Файл: Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013.pdf

316

Рис. 48. Будова молочної залози корови: 

1 – альвеоли; 2 –шкіра; 3 – молочні протоки; 

4 – молочна цистерна; 5 – сосковий канал

 
Частка  закінчується  соском  (дійкою)  довжиною  від  2  

до  16  см.  Діаметр  соска  після  наповнення  –  3,5  см,  а  після 
здоювання  –  1,5–2  см.  У  соску  виділяють  основу,  циліндричну 
частину та верхівку. Стінка соска складається з шкіри, сполучної 
тканини і слизової оболонки. Шкіра соска відрізняється значною 
товщиною  епідермісу.  Тут  немає  волосків,  потових  та  сальних 
залоз.  Сполучна  тканина  дійки  містить  в  собі  пучки  гладеньких 
м’язів  (поздовжніх,  циркулярних  та  радіальних).  У  ділянці 
верхівки  дійки  вони  формують  м′язове  кільце  –  сфінктер 
довжиною  5–10  мм  і  діаметром  2,5–3  мм,  що  щільно  стискає 
сосковий  канал.  Оболонка  соскового  каналу  вкрита  багатоша‐
ровим плоским епітелієм і має 4–8 радіальних та 3–5 поздовжніх 
складок,  утворюючи  розетку.  Зовні  розетка  каналу  завжди 
волога і тому адсорбує на собі пил, бруд, мікроби тощо. 

Мереживо  кровоносних  судин  вим′я  корови  добре 

розвинене  та  має  велику  кількість  анастомозів  (артеріальних, 

317

венозних  та  артеріально‐венозних)  (рис.  49).  Інтенсивність 
кровопостачання  вим’я  залежить  від  його  функціонального 
стану  (крізь  вим’я  сухостійної  корови  протікає  0,8–1  л  крові  за 
хвилину, а в період лактації – 4 л і більше). 

Рис. 49.  Судини вим’я корови: 

1 – промежинна вена; 2 – каудальна артерія і вена основи вим’я;  

3 – каудальна артерія і вена вим’я; 4 – артерія вим’я; 5 – вена вим’я;  

6 – краніальна артерія і вена основи вим’я; 7 – краніальна артерія і вена 

вим’я; 8 – підшкірна вена; 9 – артерії і вени цистерни; 10 – артерії соска

 
Кровопостачання  молочної  залози  у  корів  здійснюється 

зовнішньою  соромітною  артерією  (a.  pudenda  externa),  яка  є 
відгалуженням  надчеревно‐соромітного  стовбура  глибоких 
стегнових  артерій  та  артерією  промежини  (a.  perinealis),  що 
виходить  із  внутрішньої  соромітної  артерії.  Після  виходу  із 
пахвового  каналу  в  надвим’яний  простір  зовнішня  соромітна 
артерія  (артерія  вим’я)  описує  S‐подібну  криву  та  ділиться  на 
передню  і  задню  артерії  основи  вим’я,  які  у  паренхімі  залози 
віддають передню і задню артерії вим’я. Від них відходять гілки, 
що  постачають  кров’ю  усі  тканини  відповідної  половини  і 
утворюють  капілярну  мережу  навколо  кожної  альвеоли.  Біля 

318

основи  сосків  артерії  утворюють  кільцеві  анастомози,  що  дають 
початок  сосковим  артеріям.  Промежинна  артерія  розгалужу‐
ється в шкірі задньої поверхні вим’я, а частина її гілок проникає 
і в паренхіму. 

Основною  судиною,  якою  кров  тече  від  вим’я  до  серця,  є 

зовнішня  соромітна  вена  (v.  рudenda  externa).  Після  виходу  з 
пахового кільця вона описує S‐подібну криву та розгалужується 
на задню і передню вени основи вим’я. Задня вена основи вим’я 
веною  промежини  з’єднана  з  внутрішньою  соромітною  веною 
(v.  рudenda  interna),  а  передня  має  анастомоз  з  підшкірною 
черевною  молочною  веною  (v.  subcutanea  abdоminalis).  По  вені 
промежини  кров  тече  від  статевих  органів  до  вим’я.  Підшкірна 
черевна  молочна  вена,  яка  проходить  під  шкірою  нижньої 
частини  черева  (паралельно  білій  лінії),  на  рівні  8  ребра 
проникає  крізь  отвір  черевної  стінки  (молочний  колодязь)  у 
грудну  порожнину  і впадає  у внутрішню  грудну  вену.  В  області 
основи соска венозні судини формують венозне кільце. 

Рис. 50. Схема лімфатичних судин вим’я корови: 

1 – глибокі лімфатичні судини; 2 – лівий надвим’яний вузол;  

3 – поверхневі лімфатичні судини; 4 – лімфатичний вузол цистерни 

319

Лімфатична мережа вим’я представлена поверхневими та 

глибокими лімфатичними судинами та лімфатичними вузлами. 
Поверхнева  лімфатична  мережа  розміщена  в  шкірі,  підшкірній 
клітковині та фасціях вим’я у вигляді щілин, капілярів та судин, 
що  впадають  у  поверхневі  пахові  лімфовузли  задніх  часток 
вим’я.  Звідси  лімфа  спрямовується  у  глибокий  паховий 
лімфовузол,  тоді  в  лімфатичну  цистерну  поперекової  області, 
грудну протоку, передню порожнисту вену (рис. 50).  

Іннервація  вим’я  здійснюється  4  парами  спинномозкових 

нервів,  волокна  яких  починаються  біля  1–4  поперекового  та          
2–4 крижового хребців: клубово‐підчеревним (n. iliohypogastricus), 
пахвинним  (n.  ilioinguinalis),  зовнішнім  сім’яним  (n.  spermaticus 
externa)  та  промежинним  (n.  perinealis)  (рис.  51).  У  деяких  корів 
іннервація  молочної  залози  здійснюється  додатково  заднім 
сідничним  та  гілками  поперекового  сплетіння.  Всі  ці  нерви  у 
своєму складі мають соматичні та симпатичні нервові волокна. 

Рис. 51. Схема іннервації вим’я корів: 

1 – передній паховий нерв; 2 – задній паховий нерв; 

3 – клубово‐підчеревний нерв; 4 – зовнішній сім’яний нерв; 

5 – перший поперековий хребець; 6 – крижові хребці

320

У  вівці  молочна  залоза  представлена  двома  округлими 

половинами,  дійки  короткі,  конічні,  напрямлені  в  боки,  один 
сосковий канал. У кози вим’я відвисле, складається з двох поло‐
вин, дійки довгі, конусоподібні та мають один сосковий канал. 

Рис. 52. Зовнішній вигляд молочної залози деяких тварин: 

1 – корови; 2 – кози; 3 – кобили; 4 – собаки; 5 – свині 

У  свиней  молочна  залоза  має  8–16  (іноді  20)  залозистих 

пакетів,  симетрично  розташованих  зліва  і  справа  від  білої  лінії, 
кожен  пакет  об’єднує  2–3  частки,  які  мають  окремі  молочні 
цистерни, один сосок, на верхівці якого 2–3 соскових канали. 

Рис. 53. Схема будови вим’я:  

1 – корови; 2 – кози і вівці; 3 – кобили 

Молочна  залоза  кобил  представлена  двома  половинами, 

кожна  з  яких  має  дві  невидимі  зовні  частки.  У  соску  дві  –  три 
молочних цистерни і два–три соскових канали. Соски сплюснуті