Файл: Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013.pdf

76

осмотичним  тиском  (гіпертонічних)  спермії  зморщуються  і 
гинуть внаслідок зневоднення.  

Під  час  розрідження  сперми  і  проведення  штучного 

осіменіння  самок  необхідно  використовувати  лише  ізотонічні 
розчини та запобігати контактові сперми з водою. 

Виживаність  сперміїв  за межами  організму  в значній мірі 

залежить  від  співвідношення  в  ній  солей  (електролітів)  та 
органічних  сполук  (неелектролітів),  що  потрапляють  до  складу 
сперми з секретами придаткових статевих залоз. 

Наявність у плазмі сперми великої кількості солей сприяє 

нейтралізації  негативних  електричних  зарядів  сперміїв,  внаслі‐
док  чого  виникає  їх  аглютинація  (склеювання).  Аглютинація 
посилюється  в  кислому  середовищі  внаслідок  накопичення 
великої кількості іонів водню. Розчинені в плазмі сперми солі та 
органічні  речовини  змінюють  осмотичний  тиск,  що  може 
негативно впливати на сперміїв.  

Реакція  середовища.  У  процесі  зберігання  сперми  бугая  і 

барана  реакція  середовища  (рН)  змінюється  в  кислу  сторону, 
внаслідок  накопичення  молочної  кислоти,  тоді  як  кнура  і 
жеребця  рН  змінюється  в  лужну  сторону,  внаслідок  вивітрю‐
вання вуглекислоти в процесі дихання і накопичення аміаку. 

У кислому середовищі рухливість сперміїв знижується, а в 

лужному  навпаки  підвищується.  Однак  виживаність  сперміїв 
залежить не лише від зміни рН середовища, а також і від кислот, 
які  накопичуються  в  процесі  зберігання  сперми  та  здатності  їх 
проникати через оболонку сперміїв. 

Виживаність  сперміїв  та  тривалість  їх  зберігання  за 

межами  організму,  в  першу  чергу,  залежить  від  температури. 
Зниження температури сперми за межами організму до +2–0 °С 
гальмує  обмінні  процеси  та  викликає  анабіоз,  внаслідок  чого 
виживаність сперміїв збільшується. У стані глибокого анабіозу за 
температури – 196 °С  спермії можуть зберігатися десятки років.  

Саме  за  низьких  температур  можливе  тривале  зберігання 

сперми.  Однак  за  швидкого  охолодження  сперми  необхідно 

77

пам’ятати про можливість виникнення холодового удару (темпе‐
ратурного шоку сперміїв), внаслідок якого виникає їх загибель.  

Підвищення  температури  сперми  за  межами  організму 

(до  +25–38  °С)  прискорює  обмінні  процеси  в  сперміях,  у 
результаті чого швидше використовуються поживні речовини та 
накопичуються продукти обміну (молочна кислота, аміак). Тому 
одержана  сперма  не  повинна  піддаватися  різкій  зміні 
температури. 

Дія  світла.  Шкідливий  вплив  на  спермії  зумовлює 

ультрафіолетове,  інфрачервоне  та  яскраве  електричне  світло. 
Прямі  сонячні  промені  вбивають  спермії  за  20–40  хв,  або 
викликають їх пошкодження за короткотривалої дії. 

Спермії  різних  видів  самців  надзвичайно  чутливі  до  дії 

різних хімічних речовин. Навіть найменші концентрації або запах 
хімічних речовин негативно впливають на якість та виживаність 
спермії.  

Токсичними  для  сперміїв  також  можуть  бути  латекс, 

окремі види гуми та вазелін.  

Негативний  вплив  на  сперму  здійснюють  мікроорганізми 

та грибки. Ступінь мікробного забруднення сперми залежить від 
стану  плідника,  санітарно‐гігієнічних  умов  під  час  отримання 
сперми,  її  розрідження  та  зберігання,  підготовки  плідників  і 
матеріалів до тримання сперми. 

2.12. ОЦІНКА ЯКОСТІ СПЕРМИ 

На  племпідприємствах  обов’язково  проводять  органолеп‐

тичну  оцінку  еякуляту  (визначають  об’єм,  колір,  запах  та  кон‐
систенцію)  і  лабораторну    оцінку  (мікроскопічне  дослідження), 
визначають густоту  сперми,  рухливість  і  концентрацію  сперміїв 
у ній.  

Додаткові методи включають визначення процента живих 

і  мертвих  сперміїв,  кількості  патологічних  форм,  виживаності 

78

сперміїв,  їх  метаболічної  активності,  резистентності  сперміїв  до 
несприятливих умов. 

На  пунктах  штучного  осіменіння  обов’язково  визначають 

рухливість сперміїв, а за необхідності – концентрацію сперміїв та 
їх виживаність за температури 38±0,5 °С. 

Візуальна оцінка еякуляту 
Об’єм  еякуляту  вимірюють  для  визначення  необхідного 

ступеня  розрідження  сперми  та  оцінки  спермопродукції 
плідника.  Для  його  визначення  у  бугаїв  і  баранів  використо‐
вують  градуйовані  спермоприймачі,  пробірки,  піпетки,  а  для 
жеребця  і  кнура  –  мензурки.  Під  час  застосування  одноразових 
поліетиленових  спермоприймачів  об’єм  еякуляту  можна 
визначити  методом  зважування  (з  розрахунку,  що  1  мл  сперми 
відповідає 1 г). 

Нормальний  об’єм  еякуляту  в  барана  становить  1–2  мл 

(максимальний  –  3,5  мл),  у  бугая  –  4–5  мл  (15  мл),  у  жеребця  
50–100 (600 мл), у кнура – 200–400 мл (1000 мл).  

Колір сперми визначають у проникаючих променях світла 

за  достатнього  освітлення.  У  бугая  і  барана  сперма  має  білий 
колір  із  жовтуватим  відтінком,  у  кнура  і  жеребця  –  молочно‐
білий  із  сіруватим  відтінком.  Наявність  в  еякуляті  крові,  гною, 
сечі  зумовлює  появу  відповідно  червоного,  зеленого  і  жовтого 
забарвлень.  Під  час  запалення  міхурцеподібної  залози  у  спермі 
з’являються білі пластівці. 

Запах сперми залежить від санітарно‐гігієнічної підготовки 

статевих  органів  самця  перед  отриманням  сперми,  а  також 
може  зумовлюватися  наявністю  домішок  в  еякуляті,  частіше 
через  запалення  геніталій.    У  нормі  сперма  не  має  запаху.  У 
спермі  барана  допускається  запах  жиропоту;  у  спермі  бугая  – 
запах  парного  молока,  у  спермі  жеребця,  кнура  –  запах, 
властивий даному виду тварин. 

Консистенція  сперми.  Визначається  візуально.  У  нормі 

сперма  бугая  має  вершкоподібну  консистенцію,  у  барана  – 
сметаноподібну,  у  кнура  і  жеребця  –  водянисту.  Еякулят 

79

жеребця  може  містити домішки  слизу  секрету міхурцеподібної 
залози,  а  сперма  кнура  має  глейкий  секрет  куперових  залоз  у 
вигляді дрібних зерен. Консистенція змінюється при зменшенні 
кількості сперміїв та запаленні геніталій. 

Оцінка  сперми  за  густотою  та  рухливістю  сперміїв. 

Густоту  і  рухливість  сперміїв  визначають  за  допомогою  моно‐ 
або  бінокулярного  світлового  мікроскопа  (поміщеного  у  спе‐
ціальний термостат із температурою 40–42 °С) при збільшенні в 
120–600  разів.  Оцінку  проводять  методом  роздавленої  краплі  – 
на  чисте  підігріте  предметне  скло  наносять  краплю  сперми,  на‐
кривають її покривним склом та досліджують під мікроскопом. 

Залежно  від  концентрації  сперміїв,  сперма  може  бути 

густа (Г), середня (С) та рідка (Р).  

Густою  є  сперма,  якщо  в  полі  зору  між  сперміями  немає 

проміжків, або вони менші за головку спермія, середньою – коли 
проміжки  між  сперміями  виражені,  але  розміри  їх  менші  від 
довжини  спермія  та  рідка  сперма  характеризується  проміжка‐
ми, що перевищують довжину спермія.  

До  використання  допускають  нативну  сперму  баранів  і 

бугаїв лише густу, а кнурів і жеребців – густу і середню. 

Рухливість  сперміїв  визначають  одночасно  з  густотою 

візуальним чи інструментальним методами. За характером руху 
сперміїв у спермі їх можна розділити на чотири групи: спермії з 
прямолінійно‐поступальним  (ППР)  (лінійне  переміщення  в 
напрямку власної поздовжньої осі), спермії з манежним (рух по 
колу),  коливальним  (рух  лише  хвостової  частини  спермія  без 
переміщення самої клітини) та нерухомі спермії. За допомогою 
сучасних  комп’ютерних  систем  спермії  з  ППР  диференціюють 
на декілька груп. Запліднювальна здатність сперми залежить від 
кількості сперміїв з ППР у спермодозі. 

Для  визначення  рухливості  сперміїв  на  чисте  та  тепле 

(+38+40°С)  предметне  скло  підігрітою  скляною  паличкою  або 
пастерівською піпеткою наносять краплю сперми, до якої дода‐
ють дво‐, чотирикратну кількість 3 %‐го натрію лимоннокислого. 

80

Суміш  ретельно  перемішують,  накривають  покривним  склом  і 
проглядають  під  мікроскопом  весь  препарат.  Підрахунок 
сперміїв  ведуть  не  менш  як  у  трьох  полях  зору  мікроскопа  з 
найвищою 

рухливістю 

сперміїв. 

Встановлюють 

кількість 

сперміїв з ППР і окремо з іншими видами руху та не рухливих.  

Рухливість  сперміїв  визначають  як  процент  сперміїв,  які 

рухаються  прямолінійно‐поступально  до  загальної  кількості 
сперміїв  (оцінюють  за  десятибальною  шкалою).  Кожний  бал 
дорівнює  10  %  сперміїв  з  ППР.  Таким  чином,  якщо  100  % 
сперміїв  мають  прямолінійно‐поступальний  рух,  то  сперму 
оцінюють у 10 балів, при 90 % – у 9, при 80 %  – у 8 і т.д. 

Визначення концентрації сперми. Концентрація сперми – 

це кількість сперміїв у 1 мл сперми. Визначають її за допомогою 
фотоелектроколориметра, спектрофотометра або іншого подіб‐
ного приладу; порівняння оптичної щільності розбавленої спер‐
ми  зі  спеціально  відкаліброваними  стандартами;  визначення 
об’єму або ваги сперміїв у пробірці після центрифугування та ін. 

Найпростішим  і  найдоступнішим  методом  є  безпосеред‐

ній підрахунок сперміїв у лічильній камері з сіткою Горяєва. Для 
цього  попередньо  сперму  барана  і  бугая  набирають  в  еритро‐
цитарний  меланжер  відповідно  до  мітки  0,5  і  1  (розбавлення 
сперми бугая в 100 разів, сперми барана – в 200 разів), а сперму 
жеребця і кнура – у лейкоцитарний до мітки 0,5 (розбавлення в 
10  і  20  разів  відповідно).  Потім  у  змішувач  набирають  3  %‐ий 
розчин  натрію  хлориду  –  до  поділок  101  або  11  відповідно. 
Великим  і  вказівним  пальцями  затискують  кінці  меланжера  і 
струшують протягом 2–3 хв. Перед внесенням сперми в лічильну 
камеру  з  капіляра  змішувача  видаляють  чотири  краплі,  а  після 
цього  добре  притирають  покривне  скло  до  пластинки  камери  і 
вносять збоку на сітку невелику краплю сперми з меланжера. 

Підраховують  кількість  сперміїв  при  збільшенні  мікро‐

скопа  в  200–400  раз  у  п’яти  великих  (80  малих)  квадратах  по 
діагоналі.  Рахують  лише  головки  сперміїв,  які  розміщені  всере‐
дині малих квадратів та на їхніх лівих і верхніх лініях (рис.8).