Файл: Ветеринарне акушерство, Яблонський, 2006.pdf

Патологія молочної залози

485

обов’язковим підготовчим та додатковим масажем; обходження з тваринами під час 
доїння повинно бути спокійним, лагідним. Для стимулювання молоковіддачі можна 
ввести тварині окситоцин. Окремі автори радять застосовувати заспокійливі препара-
ти та нагнітання повітря у піхву. Обов’язковим елементом профілактики є санітарно-
просвітня робота.

Самовидоювання – ця вада полягає у висмоктуванні молока з свого вим’я чи 

вим’я інших корів. Відучити корову від цієї вади неможливо, тому її коротко прив’я-
зують у стійлі, при випасанні одягають намордник з колючками. Таких корів звичай-
но вибраковують.

Питання для самоконтролю

1.  Які знаєте аномалії розвитку та хвороби молочної залози?
2.  Згадайте основні особливості будови вим’я у корів.
3.  Які причини виникнення маститу?
4.  Назвіть класифікацію маститів.
5.  Згадайте патогенез маститу.
6.  Назвіть симптоми серозного маститу.
7.  Назвіть симптоми катарального маститу.
8.  Назвіть симптоми фібринозного маститу.
9.  Назвіть симптоми геморагічного маститу.
10.  Назвіть симптоми гнійного маститу.
11.  Назвіть специфічні мастити.
12.  Які існують лабораторні методи діагностики прихованих маститів?
13.  Особливості етіотропної терапії при маститах.
14.  Особливості патогенетичної терапії при маститах.
15.  Хвороби шкіри вим’я – види, етіологія, симптоми, лікування.
16.  Функціональні розлади вим’я – види, етіологія, симптоми, лікування.
17.  Мастити у кобил – види, етіологія, симптоми, лікування.
18.  Мастити у овець – види, етіологія, симптоми, лікування.
19.  Мастити у свиней – види, етіологія, симптоми, лікування.
20.  Синдром мастит – метрит – агалактія у свиней – клінічні ознаки, лікування.

486

16. 

ВЕТЕРИНАРНА
ГІНЕКОЛОГІЯ

Назва науки походить від грецьких слів – gyne – жінка, самка і logos – наука. Ве-

теринарна гінекологія – клінічна наука, що нерозривно пов’язана з акушерством і ви-
вчає зміни в організмі самиць свійських тварин, які супроводжуються їх неплідністю. 
Звідси основне завдання ветеринарної гінекології – діагностика хвороб, що обумов-
люють неплідність, лікування неплідних тварин, розробка заходів профілактики гіне-
кологічних захворювань.

Розмноження живих істот є їх нормальною фізіологічною функцією, завдяки якій 

підтримується життя на Землі та чисельність популяції. Ця функція проявляється у 
тварин  певною  плодючістю,  тобто  здатністю  регулярно  давати  приплід.  Нормами 
природної плодючості є народження кобилою 

− 1 лошати за рік, коровою − 1 теляти 

за рік, овечкою 

− 1–2 ягнят за окот, свиноматкою − 8–12 поросят на опорос, залежно 

від породи, при 1,5–2,5 опоросах за рік.

Здатність до розмноження, як відомо, тварини набувають з настанням статевої зрі-

лості, проте до відтворення поголів’я їх залучають лише з досягненням ними фізіологіч-
ної зрілості (зрілості тіла). Якщо при цьому тварина запліднилася 

− наступає вагітність, 

що завершується родами. Опісля відбувається інволюція статевих органів, поновлюєть-
ся статева циклічність і організм самки знову готується до наступної вагітності. Тобто, 
відтворна здатність 

− це здатність періодично давати приплід. Якщо ж запліднення не 

відбувається, процес відтворення порушується і тварина виявляється неплідною.

Неплідність, отже, 

− це тимчасова чи постійна нездатність статево дозрілого ор-

ганізму давати нащадків.

Яку  корову  і  коли  слід  вважати  неплідною?  У  50-х  роках  минулого  сторіччя 

А. П. Студєнцов запропонував вважати неплідною корову, що не запліднилася протя-
гом 30-ти днів після родів, а корову, від якої не отримали протягом року теляти, вважа-
ти яловою. Таке визначення зберігається й нині, хоча за кордоном немає поняття “яло-
вість”, там неплідною вважають корову, від якої не отримали протягом року теляти.

Отже,  згідно  А. П. Студєнцова,  31-й  і  подальші  дні  після  родів  у  корови,  що  не 

запліднилася, вважаються днями неплідності. Такий підхід загострює увагу на пере-
бігу післяродової інволюції, на строках її завершення. Кожен розуміє, що домогтися 

Ветеринарна гінекологія

487

100 %-го запліднення тварин до 30-ти днів після отелення, тим більше – збереження 
такої  вагітності,  в  тому  числі  в  розі  матки,  що  був  плодовмістилищем,  неможливо. 
Тут більше значення має факт раннього поновлення відтворної здатності корови після 
отелення. Аналіз стану відтворення тварин у молочному скотарстві показує, що пе-
реважна більшість корів запліднюється на другий місяць після отелення. І це цілком 
закономірно. На цей час завершується інволюція статевих органів, перебудовуються 
ендокринні взаємозв’язки в системі гіпоталамус-гіпофіз-яєчник-матка, щезають фак-
тори  ендо-  та  екзогенного  характеру,  які  гальмують  статеву  функцію  проявляється 
мінімум два статевих цикли (причому, перший з них часто буває неповноцінним).

З цих міркувань неплідною можна вважати корову, що не запліднилась після завер-

шення післяродової інволюції статевих органів, тобто на 30–60-й день після родів.

Слід підкреслити, що неплідність 

− це не хвороба, а лише ознака, що тварина ще 

не запліднилась.

У свиней статева функція після опоросу гальмується лактацією, тому фізіологіч-

ним терміном для запліднення є один місяць після відлучення поросят.

У овець, які відзначаються сезонністю статевої функції, фізіологічним терміном 

для запліднення є один місяць з початку статевого сезону.

Поряд з терміном неплідність у ветеринарній гінекології користуються ще термі-

ном  “малоплідність”,  під  яким  розуміють  отримання  під  час  родів  у  багатоплідних 
тварин меншої кількості приплоду, ніж це характерне для даного виду тварин.

Неплідність  широко  розповсюджена  і  завдає  значних  збитків  тваринництву  на 

ґрунті  недоотримання  приплоду  та  молока,  а  також  затрат  коштів  на  утримання  та 
лікування неплідних тварин.

При описі неплідності користуються такими термінами:
неплідність 

− тимчасова чи постійна нездатність тварини до відтворення нащад-

ків. Це біологічне поняття. Стосується воно конкретної тварини і його можна виявити 
в будь-яку пору при дослідженні тварини на вагітність;

яловість 

− економічний показник, за допомогою якого визначають в кінці року про-

цент тварин (по фермі, району, регіону і т. д.), що не дали протягом року приплоду;

післяродовий період 

− термін завершення післяродової інволюції органів стате-

вої системи і поновлення у неї відтворної здатності (появи ознак статевого циклу-тіч-
ки, загального збудження, охоти). Він не повинен перевищувати 30 днів;

сервіс-період 

− період від отелення до запліднення; він не повинен перевищувати 

80 днів;

міжотельний період 

− період між отеленнями; він не повинен перевищувати 365 днів;

вихід телят на 100 корів 

− скільки телят отримано в господарстві (районі, облас-

ті) від кожних 100 корів, наявних на початок року;

вихід телят на 100 корів і нетелей 

− аналогічний розрахунок.

Вирахування згаданих показників вимагає об’єктивного аналізу стану відтворен-

ня поголів’я в господарстві, участі в ньому проявів відтворної здатності за досліджу-
ваний період у кожної корови та телиці старше 18 місяців, інакше дуже легко поми-
литися.

488

Розділ 16

Наприклад, в господарстві на початок року було 200 корів і 30 нетелей, від яких 

отримано протягом року 213 телят; вихід телят на 100 корів і нетелей склав 93. Це 
високий показник. Але при детальнішому аналізі з’ясувалося, що 10 корів господар-
ства отелилося двічі – на початку і в кінці року; 3 корови отелилися двійнятами; крім 
того, протягом року отелилося 10 телиць, які не числилися на початок року нетелями. 
Отже, від наявних на початок року 230 корів і нетелей отримано 213 телят. 17 корів не 
телилися і за рахунок 10 подвійних отелень, трьох двійнят і 10 неврахованих нетелей 
отримано ще 23 непередбачуваних теляти, а 40 із наявних корів не телилися протягом 
року і виявилися яловими. Отже, дати об’єктивну оцінку стану в господарстві (райо-
ні, області) можна лише після детального аналізу проявів репродуктивної функції за 
досліджуваний період у кожної корови та телиці парувального віку та процентного 
відношення отелених корів за рік до наявних на початок року.

Одним з показників відтворення є співвідношення груп з фізіологічним станом. 

Оптимальним співвідношенням вважають: тільних – 50 % корів, осіменених, але ще 
не перевірених – 33 %, у післяродовому періоді – 17 %.

Критеріями нормальної відтворної функції рогатої худоби вважають інтервал від 

отелення до 1-го осіменіння – 31–60 діб, рівень запліднення від 1-го осіменіння – 60–
65 %, індекс осіменіння – 1,5–2, міжотельний період – 340–365 діб. Підраховано, що 
збільшення  тривалості  міжотельного  періоду  лише  за  кожен  день  понад  365  завдає 
збитків господарству в розмірі 5 доларів на корову (А. Bielanski, М. Tishner, 1993).

У свиней запліднюваність від 1-го осіменіння після опоросу звичайно складає – 

70–80 %, вихід поросят за опорос – 10–10,5, інтервал між опоросами – 182 дні.

У овець статевий сезон триває з вересня по грудень. При нормальних окотах – 20 % 

складають двійнята та трійнята. Нормальний вихід ягнят – 120–130 на 100 маток.

Цей  приклад  показує,  що,  як  неплідність,  так  і  яловість  не  просто  виявити.  Це 

вимагає скрупульозної роботи, тим більше, що неплідність широко розповсюджена;  
немає господарства, де би її не було, що не всі враховують.

16.1. Форми і причини неплідності

Визначаючи причини неплідності тварин, треба пам’ятати, що вони такі ж різно-

манітні, як і їх умови утримання, годівлі та експлуатації. Навіть при ретельному до-
слідженні неплідної тварини не завжди вдається виявити причини, що обумовлювали 
її виникнення. У кожному випадку, як правило, діє декілька причин неплідності, які 
майже завжди патогенетично між собою пов’язані. Виявити ці причини і визначити 
сутність впливу кожної з них на весь організм і статеві органи зокрема – основне за-
вдання фахівця ветеринарної медицини. Це можна лише при умові всестороннього і 
глибокого аналізу результатів загального клінічного, ректального і вагінального до-
сліджень тварин, оцінки результатів лабораторного дослідження їх крові, виділень із 
статевих органів, мазків-відбитків із слизової оболонки піхви, сонографії тощо.

Потрібно  підкреслити,  що  одні  й  тіж  фактори  обумовлюють  неплідність  самок 

і  самців,  чому  навіть  окремі  автори  намагаються  об’єднати  в  одному  розділі  “гіне-

Ветеринарна гінекологія

489

кологія” –  (від  гр.  gyne –  жінка,  logos –  наука) –  вчення  про  патологічні  процеси  у 
статевих  органах  невагітних  самок  (учення  про  неплідність  самок)  та  імпотенцію 
самців, тобто, об’єднати гінекологію та андрологію, застосувавши для хвороб самок 
термін  “теліологія”.  Таке  об’єднання  нелогічне  і  безпідставне.  Тому  підкреслюємо, 
що гінекологія вивчає хвороби статевих органів невагітних самок, які виникли піс-
ля завершення післяродового періоду, тобто після 30-го дня з часу отелення, тоді як 
андрологія вивчає причини імпотенції самців. Хвороби періоду вагітності, родів, та 
післяродового  періоду –  акушерство.  Одні  й  ті  ж  хвороби  можуть  відноситися  і  до 
акушерських, і до гінекологічних. Наприклад, гострий післяродовий ендометрит – це 
акушерська хвороба, а хронічний ендометрит – гінекологічна.

Причини  неплідності  цікавили  вчених  давно.  В  30-х  роках  ХХ ст.  професори 

В. В. Конге,  А. Ю. Тарасевич,  Н. Ф. Мишкін,  згодом  П. А. Волосков,  І. А. Бочаров 
намагалися  їх  систематизувати.  Правда,  всі  причини  важко  врахувати.  Одна  і  та  ж 
причина  в  різних  умовах  діє  по-різному;  різні  причини  можуть  викликати  подібні 
симптоми, тому завжди потрібно шукати головну причину.

До причин, що обумовлюють неплідність, відносять:
 погану організацію відтворення;

 незадовільну роботу фахівців;

 порушення технології осіменіння;

 недоліки обліку;

 незадовільне вирощування ремонтного молодняку;
А. Ю. Тарасевич розрізняв три основні причини неплідності:
 екстрагенітальні (вік, ендокринні і нервові розлади, патологія молочної зало-

зи, інфекційні й інвазійні захворювання);

 інтрагенітальні (ненормальний стан яєчників – кісти фолікулярні і жовтого 

тіла, персистентне жовте тіло; неповноцінні статеві цикли, розлади імплантації; ен-
докринна анафродизія, німфоманія;

 екзогенні (аліментарні фактори, дефіцит світла тощо):

– 

осіменіння недорозвинених телиць;

– 

порушення зоогігієнічних вимог при утриманні тварин;

– 

неповноцінну годівлю тварин, особливо в стійловий період;

– 

незадовільну підготовку корів, особливо нетелей, до отелення;

– 

погану організацію родів;

– 

некваліфіковану родову допомогу;

– 

відсутність акушерської та гінекологічної диспансеризації.

Серед великої кількості цих причин треба вибрати визначальні для данної си-

туації. Для цього проводять комплексне дослідження тварин та умов їх утримання, 
догляду та годівлі і на основі даних клінічного обстеження ділять корів на 3 осно-
вні групи: вагітні тварини, корови у післяродовому періоді і неплідні. Бажано, щоб 
до  першої  групи  ввійшли  не  менше  50 %  корів,  другої –  біля  20 %  і  третьої –  не 
більше 30 %.