Файл: Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013.pdf

386

ураження  слизової  оболонки.  В  окремих  випадках  пальцем 
можна  дослідити  вагінальну  частину  шийки  матки.  Основним 
методом  діагностики  гінекологічних  хвороб  є  сонографія. 
Останнім часом для обстеження матки почали використовувати 
гістероскопію та лапароскопію. 

Для  гінекологічного  дослідження  кішок  і  кролиць  можна 

використовувати  лише  трансабдомінальну  пальпацію,  ультра‐
звукове  сканування  та  діагностичну  лапаротомію.  Результатом 
гінекологічного  дослідження  повинен  бути  висновок  щодо 
причин порушення репродуктивної функції. 

До  гінекологічних  хвороб  відносять  патології  статевих 

органів, що зумовлюють неплідність самок. 

10.4. ХВОРОБИ ВУЛЬВИ І ПІХВИ 

 
Вульвіт  –  запалення  статевих  губ.  Як  гострий  процес, 

виникає  внаслідок  травм  (переважно  під  час  коїтуса  або 
штучного  осіменіння),  укусів  комах,  алергічної  сенсибілізації 
організму,  як  хронічний  –  після  родових  травм,  довготривалого 
подразнення  фекаліями,  сечею,  брудною  підстилкою,  непра‐
вильно підігнаною збруєю тощо. 

Перебігає  в  серозній,  катаральній  та  гнійній  формах. 

Загальний  стан  тварини  задовільний.  Статеві  губи  набряклі, 
місцева  температура  підвищена,  проявляється  больова  реакція. 
В  окремих  випадках  вульвіт  може  ускладнюватися  флегмоною, 
абсцесом, виразковим дерматитом. 

Для  лікування  застосовують  промивання  ран  антимікроб‐

ними  розчинами,  мазі  або  емульсії  з  бактерицидними, 
протизапальними, заживляючими компонентами. 

Вестибуліт,  вагініт.  Запалення  слизової  переддвер’я  та 

піхви,  як  правило,  виникають  одночасно  –  вестибуловагініт. 
Причинами  можуть  бути  травмування  (грубе  маніпулювання 
піхвовим  дзеркалом,  інструментами  для  осіменіння),  хімічний 
опік  за  внутрішньовагінального  введення  лікарських  препаратів 

387

(антимікробних  розчинів  з  високою  концентрацією,  препаратів 
йоду),  інфікування  піхви,  переважно  стрептококами,  стафіло‐
коками,  патогенними  грибами  (за  вагінального  дослідження, 
введення  нестерильних  інструментів,  брудної  підстилки  тощо). 
За  перебігом  розрізняють  гострий  вестибуловагініт  та  хроніч‐
ний,  а  за  характером  запалення  –  серозний,  катаральний, 
гнійний, флегмонозний, фібринозний, некротичний. 

За  гострого  вестибуловагініту  спостерігається  занепо‐

коєння  тварини,  вигнута  спина,  часті  сечовиділення  та  дефе‐
кація.  В  окремих  випадках  може  підвищуватися  температура 
тіла, втрачатися апетит та знижуватися молочна продуктивність. 
Слизова оболонка переддвер’я та піхви почервоніла, набрякла, з 
ділянками  крововиливів,  ерозій,  виразок,  висипу,  покрита 
ексудатом. 

За  хронічного  перебігу  слизова  оболонка  стає  потовще‐

ною,  з  вираженими  складками  та  синюшним  відтінком. 
Спостерігаються  ділянки  некрозу  та  утворення  у  вигляді 
щільних вузлів, рубців. 

Для  лікування  застосовують  внутрішньовагінальне  введен‐

ня  антимікробних  розчинів,  емульсій  та  мазей  з  антибактері‐
альною, протигрибковою, протизапальною, заживляючою дією. 
За  тяжкого  розвитку  захворювання  доцільно  виконувати 
системну антибіотикотерапію. 

Кісти  піхви.  Утворюються  в  бартолінієвих  залозах  та 

гартнерових  каналах  внаслідок  запалення  та  накопичення 
ексудату. За цієї патології на бокових стінках переддвер’я або по 
ходу  гартнерових  каналів  виявляються  утворення  розмірами  з 
перепелине  яйце  або  шнуроподібне  потовщення.  Часто  за 
інфікування кісти утворюються абсцеси. 

Для  лікування  застосовують  пункцію  кісти  з  наступною 

аспірацією  рідини  та  введенням  у  порожнину  йодовмісних 
препаратів  або  розчинів  антибіотиків.  Якщо  кіста  має  великі 
розміри, то удаються до її екстирпації. 

388

Новоутворення в тканинах статевих губ, переддвер’я й піхви 

частіше виникають у сук, ніж у самок інших видів. Зустрічаються 
доброякісні пухлини – папілома, ліпома, фіброма, лейоміома та 
злоякісні  –  саркома,  карцинома,  ліпосаркома.  Причини  їх 
розвитку  різні.  Диференціальну  діагностику  проводять  за  візу‐
альною  й  ультразвуковою  характеристикою  пухлин,  але  висно‐
вок  роблять  за  результатами  гістологічного  або  цитологічного 
аналізу. 

10.5. УРАЖЕННЯ МАТКИ 

 
Ураження  матки  є  найбільш  поширеною  гінекологічною 

патологією  у  самок,  що  призводить  до  тривалої  неплідності, 
низької заплідненості, а в наступному репродуктивному циклі – 
аборту,  фетоплацентарної  недостатності,  патологій  родів  і 
післяродового  періоду,  народження  мертвого  або  неповноцін‐
ного  приплоду.  Найчастіше  ураження  матки  є  ускладненнями 
патологічних  родів  або  хронічним  перебігом  післяродового 
запалення.  Рідше  виникають  через  хвороби  яєчників,  хронічну 
інтоксикацію  та  інші  причини.  Слід  зауважити,  що  в  багатьох 
випадках,  статева  циклічність  у  самок  збережена,  а  єдиною 
клінічною ознакою є багаторазові безрезультатні осіменіння. 

Цервіцит  –  запалення  шийки  матки.  Процес  може 

локалізуватися  в  слизовій  або  поширюватися  в  більш  глибокі 
шари  тканин  –  м’язову  та  серозну  оболонки.  Найчастіше  є 
хронічним продовженням запалення, що виникало через родові 
травми,  або  вторинним  вогнищем  запалення  матки  чи  піхви. 
Гострий  цервіцит  виникає  через  травмування  або  інфікування 
під  час  вагінального  дослідження,  природного  або  штучного 
осіменіння.  Характеризується  привідкриттям  каналу,  в  якому 
знаходиться  ексудат,  почервонінням  та  припухлістю  тканин 
шийки.  Самка  проявляє  занепокоєння,  часто  тужиться. 
Пальпація шийки викликає виражену больову реакцію. 

389

За  хронічного  перебігу  спостерігається  гіпертрофія 

складок  слизової.  Канал  привідкритий  та  містить  незначну 
кількість  ексудату.  Через  пряму  кишку  відчувається  потовщена 
шийка,  її  тканини  неоднорідної  консистенції  з  ділянками 
ущільнення.  Іноді  пальпуються  спайки  з  оточуючими  ткани‐
нами,  а  сама  шийка  має  викривлення  або  новоутворення.  З 
лікувальною метою цервікально вводять емульсії, мазі, болюси з 
антимікробною, протизапальною дією. Зрошують шийку матки 
теплими  розчинами  з  протизапальними  антисептичними  та 
в’яжучими речовинами. Можна використовувати також відвари 
лікарських  рослин  (ромашки,  нагідок,  звіробою  та  ін.),  ефірні 
масла.  Ефективним  є  застосування  патогенетичної  та  рефлексо‐
терапії.  У  випадку,  якщо  шийка  матки  має  зарощений  канал, 
численні  спайки,  деформацію  самку  доцільно  вибраковувати 
через  її  низьку  запліднюваність  у  подальшому  та  неспромож‐
ність нормально народжувати. 

Індурація шийки матки виникає як ускладнення цервіциту 

і  характеризується  розростанням  сполучної  тканини,  внаслідок 
чого  орган  втрачає  скорочувальну  функцію.  Як  правило,  такі 
самки  (найчастіше  корови,  свині)  втрачають  можливість 
народжувати і вибраковуються. 

Хронічний  ендометрит  –  запалення  слизової  матки. 

Перебігає у катаральній, гнійно‐катаральний та гнійній формах. 
У  більшості  випадків  має  початок  як  гострий  післяродовий 
метрит. Іноді виникає внаслідок поширення запального процесу 
з  піхви,  шийки  матки  або  яйцепроводів,  потрапляння 
мікрофлори  зі  спермою  або  лімфогенним  та  гематогенним 
шляхами  з  інших  уражених  органів.  Зокрема,  встановлений 
асоційований  зв’язок  між  ендометритом  з  маститом,  гнійно‐
некротичними ураженнями в дистальних відділах кінцівок. 

Тривалий перебіг хвороби призводить до хронічної інток‐

сикації,  виснаження  та  схуднення  самки,  порушення  функції 
шлунково‐кишкового  тракту  (атонія  передшлунків,  тимпанія 
рубця,  почергові  проноси  та  запори,  метеоризм),  значного 

390

зниження молочної продуктивності. Статеві цикли нерегулярні, 
неповноцінні,  часто  не  проявляються.  Із  статевої  щілини  виді‐
ляється незначна кількість ексудату, який у вигляді кірочок виси‐
хає в нижньому куті вульви, на корені хвоста, сідничних горбах. 

Під  час  вагінального  дослідження  виявляють  ознаки 

вестибуловагініту,  привідкриту  шийку  матки  з  ексудатом 
всередині. Трансректальною пальпацією встановлюють, що роги 
матки  збільшені  та  звисають  в  черевну  порожнину.  Матка 
атонічна,  її  стінки  потовщені,  мають  однорідну  консистенцію  з 
ущільненнями,  флуктуація  умісту,  порожнина  незначна,  іноді  – 
відсутня.    Больова  реакція,  як  правило,  не  проявляється.  Після 
масажу  матки  із  статевої  щілини  виділяється  ексудат.  Часто 
поряд  з  хронічним  ендометритом  діагностують  й  патології 
яєчників.  Так,  у  хворих  корів  виявляють  гіпофункцію  або  гіпо‐
трофію яєчників, а у свиней – кісти.  

Лікування за хронічного ендометриту обов’язково повинно 

бути комплексним. Його основою є етіотропна терапія. Антибіо‐
тики  вводять  або  парентерально,  або  у  складі  внутрішньо‐
маткових  препаратів  (за  умови  достатньо  привідкритого  церві‐
кального  каналу).  Також  у  порожнину  матки  можна  вводити 
препарати  йодовмісні,  антисептичні  з  іхтіолом,  прополісом, 
фуразолідоном,  ефірними  маслами  тощо.  Обов’язково  призна‐
чають  окситоцин,  внутрішньом’язово,  двічі  на  добу,  естрофан, 
пітуітрин,  синестрол.  Ефективною  є  новокаїнотерапія  у  вигляді 
блокад.  Також  тваринам  двічі  на  добу  виконують  масаж  матки, 
призначають вітаміни, за можливості – лазеро‐, УВЧ‐, рефлексо‐
терапію.  Використовують  загальностимулюючі  та  імуностиму‐
люючі препарати. 

Прихований  (субклінічний)  ендометрит  вважають  різнови‐

дом хронічного ендометриту. Його особливістю є те, що умовно 
патогенна  мікрофлора,  яка  знаходиться  в  порожнині  матки,  не 
викликає  реакції  запалення,  але  через  виділення  власних 
продуктів  життєдіяльності  змінює  біохімічні  складові  нормаль‐
ного середовища матки. Тому спермії, які потрапляють у матку,