ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 22.02.2019
Просмотров: 14884
Скачиваний: 16
480
Розділ 15
Лікування: старанне обмивання шкіри теплою водою з милом чи розчинами анти-
септиків. Вистригають волоски, видаляють кірки ексудату, змазують шкіру 0,1–0,2 %-им
розчином йоду. Голівки фурункулів змазують чистим іхтіолом, іхтіол-гліцерином, пе-
ніциліновою маззю; дозрілі – розтинають і змазують антимікробним лініментом Ви-
шневського, емульсією стрептоциду, маззю “Септодин-К”, кремом ДЕ, кремом “Док-
тор”. Можна застосувати синю чи кварцову лампу, сухе тепло, ультразвук.
Необхідно поліпшити утримання та годівлю тварин. Добрі наслідки дає згодову-
вання кормових дріжджів, аутогемотерапія, лактотерапія, внутрішньовенні вливання
кальцію хлориду, внутрішньом’язові введення антибіотиків.
Віспа вим’я – це симптом контагіозної інфекційної хвороби, що викликається ві-
русом з групи Pox virus group. Уражаються практично всі сільськогосподарські твари-
ни та людина, але найчастіше – молоді корови та вівці.
Симптоми. На шкірі вим’я, переважно на дійках, з’являється висип, розміром з
просяне зерно з яскраво-червоним обідком. Дійки напухають, червоніють, стають
гарячими і болючими. З часом на місці цих цяток виникають вузлики, що поступо-
во перетворюються на заповнені блідо-жовтою серозною рідиною пухирці, із загли-
бленням в центрі. Через декілька днів вмістиме міхурця перетворюється на гній і він
вже стає пустулою, яка проривається, залишаючи після себе виразку, що вкривається
струпом.
Звичайно хвороба затягується до 2–3 тижнів, а то й 2–3 місяців, коли струп від-
падає, залишаючи після себе рубець. Віспа може ускладнюватися маститом.
Лікування. Хворих корів ізолюють і поступають з ними у відповідності з інструк-
цією. Уражені ділянки вим’я змазують 10 %-им спиртово-іхтіоловим розчином. Ви-
разки обробляють 1–2 %-им розчином піоктаніну, 5–6 %-им розчином калію перман-
ганату чи присипають сумішкою стрептоциду та борної кислоти, згодом застосовують
стрептоцидову, борну, цинкову, ксероформну емульсію. Вим’я повинно бути сухим і
чистим. У випадку сильної болючості вим’я можна зробити коротку новокаїнову бло-
каду за Д. Д. Логвиновим.
Папіломи (бородавки) дійок (papillomatoza cutis papillae uberis) – доброякісні фі-
броепітеліальні новоутворення.
Причини виникнення бородавок остаточно не з’ясовані. Є думки, що вони вірус-
ної етіології або ж є результатом порушень обміну речовин. Виникненню їх сприя-
ють антисанітарні умови утримання тварин та тривале подразнення шкіри дійок по-
шкодженнями долівки, несправними доїльними апаратами і т. п. Звичайно бородавки
виявляються у молодих корів і можуть бути поодинокими та множинними. Останні
перешкоджають доїнню корів – вони тріскаються, кровоточать, болять, викликають
запальну реакцію.
Клінічні ознаки. На шкірі дійок з’являються бородавчасті утворення у вигляді ши-
пів або у формі цвітної капусти.
Прогноз сумнівний. Іноді лікування виявляється безрезультатним.
Патологія молочної залози
481
Лікування: якщо бородавки не перешкоджають доїнню, то їх не чіпають. Сильно
розрослі папіломи, що сидять на ніжці, можна перев’язати, відкрутити, а ніжку при-
пекти ляпісом, рідким азотом, карболовою чи оцтовою кислотою і змазувати щоденно,
до повного зникнення бородавок, саліциловим колодієм. Довгі бородавки перетягу-
ють тонкою лігатурою біля основи, а периферію відрізають. Бородавки з широкою
основою після ін’єкції під основу папіломи 4–5 мл 1 %-го розчину новокаїну вилущу-
ють скальпелем та ножицями, зупиняють кров і накладають 1–2 шви або ж піддають
утворену рану електрокоагуляції. Можна застосовувати внутрішньовенні введення
0,5 %-го розчину новокаїну 3–5 разів з інтервалом 72 години або підшкірні 4–6-разові
ін’єкції з інтервалом 7 днів, тканинних та вітамінних препаратів.
Заслуговує на увагу застосування тканинного препарату з папілом (вирізані папі-
ломи подрібнюють, висушують при 40 °C впродовж 3–5 діб, розтирають у ступці в
порошок, розводять фізрозчином у співвідношенні 1 : 20, фільтрують через шар марлі
і стерилізують на водяній бані протягом 10 хв.). Вводять препарат підшкірно у дозі
3–5 мл.
Є повідомлення, про позитивні наслідки 5–6-разового обмивання дійок теплим
відваром медуниці або змазування папілом маззю коломак.
Вади розвитку дійкового каналу
Звуження дійкового каналу (важке видоювання).
Етіологія. Звуження дійкового каналу виникають внаслідок уродженої чи набутої
гіпертрофії сфінктера дійкового каналу, переродження його м’язів внаслідок запаль-
них процесів, рубцевих стягувань після поранень. Сприяє цьому доїння “щипком”.
Часто звуження дійкового каналу буває наслідком нашарування зроговілих клітин (гі-
перкератоз) на складки розетки дійкового каналу (А. А. Осетров).
Клінічні ознаки. При доїнні виділяється тонка цівка молока. Машинне доїння та-
ких корів неможливе, а при ручному доводиться затрачати багато зусиль та часу. При
цьому часто травмується слизова оболонка цистерни з подальшим розвитком запаль-
ного процесу чи розростанням гранулом на місці надривів. У ділянці сфінктера дійки
вдається промацати потовщення чи рубець. Таких корів часто повністю не видоюють,
що сприяє розвитку маститу.
Лікування: необхідно розслабити тонус сфінктера дійки чи розтягнути рубець. До-
брі наслідки тут дає насильне розширення дійкового каналу бужами А. А. Осетрова,
різного діаметру, коли в дійковий канал вводять змазані вазеліном металеві, скляні чи
пластмасові бужі, починаючи з найменшого – на 2–3 хв., тоді більший, ще більший і
т. д., усі 8 номерів. Останній буж залишають у каналі на 20–30 хв., після чого його ви-
ймають і доять корову. Залишати буж на довше не рекомендується, оскільки це може
викликати параліч сфінктера чи некроз слизової оболонки дійки. При потребі бужі
можна застосовувати повторно через 4–5 днів.
Якщо звуження дійкового каналу викликане рубцевими стягуваннями, то іноді
вдаються до кривавого його розширення за способом Рощенка (обмивають дійку, об-
482
Розділ 15
сушують її верхівку і фіксують пальцями лівої руки; правою рукою вводять у дійко-
вий канал на 1–1,5 см тупоголовий двосічний ланцет, виймають його і вводять вдруге
під кутом 90° до попереднього розрізу). Після операції у дійку вставляють постійний
катетер, виготовлений власноруч, із поліетиленової трубочки, рясно змащений син-
томіциновою емульсією, який виймають після повного загоєння дійкового каналу або
після релаксації тварини і знеболення молочної залози. Корову доять через кожних
2–3 години впродовж 3-х–7-ми днів, а тоді переходять на звичайний режим доїння.
Роблять і теплі (40–45 °С) содові ванночки, 7–8 днів поспіль.
Зарощення дійкового каналу виникає як наслідок розростання стінок сфінктера
дійки після запальних та посттравматичних рубців, появи новоутворень на верхівці
дійки. Воно супроводжується збільшенням дійки, розростанням сполучної тканини
чи новоутворень.
Клінічні ознаки. Дійка збільшується, на місці дійкового каналу іноді виявляють
тоненьку норицю, крізь яку з трудом виділяється молоко. Частка вим’я із зарощеним
дійковим каналом поступово запустіває і атрофується.
Лікування: відновити дійковий канал за допомогою бужів, в крайньому випад-
ку – кривавим способом. Іноді вдаються до ампутації верхівки дійки з подальшим
перетисканням цистерни на час між доїннями за допомогою гумових кілець.
У тих випадках, коли дійковий канал заріс повністю, його можна створити штучно
шляхом проколювання дійки в центрі верхівки аж до з’єднання з дійковою цистерною,
з подальшим розширенням створеного каналу за допомогою молочного катетера, роз-
ширювача дійки чи ковпачкового ножа. Щоб уникнути зарощування каналу, в його
отвір вводять на 48–60 годин шовкову турунду, просочену рідкою маззю Вишневсько-
го з додаванням натрію цитрату. Замість турунди можна вставляти в утворений канал
хлорвінілову чи поліетиленову
трубку.
Звуження порожнини молоч-
ної цистерни. Причини – ті ж, а
також новоутворення у молочній
цистерні, що зменшує її порожни-
ну. При загальному звуженні ви-
являють ущільнення по всій до-
вжині дійки; дійка стає твердою,
ввести в неї катетер важко, молоко
легко видоюється з цистерни, але
наповнюється молоком вона дуже
повільно. При місцевому звужен-
ні дійкової цистерни, що буває
найчастіше біля основи дійки,
виявляють обмежені потовщення
на рівні циркулярної складки сли-
Рис. 147. Схема вирізання за допомогою ковпачко-
вого ножа розростання сполучної тканини (1) та
подрібнення молочного каменя (2, 3).
1
2
3
Патологія молочної залози
483
зової оболонки. Якщо запальний процес
у цистерні виникає в сухостійний період,
то після отелення може виявитися заросла
цистерна.
Лікування при загальному звуженні
цистерни, як правило, неефективне, тому
краще запустити цю частку вим’я.
При обмеженому звуженні молочної
цистерни можна застосувати хірургічне
видалення розрослої сполучної тканини
з використанням ковпачкового ножа. При
цьому дійкову цистерну нижче місця зву-
ження промивають декілька разів розчина-
ми антисептиків, роблять місцеву інфіль-
траційну анестезію навколо основи дійки,
вводять у дійковий канал закритий ковпач-
ковий ніж, просувають його вище місця
зрощення, розкривають, опускають рухо-
му частину нижче місця зрощення і, дещо
стискаючи дійку пальцями, підводять рі-
жучу його частину до трубки. Повертаючи
ніж декілька разів вправо і вліво, вирізають
розрослу тканину і відновлюють просвіт дійкового каналу.
Функціональні розлади вим’я
Лакторея (incontinentia lactis) – мимовільне витікання молока є ознакою атрофії,
слабкості чи паралічу сфінктера дійки на ґрунті травм, запалень, рубцевих переро-
джень чи новоутворень у дійковому каналі. У окремих корів лакторея буває зв’язаною
із статевим циклом чи певним сезоном року.
Симптоми. Мимовільне виділення молока (краплями чи цівками) при наближенні
часу доїння, при поверненні з пасовища. Іноді молоко починає витікати при підго-
товці вим’я до доїння. При доїнні таких корів молоко мимовільно витікає з цистерни
широким струмком.
Прогноз – при зниженні тонусу сфінктера – сприятливий, при паралічах, рубцях
та новоутвореннях – сумнівний.
Лікування: консервативне – масаж верхівки дійки пучками пальців по 10–15 хв.
щодня після доїння; змазування сфінктера дійки 1–2 %-ю йодною маззю; формування
на верхівці дійки колоїдного ковпачка (витерту насухо після доїння верхівку дійки
вмакають на 1 сек. в еластичний колодій), що перешкоджає виділенню молока і тоні-
зує сфінктер. Можна одягати на кінчик дійки гумове кільце (рис. 149).
Рис. 148. Схема вирізання ковпачковим
ножем сполучнотканинного розростання
у цистерні дійки:
1 – ніж у закритому стані; 2 – ніж, введений у дійку.
1
2
484
Розділ 15
Оперативне ліку-
вання – застосування
так званої заволо-
ки – проведення під
шкірою дійки навко-
ло дійкового каналу
зволоженої
5 %-им
розчином йоду ліга-
тури, вставивши пе-
ред затягуванням ки-
сетного вузла в дійко-
вий канал молочний
катетер. Через 9–10
діб лігатури зніма-
ють. Можна вводити
у кількох точках навколо дійкового каналу по 0,1 мл дондрену (суміш гранугенону із
розчиненими в олії ароматичними сполуками). Це сприяє виникненню асептичного
запалення і утворенню рубця.
Дрібним тваринам вводять ефедрин всередину два – три рази на добу.
При наявності новоутворень – їх видаляють.
Молочні камені. Іноді, внаслідок розладів загального обміну речовин, недодо-
ювання корів, катару молочних ходів, відкладання солей фосфору чи обвапніння
пластівців казеїну в них утворюються молочні камені, які або випадають у цистерну і
виділяються з молоком у вигляді піску, або ж збільшуються до розміру горошини.
Клінічні ознаки. В перших порціях молока виявляють “молочний пісок”, у дійці про-
мацуються рухливі щільні утворення, які періодично обумовлюють важке видоювання.
Лікування: дрібні камені можна видавити через дійковий канал. Пухкі камені –
роздробити катетером або вливанням у цистерну теплого 1 %-го розчину поташу з
наступним введенням у дійку олії чи вазелінового масла. Великі камені – видалити
через розріз цистерни з подальшим накладанням на рану швів і укріпленням у каналі
молочного катетера.
Затримання молока. Спостерігається у деяких корів і кіз на ґрунті гальмування
рефлексу молоковіддачі (виділення гіпофізом окситоцину) і, навпаки, виділення над-
нирниками адреналіну, що звужує судини й альвеоли і молоко не скидається з альве-
ол. Подібне трапляється при відлученні телят, зміні доярки, невмілому доїнні, грубій
поведінці з твариною. Іноді воно реєструється при запаленнях геніталій, охоті.
Клінічні ознаки – немає молока в молочній цистерні, різке зниження надою при
відсутності ураження залози.
Диференційний діагноз – виключити агалактію, гіпогалактію.
Лікування: необхідно усунути причину, що обумовила затримання молока; до-
тримуватися правил підготовки доїльної апаратури до доїння та технології доїння з
Рис. 149. Прийоми усунення лактореї:
А – масаж сфінктера дійки; Б – накладання кисетного шва; В – гумове кільце;
Г – гумове кільце одіте на дійку.
А
Б
В
Г