Файл: Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013.pdf

296

крапковим  чи  смугастими  крововиливами,  з  каналу  шийки 
матки в піхву виділяється ексудат. 

У  деяких  тварин  ендометрит  супроводжується  підвищен‐

ням  температури  тіла  на  1–1,5 

ºС,  загальним  пригніченням, 

погіршенням апетиту та молочної продуктивності. 

За  інфікування  глибоких  травм  матки  анаеробною  мікро‐

флорою може виникнути некротичний метрит, який характери‐
зується  вираженою  інтоксикацією  організму,  високою  темпера‐
турою  тіла,  втратою  апетиту,  гіпо‐  та  атонією  передшлунків, 
проносом,  виділення  з матки  мають червоно‐коричневий  колір, 
неприємний запах з включеннями некротичних мас. 

За  пальпації  через  пряму  кишку  виявляється  сильна 

болючість  і  крепітація  матки.  Часто  такий  перебіг  ендометриту 
ускладнюється сепсисом або септикопіємією. 

Діагноз встановлюють за клінічними ознаками. 
Прогноз  залежить  від  характеру  запалення.  За  гнійного  та 

гнійно‐катарального – сприятливий; за фібринозного, некротич‐
ного  та  гангренозного  –  від  сумнівного  до  несприятливого,  в 
зв’язку з тим, що можлива втрата відтворної функції. 

Лікування має бути комплексним. 
Для  звільнення  матки  від  ексудату  впродовж  4–5‐ти  днів 

проводять  її  масаж  та  призначають  утеротоніки  –  окситоцин, 
пітуїтрин  у  дозі  40–50  од.,  2–2,5  мл  0,5  %‐го  розчин  прозерину  
та ін. 

У  порожнину  матки  щоденно  впродовж  3–5  діб  вводять  

1–2  таблетки  утракуру,  гінобіотика,  метрицикліну,  йодопену  та 
ін.  Найкращі  результати  дає  застосування  препаратів  після 
попереднього визначення чутливості мікроорганізмів до них.  

Можна застосовувати 10‐%‐ий розчин іхтіолу – 100–150 мл, 

ізатизон – 50–75 мл.  

З  метою  покращення  обміну  речовин  у  тканинах  матки, 

підсилення  регенеративно‐відновних  процесів,  зменшення  про‐
никності  капілярів  у  зоні  патологічного  процесу,  зниження 

297

болючості  та  активізації  захисних  реакцій  застосовують 
новокаїнотерапію та протизапальні препарати. Новокаїн можна 
застосовувати  з  інтервалом  48  год,  тричі  внутрішньочеревно  
10%‐ий  розчин  –  10  мл,  внутрішньоаортально  або  внутрішньо‐
венно 0,5–1 %‐ий розчин у дозі 5 мг діючої речовини на 1 кг маси 
тіла  тварини,  виконувати  блокади:  надплевральну  за  Мосіним, 
паранефральну  за  Морозом,  пресакральну  за  Ісаєвим,  нервів 
тазового  сплетіння  за  Фатєєвим  або  Ноздрачевим,  парасак‐
ральну за Завірюхою.  

З  протизапальних  препаратів  вводять  дексаметазон 

внутрішньом’язово коням, коровам 3–5 мл, свиням, вівцям – 2–3 
з  інтервалом  3–4  доби;  дексафорт  внутрішньом’язово  коням, 
коровам 8–10 мл, свиням, вівцям – 1–3 з інтервалом 7 діб. 

Для  підвищення  резистентності  організму  хворих  корів 

застосовують: 

• автогемотерапію  –  стабілізовану  аутокров  у  дозі  50– 

120 мл внутрішньом’язово 3–5 ін’єкцій з інтервалом у 48–72 год; 

• тканинні  препарати  –  суспензію  печінки,  селезінки  чи 

плаценти  корів  у  дозі  20‐30  мл  підшкірно  з  інтервалом  у  5  днів 
(дві‐три ін’єкції); 

• 4 %‐ий розчин АСД Ф‐2 в дозі 10–15 мл; 
• 7 %‐ий розчин іхтіолу виготовлений на 5 %‐ному розчині 

глюкози або ізотонічному розчині натрію хлориду, внутрішньо‐
м’язово в дозі 20‐30 мл з інтервалом у 48 год (3–6 ін’єкцій); 

• полівітаміни: тривіт, тривітамін, тетравіт, ревіт, декавіт у 

лікувальній дозі дворазово з інтервалом 5–7 днів.   

За  необхідності  застосовують  симптоматичне  лікування, 

спрямоване  на  регуляцію  функцій  серцево‐судинної,  сечової  та 
дихальної  систем.  Коровам  внутрішньовенно  вводять  40  %‐ий 
розчин  глюкози  у  дозі  200–300  мл  з  аскорбіновою  кислотою  та 
10–15  мл  катозалу,  кальцію  хлориду  або  глюконату  (10  %‐ий 
розчин)  –  100–200  мл,  40  %‐ий  розчин  гексаметилентетраміну  у 
дозі 20–40 мл.  

298

Якщо у тварини підвищена температура тіла призначають 

системну  антибіотикотерапію.  Високий  терапевтичний  ефект 
дає  застосування  пенстрепу,  ексенелю  впродовж  3–5  діб  у  дозах 
згідно з настановами. 

7.10. ПІСЛЯРОДОВИЙ СЕПСИС 

 
 
Післяродова  септицимія  (Septicemia  puerperalis)  −  характе‐

ризується  постійним  або  періодичним  надходженням  із 
септичного вогнища у кров мікробів (бактеріемія) та їх токсинів 
(токсинемія).  

Післяродова піємія (Pyaemia puerperalis) − супроводжується 

утворенням вторинних септичних осередків (метастазів) у різних 
органах хворої тварини. 

Післяродова  септикопіємія  (Septicopyemia  puerperalis)  − 

змішана  форма  сепсису,  що  характеризується  клінічними 
ознаками, властивими септицемії і піємії. 

Найчастіше  спостерігаються  у  кобил,  м’ясоїдних,  рідше  – 

корів, кіз. 

Причини.  Збудником  частіше  бувають:  гемолітичний 

стрептокок,  золотистий  стафілокок,  кишкова,  синьо‐гнійна 
паличка та ін. 

Патогенез.  Мікроорганізми  розмножуючись  у  статевих 

органах викликають інтоксикацію організму. Ослаблення резис‐
тентності  організму  сприяє  проникненню  мікроорганізмів  у 
кров,  розмноженню  в  ній  та  рознесенню  по  всьому  організму.  

Післяродовий  сепсис

  (

Sepsis puerperalis

)  −  це  загальний 

патологічний стан тварини, що виникає внаслідок всмоктування із 
септичного  вогнища  локалізованого  в  статевих  органах  бактерій, 
продуктів  їх  життєдіяльності  та  розпаду  тканин  і  супроводжується 
прогресуючими  функціональними  та  морфологічними  змінами  у 
нервовій системі, паренхіматозних органах і тканинах.

299

За  піємії  мікроорганізми  розмножуючись  у  різних  органах  та 
тканинах  викликають  утворення  метастатичних  абсцесів.  Як 
наслідок  –  порушується  функція  уражених  органів  та  систем, 
погіршується загальний стан тварини. 

Клінічні ознаки залежать від характеру розвитку інфекції в 

організмі. Першим симптомом хвороби є підвищення загальної 
температури тіла. Пульс стає слабшим, частим. Разом з пульсом 
дихання  прискорюється,  стає  поверхневим.  Апетит  зникає.  У 
корів і кіз припиняється жуйка, а у м’ясоїдних часто реєструють 
блювання.  

Тварини  здебільшого  лежать,  за  виключенням  кобил,  які 

навпаки  не  лягають  впродовж  всієї  хвороби,  не  реагують  на 
зовнішні подразники.  

За  піємії  додаються  симптоми  ураження  органів,  у  яких 

локалізуються  абсцеси.  Часто  відмічають  запалення  скакальних 
суглобів та сухожильних піхв. 

Діагноз  встановлюють  за  результатами  клінічного  дослід‐

ження. 

Прогноз  обережний.  За  відсутності  лікування  несприят‐

ливий. 

Лікування  має  бути  комплексним.  Включати  етіотропну, 

патогенетичну та симптоматичну терапію. 

Обов’язково  призначають  системні  антимікробні  речо‐

вини: сульфаніламіди, антибіотики.  

Залежно  від  локалізації  первинного  вогнища  запалення 

(матка,  піхва,  вульва)  використовують  відповідні  схеми  та 
методики лікування, направленні на його усунення. 

Застосовують симптоматичне лікування, спрямоване на ре‐

гуляцію функцій серцево‐судинної, сечової та дихальної систем.  

300

7.11. ПІСЛЯРОДОВИЙ НЕВРОЗ 

 
 
 
 
Причини достеменно не встановлені.  
Патогенез  основним  механізмом  розвитку  захворювання 

вважається  автоінтоксикація,  гіперемія  та  набряк  головного 
мозку. 

Клінічні  ознаки.  Тварина  збуджена,  відмічають  агресив‐

ність,  нестримний  рух  вперед,  слинотечу.  Після  збудження 
настає  знесилення  та  пригнічення.  Захворювання  триває  від 
кількох годин до доби. 

Діагноз  встановлюють  на  підставі  клінічних  ознак.  Для 

диференціювання  від  сказу  тварину  поміщають  у  тихе,  темне 
приміщення,  –  за  післяродового  буйства  симптоми  зникають 
впродовж доби.  

Прогноз сприятливий. 
Лікування. 

Тварину 

ізолюють 

у 

темному, 

тихому 

приміщенні  з  великою  кількістю  підстилки  для  профілактики 
травмування.  Для  заспокоєння  тварини  застосовують  нейро‐
лептики  або  транквілізатори,  наприклад,  рометар,  ромпун, 
ксила,  веттранквіл,  згідно  з  настановами.  За  відсутності 
зазначених  препаратів  можна  задавати  внутрішньо  1  л  40  %‐го 
розчину  етилового  спирту.  Внутрішньовенно  вводять  розчин 
кальцію хлориду, глюконату або бороглюконату (10%‐ий розчин 
з розрахунку 0,5–1 мл на 1 кг маси тіла) та 5–40 %‐ий глюкози у 
звичайних дозах.  

Післяродовий  невроз

(післяродове  буйство,  божевілля, 

несправжній  сказ) 

Paranoia puerperalis

  −  гостре  захворювання 

корів у перші дні після родів з ознаками різкого розладу нервової 
системи.