ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 22.02.2019
Просмотров: 14890
Скачиваний: 16
Патологія молочної залози
465
терапію із застосуванням сульфаніламідних препаратів, оскільки бактеріостатична
ефективність їх при цьому знижується.
8. Із загальнотонізуючих засобів найкращі наслідки дають внутрішньовенні вве-
дення глюкози, хлористого кальцію, суміші М. Г. Миролюбова (20 %-на глюкоза –
400 мл, 40 %-ий гексаметилентетрамін – 30 мл, 10 %-ий кальцію хлорид –120 мл,
20 %-ий кофеїн –10 мл).
Новокаїнову блокаду можна поєднувати з внурішньоцистеральними введеннями
антимікробних препаратів.
При катаральному маститі лікування в принципі аналогічне – ізоляція, часті
здоювання, масаж лише з гори донизу, розрідження згустків казеїну інтрацистерналь-
ним введенням теплого 1–2 %-го розчину натрію гідрокарбонату (50–60 мл), 0,5 %-го
нашатирного спирту на молоці з наступним здоюванням через 15–20 хв., введення
окситоцину чи пітуїтрину за 5–7 хв. до чергового здоювання. В. Г. Васильєв запропо-
нував подвійний катетер для промивання молочної цистерни гомогенізуючим розчи-
ном (натрію хлориду – 1 г, натрію бікарбонату – 2 г, натрію тетраборату – 2 г, новокаї-
ну – 0,2 г, води – до 100 мл), внутрішньовим’яні введення антисептичних засобів – по
8–10 мл мастисану А, Б чи Е, по 10 мл рифацикліту чи інших (мастицид, фуравіт,
мастаерозоль, дифурол А, мастивален, лактопен, неотил, аеродит, уберсан, неомаста-
ерозоль).
Тривалий час основним засобом терапії маститу були антибіотики, проте з часом
чутливість до них стала падати. Тим не менше, ще нині в окремих посібниках реко-
мендується застосування по 100–300 тис. ОД тих антибіотиків, які володіють найви-
щою ефективністю, розчинивши їх у 50–80 мл 0,5 %-го розчину новокаїну, ізотоніч-
ного розчину натрію хлориду чи молока із здорової частки вим’я.
У розвинених країнах антибіотики застосовують лише при лікуванні маститу у
сухостійних корів.
Новим напрямком у лікуванні маститу є застосування ферментних препаратів
мікробного походження, що руйнують клітини стафілококів. Такими препаратами є
створені на основі мікробів-антагоністів біосан СВ, ендобактерин, стрептоеколакт,
імозим, лізомаст, лідем. Слід пам’ятати, що при наявності набряку вим’я лікарські
засоби, введені крізь дійковий канал, не завжди доходять до вогнища запалення і те-
рапевтична ефективність їх буває низькою. Тому внутрішньовим’яне введення проти-
мікробних засобів застосовують лише при підгострих та хронічних формах маститу.
Ефективними залишаються новокаїнова та загальнотонізуюча терапія.
При фібринозному маститі керуються тими ж принципами, але масаж вим’я тут
протипоказаний.
Для інтрацистернальних вливань застосовують згадані вище препарати, а також мас-
тисан, мастикур, мастицид, нові препарати мастієд форте, септогель, катозал, ампіклокс.
Можна поєднувати застосування згаданих препаратів із втиранням в уражену част-
ку 3–5 %-ої іхтіолової чи йодної мазі, внутрішньовенними ін’єкціями 10 %-го розчину
кальцію глюконату чи кальцію хлориду в дозі 100–150 мл.
466
Розділ 15
Заслуговує уваги новокаїнова терапія у всіх її формах, особливо з додаванням при
внутрішньовенній та інтраартеріальній інфузії стрептоміцину, норсульфазолу.
Лікування корів при гнійному маститі має свої особливості. При гнійно-катараль-
ній формі доцільно застосувати щоденні часті здоювання (через кожні 2 год.), не мен-
ше 5 разів на добу; холодні зрошення поверхні ураженої частки вим’я (для мобілізації
захисних сил) із наступним здоюванням; інтрацистернальні введення 1–2 %-го натрію
карбонату за 15–20 хв. до доїння, з послідуючим підшкірним чи внутрішньом’язовим
введенням окситоцину чи пітуїтрину, а тоді, після здоювання, – введення в молочну
цистерну 1–2 рази на добу емульсії чи суспензії – мастисану, мастикуру, мастициду
або ж розчинів антибіотиків. Ефективною є автолактотерапія (5–10 мл простерилізо-
ваного секрету з ураженої частки з інтервалом 48 год.). Паралельно можна застосува-
ти теплову терапію чи йонофорез із 3 %-им розчином калію йодиду.
Для підсилення антисептичної дії застосовують сульфаніламіди, бактеріофаг, про-
теолітичні ферменти.
При абсцесі вим’я, поряд із застосуванням таких терапевтичних прийомів, як
спокій, тепло, втирання дезінфікуючих мазей, автогемотерапія, переливання крові,
антибіотики, сульфаніламіди, вдаються до розтину поверхнево розміщених абсцесів
(вертикально) з дренажем та аспірацією вмістимого глибоко розміщених абсцесів і
заповнення порожнини абсцесу антисептиками, а також внутрішньовенних введень
40 %-го розчину глюкози (100–150 мл), 10 %-го розчину кальцію хлориду чи кальцію
глюконату (100–150 мл).
У випадку розвитку флегмони вим’я тварину ізолюють, забезпечують спокій, зма-
зують уражені ділянки камфорним спиртом, іхтіол-гліцерином, маззю Вишневсько-
го, застосовують теплові процедури, антибіотики широкого спектра і роблять широкі
розрізи флуктуючих ділянок з дренуванням їх марлею, просякнутою гіпертонічним
розчином натрію хлориду, натертою подрібненою сіллю чи скипидаром.
Лікування корів з геморагічним маститом здійснюється за тими ж принципами,
проте, головну увагу тут звертають на часті здоювання, втирання подразнюючих ре-
човин, застосування послаблюючих солей, гексаметилен-тетраміну – по 5 г тричі на
день протягом 4–6 днів, борної кислоти чи бури – по 5–10 г.
При утворенні кров’яних згустків добрі наслідки дає вливання через дійковий ка-
нал 30–50 мл фізіологічного розчину натрію хлориду чи соле-содового розчину.
Внутрішньовенно вводять 10 %-ий розчин кальцію хлориду чи кальцію глюкона-
ту або 40 %-ий розчин глюкози.
При лікуванні корів із специфічними маститами, в першу чергу, необхідно керу-
ватися відповідною інструкцією щодо даного виду захворювання і, безумовно, про-
водити відповідну терапію хворої на мастит тварини.
При ящурному маститі намагаються не допустити поширення інфекції галакто-
генним шляхом на паренхіму вим’я. Для цього проводять обробку афт та виразок
протимікробною емульсією чи 5 %-им спиртовим розчином йоду, змазують уражені
ділянки перед доїнням 3 %-им розчином новокаїну чи 3–5 %-ою новокаїновою маз-
Патологія молочної залози
467
зю. При потребі можна вставляти у вим’я на час доїння молочний катетер після по-
переднього введення окситоцину.
При лікуванні корів з актиномікозом вим’я застосовують обколювання гнійників
розчинами антибіотиків. Поверхневі гнійники розтинають із старанним зрошенням
розчином Люголю чи 5 %-им спиртовим розчином йоду. Per os можна задавати йо-
дистий калій.
При виявленні туберкульозного маститу діють згідно інструкції з боротьби з
туберкульозом.
Лікування корів з кандидамікозним маститом поки що малоефективне. На по-
чаткових стадіях захворювання можна вводити інтрацистернально 0,5–1 %-ну водну
суспензію ністатину чи леворину.
Лікування корів з субклінічними маститами повинно бути комплексним з вико-
ристанням методів патогенетичної та етіотропної терапії. Останні найкраще вводити
інтрацистернально після вечірнього доїння три дні підряд. Це збільшує тривалість
адсорбції активних компонентів препарату тканинами молочної залози.
При лікуванні корів з маститами сухостійного періоду слід враховувати ту об-
ставину, що корова не доїться, отже, тут можна застосовувати одноразове введення
препаратів пролонгованої дії, які забезпечать високу концентрацію антибіотиків у мо-
лочній залозі впродовж декількох тижнів.
У корів, хворих маститом в період запуску та сухостою, видоюють уражені частки
і вводять внутрішньоцистернально мастикур, мастисан А, Б, Е, мастицид-2, біцилін-
1,2,3, дифурол А, мастаерозоль, йодосан клоксацилін, оксацилін, новобіоцин, дікло-
ман, нафпензал, бровамаст-С та інші препарати в поєднанні з тканинною терапією за
В. П. Філатовим. Сприяє одужанню корів зволоження дійок після видоювання секре-
ту 2 %-им розчином дезмолу, 70 %-им денатурованим спиртом, 1 %-им розчином хло-
раміну чи 5 %-им спиртовим розчином йоду, а також заклеювання отвору дійкового
каналу лейкопластиром чи антисептичною плівкою.
Мастити у інших тварин
Молочна залоза у кобил, свиней, овець та інших видів тварин має свою специфіку
будови, умови їх життя, експлуатації, тривалість та періодичність лактації у них та-
кож інші, що накладає свій відбиток на характер захворювання.
Мастит у кобил. Молочна залоза кобили добре захищена, вона високо віддалена
від землі; позитивним чинником є природне вигодування лошати, а тому у кобил рідкі
мастити.
Найчастіше у кобил з’являється катаральне чи гнійно-катаральне запалення по-
ловини, рідше всього вим’я або ж частини, пов’язаної з однією цистерною (у кобил
кожна половина вим’я розділена зовні непомітно на передню і задню частку з само-
стійними системами альвеол, вивідних проток, що відкриваються біля основи дійки в
2–3 цистерни. Отже на кожній дійці є 2–3 отвори дійкових каналів).
468
Розділ 15
Клінічні ознаки. Уражена частка набрякає, стає гарячою, болючою. Кобила не під-
пускає до вим’я лошати. Іноді кульгає.
Видоюване молоко буває водянистим з домішками пластівців, слизу чи гною.
Гнійний мастит може проявлятися формуванням одного чи декількох абсцесів з
норицями, заповненими гноєм.
У хворої тварини може підійматися температура тіла, зникає апетит.
Лікування. Застосовують методи терапії, що використовуються при лікуванні
корів, хворих на мастит – часті здоювання, для чого можна застосувати окситоцин
(20–40 ОД); обмежують водопій і переводять кобилу на сухий корм; назначають по-
слаблюючі; внутрішньом’язові введення антибіотиків, коротку новокаїнову блокаду
нервів за Д. Д. Логвиновим з введенням 100 мл 0,5 %-го розчину новокаїну з 300 тис.
ОД пеніциліну і стрептоміцину; поряд з цим доцільно застосовувати загальнотонізую-
че лікування – кальцію глюконат, норсульфазол чи етазол, тривіт або тетравіт.
Залежно від характеру запального процесу застосовують холод, припарки, сухе
тепло. У шкіру вим’я втирають камфорне масло, камфорний спирт, іхтіолову, цинкову
чи інші мазі.
Абсцеси – розтинають. Тварині обмежують водопій і переводять її на сухий корм.
Лоша відлучають і випоюють молоком із здорової половини чи від іншої кобили.
Ботріомікоз вим’я у кобил – це специфічний мастит, що викликається botryomy-
сes ascoformans і перебігає як хронічне інфекційне захворювання.
Хвороба характеризується повільним розвитком щільного, неболючого, дифузно-
го припухання частки чи цілого вим’я з утворенням горбкуватих підвищень величи-
ною з голубине яйце. Згодом вони прориваються, утворюючи лійкоподібні нориці,
з яких виділяється у великій кількості сірий брудний ексудат. З часом уражена по-
ловина чи все вим’я перетворюється на щільну, горбкувату пухлину з виразковими
поверхневими та глибокими норицями.
Хвороба триває місяцями, а то й роками.
Діагноз підтверджується виявленням при мікроскопії гною колоній Botryomyces.
Лікування: екстирпація ураженої частки чи всієї молочної залози.
Мастит у овець. Зустрічаються тут такі ж форми маститу, як і у корів. Найчастіше
мастити у овець зустрічаються в перші дні після окоту, особливо в літню спеку, коли
вигорає травостій, раціон стає бідним. У овець виникає агалактія, а голодні ягнята
при інтенсивному ссанні травмують вим’я. У всіх випадках захворювань у секреті за-
лози виявляється патогенна мікрофлора – найчастіше це стафілококи та стрептококи,
рідше кишкова паличка чи змішана мікрофлора, що накладає свій відбиток на перебіг
захворювання.
Чітко діагностувати якусь форму маститу важко, тому що вони перебігають го-
стро і одна форма переходить в іншу.
Так, при серозному маститі спостерігають пригнічення загального стану овець, тем-
пература тіла підвищується до 41 °С, вим’я стає почервонілим, щільним, болючим. Мо-
локо спочатку буває без видимих змін, з переходом процесу у серозно-катаральну форму
Патологія молочної залози
469
в ньому виявляють пластівці казеїну. Якщо мастит набуває катарально-гнійної форми,
то пригнічення зростає, температура тіла підвищується до 41,7 °С, на вим’ї виявляють
нерівномірні ущільнення тканин, збільшення надвим’яного лімфатичного вузла, в гній-
но-слизовому ексудаті з ураженої половини вим’я з’являються домішки крові.
Лікування: хворих овець ізолюють, приміщення, де вони утримувалися, де-
зінфікують, застосовують коротку новокаїнову блокаду за Д. Д. Логвиновим (40–
60 мл 0,5 %-го розчину новокаїну спереду, а козам – ззаду вим’я з додаванням
600 тис. ОД біциліну-3) з повторенням, при потребі, через 3–4 дні. Блокаду мож-
на поєднувати з інтрацистернальним введенням біциліну-3 в дозі 600 тис. ОД чи
біциліну-5 – 1500 тис. ОД.
Із специфічних маститів у овець зустрічаються стафілококовий, пастерельозний
та інші.
Гангрена вим’я (gangrena uberis ovis) у овець виникає на ґрунті галактогенного
проникнення в залозу через пошкоджену шкіру Bact. mastitidis ovis. Хвороба виникає
через 4–6 тижнів після окоту і перебігає у формі епізоотії.
Клінічні ознаки. Хворі вівці в’ялі, відмовляються від корму, не підпускають до
вим’я ягнят, кульгають, у них підвищується температура тіла і вони жадібно п’ють
воду. У хворих овець виникає кон’юнктивіт і риніт, уражена половина (чи ціле вим’я)
збільшена, тверда, болюча, почервоніла, з синюватими плямами, які з часом стають
темно-синіми. Уражена частка відмежовується демаркаційною лінією, виділення мо-
лока припиняється або ж воно стає водянистим, сіро-червоним, смердючим.
Хвороба перебігає гостро. Через 2–3 доби гангрена переходить на черевну стінку,
дійка набуває синього, а то й чорного кольору, тварина звичайно гине. Якщо ж твари-
на залишається живою, то на вим’ї виникають множинні абсцеси або ж воно відпадає
з утворенням на його місці виразки, яка довго гноїться.
Прогноз несприятливий.
Лікування: хворих овець ізолюють, часто доять, роблять коротку новокаїнову бло-
каду, місцево та внутрішньом’язово застосовують підтитровані антибіотики, сульфа-
ніламіди, антисептичні мазі, припарки. Per os задають 1–2 чайні ложки розчину мети-
ленової синьки (1 : 1000) тричі на добу. Змертвілі тканини вирізають, рани зрошують
рідиною М. В. Плахотіна (7 %-й розчин натрію хлориду на 2 %-му розчині хлорамі-
ну), 2 %-им розчином камфори із скипидаром, 5 %-им розчином йоду, сумішшю кам-
фори тертої з фенолом порівну і 90 мл гліцерину.
Мастити у свиней виникають на ґрунті інфікування залози, найчастіше лімфоген-
но – через пошкодження шкіри зубами поросят, рідше – галактогенно і гематогенно;
найчастіше у свиноматок виявляють серозне, катаральне чи гнійно-катаральне запален-
ня окремих пакетів, іноді в них утворюється багато дрібних чи 1–2 великих абсцеси.
Клінічні ознаки. Як правило, хвороба обмежується однією залозистою долею, рід-
ше половиною вим’я чи ще рідше уражає обидві половини і перебігає у гнійно-ката-
ральній формі. Запалена ділянка буває почервонілою, гарячою, болючою, запалені