Файл: Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013.pdf

271

Діагноз визначають мануально. У родових шляхах, ближче 

до  входу  в  таз,  знаходять  голову  і  2–4  кінцівки,  а  інколи  лише  
4  кінцівки.  Діагноз  ставлять  на  основі  акушерського  дос‐
лідження.  Двійнят  необхідно  диференціювати  від  черевного 
передлежання  за  поперечного  або  вертикального  положень 
шляхом  переміщення  руки  від  грудних  кінцівок  до  тазових  або 
навпаки.  Слід  звернути  увагу  нате,  що  за  черевного 
передлежання всі кінцівки майже на однаковому рівні і м’якуші 
на копитцях розміщені в один бік. 

Допомога.  На  всі  кінцівки  накладають  акушерські  петлі,  і 

щоб  їх  не  переплутати  вільні,  кінцівки  мотузок  від  кожного 
плода  тримають  окремо.  Витягування  плодів  здійснюють 
почергово  –  спочатку  верхнього,  відштовхуючи  нижній  плід  у 
порожнину  матки.  Перед  відштовхуванням  одного  плода  та 
витягування  іншого  передлежачі  частини  плода  і  родові  шляхи 
густо змащують ослизнювальними речовинами. 

6.19. ФЕТОТОМІЯ 

 
Фетотомія має важливе значення у ветеринарній практиці, 

оскільки  вона  дає  можливість  зберегти  життя  роділлі  при 
важких  патологічних  родах.  Звичайно  її  проводять,  коли  плід 
мертвий  і  іншими  методами  його  видобути  неможливо.  Крім 
того,  показанням  до  фетотомії  є  випадки,  коли  неможливо 
виправити  неправильне  положення,  членорозміщення  чи 
позицію живого плода. У таких випадках спочатку умертвляють 
плід  притисканням  пуповини.  При  правильно  виконаній 
фетотомії  післяопераційний  період  перебігає  нормально.  Але 
це не означає, що післяопераційні ускладнення при цій операції 
виключені. Такого не буває.  

Фетотомія

  (

Fеtоtотіа

) – це  операція  з  розчленування 

плода в порожнині матки і витягування його частинами. 

272

Основними причинами їх бувають: 
3

 занадто  пізнє  проведення  операції  переважно  після 

тривалої  безрезультативної  родової  допомоги,  що  супроводжу‐
ється  значними  травмами  родових  шляхів.  Перевтома  роділлі 
при  цьому  призводить  до  зниження  резистентності  родових 
шляхів  до  інфекції;  перевтома  самого  акушера,  що  призводить 
до  зниження  його  нервово‐м’язової  реактивності,  невпевнених 
дій; 

3

 недотримання  правил  асептики  та  антисептики, 

застосування  в  процесі  операції  нераціональних  методичних 
підходів та технічних прийомів. 

Своєчасне  і  технічно  правильне  проведення  фетотомії 

мертвого  плода  дає  великий  шанс  на  швидкий  і  сприятливий 
перебіг  післяопераційного  періоду.  Метою  фетотомії  є  змен‐
шення  об’єму  тіла  плода  і  забезпечення  вільного  виходу  його  з 
геніталій роділлі, або ж повне відокремлення тієї чи іншої части‐
ни тіла плода коли це необхідно для швидкого завершення родів. 

Як  і  при  консервативних  методах  родової  допомоги,  під 

час  фетотомії  необхідно  надійно  фіксувати  акушерськими 
петлями  окремі  частини  плода  і  вони  повинні  перебувати  у 
напруженому  стані,  адже  саме  це  дає  змогу  оперативним 
методом швидко відокремити окрему частину тіла. 

Якщо  виникла  потреба  провести  фетотомію,  а  плід 

живий, то спочатку необхідно умертвити його. У таких випадках 
при  головному  передлежанні  плода  перерізають  його  яремні 
вени та сонні артерії, а при тазовому – розривають пуповину або 
перерізають стегнову артерію. 

Після прийняття рішення на виконання фетотомії акушер 

повинен  скласти  план  операції  і  обрати  метод  її  виконання  та 
визначити  перелік  інструментів,  необхідних  для  роботи.  Всі 
інструменти  стерилізують  методом  кип’ятіння  у  1–2  %‐му 
розчині  соди,  після  цього  їх  необхідно  помістити  у  дезінфіку‐
ючий розчин 1:500 етакридину лактату чи 1:5000 фурациліну. 

273

Всі  інструменти,  які  вводять  у  матку,  повинні  бути 

захищеними рукою акушера. Досягнувши рукою з інструментом 
тієї  ділянки  тіла,  яку  планують  відрізати,  вводять  його  в  тіло 
плода і не допускають ковзання інструмента по поверхні тіла. 

Проте,  готових  на  всі  випадки  рецептів  виконання 

фетотомії немає, у кожному конкретному випадку вирішальним 
є  вміння  та  винахідливість  акушера.  План  операції  обов’язково 
повинен  включати  протисептичне  лікування  породілі  після 
завершення фетотомії. 

6.20. КЕСАРІВ РОЗТИН 

 
Показання  до  операції.  Показаннями  до  кесаревого  розтину 

є вузькість таза, недостатнє розкриття шийки матки, великий та 
виродливий  плід,  скручування  матки,  ненормальні  положення, 
позиції,  членорозміщення  та  передлежання  плода,  що  не 
піддаються виправленню, розриви матки. 

Протипоказаннями  щодо  даної  операції  є  травматичний 

перикардит,  перитоніт,  важкий  клінічний  стан  тварини. 
Оперують  тільки  тих  тварин,  у  яких  нормальна  або  незначно 
підвищена  температура  тіла,  відсутні  відхилення  в  роботі 
серцево‐судинної  системи.  При  важкому  передопераційному 
стані тварини операція недоцільна. 

Чим раніше приступають до операції, тим більше шансів 

на  її  сприятливий  успіх  для  матері  та  плода.  Встановлено,  що 
найчутливішими  до  післяопераційних  ускладнень  є  кобила, 
коза, вівця і корова. У свиней, котів і собак у більшості випадків 
кесарів  розтин  закінчується  сприятливо,  хоча  прогноз, 
безумовно,  у  значній  мірі  залежить  від  оперативної  техніки, 
вміння хірурга, умов, у яких виконується операція. 
 

Кесарів розтин

 (

Section caesarea

) – операція з видалення 

плода  через  розріз  черевної  стінки  (лапаротомію)  і  матки 
(гістеротомію). 

274

6.21. ЗАТРИМАННЯ ПОСЛІДУ 

Про затримання посліду говорять у випадку, коли вигнан‐

ня посліду не закінчилося у корів протягом 6 год, у кобил – 35 хв, 
в овець, кіз, свиней сук, кішок і кролиць – 3 год. 

Затримання 

посліду 

викликає 

різні 

ускладнення 

післяродового  періоду:  гостру  субінволюцію  матки,  вагініт, 
метрит,  мастит,  артрит,  ацетонемію,  сальпінгіт,  перитоніт, 
функціональні  розлади  яєчників,  які  призводять  до  тривалої 
неплідності  і  зниження  молочні  продуктивності.  Затримання 
посліду  частіше  реєструють  у  зимово‐весняняну  пору  року  на 
фоні зниження загальної резистентності організму. 

Причини.  Недостатня  сила  послідових  перейм,    атонія  і 

гіпотонія матки, порушення процесів ретракції матки внаслідок 
дистрофічних  змін  її  м’язових  елементів,  плацентит,  а  також 
внаслідок збереження “прогестеронового блоку” міометрію; при 
цьому зберігається кровообіг в материнській частині плаценти і 
підтримується 

високий 

тургор 

тканин 

карункулів, 

що 

забезпечує защемлення ворсинок хоріона у криптах. 

До  затримання  посліду  більш  схильні  тварини,  які  не  ко‐

ристувалися моціоном і мали неповноцінну годівлю  (надлишок 
протеїну,  дефіцит  вітамінів  А,  О,  Е  та  ін.;  мінеральних  речовин, 
йоду, селену). Деяку роль відіграє спадковість, оскільки затрим‐
ка посліду часто повторюється у тих самих корів і в їх нащадків. 
Затримання  посліду  частіше  буває  у  старших  корів,  за  народ‐
ження мертвих плодів, двієнь, виродків, гіпо‐ і гіпертрофіків. 

Клінічні ознаки. У корів затримання посліду буває повним і 

неповним  (частковим).  Неповне  затримання  посліду  зустріча‐
ється  частіше  і  характеризується  тим,  що  дещо  роздута  темно‐

Затримання  посліду

  (

retention placentae, r. secundinarum

; 

від  лат. 

re

  −  назад; 

teneo

  −  тримаю  і  s

ecundinae

  −  плацента, 

послід)  −  затримка  у  матці  плідних  оболонок  після  виведення 
плода під час фізіологічних родів або аборту. 

275

червона  частина  посліду,  на  слизькій  поверхні  якої  помітні 
опуклі  котиледони,  виступає  з  вульви  до  рівня  скакальних 
суглобів.  При  повному  затриманні  посліду  із  статевої  щілини 
звисає  пуповина.  Інколи,  тільки  при  натужуванні  тварини, 
видно кінчик посліду, який обірвався на рівні вульви. 

Рис. 46. Неповне затримання посліду 

 
У  кобил  зрощення  хоріона  з  маткою  локалізуються 

головним чином у верхівках рогів матки та у ділянці біфуркації 
маткових рогів. 

У  свиней  з’являються  симптоми  септичного  метриту: 

пригнічення, витікання з вульви, яка стискує послід. Найчастіше 
у свиней затримання посліду спостерігається при затяжних або 
патологічних пологах.  

У сук і кішок затримується частіше один або два посліди в 

апікальній  ділянці  рога  матки  у  самок,  які  народили  багато 
плодів  і  при  затяжних  пологах.  Діагностують  затримання 
посліду за зеленим витіканням через 12 год після пологів замість 
слизового  витікання  рожевого  кольору.  Діагностика  шляхом 
пальпації  через  черевні  стінки  не  завжди  надійна.  Інколи 
залишки плаценти знаходять при вагінальному дослідженні.