гнійного 
маститу.

Клінічні  ознаки.  У  хворих  тварин  відмічають  загальне  пригнічення,  підвищення 

температури тіла, зниження апетиту, уражені молочні пакети бувають набряклі, болю-
чі, з них вдається видавити невеличку кількість секрету від слизуватого до слизисто-
гнійного з домішками крові. В товщі залози можуть виникати абсцеси, що проривають-
ся назовні. Якщо запалення набуває гангренозного характеру, то молочна залоза стає 
холодною і фіолетовою або чорною. Важкі випадки хвороби закінчуються летально.

Лікування проводять за загальними принципами. Від хворої тварини відлучають 

на період лікування малят. При ураженні лише одного пакета Д. С. Гришко рекомен-
дує наклеювати пластир на його сосок і допускати цуценят та котенят лише тоді, коли 
молоко прийшло до норми. В тих випадках, коли процес охопив багато пакетів, до-
цільно  призупинити  лактацію  шляхом  переведення  тварини  на  добу  на  24-годинну 
голодну  і  безводну  дієту  з  подальшим  поетапним  відновленням  раціону  на  1/4,  на-
ступного дня – на 1/2, ще наступного – на 3/4 і нарешті на повний раціон.

Медикаментозне  лікування  передбачає  використання  етіотропної,  патогенетич-

ної і симптоматичної терапії. Застосовують загальну антибіотикотерапію (пеніцилін, 
стрептоміцин  та  ін.)  по  60–200  тис.  ОД  4  рази  на  добу;  проводять  коротку  новока-
їнову  блокаду  (5–10 мл  0,25–0,5 %-го  розчину  новокаїну  над  основою  пакету  з  по-
вторенням  через  2–3  дні);  в  тканини  молочної  залози  легко  втирають  пеніцилінову, 
синтоміцинову та ін. мазі; при негнійному процесі застосовують зігріваючі мазі (іхті-
олова, камфорна, протимаститна) чи пов’язки; при наявності абсцесів їх розтинають, 
присипають  порожнину  сульфаніламідними  препаратами  і  лікують  в  подальшому  з 

Патологія молочної залози

473

використанням  антимікробних  емульсій  та  мазей.  При  глибокому  враженні  залози, 
розвитку гангрени залозу ампутують.

Інфекційний (гнійний) мастит у кролиць. Хвороба виникає в перші 10 днів після 

родів і проявляється відмовою від корму, підвищенням температури. Уражені пакети 
втрачають полиск, волосся на залозі буває скуйовдженим, шкіра – почервоніла, гаря-
ча, болюча. У 2–3 сосках з’являються гулі та абсцеси, що можуть прориватися або ж 
ускладнюватися флегмоною. При цьому дійки залози збільшуються, нижня черевна 
стінка набрякає. Як правило, через 2–3 дні, тварина гине від септицемії.

Лікування.  Застосовують  антимікробні  засоби –  ін’єкції  антибіотиків,  перший 

день по 20–30 тис. ОД 2–3 рази на день, другого дня – двічі на день; коротку ново-
каїнову  блокаду  за  Д. Д. Логвиновим  (введення  5 мл  0,25 %-го  розчину  новокаїну  з 
додаванням 10–20 тис. ОД пеніциліну); В. Я. Нікітін отримав добрі наслідки при за-
стосуванні новокаїнової блокади за В. В. Мосіним – вводячи кролиці по 5 мл 0,5 %-го 
розчину новокаїну з обох боків молочної залози; абсцеси розтинають і лікують як від-
криту рану; мазі – не застосовують, оскільки кроленята можуть їх злизувати.

Профілактика маститу

Профілактика маститу повинна розпочинатися з формування стада та добору тва-

рин за морфо-фізіологічними ознаками вим’я, з врахуванням швидкості молоковідда-
чі, а також різниці у продуктивності окремих чвертей. Вона має бути комплексною і 
передбачати в першу чергу наступне:

– 

повноцінну годівлю тварин відповідно до їх фізіологічного стану: влітку важ-

ливим чинником у забезпеченні тварин повноцінною годівлею, підвищенні їх імуно-
біологічної  резистентності  має  організація  культурних  пасовищ,  розчистка  природ-
них випасів від чагарників, що можуть травмувати шкіру вим’я та дійки;

– 

належну гігієну утримання (приміщень, стійл, проходів, родильних відділень, 

доїльних  майданчиків),  своєчасне  усунення  пошкоджень  підлоги  та  огорожі,  уник-
нення скупчення тварин, забезпечення їх активним моціоном;

– 

проведення диспансеризації тварин;

– 

відповідний добір та навчання операторів машинного доїння, механіків по об-

слуговуванню доїльних установок;

– 

переведення на машинне доїння лише здорових корів з ванно- та чашеподіб-

ним вим’ям, циліндричної форми дійками, довжиною 8–10 см, розміщених під пря-
мим кутом до вим’я; доїти таких корів слід двотактними доїльними апаратами, а якщо 
вим’я біля половини стада корів не відповідає вказаним вимогам, їх слід доїти тритак-
тними доїльними апаратами; перед початком доїння необхідно перевіряти доїльний 
апарат  на  частоту  пульсацій.  У  тритактних  апаратах  вона  повинна  становити  60,  у 
двотактних –  80–85  пульсацій  на  хвилину;  величина  вакууму  у  вакуум-тритактних 
апаратах в межах 360–380 мм (0,38 атм);

474

Розділ 15

– 

дотримання встановлених правил доїння, особливо машинного: на час доїння 

хвіст корови підв’язують до її ноги (чи фіксують спеціальним пристроєм); вим’я обми-
вають з розпилювача чистою водою температури 48–52 

°С, витирають рушником, зво-

ложеним 0,5 %-им розчином дезмолу чи однохлористого йоду; здоюють перші цівки 
молока в окрему посудину; масажують вим’я 20–30 сек. і одягають попередньо підігрі-
ті доїльні стакани на дійки. Проміжок часу від підготовки корови до доїння і початком 
доїння не повинен перевищувати 1 хв. При нормальній молоковіддачі доїння повинно 
тривати 4–5 хв. і закінчуватися додоюванням протягом 25–30 сек. з масажем;

– 

під час машинного доїння необхідно стежити за положенням доїльних стаканів;

– 

переводити корів на машинне доїння не раніше 7–10-го дня після родів, тобто 

після зникнення набряку вим’я;

– 

важливим завданням доїння є повне звільнення молочної залози від молока, 

тому після видоювання проводять додоювання, щоб звільнити вим’я від залишкового 
молока;

– 

щомісячну перевірку усіх корів на наявність прихованого маститу;

– 

ізоляцію корів, хворих на мастит, з доїнням їх в останню чергу;

– 

після  доїння  кожної  корови,  хворої  на  мастит,  доярка  повинна  помити  руки 

гарячою водою з милом;

– 

у випадку широкого поширення маститу серед корів застосовувати занурення 

верхівок дійок у 0,5 %-й розчин однохлористого йоду, дезмолу, хіносепту або змазу-
вання їх антисептичною емульсією;

– 

проводять старанну дезінфікцію гною та підстилки від корів, хворих на мастит;

– 

своєчасний запуск корів і контроль у них стану вим’я, попереджуючи появу мас-

титу сухостійного періоду: запускати корів за 60 днів до отелення. Для цього за 10–15 
днів до початку сухостійного періоду обмежують на 60 % даванку соковитих кормів та 
концентратів, переходять з триразового на дворазове, а потім на одноразове доїння. Піс-
ля цього доїння припиняють. Якщо подібним чином не вдається запустити корову, тоді 

в  шкіру  молочної  залози  втирають  камфорний 
спирт або ін’єкують підшкірно 10–15 мл 20 %-го 
олійного розчину камфори один раз на день;

–  з  метою  профілактики  маститу  при 

останньому доїнні вводять корові внутрішньо-
цистернально антибіотики пролонгованої дії;

–  впродовж  сухостійного  періоду  один 

раз  на  два  тижні  проводять  клінічне  дослі-
дження вим’я з пробним здоюванням секрету;

–  для підвищення імунобіологічної реак-

тивності  організму  сухостійних  корів  їм  вво-
дять вітамінні та тканинні препарати;

–  невід’ємним  елементом  профілактики 

маститу є санітарно-просвітня робота.

Рис. 146. Обробка дійки дезрозчином.