Файл: Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013.pdf

321

з  боків,  довжиною  3–5  см.  Вим’я  малорухоме,  за  відсутності 
лактації майже зливається з шкірою. 

Молочна  залоза  сук  складається  з  8–10  залозистих  пакетів 

на  грудній  і  черевній  стінці,  у  кожному  пакеті  по  6–12  крупних 
молочних  ходів,  які  відкриваються  самостійно  на  верхівці  соска 
6–12 сосковими каналами. 

У  кішки  молочна  залоза  має  вісім  залозистих  часток, 

молочні  протоки  яких  зливаються  і  відкриваються  двома 
отворами на верхівці соска. Молочна залоза кролиці складається 
з восьми пакетів, на верхівці соска 5–15 соскових каналів. 

Основною  функцією  молочної  залози  є  лактація  – 

фізіологічні  та  біохімічні  процеси  утворення  і  накопичення 
молока в молочній залозі, а також періодичні його виведення та 
видалення  під  час  доїння  або  ссання.  Ріст  і  розвиток  молочної 
залози  (мамогенез),  процес  молокоутворення  (лактопоез)  та 
рефлекс  молоковіддачі  тісно  пов’язані  з  функціями  статевих 
органів  і  знаходяться  під  контролем  складного  регуляторного 
механізму, в якому беруть участь нервова система, різні гормони 
та медіатори. 

Молочна  залоза  виникає  на  ранніх  стадіях  розвитку 

ембріона  у  вигляді  повздовжніх  потовщень  епідермісу 
(молочних  смужок)  на  черевній  поверхні  тулубу.  За  рахунок 
смужок утворюються молочні горбики, кількість яких відповідає 
кількості  молочних  залоз  у  тварин  різних  видів.  У  молодих 
тварин  молочна  залоза  складається  в  основному  з  жирової 
тканини  та  невеликої  кількості  проток.  З  настанням  статевої 
зрілості  кількість  проток  зростає.  У  другій  половині  вагітності 
відбувається  інтенсивний  розвиток  молочних  ходів,  альвеол  та 
сосків.  Основними  гормонами,  які  беруть  участь  у  нейроендо‐
кринній  регуляції  мамогенезу  є  естрогени,  прогестерон, 
гонадотропіни,  кортикостероїди  (мінерал‐  і  глюкокортикоїди), 
пролактин,  інсулін,  лактоген  (плацентарний  соматотропін), 
трийодтиронін та тетрайодтиронін (тироксин). 

Перед  родами  молочна  залоза  збільшується  в  об’ємі  і 

починає продукувати молозиво, яке має, порівняно з молоком, у 

322

два – три рази вищу кислотність, більше білків, вітамінів, імунних 
тіл,  заліза,  вітаміну  А  та  Д,  проте  в  ньому  менше  жиру  і  цукру. 
Через 7–10 днів після родів молозиво перетворюється на молоко. 

Рис. 54. Схема повздовжнього розрізу соска 6‐місячної телиці: 

1 – сосковий канал; 2 – молочна цистерна; 3 – складки цистерни;  

4 – додаткові канальці 

 
Молоко – цінний продукт харчування, що містить близько 

120  речовин,  які  знаходяться  у  взаємозв’язаному  стані  в  опти‐
мальному співвідношенні. У той же час молоко – це сприятливе 
середовище  для  розвитку  мікрофлори.  Під  час  захворювання 
тварин  склад  молока,  його  якості  змінюються.  Тому  проблеми 
якості молока і хвороб молочної залози особливо актуальні. 

Лактопоез  (синтез  молока  у  цитоплазмі  клітин  епітелію 

альвеол  молочної  залози)  відбувається  із  складників  крові 
(попередників).  Через  вим’я  корови  з  надоєм  15  кг  протікає  
6  тонн  крові  на  добу,  а  на  утворення  1  літра  молока  використо‐
вуються компоненти 400 кг крові. 

Лактація  характеризується  апокриновим  типом  секреції, 

за  якого  відділення  секрету  супроводжується  відторгненням 
верхівки або апікальної частини клітини. Під час цього процесу 
в  епітеліальній  клітині  з’являється  виступ  з  секретом,  який 
разом  з  цитоплазмою  відділяється  і  потрапляє  в  порожнину 

323

альвеоли. Клітина стає плоскою, але зберігає ядро і органели та 
продовжує секреторну діяльність. 

Таблиця 19  

Порівняльний склад молока і молозива корів 

Молоко 

Молозиво 

Компоненти 

за  

Шенбергом

за  

Ініховим 

за 

Шенбергом

за  

Ініховим 

Вода, % 
Суха речовина, % 
Білок, % 
у т.ч.: – казеїн, % 
– альбумін, % 
– глобулін, % 
Жир, % 
Цукор, % 
Мінеральні солі, % 

87,60 
12,40 

3,60 
0,55 
0,05 
3,40 
4,60 
0,75 

87,50 
12,50 

3,30 

3,80 
4,70 
0,07 

73,00 
27,00 

2,70 
1,50 

15,10 

3,50 
3,00 
1,20 

75,42 
24,58 
15,08 

5,40 
3,31 
1,20 

Однак  на  різних  етапах  лактації  зустрічаються  також 

мерокриновий  (характеризується  накопиченням  у  апікальній 
частині  клітини  та  просоченням  через  мембрану  в  просвіт 
альвеоли  жирової  кульки)  та  голокриновий  (характеризується 
перетворенням усієї епітеліальної клітини у секреторну краплю) 
типи секреції. 

Поряд  з  утворенням  молока  відбувається  зворотне 

всмоктування  води  та  розчинених  у  ній  речовин  у  кров 
(реабсорбція). Процеси утворення молока і реабсорбції в залозі 
відбуваються  безперервно,  але  їх  інтенсивність  та  співвідно‐
шення  в  різні  періоди  лактації  різні.  Поступове  заповнення 
вим’я  молоком  відбувається  протягом  10–14  годин  до  запов‐
нення  секретом  молочної  залози  на  80–90  %.  Під  впливом 
підвищеного  внутрішньовим′яного  тиску,  стиснення  капілярів  і 
подразнення  барорецепторів  процеси  лактопоезу  сповільню‐
ються та починається реабсорбція. Своєчасне звільнення залози 
від молока запобігає цьому. 

324

Основними  гормонами,  які  забезпечують  нейроендо‐

кринну  регуляцію  лактогенезу  і  лактопоезу,  є  пролактин, 
кортикостероїди, соматотропін, трийодтиронін та тироксин. 

Рефлекс молоковіддачі залежить від частоти та тривалості 

подразнення молочної залози і умовно поділяється на дві фази. 
Перша  фаза  (молоковидалення)  виникає  безпосередньо  після 
подразнення  рецепторів  під  час  підготовки  вим’я  до  доїння  та 
ссання молочної залози (через 2–6 секунд) і триває 25–30 секунд. 
Вона  пов’язана  передачею  аферентних  і  еферентних  імпульсів 
нервовими  шляхами,  що  веде  до  розслаблення  соскового 
сфінктера  й  активації  рухової  активності  гладеньких  м’язів 
проток  та  цистерни.  У  першу  фазу  виводиться  молоко,  яке 
знаходилося  у  цистерні  і  великих  протоках  (цистернальна 
порція). Друга фаза (молоковиведення) є продовженням першої 
і пов’язана з виділенням окситоцину і вазопресцину гіпофізом у 
кров.  Окситоцин  викликає  скорочення  міоепітеліальних  клітин 
альвеол,  внаслідок  чого  виводиться  та  частина  молока,  яка 
знаходиться в альвеолах і дрібних протоках. Друга фаза виникає 
через 25–50 секунд від початку доїння та триває декілька хвилин 
(у  корів  –  5–7  хвилин,  у  кіз  –  4–5  хвилин,  у  свиней  –  біля  
1  хвилини).  Якщо  молоковіддача  виходить  за  ці  межі  
(10 хвилин і більше), то говорять про її сповільнення. За цей час 
руйнується окситоцин і виділення молока припиняється. Обидві 
фази  мають  складнорефлекторний  характер  з  включенням 
безумовних і умовних рефлексів. 

Гальмування  рефлексу  молоковіддачі  реалізується  трьома 

шляхами  та  виникає  після  дії  на  організм  будь‐яких  стресових 
подразників:  порушення стереотипу доїння,  недотримання  роз‐
порядку  дня,  биття,  переляк  тощо.  Перший  характеризується 
затримкою  виведення  окситоцину,  другий  –  впливом  еферент‐
них  нервових  імпульсів,  а  третій  –  активацією  симпатоадрена‐
лової  системи  і  в  кров  з  наднирникових  залоз  потрапляють 
катехоламіни  (адреналін,  норадреналін,  дофамін).  Дія  останніх 
під  час  молоковіддачі  пов’язана  з  обмеженням  доступу  оксито‐

325

цину  до  міоепітелію  альвеол  за  рахунок  звуження  судин 
молочної залози. 

Розвиток  вим’я  після  родів  у  корів  відбувається  протягом 

4–6  тижнів,  а  потім  починається  інволюція  молочної  залози. 
Тривалість  лактації  у  корів  складає  6–11,  у  кіз  –  6–10,  у  овець  – 
 4–6, у свиней – 2 місяці. 

Таблиця 20  

Тривалість лактації і молочна продуктивність с.‐г. тварин 

Вид 

тварин 

Тривалість 

лактації, діб 

Середня мо‐

лочна продук‐

тивність, кг 

Максимальна 

молочна продук‐

тивність, кг 

Корова 

Кобила 

Вівця 

Коза 

Свиня 

300 
285 

120–150 
270–300 

60–70 

3000–6000 
1500–2000 

80–100 

500–600 

20–30 

27000 

3000 

500 

1000 

– 

 
З припиненням доїння (ссання) настає інтенсивна інволю‐

ція  молочної  залози:  молочні  протоки  спадаються,  епітеліальні 
клітини 

перероджуються, 

розпадаються, 

розсмоктуються; 

альвеолярна тканина замінюється жировою. Зберігаються лише 
молочні  протоки,  просвіт  яких  заповнюється  в’язким,  клейким 
секретом. У тканинах з’являється багато макрофагів, що видаля‐
ють редуковані елементи. Залоза зменшується та ущільнюється. 

Завершується  сухостійний  період  підготовкою  до  нової 

лактації  –  відбувається  повна  регенерація  залозистої  частини 
залози.  Епітелій  за  2–3  тижні  до  родів  починає  секретувати 
компоненти  молозива  і  перед  родами  ємнісна  система  залози 
заповнюється молозивом. 

У вим’ї є певні бар’єри, що забезпечують місцевий захист 

залози.  Ці  бар’єри  розміщені  в  ємнісній  системі  вим’я  та 
дійковому  каналі  ступінчасто.  До  них  відносять  такі  механічні 
фактори,  як  цистернальна  розетка,  складки  епітелію,  сфінктер 
дійки.  Поряд  з  цим  бар’єрну  функцію  виконують  і  біохімічні