Файл: Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013.pdf

226

5.8. ПРАВИЛА ПРИЙОМУ НОВОНАРОДЖЕНИХ 

 
Роди  –  фізіологічний  процес,  тому  перебіг  їх  може 

відбуватися без стороннього втручання.  

1. Роди повинні проходити у спеціально обладнаних при‐

міщеннях  (родильне  відділення,  денник,  окремий  станок, 
вольєра,  тепляк  тощо)  і  обов’язково  –  під  наглядом  спеціаліста 
або обслуговуючого персоналу. 

2.  Втручання  у  перебіг  нормального  родового  процесу 

(розрив навколоплідних оболонок, насильне витягування плода) 
за відсутності показань забороняється. 

3.  У  разі  народження  плода  із  заднім  передлежанням  не‐

обхідно прискорити його виведення для попередження асфіксії. 

4.  Після  народження  плода  пуповину,  якщо  вона  не 

розірвалася,  потрібно  розірвати,  попередньо  перекрутивши  її, 
або  перерізати  ножицями  після  накладання  лігатури  чи  одно‐
разового зажиму, відступивши на 10–15 см від пупкового кільця. 

5.  Для  профілактики  розвитку  септичних  процесів  та 

стимуляції перших вдихань плода, куксу пуповини занурюють у 
5 % спиртовий розчин йоду. 

6.  Для  стимуляції  перших  дихальних  рухів  ново‐

народженого слід зробити наступні процедури: 

• чистою  серветкою  чи  рушником  видалити  слиз  із 

носових ходів і ротової порожнини; 

• дати  можливість  породіллі  облизати  новонародженого, 

що буде стимулювати у нього кровообіг і дихання; 

• у  разі  асфіксії  навколоплідними  рідинами  підняти 

новонародженого  за  задні  кінцівки  для  видалення  рідини  із 
дихальних шляхів, декілька разів струснути, вдути повітря через 
марлеву серветку у рот чи вухо новонародженого; 

• для видалення слизу з дихальних шляхів та вдування по‐

вітря  можна  використовувати  спеціально  розроблені  прилади‐
реаніматори; 

227

• розтерти  поверхню  тіла  новонародженого  чистою 

щільною матерією, або віхтем чистої соломи (сіна). 

7.  Новонародженому  теляті  в  перші  60–90  хв  необхідно 

забезпечити  ссання  або  випоювання  молозива  з  вмістом  імуно‐
глобулінів не менше 60 г/л. У випадку запалення молочної зало‐
зи  у  породіллі,  то  новонародженому  випоюють  повноцінне  мо‐
лозиво іншої самки або згодовують штучне молозиво (рис. 27). 

Рис. 27.

Визначення рівня

імунологлобулінів у молозиві 

колостриметром

5.9. ОСОБЛИВОСТІ УТРИМАННЯ І ГОДІВЛІ  

НОВОНАРОДЖЕНИХ ТА ПОРОДІЛЬ 

 
Першочерговими заходами з догляду за новонародженим 

слід вважати:  

• розміщення  його  на  чисту,  пропрасовану  ряднину  або 

чисту солому;  

• звільнення його дихальних шляхів від слизу;  
• розрив пуповини, якщо вона не розірвалася;  
• обробка кукси пупкового канатика розчином йоду;  

228

• висушування  шкіри  плода:  облизування  матір’ю, 

витирання  пропрасованою  рядниною,  рушником  або  жмутом 
м’якої соломи чи сіна;  

• напування молозивом. 
Через  годину  максимум  1,5  після  народження  теля 

необхідно  напоїти  свіжевидоєним  молозивом.  При  першій 
годівлі даванку молозива не обмежують, але через малу місткість 
шлунка теля випиває близько 0,5–0,8 л молозива, в наступні рази 
випоювання  порції  споживання  збільшують.  У  перші  3–5  днів 
теля напувають 5 разів на добу і згодовують йому за добу від 5 до 
8  л  молозива‐молока  залежно  від  живої  ваги  теляти  при 
народженні.  У  наступні  дні  переходять  на  3–4  разову  годівлю  з 
поступовим збільшенням добової порції молока. 

Нині  поширеним  є  пасивний  метод  випоювання  якісного 

молозива за допомогою спеціального  (ротостравохідного) зонда 
з бачком об’ємом 2 л. 

Використовують  молозиво  з  умістом  імуноглобулінів  не 

менше  60  г/л  від  корів  3–5  лактації,  у  яких  не  спостерігалося 
запалення молочної залози у сухостійний період. 

Якісне  молозиво  повинно  мати  густу  консистенцію, 

кремовий  колір  та  не  містити  різних  домішок.  Вміст  імуно‐
глобулінів  визначається  колостриметром  за  температури  

20–22 

ºС. 

Кількість  молозива  при  першому  випоюванні  повинна 

складати  8–10  %  від  маси  тіла  новонародженого  (не  менше  
3  літрів).  Під  час  примусового  випоювання  молозива  зондом 
категорично  забороняється  натискувати  на  стінки  бачка  або 
робити в ньому отвори. 

У  випадку  незадовільної  якості  молозива  у  корів,  або 

низького  вмісту  імуноглобулінів,  використовують  молозиво  від 
інших  корів,  що  зберігалося  у  банку  молозива  в  замороженому 

вигляді  за  температури  –18 

ºС. З цією метою молозиво відтаю‐

ють  і  підігрівають  на  водяній  бані  за  температури  +38 

ºС 

впродовж  40–60  хв,  після  чого  його  випоюють.  Після  першого 

229

пасивного випоювання молозива теляті зондом його переводять 
в індивідуальні будиночки. 

Утримуючи в індивідуальних будиночках, телятам у перші 

три  дні  випоюють  збірне  молозиво  3  рази  на  добу  по  2  л.  З 
четвертого  дня  життя  починають  випоювати  молоко  2  рази  в 
об’ємі  4  л  на  добу  та  привчають  до  поїдання  стартерного 
комбікорму  і  забезпечують    вільний  доступ  до  води  (з  однією 
умовою – за одну годину до і після випоювання молока). 

Годівля лошат. Через 1–2 години після народження, коли 

лоша  обсохне  і  підведеться  саме  або  за  допомогою 
обслуговуючого персоналу на ноги, його підпускають до матері і 
допомагають  знайти  сосок  вим’я.  Якщо  мати  нормально 
ставиться  до  лошати,  то  воно  надалі  саме  знаходить  вим’я  і  ссе 
часто,  приблизно  через  кожні  1–1,5  год.  Якщо  кобила  не 
приймає  лоша  і  не  підпускає  його  до  вим’я  (що  нерідко 
спостерігається  у  племінних  кобил),  то  в  таких  випадках 
необхідно  фіксувати  кобил  і  тільки  після  цього  підпускають 
лоша до матері для ссання. У перші 1–1,5 місяці лоша живиться 
лише  молоком  матері,  а  потім  поступово  починає  поїдати 
траву,  пшеничні  висівки,  вівсяну  дерть  та  інші  корми.  Весь  цей 
час лоша знаходиться біля матері. 

Годівля  ягнят.  Перший  раз  годують  новонароджених 

ягнят  у  родильному  відділенні  під  наглядом  і  за  допомогою 
працівників. Через 10–15 хв після народження ягня стає на ніжки 
і  прямує  до  вим’я  матері.  Здебільшого  йому  потрібно 
допомогти відшукати сосок вим’я. Після першої  годівлі ягнят з 
матерями  переводять  у  спеціальні  клітки,  де  вони  звикають 
самостійно ссати. 

Нерідко вівці не підпускають своїх новонароджених ягнят 

до  вим’я,  відштовхуючи  їх  лобом.  Частіше  це  зустрічається  у 
первісток мериносових порід. Причина такого явища в недороз‐
винутості  материнської  домінанти  та  запізнення  і  прояву 
материнського інстинкту. У таких випадках вівцематку прив’язу‐
ють боком до стінки клітки і тоді ягня може її ссати. 

230

Через кілька годин, а іноді і через добу, коли мати звикає 

до  своїх  ягнят,  її  відв’язують.  Так  само  вчиняють  і  з  вівце‐
матками,  до  яких  підсаджують  ягнят,  які  втратили  матерів. 
Через  5–6  днів  ягнят  привчають  до  підгодівлі  їх  висівками, 
вівсянкою тощо. 

Годівля  поросят.  Новонароджених  поросят  підпускають 

до  маток  для  ссання  не  пізніше  як  через  1–1,5  год  від  початку 
опоросу, навіть якщо опорос не закінчився, оскільки молозиво у 
свиноматок  виділяється  дуже  нетривалий  час,  приблизно             
6–8 год. Тому дуже важливо, щоб кожне порося одержало свою 
частку  молозива.  Для  цього  бажано  всіх  поросят  підпускати  до 
матки  одночасно  і  регулювати  їх  розподіл  по  сосках.  Коли 
поросята  звикнуть  до  свого  соска,  необхідно  стежити,  щоб 
свиноматка  при  годівлі  поросят  не  лягала  завжди  на  один  бік, 
тому що поросята, які смокчуть соски нижнього ряду, можуть не 
доїдати і відставати в рості. 

Якщо  свиноматка  не  проявляє  материнського  інстинкту  і 

намагається  поїдати  поросят,  то  приплід  після  годівлі  забира‐
ють  і  знову  підпускають  під  суворим  контролем,  поки  вона 
заспокоїться і почне нормально ставитися до своїх поросят. 

Нерідко у свиноматок, особливо первісток, у перші години 

після  опоросу  відсутнє  молоко,  тоді  поросята  при  смоктанні 
роздратовуються, посилено штовхають п’ятачком у вим’я і сми‐
кають  соски,  травмуючи  їх  своїми  різцями.  Тому  раніше  багато 
свинарів робили помилкові висновки про шкідливість цих зубів і 
намагалися їх видалити за допомогою щипців чи ножиць. Тепер 
доведено,  що  широко  розставлені  молочні  різці  –  корисне 
пристосування,  що  допомагає  поросятам  присмоктуватися  до 
конічних сосків молочної залози свині і видаляти їх не слід. 

При  народженні  великої  кількості  поросят  рекоменду‐

ється  залишати  під  свиноматкою  стільки  їх,  скільки  у  неї  є 
функціонуючих  сосків,  а  решту  підсаджувати  до  іншої 
свиноматки,  що  недавно  опоросилася.  Якщо  такої  можливості