Файл: Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013.pdf

391

гинуть і запліднення яйцеклітини не відбувається. Таким чином, 
клінічні  ознаки  ендометриту  відсутні,  у  самки  проявляється 
статева  циклічність,  але  вона  після  осіменіння  залишається 
неплідною. 

Діагностувати  прихований  ендометрит  можна  під  час 

прояву  стадії  збудження.  В  окремих  випадках,  в  естральному 
слизові 

візуально 

виявляють 

включення 

сірувато‐білих, 

жовтуватих  пластівців  або  прожилки  гною.  В  інших  випадках 
використовують різні експрес‐методи діагностики. 

1.  Змішують  естральний  слиз  з  активною  спермою  та 

досліджують  під  мікроскопом.  За  прихованого  ендометриту 
відбувається аглютинація сперміїв. 

2. Проба на вміст сірковмісних амінокислот (за І.С. Нагор‐

ним,  Г.М.  Калиновським).  В  пробірку  набирають  4  мл  0,5  % 
розчину  оцтокислого  свинцю  і  по  краплі  додають  20  %  розчин 
їдкого натрію спочатку до появи, а потім – до зникнення білого 
осаду.  Потім  в  пробірку  вносять  1–2  мл  естрального  слизу  і 
суміш  нагрівають.  Якщо  відбулося  помутніння,  то  це  вказує  на 
вміст сірковмісних амінокислот, тобто реакція позитивна. 

3.  Модифікована  проба  Уайтсайда  (за  М.І.  Поляневим, 

Ю.М.  Поповим).  До  1–2  мл  естрального  слизу  додають  таку  ж 
кількість  4%  розчину  їдкого  натрія  і  нагрівають  до  початку 
кипіння.  Після  охолодження,  якщо  суміш  набуває  яскраво‐
жовтого забарвлення, – реакція позитивна. 

4. Проба за В.Г. Гавришом. У пробірку з 2 мл сечі додають 

1  мл  4%  водного  розчину  азотною  кислого  срібла  й  кип’ятять 
протягом  двох  хвилин.  Утворення  чорного  осаду  вказує  на 
позитивну реакцію, а світло‐коричневого – на негативну. 

Також  для  діагностики  використовують  гістологічне 

дослідження  біоптату  ендометрію,  бактеріологічне  або  цитоло‐
гічне дослідження слизу. 

Піометра  –  ускладнення  метриту,  яке  характеризується 

накопиченням  гнійного  ексудату  в  порожнині  матки  за 

392

закритого  цервікального  каналу.  Найчастіше  виникає  у  сук  і 
кішок, рідше – у свиней, корів. 

У  хворих  відмічається  загальне  пригнічення,  відсутність 

апетиту та виражена спрага. Іноді проявляється рвота та пронос. 
Температура  тіла  в  нормі,  іноді  –  підвищується.  Тварини 
швидко  худнуть,  але  об’єм  черева  збільшується  відповідно  до  
кількості  накопиченого  гною  в  матці  (може  сягати  5–6  л). 
Виділення із статевої щілини за звичай відсутні, іноді – невелика 
кількість гнійного ексудату, який самки активно вилизують. 

Основні  методи  діагностики  –  трансабдомінальна  пальпа‐

ція  та  ультразвукове  сканування  матки.  Під  час  дослідження 
відмічається  напруженість  черевної  стінки,  збільшена  матка  з 
флуктуючим  вмістом,  виражена  больова  реакція.  На  ехограмі 
візуалізується  матка  з  витонченою  стінкою  та  ехонегативним 
вмістом у порожнині. 

У  корів  піометра  розвивається  внаслідок  закриття  шийки 

матки. Загальний стан тварини задовільний, виділень із статевої 
щілини  не  спостерігають.  За  трансректальної  пальпації  визна‐
чають  збільшену  матку,  подібну  до  2–4‐місячної  вагітності.  Її 
поверхня  гладенька,  добре  виражена  флуктуація  вмісту.  Часто 
відчувається  вібрація  маткових  артерій.  Яєчники  зменшених 
розмірів, іноді з жовтими тілами. Найточнішим методом дифе‐
ренціальної  діагностики  піометри  є  ультразвукове  обстеження 
матки. 

Основним  методом  лікування  сук  і  кішок  за  піометри  є 

оперативний,  який  полягає  в  екстирпації  матки.  Як  правило, 
видаляють  також  і  яєчники.  Консервативне  лікування  застосо‐
вують  рідко  лише  за  умови  відкриття  цервікального  каналу. 
Його  ефективність  незначна,  так  як  у  більшості  випадків  сама 
матка  зазнає  глибоких  морфологічних  змін  та  втрачає 
репродуктивну функцію. 

У  корів  також  тканини    матки  зазнають  деструктивного 

переродження,  а  тому  лікування  стає  малоефективним.  У 
окремих  випадках  стимулюють  гормональними  препаратами 

393

розкриття  шийки  матки  та  призначають  терапевтичні  заходи 
відповідно до діагнозу ,,гнійний метрит’’. 

Метрорагії – виділення крові з матки у корів та телиць під 

час  статевої  охоти  або  через  1–3  доби  після  її  закінчення. 
Поширеність  зазначеної  патології  може  досягати  7–10  %. 
Причини  достатньо  не  вивчено.  Існують  думки  про  етіологічну 
роль  ендокринних  розладів  (ановуляції),  морфологічної  непов‐
ноцінності  судинних  стінок  в  ендометрії.  Встановлено,  що 
метрорагія  виникає  у  самок  за  гіповітамінозу,  дефіциту  макро‐  
і  мікроелементів,  порушень  кальцієво‐фосфорного  обміну. 
Специфічною клінічною ознакою є лише кров’янисті виділення 
із статевої щілини. Інших змін в статевих органах не виявляють. 
Заплідненість  при  цьому  досить  низька,  тому  мають  місце 
багатократні осіменіння. 

Більшість  дослідників  стверджують,  що  за  метрорагії 

осіменіння проводити недоцільно, інші рекомендують осіменяти 
самок,  але  2–3  спермодозами.  За  значної  кровотечі  коровам 
внутрішньом’язово  вводять  препарати  кальцію.  Призначають 
курс  вітамінотерапії,  загальностимулюючі  препарати.  Обов’яз‐
ково потрібно збалансувати раціон за вмістом і співвідношенням 
макро‐  і  мікроелементів,  вітамінів,  хворих  тварин  забезпечити 
регулярним моціоном. 

Індурація  матки  –  переродження  матки  внаслідок  розр‐

остання  в  м’язовому  шарі  сполучної  тканини.  Виникає  як 
ускладнення хронічного метриту. Матка стає зменшеною, стінка 
потовщена,  поверхня  бугриста,  консистенція  неоднорідна  з 
щільними ділянками. За індурації матка повністю втрачає свою 
функцію,  а  тому  лікування  не  має  ефективності.  Хвору  тварину 
потрібно  видаляти  із  репродуктивного  стада.  Так  чинять  і  з 
самками,  у  яких  діагностували  атрофію  матки,  що  характе‐
ризується  значним  зменшенням  органа.  Виникає  зазначена 
патологія  як  ускладнення  хронічного  запалення,  внаслідок 
хронічної  інтоксикації  та  хронічних  внутрішніх  хвороб,  за 
недостатньої  годівлі,  неповноцінних  умов  утримання.  Трансрек‐

394

тально  визначають,  що  матка  незначних  розмірів,  атонічна, 
неоднорідної  консистенції.  У  більшості  випадків  яєчники  теж 
зазнають  атрофії,  а  тому  статева  циклічність  у  таких  самок  не 
проявляється. 

Сальпінгіт  –  запалення  яйцепроводів.  Причинами  запа‐

лення  можуть  бути  запальні  процеси  в  матці  чи  яєчниках, 
черевній  або  тазовій  порожнинах,  заочеревинні  абсцеси  та 
флегмони, механічне пошкодження (наприклад, під час родів). 

Може  бути  одно‐  і  двобічним.  Частіше  трапляється 

однобічний  сальпінгіт.  За  перебігом  розрізняють  гострий  і 
хронічний,  а  за  характером  ексудату  –  катаральний  і  гнійний. 
Ніжна  структура  слизової  оболонки  яйцепроводу  зумовлює 
швидке поширення запального процесу на всі шари його стінки 
з  накопиченням  ексудату  в  поржнині  органу.  За  хронічного 
перебігу  сальпінгіту  потовщується  стінка  яйцепроводу,  а  його 
канал звужується або закривається. 

Ритм  і  повноцінність  статевих  циклів  за  сальпінгіту  не 

порушуються,  але  заплідненість  відсутня.  В  нормі  яйцепроводи 
у  корів  за  ректального  дослідження  не  прощупуються.  За 
сальпінгіту  вони  пальпуються  через  стінку  прямої  кишки  у 
вигляті потовщених шнурів з фруктуючими округлими вузлами, 
а за хронічного запалення – у вигляді щільних тяжів завтовшки з 
олівець. 

Наслідком  сальпінгіту  є  втрата  прохідності  каналу  яйце‐

проводу. Тому за одностороннього запалення прогноз заплідне‐
ності  сприятливий  або  сумнівний.  За  двобічного  сальпінгіту  – 
несприятливий. 

Лікування  симптоматичне  (антибіотикотерапія)  та  пато‐

генетичне  (новокаїнотерапія).  У  більшості  випадків  тварини 
залишаються неплідними і підлягають вибракуванню. 

395

10.6. УРАЖЕННЯ ЯЄЧНИКІВ 

 
Ураження  яєчників  є  основною  причиною  порушення 

репродуктивної  функції  самок.  Статеві  залози  є  органами‐
мішенями,  а  тому  функціонально  цілком  залежать  від  процесів 
у  вищих  ланках  нейроендокринної  системи.  Умовно  оваріальну 
патологію розділяють на дисфункції (гіпофункція, персистенція 
жовтого тіла) та хвороби, зумовлені морфологічними порушен‐
нями (оофорит, кістоз, атрофія, новоутворення та ін.). Більшість 
патологій  яєчників  клінічно  проявляються  анафродизією  – 
відсутністю статевої циклічності. 

Гіпофункція  яєчників  –  зниження  репродуктивної  та 

гормональної функції статевих залоз. Виникає через зменшення 
виділення  фолікуло‐стимуляційного  гормону  та  припинення 
повноцінного  фолікулогенезу  в  яєчниках.  Сприяючими  факто‐
рами  для  розвитку  гіпофункції  вважають  хронічний  стрес, 
акушерську  патологію,  старість,  високу  продуктивність,  не‐
сприятливі умови утримання, скорочення фотоперіоду, сезон та 
ін.  У  корів  статеві  цикли  не  проявляються  або  стають 
неповноцінними.  Ознаки  тічки  та  загального  збудження 
невиразні,  часто  спостерігається  ановуляція.  Під  час  трансрек‐
тальної  пальпації  встановлюють,  що  яєчники  нормальних  або 
дещо  зменшених  розмірів,  з  гладенькою  поверхнею,  консистен‐
ція  еластична,  однорідна.  Фолікули  та  жовті  тіла  не  прощу‐
пуються. Матка має знижену ригідність. 

Лікування  спрямовують  на  стимуляцію  статевої  цикліч‐

ності  і  включають  методи,  які  мають  загальностимуляційний 
ефект,  нормалізують  кровообіг  та  обмінні  процеси  в  тканинах 
яєчників,  а  також  безпосередньо  стимулюють  фолікулогенез 
(гормональні  препарати).  Самок  із  гіпофункцією  яєчників 
забезпечують  повноцінною  годівлею,  активним  моціоном,  за 
можливості – дозованим контактом із самцями. Ефективними є 
введення вітамінних і тканинних (із печінки, селезінки, яєчників) 
препаратів, молозива, автокрові. Рекомендоване щоденне прове‐