Файл: Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013.pdf

81

а                                               

    б 

Рис. 8. Схема підрахунку сперміїв у лічильній камері  

з сіткою Горяєва: 

а – камера з сіткою Горяєва; б – схема підрахунку сперміїв  

у великому квадраті 

Концентрацію сперміїв вираховують за формулою: 

,

hЧd Ч4000 Ч1000

C =

80

де С – концентрація сперміїв (млрд) у 1 мл сперми;  
h – кількість сперміїв, підрахованих у 80 малих квадратах;  
d – ступінь розрідження. 
Числа  у  формулі  є  постійними  величинами:  4000  –  це 

число  переведення  на  кубічний  міліметр  (мм

3

);  1000  –  число 

переведення на мл; 80 – кількість малих квадратів. 

Нині  для  визначення  концентрації  сперміїв  використо‐

вують  портативні  фотометрии,  принцип  яких  полягає  в  аналізі 
проникності сперми світловими променями.  

Визначення процента живих і мертвих сперміїв. Для такої 

оцінки  використовують  5  %‐ий  розчин  еозину,  який  забарвлює 
лише  мертві  спермії  та  спермії  з  коливальним  рухом.  Для 
забарвлення  мертвих  сперміїв  у  спермі  жеребця  застосовують 

82

фарбу  конго‐рот  (на  100  мл  7  %‐ого  розчину  глюкози  –  1  г 
фарби). 

Досліджують  сперму  з  концентрацією  сперміїв  0,2– 

0,4  млрд/мл,  за  більшої  концентрації  еякулят  розріджують  
3 %‐им розчином цитрату натрію. 

Для  визначення  проценту  живих  і  мертвих  сперміїв  на 

край  знежиреного  предметного  скла  піпеткою  або  скляною 
паличкою  наносять  невелику  краплю  сперми  та  2–3  краплі 
розчину  еозину,  який  готують  на  3  %‐ому  розчині  цитрату 
натрію. Краплі швидко перемішують і з суміші роблять тонкий 
мазок  на  предметному  склі,  який  швидко  підсушують. 
Дослідження  проводять  під  мікроскопом  за  збільшення  в  600–
900  разів.  У  декількох  полях  зору  підраховують  500  сперміїв. 
Окремо ведуть облік тих, що були на час забарвлення живими і 
мертвими.  Живими  вважають  тих,  що  не  мають  забарвленої 
цитоплазми  головки,  а  мертвими  –  із  забарвленою.  Процент 
мертвих сперміїв визначають за формулою: 

,

М Ч100

П =

500

де П – процент мертвих сперміїв;  
М – кількість підрахованих мертвих сперміїв;  
100 – стала для переведення в проценти;  
500 – кількість сперміїв, які підрахували. 
Визначення  вмісту  патологічних  форм  сперміїв.  Спермії 

кожного  виду  тварин  мають  свою  характерну  форму  і  розміри. 
Наявність в еякуляті значної кількості клітин патологічних форм 
(гігантських і карликових розмірів, з деформованими головками 
і  хвостами,  із  двома  головками  і  хвостами  тощо)  знижує 
заплідненість  самок.  Тому  на  племпідприємствах  необхідно 
періодично  (один–два  рази  на  рік)  визначати  вміст  сперміїв  з 
патологічними  формами  і  при  збільшенні  їх  кількості 
проводити  андрологічне  дослідження  самця‐плідника  для 
виявлення причин цієї патології. 

83

Сперму  барана  розбавляють  0,9  %  розчином  натрію 

хлориду у 20–30 разів, бугая – у 10–15, сперму жеребця і кнура – 
у  2–3  рази.  На  предметне  скло  наносять  краплю  сперми  і 
роблять  тонкий  мазок,  який  висушують,  фіксують  96%‐им 
спиртом  впродовж  1–2  хв  і  забарвлюють  1–2  %  розчином 
фуксину, еозину або метиленового синього. Для цього на мазок 
кладуть  смужку  фільтрувального  паперу  і  наливають  на  неї 
барвник  –  на  3–5  хв.  Потім  мазок  змивають  дистильованою 
водою і висушують. 

Мікроскопію  мазка  проводять  при  збільшенні  в  600–1350 

разів  і  підраховують  у  кількох  полях  зору  не  менше  200 
нормальних  і  патологічних  сперміїв.  Нормальні  і  патологічні 
форми сперміїв підраховують окремо. 

Процент  вмісту  сперміїв  із  патологічною  формою 

визначають за формулою: 

,

n Ч 1 0 0

Х =

2 0 0

де n – кількість патологічних форм сперміїв. 
Для  осіменіння  дозволяють  використовувати  сперму 

барана,  якщо  в  ній  міститься  не  більше  14  %  патологічних  
форм,  сперму  бугая  –  не  більше  18  %,  кнура  –  не  більше  20  %  і 
жеребця – не більше 25 %.  

На світовому ринку представлені автоматичні аналізатори 

якості сперми, які дають можливість автоматичного визначення 
концентрації  сперміїв,  кількості  сперміїв  з  ППР,  кількості 
патологічних форм сперміїв, швидкість та форми руху сперміїв. 

Визначення  інтенсивності  дихання  сперміїв  базується  на 

використанні  сперміями  кисню  метиленового  синього,  який 
додають  у  сперму,  внаслідок  чого  відбувається  знебарвлення 
розчину.  Метиленовий  синій  є  вираженим  акцептором  водню. 
Під  час  приєднання  двох  іонів  водню  цей  барвник  втрачає  свій 
темно‐синій  колір  і  перетворюється  в  лейкометиленовий  синій 
білого  кольору.  Реакція повинна  проходити  без  доступу  кисню, 

84

оскільки  останній  швидко  окиснює  лейкометиленовий  синій  у 
метиленовий. 

За методикою М.П. Шергіна, на чисте сухе предметне скло 

підігріте  до  +30–37  °С,  очною  піпеткою  наносять  краплю 
середнього об’єму отриманої сперми бугая або барана і додають 
до  неї  таку  ж  краплю  0,01  %  розчину  метиленового  синього, 
підігрітого  до  +30  °С.  Скляною  трубочкою  із  внутрішнім 
діаметром 0,8–1 мм швидко змішують обидві краплі і набирають 
у  неї  суміш  так,  щоб  утворився  стовпчик  довжиною  2  см  без 
міхурців повітря. Трубку кладуть на білий папір за температури 
+20–22  °С  і  спостерігають,  через  який  час  стовпчик  суміші 
блакитного  кольору  знебарвиться.  На  кінцях  трубки,  де  сперма 
контактує  з  повітрям,  знебарвлення  не  проходить.  Отримані 
результати  звіряють  із  даними  таблиці  і  визначають  якість 
сперми (табл. 4). 

Таблиця 4 

Оцінка якості сперми за часом знебарвлення  

метиленового синього (хв) 

Якість сперми 

Бугай 

Баран 

Добра 
Середня 
Низька (не дозволяється для осіменіння) 

5–10 

11–30 

більше 30 

3–7 

8–12 

більше 12

 
Визначення  виживаності  сперміїв.  Для  визначення  цього 

показника  використовують  метод  абсолютної  виживаності  та 
експрес‐метод. 

Для  визначення  виживаності  сперміїв  бугая  експрес‐методом 

сперму  розморожують  у  біотермостаті  за  температури  
+38±0,5  °С.  Фіксують  час  розморожування  й  одночасно  визна‐
чають  початкову  рухливість  сперміїв.  Через  п’ять  годин  оцінку 
повторюють.  Якщо  рухливість  сперми  становитиме  0,5  бала  
(5 % сперміїв рухатимуться прямолінійно‐поступально) і більше, 
то така сперма придатна для використання. 

85

Для  визначення  виживаності  сперміїв  кнурів  сперму 

інкубують у термостаті за температури +17 – 18 °С та визначають 
рухливість  сперміїв  через  кожні  24  год.  Допускається  до 
використання сперма з рухливістю не менше 6 балів. 

За  терморезистентною  пробою  (прискорений  метод  визна‐

чення  виживання  сперміїв)  сперму  кнурів  витримують  у 
термостаті  за  температури  +38  °С  впродовж  3  год.  Показник 
рухливості  сперміїв  через  цей  проміжок  часу  має  становити  не 
менше 6‐и балів. 

Сперма  бугая  і  барана  доброї  якості  при  розрідженні  її  у 

16–32  рази  повинна  мати  абсолютний  показник  виживання 
сперміїв  не  нижче  1400,  кнура  –  не  нижче  900,  жеребця  –  не 
нижче 400. 

2.13. РОЗРІДЖЕННЯ СПЕРМИ 

Сперму  розріджують  для  збільшення  об’єму,  кількості 

спермодоз  та  осіменіння  більшої  кількості  самок,  а  також,  щоб 
підтримати запліднювальну здатність сперміїв впродовж усього 
строку зберігання.  

Середовища,  які  застосовуються  для  розрідження  сперми 

кнурів,  повинні  забезпечувати  відповідну  виживаність  сперміїв 
за межами організму. 

Під  час  використання  нерозрідженої  сперми  одним 

еякулятом  можна  штучно  осіменити  20–25  корів  (по  0,2–0,5  мл 
на  самку),  10–15  овець  (об’єм  дози  –  0,05–0,1  мл),  3–4  кобили  
(по  20–25  мл),  3–5  свиноматки.  Після  розрідження  еякуляту 
бугая можна осіменити до 500 корів і телиць; еякуляту барана – 
20–30  вівцематок;  еякуляту  кнура  –  8–12  свиноматок;  еякуляту 
жеребця – 10–15 кобил. 

Розріджену  сперму,  залежно  від  типу  синтетичного 

середовища  і  методу  зберігання,  можна  використовувати  від 
кількох днів до десятків років.