Файл: Ветеринарне акушерство, Яблонський, 2006.pdf

Патологія молочної залози

475

Розлади кровообігу у вим’ї

Серозний  набряк  вим’я  (oedema  uberis  serosa)  застійний  (симптоматичний) 

набряк  внаслідок  скупчення  великої  кількості  транссудату  в  підшкірній  клітковині 
вим’я із застоєм тут венозної крові, що супроводжується сильним збільшенням об’є-
му вим’я.

Етіологія та патогенез. Хвороба виникає на ґрунті підвищеної проникності кро-

воносних судин та сповільнення відтоку лімфи у тканинах вим’я, що спостерігається 
перед родами і в перші дні післяродового періоду. Сприяє розвитку набряку багата го-
дівля соковитими кормами, мінеральне голодування, відсутність моціону, токсикоз ва-
гітних, а також хвороби серця та нирок. Частіше буває у нетелей та корів-первісток.

В  основі  патогенезу  набряку  вим’я  лежать  зміни  нейрогуморальної  регуляції 

вагітності  та  перебудова  кровообігу  у  молочній  залозі,  що  супроводжується  різким 
зменшенням концентрації білків у сироватці крові внаслідок переходу β- та γ-глобулі-
нів у молочну залозу і зниження осмотичного тиску крові, що обумовлює вихід рідкої 
частини плазми крові у периваскулярні простори.

Симптоми.  Вим’я  сильно  збільшене  й  іноді  його  набряк  у  вигляді  своєрідних 

брусків поширюється вперед по черевній стінці і вгору аж до підгрудка. У окремих 
корів почергово наступає набряк то правої, то лівої половини. Шкіра вим’я при цьому 
буває холодна, ціанотична, напружена, не болюча, тістуватої консистенції, при надав-
люванні  на  неї  пальцем  утворюється  ямка,  що  повільно  вирівнюється.  Дійки  дуже 
напружені, випинаються на боки і легко травмуються. Загальний стан тварини та тем-
пература тіла не змінюються. Молоко також не змінюється або стає водянистим, удій 
може зменшуватися.

Звичайно  післяродовий  набряк  розсмоктується  через  7–10  днів,  а  передродо-

вий через 5–8 днів після родів, а набряки, що виникли задовго до отелення, можуть 
ускладнюватися маститом, гіпогалактією, чи індурацією вим’я.

Лікування: обмежують водопій, даванку соковитих та кислих кормів, солей, орга-

нізовують моціон. Необхідно уникати травм набряклих тканин.

Застосовують часті здоювання, масаж вим’я знизу вгору, теплі припарки, посла-

блюючі, втирання мазей з метиловим саліцилатом, задавання послаблюючих солей 
у середніх дозах, відволікаючі втирання. При обширних набряках застосовують по-
вільні крапельні введення 6 %-го розчину декстрину у дозі 1 л або 30 %-го розчину 
сироваткового  альбуміну  у  дозі  1,5  л,  внутрішньовенні  ін’єкції  кальцію  хлориду 
чи  кальцію  глюконату,  коротку  новокаїнову  блокаду  за  Д. Д. Логвиновим.  Після 
отелення  можна  застосувати  сечогінні,  поєднання  ін’єкцій  сечогінних  препаратів 
з кортикоїдами.

Криваве  молоко  (гіперемія  вим’я) –  це  проникнення  крові  у  просвіт  альвеол  і 

молочних проток.

Етіологія. Сильна гіперемія вим’я та підвищена проникність судин у високомо-

лочних корів у перші дні після отелення, а також при випасанні тварин у лісовій міс-

476

Розділ 15

цевості,  згодовуванні  трав  молочаю,  хвоща,  жовтецю,  осоки,  кормові  отруєння,  за-
хворювання гемоспоридіозами.

Клінічні ознаки. Молоко з усіх часток вим’я стає червонуватим чи червоним, соло-

нуватим, іноді із згустками крові. Таке молоко при кип’ятінні часто зсідається, а при 
відстоюванні в ньому з’являється пухкий червоний осад.

Загальний стан тварини нормальний, ознак запалення немає.
Прогноз – сприятливий, через 3–10 днів ознаки хвороби зникають.
Лікування: тварині забезпечують спокій, не випускають на пасовище, обмежують 

водопій. Здоюють обережно руками. Прикладають холодні компреси; масаж та часте 
здоювання заборонені. Можна застосувати вікасол, внутрішньовенні ін’єкції кальцію 
хлориду чи 1 %-го розчину іхтіолу (3 мл на 1 кг маси тіла), per os – сульфат натрію в 
середніх дозах.

Травматичні пошкодження вим’я

Травми вим’я виникають при випасанні тварин у лісистій місцевості, утриман-

ні  їх  у  загонах  з  колючого  дроту,  вони  можуть  також  наноситися  рогами  інших 
тварин. До цієї категорії захворювань відносять рани та забиття кінцівками вим’я, 
забиття, нориці молочної залози.

Рани  бувають  поверхневими  і  глибокими;  рваними,  колотими,  різаними,  за-

битими.  Часто  рани  ускладнюються  проникненням  мікробів  у  глибокі  тканини  і 
розвитком гнійного маститу, флегмони і т. п. Особливо повільно загоюються про-
никаючі рани тому, що просочування молока між їх краями гальмує грануляцію і 
сприяє виникненню нориць.

Лікування: при великих та глибоких ранах в їх нижній кут вставляють марлевий 

дренаж і тоді накладають шви. При проникаючих ранах дійок роблять пластичні опе-
рації. Фірма “Альфа Лаваль Агрі” пропонує для закриття та кращого загоювання ран 
дійок пов’язку “бандаж” з м’якого природного латексу, яка розм’якшується від тепла 
пальців, легко закриває дефект і легко фіксується. На весь період загоєння рани встав-
ляють у дійковий канал молочний катетер і фіксують його шовковою ниткою. Підготу-
вавши операційне поле і провівши знеболення вим’я (блокада зовнішнього сім’яного 
нерва за Б. Башкировим і при потребі – блокада промежинного нерва за І. Магдою), 
вирізають нерівні краї рани, ліквідують затоки та кишені, видаляють змертвілі ткани-
ни, зрошують рану розчином фурациліну чи пеніциліну і накладають вузлуваті шви, 
залишивши внизу місце для стікання ексудату.

Забиття вим’я (сontusio uberis). Причини їх виникнення ті ж, що і ран. Переваж-

но це травми тупими предметами.

Патогенез – в основі хвороби лежить порушення цілісності кровоносних судин з 

крововиливами у підшкірну клітковину. Якщо це легка травма з невеликими синцями, 
то виникає асептичне запалення, що швидко розсмоктується. Великі ж гематоми роз-
смоктуються лише частково, а то інкапсулюються, виступаючи над поверхнею вим’я 

Патологія молочної залози

477

чи  промацуючись  у  вигляді  щільних  жовен.  Можливий  і  перехід  процесу  на  інтер-
стиціальну тканину з індурацією залози. Нарешті, при проникненні мікрофлори, осо-
бливо після некрозу травмованих тканин, можливий розвиток абсцесу, флегмони чи 
некроз всієї частки вим’я.

Симптоми. Уражена частка набрякла, почервоніла, гаряча, болюча.
В молоці з’являються домішки крові.
Лікування. Необхідно забезпечити тварині спокій. В перші дні застосовують холо-

дові компреси – накладають торбинки з снігом чи льодом; роблять обмазування шкіри 
вим’я рідкою, холодною (краще з домішками снігу чи льоду) глиною. Можна втирати 
в  ділянки  забиття  гепаринову,  гепатотромбінову  та  інші  мазі.  Якщо  запальний  про-
цес не згасає, то з 3–4-го дня застосовують теплові процедури. На 5–6-й день великі 
гематоми розрізають і видаляють згустки крові. В порожнину гематоми вносять суль-
фаніламідні препарати. Можна застосувати внутрішньовенні ін’єкції 10 %-го кальцію 
хлориду чи кальцію глюконату.

Нориця молочної залози (ulcus fistulosum receptaculi) – виникає на ґрунті прони-

каючих ран, абсцесів, некротичних фокусів у стінці цистерни.

Клініка –  на  поверхні  ураженої  частки  (дійки)  з’являються  отвори  величиною  з 

макове зернятко, крізь які виділяється молоко. Навколо отвору (нориці) розростається 
рубцева тканина.

Лікування.  У  лактуючих  корів  роблять  пластичну  операцію –  резекцію  нориці  з 

навколишньою рубцевою тканиною (після знеболення вим’я), накладанням на слизо-
ву оболонку 2–3 кетгутних швів, видовженням країв рани, відпрепаруванням шматка 
шкіри, натягуванням його на поверхню рани так, щоб він закрив собою шов і накла-
данням  швів.  Зверху  рану  накривають  колодійною  пов’язкою.  У  сухостійних  корів 
попередньо (після знеболення) освіжають краї рани.

Після  операції  необхідно  забезпечити  постійний  відтік  молока  з  цистерни,  для 

чого вводять у дійковий канал на весь період загоєння вкорочений молочний катетер і 
закріплюють його 2–3 нитками або ж вставляють поліхлорвінілову трубку.

Захворювання шкіри вим’я

Специфіка шкіри вим’я полягає в тому, що вона має ніжну будову, мало волосся, 

не пігментована, що сприяє виникненню захворювань.

Дерматит  молочної  залози.  До  дерматитів  молочної  залози  схильні  всі  види 

тварин. Цьому сприяє переохолодження, обвітрювання вологого вим’я, втирання го-
стрих мазей, антисанітарні умови утримання тварин, кормові інтоксикації, ураження 
інфекцією. Найчастіше шкіра молочної залози уражається опіками, обморожування-
ми, екземою, кропивницею, кормовими екзантемами, фурункульозом. Сприяють ви-
никненню дерматитів постійне забруднення шкіри, проникнення інфекції, опіки, об-
мороження, укуси змій. Окремі інфекційні захворювання (ящур, віспа, ринотрахеїт, 
злоякісна катаральна лихоманка та ін.) можуть також супроводжуватися ураженнями 
шкіри вим’я.

478

Розділ 15

Сонячні опіки шкіри вим’я – запалення шкіри вим’я, до якого схильні високо-

молочні корови та кози. Найчастіше сонячні опіки виникають у літню спеку. Шкіра 
вим’я при цьому буває почервонілою, гарячою, болючою, іноді набряклою, напруже-
ною, блискучою. Найчастіше вражається один бік вим’я.

Лікування. Перш за все, необхідно усунути причину, забезпечити спокій тварині; 

уражені ділянки вим’я змазують борним вазеліном, вазеліновою олією, сметаною, на-
фталановою та іншими мазями.

Обморожування вим’я буває наслідком тривалого перебування тварин на морозі, 

при перевезеннях та перегоні тварин в морозну з вітром погоду, рухові по глибокому 
снігу, транспортуванні у відкритій машині. У корів воно спостерігається в лактацій-
ний період, а у кобил – при тривалому перебуванні на морозі. Обморожене вим’я спо-
чатку буває болюче, його шкіра почервоніла, її епідерміс починає відшаровуватися, 
через 1–2 дні він нагадує пергамент чи блискучу напівпрозору плівку, що щільно стя-
гує дійки. На 5–6-й день плівка епідермісу починає лопати, а шкіра кровоточити. На 
межі із здоровими тканинами виникає яскраво-червона лінія. На уражених ділянках 
з’являються місця, вкриті грануляційною тканиною з вогнищами епітелізації.

При глибоких обмороженнях розвивається некроз уражених ділянок шкіри з утво-

ренням кровоточивих тріщин і виразок; виникає гангрена дійки чи повне заростання 
дійкового каналу.

Лікування. Уражені ділянки шкіри протирають 30°-им спиртом, тоді змазують ва-

зеліном,  стрептоміциновою  чи  іхтіоловою  маззю,  рідкою  емульсією  Вишневського. 
При наявності сильного болю застосовують анальгін та димедрол.

Тріщини  шкіри  дійок  (ragades  papillarum  uberis)  є  пошкодженням  їх  шкіри  з 

руйнуванням епідермісу та оголенням глибоких шарів. Тріщини бувають поздовжні 
та поперечні, з пошкодженням епідермісу та без пошкоджень.

Етіологія. Причинами тріщин буває втрата еластичності верхніми шарами шкіри 

внаслідок систематичного забруднення, обвітрювання вологої шкіри при доїнні над-
ворі, без витирання обмитого вим’я, пошкодження при ссанні.

Клінічні ознаки. Шкіра уражених дійок суха, на ній є невеличкі поздовжні чи по-

перечні тріщини, окремі з них вкриті кірочками з червоним запальним обідком. При 
порушенні цілості кірочок відкриваються кровоточиві тріщини. При доїнні таких ко-
рів  вони  непокояться  від  болю,  б’ють  кінцівками,  що  перешкоджає  повному  видо-
юванню і сприяє виникненню маститів.

Лікування. Обмивання вим’я розчинами соди, калію марганцевокислого, 1–2 %-го 

стрептоциду;  змазування  шкіри  вище  згаданими  мазями,  борним  вазеліном.  Перед 
доїнням можна втирати новокаїнову мазь. Необхідно очистити уражені дійки від за-
бруднення  шляхом  протирання  їх  тампонами,  просоченими  антисептиком,  витерти 
їх марлевими серветками насухо і змастити антимікробними лініментами – синтомі-
цину,  стрептоциду,  пеніциліну,  рідкою  маззю  Вишневського  чи  будь-яким  з  кремів-
емульсій (ДЕ, ДК, ДЕК, “Доктор” та ін.), маззю прополісу, ромашки та ін.

Патологія молочної залози

479

Профілактика – утримання вим’я в чистоті, змазування шкіри вим’я та дійок піс-

ля доїння протизапальними кремами.

Кормові висипи (кормові екзантеми) є дерматитом, що виникає у корів як алер-

гічна  реакція  після  згодовування  картоплі,  бурякової  гички,  зеленої  маси  люцерни, 
гречки, капусти, ріпаку, конюшини. Сприяє виникненню висипу інтенсивна інсоляція 
при поїданні вказаних кормів.

Клінічні  ознаки  варіюють  від  більш-менш  вираженого  почервоніння,  болючих 

припухань,  висипів  на  непігментованих  ділянках  аж  до  глибоких  гнійних  уражень 
шкіри. При цьому між правою і лівою половинами вим’я з’являються згрубіння шкі-
ри, тріщини, з яких виділяється гнійний ексудат, що засихає в кірочки чи брудну смер-
дючу  масу,  яка  склеює  волоски.  Доїння  стає  болючим,  хоча  якість  молока  може  не 
змінюватися. Іноді підвищується температура тіла, тварина б’є кінцівками по череву 
і вим’ї, виникають розлади травлення.

Прогноз сприятливий.
Лікування: усунути причини – змінити раціон, забезпечити тварині спокій, поміс-

тити в затемнене приміщення.

Здоювати слід обережно – обмивають старанно уражену частку водою з милом чи 

розчином  соди,  вистригають  злиплі  волоски.  Змазують  висушену  шкіру  в’яжучими 
нейтральними чи слабкими антисептичними мазями чи аерозолями – борний вазелін, 
іхтіолова  мазь,  іхтіол-гліцерин,  цинкова  мазь,  саліцилова  мазь  і  мокнучі  місця  при-
пікають  ксероформом,  таніном,  тальком,  ляпісом.  Внутрішньовенно  можна  ввести 
200 мл 1 %-го розчину кальцію хлориду.

Фурункульоз (furunculosis uberis) – гнійне запалення сальних залоз та волосяних 

мішечків шкіри у корів з волосатим вим’ям, що утримуються в стійлах без підстилки.

При односторонній неповноцінній годівлі тварин, відсутності моціону та антиса-

нітарних умовах утримання фурункульоз може набрати масового характеру на ґрунті 
зниження імунологічної реактивності тварин.

Найчастіше збудниками фурункульозу бувають білі і жовті стафілококи та стреп-

тококи.

Симптоми: на шкірі вим’я, переважно у міжвим’яній борозні, виникають запаль-

ні гнійнички з волоском у центрі, розміром від макового зерна до горошини. З часом 
гнійнички збільшуються в об’ємі (до грецького горіха), їх шкіра тоншає, стає черво-
ною чи жовтуватою, болючою. Нарешті міхурці прориваються, виділяючи смердючий 
вершкоподібний ексудат, що склеює волоски та інфікує суміжні ділянки. Так з’явля-
ються нові фурункули.

На місці фурункулів, що прорвалися, утворюються виразки, які внаслідок розрос-

тання грануляційної тканини утворюють рубці, або ж вони інкапсулюються.

Секреція молока зменшується, воно містить багато лейкоцитів.
Диференційний діагноз. Необхідно віддиференціювати хворобу від віспи, яка ура-

жає дійки.