Файл: Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013.pdf

236

Місце  роботи  для  рододопомоги  коровам  −  родильне 

відділення.  Тепляк  −  це  місце  родів  у  овець.  Кобилам  родо‐
допомога  надається  у  просторих  денниках  з  великою  кількістю 
підстилки.  На  великих  свинофермах  для  опоросів  будують 
спеціальні  приміщення  −  свинарники‐маточники,  а  на 
невеликих − переобладнують у свинарнику звичайні станки.  

Інструменти  і  матеріали.  Металеві  інструменти  стерилі‐

зують шляхом кип’ятіння або фламбування. Акушерські тасьми, 
вірьовки  занурюють  у  гарячі  дезрозчини  (етакридину  лактату 
1:1000,  перманганату  калію  1:1000,  1  %  хлораміну  та  ін.).  Для 
рододопомоги  потрібні  гаряча  вода,  мило,  рушники,  прости‐
радла,  повал,  підстилка,  дезінфекційні  засоби,  вазелінова  або 
рослинна олія, вазелін, відвар насіння льону, дошка для надання 
допомоги у разі скручування матки, кухоль Есмарха, тазик. 

Підготовка  породіллі.  Підготовку  породіллі  розпочинають 

завчасно:  корів  переводять  у  бокси  родильного  відділення  за 
появи  „западання”  крижово‐сідничних  зв’язок;  свиноматок  −  за 
2–3 дні; вівцематок − за кілька днів (краще за тиждень) і кобил − 
за 2 тижні до очікуваних родів.  

Перед  переведенням  у  родильне  приміщення  породіллю 

ретельно  чистять,  обмивають  задню  частину  тулуба,  проводять 
розчистку  і  дезінфекцію  копит.  Підготовку  корів  здійснюють 
перед переміщенням їх у передродову секцію (за 14 – 21 день до 
очікуваних родів). 

Підготовка  акушера.  Акушер  повинен  мати  відповідний 

одяг:  темний  халат  (у  холодну  пору  року  під  халат  одягається 
тепла  безрукавка),  фартух  клейончастий  (бажано  довгий), 
нарукавники,  наплічники,  гумові  обмежувальні  кільця,  гумові 
чоботи.  У  господарствах,  неблагополучних  з  інфекційних 
захворювань, акушер повинен працювати в гумових рукавичках. 

Руки  акушера  мають  бути  вільними  від  одягу,  нігті 

коротко  обстрижені.  Якщо  на  руках  є  рани  або  садна,  їх 
необхідно змастити йодом і залити колодієм або клеолом. 

Перед  проведенням  внутрішнього  дослідження  руку 

237

змащують стерильним вазеліновим маслом, вазеліном, відваром 
насіння льону чи зеленим милом. 

Акушерське  дослідження  проводять  з  метою  поста‐

новки  акушерського  діагнозу.  Воно  базується  на  даних  анам‐
незу, зовнішнього огляду і внутрішнього дослідження. 

З анамнезу з’ясовують: 

•  характер і кількість попередніх родів; 
•  патології попередніх родів; 
•  початок і характер перебігу теперішніх родів; 
•  поширеність  подібних  випадків  у  теперішній  час  і  в 

минулому; 

•  коли, ким і за якою схемою надавалася рододопомога. 

Під  час  зовнішнього  огляду  звертають  увагу  на  стан 

тварини,  характер  переймів  і  потуг,  стан  крижово‐сідничних 
зв’язок,  вульви,  промежини,  видимих  слизових  оболонок  стате‐
вих  губ  і  переддвер’я  піхви,  на  частини  плода,  що  прорізалися, 
стан навколоплідних оболонок, виділення з родових шляхів. 

Вагінальне  дослідження проводять  рукою  (у  крупних)  або 

пальцем  (у  дрібних  тварин).  Визначають  стан  родових  шляхів, 
навколоплідних оболонок, плода (величину, живий чи мертвий), 
передлежання, положення, позицію і членорозміщення. Ступінь 
розкриття  каналу  шийки  матки  визначають  пальпацією  стінки 
родового  каналу.  У  разі  повного  відкриття  шийки,  межа  між 
нею і піхвою не пальпується.  

Після дослідження родових шляхів визначають:  
1.  Живий  чи  мертвий  плід.  За  ознаки  живого  плода 

вважають  наявність  реакції  руху  під  час  потягування  за 
передлежачі частини тіла плода або язик; при пальпації ділянок 
очей – рухи очей та повік; стискання сфінктером ануса введеного 
пальця; пульсацію пупкових артерій. 

Наявність  налиплої  на  руку  акушера  шерсті  плода  і 

неприємний  запах  рідкого  вмісту  родових  шляхів  свідчать  про 
те, що плід мертвий. При двійнях такий діагноз матиме відносну 
цінність. 

238

2.  Відповідність  розмірів  плода  і  родових  шляхів  визна‐

чається  введенням  руки  між  плодом  і  родовими  шляхами  в 
період між переймами і потугами. Якщо рука акушера входить 
у  родові  шляхи  і  переміщується  навколо  плода,  це  означає,  що 
розміри  плода  відповідають  родовим  шляхам,  а  неможливість 
введення руки та її переміщення свідчить про великий плід або 
вузькість  родових  шляхів  (крупнопліддя  чи  звуження  родових 
шляхів). 

3. Передлежання плода − це відношення будь‐якої частини 

тіла  плода  до  входу  в  таз.  Передлежання  буває:  правильне  − 
переднє (головне) і заднє (тазове); неправильне − спинне, бокове, 
черевне. 

4. Положення плода − це відношення поздовжньої осі тіла 

плода  до  поздовжньої  осі  тіла  матері.  Їх  поздовжні  осі  повинні 
співпадати:  бути  паралельними  або  перетинатися  під  гострим 
кутом.  Таке  положення  вважають  правильним  −  поздовжнім  
(з  головним  або  тазовим  передлежанням).  Неправильні 
положення  тіла  плода  –  це  поперечне  і  вертикальне,  коли 
поздовжня  вісь  тіла  плода  розміщена  перпендикулярно  до 
поздовжньої осі тіла матері. 

5.  Позиція  плода  −  це  відношення  спини  плода  до  спини 

або  черевних  стінок  матері.  Правильною  позицією  є  верхня, 
коли  спина  плода  повернута  до  хребта  матері.  Неправильні 
позиції  −  це  бокова  і  нижня,  коли  спина  плода  повернута  до 
бокових стінок або до нижньої стінки черева матері. 

6.  Членорозміщення  плода  −  це  відношення  рухливих 

частин плода (голова, кінцівки, хвіст) до його тулуба. Воно буває 
правильним  і  неправильним.  За  переднього  передлежання  і 
правильного  членорозміщення  голова  плода  знаходиться  на 
передніх  кінцівках,  які  випростані  в  усіх  суглобах,  а  при 
задньому  −  в  родовий  канал  входять  задні  кінцівки  підошвами 
вгору  і  хвіст  розміщений  між  ними.  Всі  інші  випадки  свідчать 

239

про  неправильне  членорозміщення  (див.  Окремі  випадки 
рододопомоги).  

В  окремих  випадках  у  великих  тварин  додатково  прово‐

дять  ректальне  дослідження,  наприклад,  у  разі  скручування 
матки. 

На  підставі  анамнезу  і  проведених  досліджень  ставлять 

акушерський діагноз. 

Приклад  постановки  акушерського  діагнозу.  Роди  в  корови 

почалися  в  чотири  години  ранку.  Спостерігали  бурхливі 
перейми  і  потуги,  а  на  сьому  годину  ранку  перейми  і  потуги 
припинилися.  Внутрішнім  дослідженням  встановлено  непра‐
вильне  членорозміщення.  За  переднього  передлежання  ліва 
кінцівка  розміщена  до  входу  в  родові  шляхи  плечолопатковим 
суглобом.  Виходячи  з  цих  даних,  ставлять  діагноз:  вторинна 
слабкість  переймів  і  потуг  та  плечове  передлежання  лівої 
кінцівки. 

У  післяродовому  періоді  акушерське  дослідження  проводять  з 

метою  визначення  перебігу  інволюції  статевих  органів  і  діаг‐
ностики хвороб  (субінволюція, ендометрит та ін.). Застосовують 
такі  методи  діагностики:  анамнез,  огляд,  ректальне  і  вагінальне 
дослідження. 

З анамнезу з’ясовують: 
• дату і перебіг останніх родів; 
• перебіг лохіального періоду; 
• коли з’явилися перші ознаки захворювання; 
• чи проводилося лікування тварини і яким воно було; 
• чи проявлялася стадія збудження статевого циклу? 
Під час зовнішнього огляду звертають увагу на стан вульви, 

промежини,  крижово‐сідничних  зв’язок,  внутрішньої  поверхні 
хвоста,  слизової  оболонки  статевих  губ  і  переддвер’я  піхви,  а 
також – на характер виділень із статевих органів. 

Ректальним  дослідженням  визначають  стан  яєчників, 

яйцепроводів,  рогів,  тіла  і  шийки  матки,  краніального  відділу 

240

піхви, маткових артерій, топографію  матки, звертаючи  увагу  на 
розміри,  можливу  флуктуацію,  болючість  під  час  пальпації, 
порівнюють зі станом органів за нормальної інволюції. 

Вагінальне  дослідження  проводять  рукою  або  за  допо‐

могою піхвового дзеркала. Цим методом визначають стан піхви і 
шийки  матки,  звертаючи  увагу  на  колір  та  цілісність  слизових 
оболонок, наявність і характер виділень. 

6.3. ОСНОВНІ ПРАВИЛА ПОДАННЯ 

РОДОДОПОМОГИ 

1.  Акушерську  допомогу  необхідно  подавати  своєчасно, 

відразу після проведеного акушерського дослідження та встанов‐
лення діагнозу. 

2.  Допомога  повинна  бути  спрямована  на  збереження 

життя матері і плода. 

3.  Під час рододопомоги дотримуватися правил асептики 

і антисептики. 

4.  У  разі  сухості  чи  набряків  родових  шляхів  у  їх  порож‐

нину  необхідно  ввести  велику  кількість  теплих  ослизнювальних 
речовин  (вазелінове  масло,  відвар  насіння  льону  чи  вівса, 
гліцерин тощо). 

5.  Виправлення  неправильних  положень  (передлежання, 

положення  позиції  і  членорозташування)  можна  проводити 
лише між переймами і потугами, після відштовхування плода у 
матку,  попередньо  зафіксувавши  правильно  розташовані 
передлежачі частини тіла плода. 

6.  Вводити  у  родові  шляхи,  використовувати  і  виводити  з 

них акушерські інструменти потрібно лише під контролем руки 
акушера. 

7.  Витягувати  плід  можна  лише  після  встановлення  пра‐

вильних положень, позиції та членорозміщення під час перейм і 
потуг, силою не більше 3–4 осіб.