Файл: Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013.pdf

326

фактори  (ненасичені  жирні  кислоти  молока,  протеїн,  шар 
епітелію)  та  клітинні  фактори  (макрофаги,  лімфоцити, 
плазматичні клітини). 

До  захисних  бар’єрів  молочних  проток  відносять  також 

циркулярний  міоепітелій,  антибактерійні  фактори  молока 
(лізоцим,  система  лактопероксидаза‐тіоціанат‐пероксид  водню, 
лактоферин,  комплемент,  імуноглобуліни,  фагоцити).  Але 
головними  факторами  захисту  вим’я  є  його  імунітет,  активний 
фагоцитоз, бактерицидні і бактеріостатичні властивості молока; 
у  вим’ї  виробляються  імуноглобуліни,  а  в  секреті  залози  є 
лейкоцити  та  макрофаги.  Все  це  разом  і  формує  систему 
локального захисту молочної залози. 

Незбалансована  годівля,  порушення  зоогігієнічних  норм 

утримання,  догляду  та  експлуатації  тварини  ослаблюють 
природні механізми захисту молочної залози. 

9.2. МЕТОДИ КЛІНІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ  

МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ 

Під  час  дослідження  молочної  залози  враховують  дані 

анамнезу, клінічного і лабораторного дослідження. 

Анамнестичні  дані  збирають  під  час  реєстрації  тварин 

(порода, вік, індвідуальний номер, масть та ін.). З’ясовують: час і 
перебіг  останніх  родів,  статеву  циклічність  після  родів  і  дати 
осіменінь, молочну продуктивність в останню лактацію і в мину‐
лому, стан молочної залози в попередні роки, час захворювання 
вим’я,  зміни  надою  і  якості  молока,  стан  господарства  чи 
місцевості щодо незаразних, інфекційних та інвазійних хвороб, а 
також особливості годівлі, утримання та доїння тварин. 

Клінічні  методи  дослідження  (огляд,  пальпація,  візуальна 

оцінка  секрету  і  сонографія)  молочної  залози  в  корів 
застосовують під час лактації, сухостійного періоду та родів. 

У лактуючих корів дослідження проводять планово − один 

раз  на  місяць  перед  діагностикою  субклінічного  маститу  та 

327

щоденно  −  після  виявлення  оператором  машинного  доїння  чи 
власником тварини болючості, ущільнення, набряку, збільшення 
молочної  залози  або  хоча  б  однієї  із  часток,  пошкодження 
шкіри, виникнення включень (крові, гнійного ексудату, фібрину, 
казеїну  тощо)  чи  зміни  кольору  секрету  та  інших  ознак,  що 
свідчать  про  ураження  вим’я.  У  сухостійних  корів  молочну 
залозу  досліджують  у  перші  7–10  діб  сухостою  з  метою 
виявлення ознак відсутності гальмування лактації (мимовільного 
витікання  молока  з  соскового  каналу  та  збільшення  вим’я)  чи 
маститу.  Під  час  родів  молочну  залозу  обстежують  з  метою 
запобігання  випоювання  телятам  молозива  із  уражених  часток 
та щоб попередити використання такого молозива для підшкір‐
ного введення за патогенетичної терапії. 

Огляд  молочної  залози  проводять  двічі  до  і  після  доїння, 

стоячи  позаду,  а  потім  з  боків  від  корови.  Визначають  форму 
вим’я, симетричність його часток, стан шкіри і сосків, поверхне‐
вих кровоносних і лімфатичних судин та шерстного покриву. 

Поверхневою  пальпацією  визначають  еластичність  та 

рухомість  шкіри,  наявність  набряків,  ущільнень  тощо.  Коротко‐
тривалим  одночасним  доторкуванням  тильною  частиною  кисті 
руки  до  шкіри  молочної  залози  і  тіла  тварини  визначають 
температуру  шкіри  на  окремих  ділянках  вим’я.  Глибокою 
пальпацією  визначають  стан  паренхіми  і  надсоскового  та 
соскового  відділів  молочної  цистерни.  Звертають  увагу  на 
болючість,  консистенцію  паренхіми  та  однорідність  щільності. 
Пальпацію проводять  двома  руками,  пальпуючи  окремо  кожну 
чверть вим’я і сосок. Для визначення стану соска, його цистерни 
і  соскового  каналу  сосок  захоплюють  біля  основи  вказівним, 
середнім і великим пальцями, витягують, прощупуючи його від 
основи  до  верхівки;  прокочуванням  соска  між  пальцями 
визначають  стан  тканин.  Під  час  здоювання  звертають  увагу  на 
легкість  виділення  секрету,  товщину  молочного  струменя,  його 
однорідність. 

328

Під  час  пальпації  сосків  і  видоювання  секрету  в  корів 

можна  встановити  лакторею,  звуження  соскового  каналу, 
наявність  ущільнень,  які  виникають  за  запалення,  індурації, 
утворення молочних каменів тощо. 

Візуальну  оцінку  секрету  проводять  у  луночках  молочно‐

контрольних  пластин  або  в  чашках  Петрі  для  пробного 
здоювання. Визначають консистенцію секрету, колір та характер 
включень (кров, гнійний ексудат, фібрин, казеїн). 

Сонографія  дає  можливість  у  реальному  часі,  за  життя 

тварини,  визначити  ступінь  ураження  молочної  залози,  точну 
локалізацію патологічного процесу та переродження тканин. 

Діагностичні показники стану молочної залози в здорових 

корів подано в таблиці 21. 

У кобил, кіз, овець і свиноматок клінічне дослідження мо‐

лочної залози проводять, використовуючи подану послідовність. 

Досліджуючи  корів  під  час  сухостою,  звертають  увагу  на 

те, що у здорових, правильно запущених тварин шкіра молочної 
залози в перші 10−15 діб сухостою зібрана у складки, еластична, 
рухома;  частки  зменшених  розмірів,  симетричні,  шкіра  сосків 
зморщена,  а  консистенція  паренхіми  −  в’яла.  Об’єм  секрету, 
який  видоюється  з  однієї  частки  вим’я  корів  після  запуску, 
складає  від  0  до  3−5  мл;  колір  секрету  −  від  білуватого  до  сіру‐
ватого, однорідний; консистенція подібна до звичайного молока. 
Поступово  секрет  стає  клейким,  солом’яного  (шафранового) 
кольору.  Кількість  такого  секрету  не  має  діагностичного 
значення.  В  останні  10−15  діб  сухостою  молочна  залоза 
поступово виповнюється, складки шкіри зникають, консистенція 
паренхіми  стає  пружно‐еластичною,  секрет  набуває  кольору  і 
консистенції  молока,  об’єм  −  від  0−5  до  10−15  мл.  На  початку 
родів кількість секрету може різко збільшуватися. 

Особливістю запалення молочної залози сухостійних корів 

є  підгострий  або  хронічний  його  перебіг.  Тому  підвищення 
температури  тіла,  пригнічення  тварин,  збільшення  уражених 
часток  молочної  залози,  почервоніння  шкіри  і  підвищення  її 
температури спостерігаються рідко. 

329

Таблиця 21  

Стан молочної залози у здорових корів 

Лактуючі 

Сухостійні за 

Показники 

до 

доїння 

після 

доїння 

60–45 

діб до 

родів 

44–15 

діб до 

родів 

10–15 

діб до 

родів 

після 
родів 

1. Симетричність 
часток 

С и м е т р и ч н і 

Колір шкіри 

Б л і д о‐ р о ж е в и й 

рожевий

Цілісність шкіри

Б е з    т р а в м а т и ч н и х    п о ш к о д ж е н ь 

Виповнення 
часток 

без 

складок 

шкіри 

із склад‐

ками 

шкіри 

із склад‐

ками 

шкіри 

пос

тупове 

роз‐

гладжува

н

ня 

скла

док ш

к

ір

и 

без скла‐

док 

шкіри 

2.Консистенція 
паренхіми і 
цистерни 

пруж‐

но‐елас‐

тична 

в’яла 

в’яла 

пос

тупо

во 

стає

 п

руж

н

о‐

еластичною 

пружно‐

елас‐

тична 

Болючість 

В і д с у т н я 

Температура 
шкіри 

Н е    в і д р і з н я є т ь с я    в і д    т е м п е р а т у р и   

т і л а 

 
 
3. Консистенція 
секрету 

нормальна 

р

пос

тупо

во 

стає

 в

’яз

кою

, 

желеп

о

діб

н

о

в’язка, 

желепо‐

дібна 

,

желеп

о

діб

н

а,

посту

п

ово 

стає нор‐

нор‐

мальна

Колір секрету 

білий 

білий із 

сірува‐

тим 

відтін‐

ком 

шафра‐

новий 

шафра‐

новий, 

білий 

білий із жо

в‐

тува

тим від‐

тін

к

ом 

330

Основні  діагностичні  показники  маститу  в  сухостійних 

корів  частіше  проявляються  ущільненням  уражених  часток, 
болючістю  під  час  пальпації,  виникненням  включень  у  вмісті 
молочної залози. 

Під  час  родів  і  лактації  діагноз  на  мастит  ставиться  на 

основі всіх діагностичних показників, але основними є болючість 
і виникнення включень у молозиві чи молоці. 

Виявлення  субклінічної  стадії  маститу  проводять  лабора‐

торним  дослідженням  секрету  часток  молочної  залози  лактую‐
чих  корів  один  раз  на  місяць  після  виключення  клінічної  стадії 
хвороби.  Дослідження  проводять  біофізичними,  біохімічними, 
цитологічними,  бактеріологічними  методами  дослідження 
секрету. 

Широке  застосування  в  практиці  ветеринарної  медицини 

отримали  біофізичні  методи,  які  ґрунтуються  на  вивченні  змін 
електричного опору або електропровідності молока, та непрямі 
(швидкі  маститні  тести)  методи  визначення  кількості  соматич‐
них клітин. 

На  основі  змін  електричного  опору  або  електропро‐

відності  секрету  розроблені  прилади:  ПЕДМ,  АСМ,  ЕА,  екотест 
ЗОЗ,  мілтек‐1,  маститон,  мастит‐тест  і  “Електронний  визначник 
маститу у корів“ та доїльні установки. 

Для  непрямого  методу  визначення  кількості  нейтрофіль‐

них  лейкоцитів  використовують  2%‐ий  розчин  мастидину, 
Delaval,  Eimü,  Profilac  Reagent  молочний  тест,  димастин,  мас‐
титдіагност, проби  Уатсайда  і  каліфорнійську,  БМТ,  кенотест  та 
ін.  Для  цього  у  луночку  молочно‐контрольних  пластин  (МКП‐1 
або  МКП‐2)  надоюють  1±0,5  см

3

  секрету  і  додають  таку  ж 

кількість  реактиву.  Секрет  і  реактив  перемішують  скляною  або 
дерев’яною  паличкою  протягом  15  с.  Оцінюють  реакцію  за 
консистенцією і кольором суміші. 

За  позитивної  реакції  для  підтвердження  діагнозу  на 

субклінічний  мастит  використовують  пробу  відстоювання.  З 
цією  метою  наприкінці  доїння  із  кожної  чверті  вим’я  корови  у