Файл: Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013.pdf

291

Вправити матку можна двома способами: 
• забинтувати від верхівки до шийки довгим рушником чи 

широким  бинтом,  і,  розбинтовуючи  стиснуту  матку,  вправляти 
її у тазову порожнину; 

• підняту  на  клейонці  чи  полотні  матку  охопити  двома 

руками  близько  до  статевої  щілини  і,  стискаючи,  поступово 
вправляти,  потім  –  наступну  частину  тощо.  Коли  матка  вже 
знаходиться  в  тазовій  порожнині,  тильною  стороною  кулака 
натискають  на  верхівку  рога  і  вивертають  матку  одночасно 
переміщаючи  її  в  черевну  порожнину.  Не  витягуючи  руки 
розправляють роги матки.  

Для  запобігання  повторному  випадінню  тварину  розмі‐

щують  так  щоб  тазова  частина  тіла  була  вище  грудної  та 
виконують  низьку  сакральну  анестезію  двічі  з  інтервалом  2  год. 
Окремі  автори  рекомендують  накладати  на  вульву  фіксуючу 
петлю або шви. 

Для профілактики ендометриту застосовують системну та 

місцеву антибіотикотерапію. 

7.7. ТРАВМИ ТКАНИН СТАТЕВОГО АПАРАТУ 

 
Травми  тканин  статевого  апарату  найчастіше  бувають  у 

первісток  тварин,  особливо  у  недостатньо  розвинених  або  за 
неправильного  підбору  самців‐плідників.  Розрізняють  пошкод‐
ження вульви та піхви, розрив матки та травми тазового пояса. 

Пошкодження  вульви  та  піхви  трапляються  при 

порушенні взаємовідносин між розмірами плода та тазу матері, 
витягуванні  плода  при  недостатній  підготовленості  родового 
каналу, сухості родових шляхів. 

Клінічні  ознаки.  При  зовнішньому  огляді  і  вагінальному 

дослідженні можна виявити травми вульви та піхви. При цьому 
тварини  натужуються,  вигинають  спину  та  тримають  піднятим 
хвіст. 

Діагноз встановлюють на основі клінічних ознак. 

292

Прогноз сприятливий, за значних розривів – сумнівний. 
Лікування.  Рани  та  садна  в  родовому  каналі  піддають 

хірургічній  обробці,  промивають  антисептичними  розчинами, 
змазують  йодгліцерином  або  антибактеріальними  емульсіями 
(синтоміциновою, Вишневського, маззю „Септогель” та ін). 

При  кровотечі  рани  тампонують  марлею,  змоченою 

дубильними речовинами. 

Розрив матки (Ruptura uteri) – порушення цілісності стінки 

матки.  Може  бути  повним  (ruptura  uteri  completa),  коли 
порушується  цілісність  усіх  шарів,  та  неповним  (ruptura  uteri 
completa), якщо пошкоджується 1–2 шари стінки. 

Причини.  За  етіологічним  фактором  розриви  матки 

поділяють  на  самостійні  та  штучні.  Самостійні  або  спонтанні 
розриви  виникають  внаслідок  надмірного  тонусу  м’язів  матки 
при  неправильних  положеннях,  членорозміщеннях  і  позиціях 
плода. Інколи розриви можуть виникати при падінні або ударах 
тварини під час потуг. 

Сприяють  розривам  дистрофії  м’язової  оболонки  внаслі‐

док запалень.  

Причиною  штучних  розривів  є  некваліфіковані  дії  за 

надання рододопомоги. 

Клінічні  ознаки.  Неповні  розриви,  за  звичай,  клінічно  не 

діагностуються. Єдиним симптомом є маткова кровотеча, проте 
вона може бути при пошкодженнях плаценти, розриві судин. 

Патогномонічним  симптомом  повного  розриву  вважа‐

ється відсутність перейм і потуг. Проте в окремих випадках вони 
зберігаються  навіть  за  значних  розривів  матки.  Крім  того  в 
тварин відмічають ознаки гострої анемії. 

Внутрішньою  пальпацією  вдається  встановити  місце 

розриву. 

Діагноз  встановлюють  на  основі  клінічних  ознак  та 

результатів пальпації. 

Прогноз  за  неповних  розривів  сумнівний,  а  за  повних  – 

несприятливий. 

293

Лікування.  Застосовують  утеротоніки  –  окситоцин,  піту‐

їтрин. Для посилення згортання крові внутрішньовенно вводять 
вікасол,  кальцію  хлорид,  амбен,  ацикапрон,  етамзілат  та  ін.  На 
поперекову ділянку можна прикладати холодні компреси.  

За  повних  розривів  виконують  лапаротомію  та  накла‐

дають шви на стінку матки як при кесаревому розтині. 

Травми  тазового  пояса.  При  витягуванні  плода  із 

застосуванням  великої  сили  нерідко  бувають  пошкодження 
тазового пояса у породіль у вигляді розтягнення зв’язок таза або 
вивиху  крижово‐клубового  зчленування.  Цьому  сприяє  недо‐
розвинення  таза  при  порушенні  годівлі  ремонтного  молодняку 
та  непідготовленість  його  до  родів  внаслідок  поганих  умов 
утримання та годівлі тварин перед родами. 

Клінічні  ознаки.  При  розтягненнях  і  вивихах  тазових 

зчленувань  у  тварин  після  родів  тварина  неохоче  підіймається 
(спостерігаються  хитка  хода,  сильна  кульгавість,  болючість  за 
пальпації в ділянці сідничної вирізки).  

Лікування.  Тварині  надають  спокій,  забезпечують  значною 

кількістю  підстилки  та  повноцінною  годівлею.  У  ділянку  крупа 
втирають леткий лінімент (скипидар, нашатирний спирт, олію в 
рівних частинах).  

7.8. ПІСЛЯРОДОВИЙ ВУЛЬВІТ, ВЕСТИБУЛІТ І ВАГІНІТ 

 
 
 
 
 
Причини. Родові травми та їх інфікування. 
Патогенез.  Внаслідок  травмування  слизової  оболонки 

статевих  органів  відкриваються  ворота  інфекції.  Проникаючи  в 
них мікроорганізми викликають запальну реакцію. Залежно від 
типу  запалення  розрізняють  серозний,  катаральний,  гнійний, 

Післяродовий  вульвіт,  вестибуліт  і  вагініт

  (

vulvitis, 

vestibulitis et vaginitis puerperalis

)  −  запалення  вульви, 

переддвер’я піхви, піхви в післяродовий період. 

294

фібринозний,  гнильний,  дифтеретичний;  перебігом  –  гострий, 
підгострий та хронічний вульвіт, вестибуліт, вагініт. 

Клінічні  ознаки.  Тварина  неспокійна,  вигинає  спину, 

підіймає  хвіст.  З  статевих  органів  виділяється  ексудат.  Часте 
сечовипускання  супроводжується  стогнанням.  Зовнішні  статеві 
органи  набряклі.  Слизова  оболонка  гіперемійована  з  крово‐
виливами,  травмами,  виразками.  За  пальпації  відмічають 
виражену больову реакцію, підвищення місцевої температури. 

За  некротичного  запалення  відмічається  підвищення 

температури тіла до 40–41°С; зростання частоти пульсу, дихання; 
апетит відсутній. З вульви виділяється бура кров’яниста рідина з 
іхорозним  запахом.  На  слизовій  оболонці  відмічають  нашару‐
вання  сіро‐жовтого  кольору.  Краї  виразок  припухлі,  інколи, 
кровоточать. 

Діагноз встановлюють за клінічними ознаками. 
Прогноз залежить від характеру та тривалості запалення. У 

більшості  випадків  –  сприятливий,  а  за  дифтеритичного 
запалення – обережний, тому що можуть утворюватися глибокі 
рубці,  зрощення  внаслідок  чого  тварина  стає  непридатною  до 
відтворення.   

Лікування. Після туалету зовнішніх статевих органів піхву і 

її переддвер’я промивають теплими дезінфікуючими розчинами 
(Люголя,  3  %‐им  борної  кислоти,  фурациліну  1:5000,  марган‐
цевокислого  калію  1:10000).  Для  зменшення  больової  реакції 
виконують  низьку  сакральну  анестезію,  після  чого  слизову 
оболонку змащують комбінованими антибактеріальними емуль‐
сіями,  мазями  (емульсією  синтоміцину  або  стрептоциду, 
лініментом  Вишневського,  септогелем)  або  промивають  розчи‐
нами ізатизону, іхтіолу. 

Виразки,  ерозії,  рани  обробляють  розчином  йоду  або 

йодгліцерином.  

За  необхідності  призначають  симптоматичну  та  системну 

антибактеріальну терапію. 

295

7.9. ПІСЛЯРОДОВИЙ МЕТРИТ 

Причини.  Основною  причиною  розвитку  післяродового 

метриту  є  асоціації  мікроорганізмів.  Найчастіше  виявляють 
Actinomyces 

pyogenes, 

Fusobacterium 

necrophorum, 

Bacteroides 

melaninogenicus і fragillus, клостридії.  

Патогенез.  Запалення  розвивається  за  участю  мікрофлори 

яка  проникає  в  матку  із  зовнішнього  середовища  через  піхву, 
шийку матки та залежить від резистентності організму тварини 
та  вірулентності  збудника.  Спочатку  в  запальний  процес 
втягується  лише  слизова  оболонка  або  травмовані  ділянки 
стінки  матки.  При  ослаблені  захисних  сил  організму  патоло‐
гічний  процес  поширюється  вглиб  тканин  і  уражає  м’язову 
оболонку  (міометрит),  а,  проникаючи  наскрізь,  запалення 
поширюється на серозний покрив матки (периметрит). У таких 
випадках  запальний  процес  захоплює  і  маткові  зв’язки 
(параметрит) і прилеглу частину очеревини (перитоніт). 

Клінічні  ознаки  гострого  ендометриту  проявляються  на  

8–12  добу  після  родів  або  аборту.  Частіше  реєструють  гнійно‐
катаральний  або  гнійний  ендометрит.  За  ректального  дослід‐
ження  матка  збільшена  в  об’ємі  розміщена  в  черевній 
порожнині,  скорочення  слабовиражені  або  відсутні.  Після 
масажу  через  пряму  кишку  з  статевих  органів  виділяється 
слизово‐гнійний або гнійний ексудат рідкої консистенції, брудно 
сірого  або  жовтого  кольору,  інколи  з  неприємним  гнильним 
запахом.  Засохлий  ексудат  у  вигляді  шкірочок,  лусочок  вияв‐
ляють  на  вульві  та  корені  хвоста.  Яєчники,  як  правило,  мають 
гладеньку поверхню. Інколи в них виявляють жовте тіло.  

За  вагінального  дослідження  слизова  оболонка  піхви  і 

вагінальної  частини  шийки  матки  набрякла,  гіперемійована,  з 

Післяродовий  метрит

  (

metritis puerperalis

) – запалення 

матки в післяродовий період.